Тема 13. Економічна та соціальна ефективність виробництва.

Тема 13. Економічна та соціальна ефективність виробництва.

План лекції:

 

1. Економічна суть і загальна методологія визначення.
2. Види ефективності виробництва.
3. Вимірювання ефективності діяльності.
4. Оцінка соціальної ефективності.
5. Чинники зростання ефективності виробництва (діяльності підприємства). Класифікація та загальна характеристика

 

Література:

1. Економіка підприємства: Навч. посіб. / За ред. Покропивного. — К.: Знання, 2005. — 431 с.

 

Економічна суть і загальна методологія визначення

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого, — такі чи такі результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.

Ефективність виробництва — це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

У зарубіжній практиці як синонім терміна «результативність господарювання» зазвичай застосовується термін «продуктивність системи виробництва та обслуговування», коли під продуктивністю розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) за виробництва різноманітних товарів і послуг.

Не варто забувати також, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці та прибутковість виробництва.

Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може бути необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства (організації) з найменшими витратами суспільної праці або часу. У кінцевому підсумку змістове тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної категорії визначається об’єктивно діючим законом економії робочого часу, що є основоположною субстанцією багатства й мірою витрат, необхідних для його нагромадження та використання суспільством. Саме тому підвищення ефективності виробництва треба вважати конкретною формою вияву цього закону.

Математично (у формалізованому виразі) закон економії робочого часу, який відображає механізм зниження сукупних витрат на виробництво продукції або надання послуг, має такий вигляд:

, (17.20)

де — сукупні витрати на виробництво продукції (надання послуг) протягом життєвого циклу товару; — затрати минулої (уречевленої) праці на виробництво і споживання товару; — затрати живої праці, тобто заробітна плата всіх працівників, що припадає на даний товар на тій чи тій стадії його життєвого циклу, плюс прибуток на цій стадії (необхідна й додаткова праця); — затрати майбутньої праці в процесі споживання (експлуатації) товару; — сумарний за нормативний строк служби корисний ефект (віддача) товару для споживача.

Сутнісна характеристика ефективності виробництва (продуктивності системи) знаходить відображення в загальній методології її визначення, формалізована форма якої має вигляд:

 

 

 

Процес формування результатів та ефективності виробництва (продуктивності системи) показано на рис. 1.

 

 

Рис. 1. Принципова схема формування результатів та ефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної системи)

 

 

Результативність виробництва як найважливіший компонент для визначення його ефективності не варто тлумачити однозначно. Необхідно розрізняти: 1) кінцевий результат процесу виробництва; 2) кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства або іншої інтеграційної структури як первинної автономної ланки економіки. Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, що вимірюється обсягом продукції в натуральній і вартісній формах; другий включає не тільки кількість виготовленої продукції, а також її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва (виробничо-господарської діяльності підприємства) за певний період часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності — прибуток (прибутковість).

 

 

Таблиця 1

Таблиця 2

СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА
(ДІЯЛЬНОСТІ) ПЕРВИННИХ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Узагальнюючі показники	Показники ефективності використання
праці (персоналу)	виробничих фондів	фінансових коштів
· Рівень задоволення потреб ринку	· Темпи зростання продуктивності праці	· Загальна фондо­віддача (за обся­гом продукції)	· Оборотність обо­ротних коштів
· Виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів	· Частка приросту продукції за раху­нок зростання про­дуктивності праці	· Фондовіддача активної частини основних фондів	· Рентабельність оборотних коштів
· Прибуток на одини­цю загальних витрат	· Відносне вивільнення працівників	· Рентабельність основних фондів	· Відносне вивіль­нення оборотних коштів
· Рентабельність виробництва	· Коефіцієнт вико­ристання корисно­го фонду робочого часу	· Фондомісткість одиниці продукції	· Питомі капі­тальні вкладення (на одиницю при­росту потужності або продукції)
· Витрати на одиницю товарної продукції	· Матеріаломіст­кість одиниці продукції
· Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва	· Трудомісткість одиниці продукції	· Коефіцієнт ви­користання най­важливіших видів сировини і матеріалів
· Рентабельність інвестицій
· Народногосподарсь­кий ефект викорис­тання одиниці про­дукції	· Зарплатомісткість одиниці продукції	· Строк окупності вкладених інвестицій

 

Конкретні види ефективності можуть виокремлюватися не лише за різноманітністю результатів (ефектів) діяльності підприємства (організації), а й залежно від того, які ресурси (застосовувані чи споживані) беруться для розрахунків. Застосовувані ресурси — це сукупність живої та уречевленої праці, а споживані — це поточні витрати на виробництво продукції (надання послуг). У зв’язку з цим у практиці господарювання варто виокремлювати також ефективність застосовуваних і споживаних ресурсів як специфічні форми прояву загальної ефективності виробництва (діяльності). У даному разі мова йдеться про так звані ресурсні та витратні підходи до визначення ефективності із застосуванням відповідних типів показників.

Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів підприємства (організації) можна розрахувати, користуючись формулою

, (1)

де — ефективність застосовуваних ресурсів, тобто рівень продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці; — обсяг чистої продукції підприємства; — чисельність працівників підприємства; — середньорічний обсяг основних фондів за відновною вартістю; — вартість оборотних фондів підприємства; — коефіцієнт повних витрат праці, що визначається на макрорівні як відношення чисельності працівників у сфері матеріального виробництва до обсягу утвореного за розрахунковий рік національного доходу і застосовується для перерахунку уречевленої у виробничих фондах праці в середньорічну чисельність працівників.

Узагальнюючим показником ефективності споживаних ресурсів може бути показник витрат на одиницю товарної продукції, що характеризує рівень поточних витрат на виробництво і збут виробів (рівень собівартості). Як відомо, до собівартості продукції споживані ресурси включаються у вигляді оплати праці (персонал), амортизаційних відрахувань (основні фонди і нематеріальні активи) і матеріальних витрат (оборотні фонди).

З-поміж узагальнюючих показників ефективності виробництва (діяльності) того чи того первинного суб’єкта господарювання виокремлюють насамперед відносний рівень задоволення потреб ринку. Він визначається як відношення очікуваного або фактичного обсягу продажу товарів (надання послуг) суб’єктом господарювання до виявленого попиту споживачів.

До важливих узагальнюючих показників ефективності виробництва (діяльності) належить також частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва. Це зумовлюється тим, що за ринкових умов господарювання вигіднішим економічно й соціально є не екстенсивний (через збільшення застосовуваних ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок ліпшого використання наявних ресурсів) розвиток виробництва.

Визначення частки приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва здійснюється за формулою

, (2)

де — частка приросту обсягу продукції, зумовлена інтенсифікацією виробництва; — приріст застосовуваних ресурсів за певний період (розрахунковий рік), %; — приріст обсягу виробництва продукції за той же період (рік), %.

Умовний приклад визначення частки приросту обсягу продукції за рахунок інтенсифікації виробництва наведено в табл. 3.

Таблиця 3

Тема 13. Економічна та соціальна ефективність виробництва.

План лекції:

 

1. Економічна суть і загальна методологія визначення.
2. Види ефективності виробництва.
3. Вимірювання ефективності діяльності.
4. Оцінка соціальної ефективності.
5. Чинники зростання ефективності виробництва (діяльності підприємства). Класифікація та загальна характеристика

 

Література:

1. Економіка підприємства: Навч. посіб. / За ред. Покропивного. — К.: Знання, 2005. — 431 с.