Нормування параметрів мікроклімату робочої зони

Санітарно-гігієнічне нормування умов мікроклімату здійснюється за ДСН 3.3.6.042-99, які встановлюють оптимальні і допустимі параметри мікроклімату залежно від загальних енерговитрат організму при виконанні робіт і періоду року.

За загальними затратами організму на виконання робіт відповідно нормативу виділяють три категорії робіт відповідно до табл. 4.

Таблиця 4

Категорії робіт за ступенем важкості

Характер роботи	Категорія роботи	Загальні енерго-витрати організму, Вт (ккал/год)	Характеристика робіт
Легкі роботи	Іа	105-140 (90-120)	Роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження
Іб	141-175 (121-150)	Роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов’язані з ходінням, та супроводжуються деяким фізичним напруженням
Роботи середньої важкості	ІІа	176-232 (151-200)	Роботи, пов’язані з ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи, і потребують певного фізичного напруження.
ІІб	232-290 (201-250)	Роботи, що виконуються стоячи, пов’язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів, та супроводжуються помірним фізичним напруженням.
Важкі роботи	ІІІ	291-349 (251-300)	Роботи, пов’язані з постійним переміщенням, перенесенням значних дрібних (понад 10 кг) вантажів, які потребують великих фізичних зусиль.

 

Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочої зони виробничих приміщень згідно з ДСН 3.3.6.042-99 приведені в табл. 5.

Температура внутрішніх поверхонь робочої зони (стіни, підлога, стеля) технологічного обладнання (екрани і т. ін.) зовнішніх поверхонь технологічного устаткування, огороджуючих конструкцій не повинна виходити більш ніж на 2 ^оС за межі оптимальних температур повітря для даної категорії робіт вказаних в табл.

При виконанні робіт операторського типу, пов’язаних з нервово емоційним напруженням в кабінетах, пультах і постах керування технологічними процесами, в кімнатах з обчислювальної технікою та інших приміщеннях повинні дотримуватися оптимальні умови мікроклімату (температура повітря 22 - 24 ^оС, відносна вологість 60 - 40 %, швидкість руху повітря не більш 0,1 м/с).

Таблиця 5

Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочої зони виробничих приміщень

 

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, 0С	Відносна вологість,%	Швидкість руху, м/с
Холодний період року	Легка 1а	22-24	60-40	0,1
Легка 1б	21-23	60-40	0,1
Середньої важкості ІІа	19-21	60-40	0,2
Середньої важкості ІІб	17-19	60-40	0,2
Важка ІІІ	16-18	60-40	0,3
Теплий період року	Легка 1а	23-25	60-40	0,1
Легка 1б	22-24	60-40	0,2
Середньої важкості ІІа	21-23	60-40	0,3
Середньої важкості ІІб	20-22	60-40	0,3
Важка ІІІ	18-20	60-40	0,4

 

Величини показників допустимих мікрокліматичних умов встановлюються для постійних і непостійних робочих місць. Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень, відповідно до ДСН 3.3.6.942-99, не повинні виходити за межі показників, приведених в табл. 6.

Перепад температури повітря по висоті робочої зони при забезпеченні допустимих умов мікроклімату не повинен бути більше 3 ^оС для всіх категорій робіт, а по горизонталі робочої зони та протягом робочої зміни — виходити за межі допустимих температур для даної категорії роботи, вказаних в табл. 6.

Температура внутрішніх поверхонь приміщень (стіни, підлога, стеля), а також температура зовнішніх поверхонь технологічного устаткування або його захисних оболонок (екранів і т. ін.) не повинні виходити за межі допустимих величин температури повітря для даної категорії робіт, вказаних в табл. 6.

При наявності відкритих джерел випромінювання (нагрітий метал, скло, відкрите полум’я) допускається інтенсивність опромінення до 140,0 Вт/м². Величина опромінюваної площі не повинна перевищувати 25% поверхні тіла працюючого при обов’язковому використанні індивідуальних засобів захисту (спецодяг, окуляри, щитки).

У виробничих приміщеннях, які розташовані в районах з середньою максимальною температурою найбільш жаркого місяця вище 25 ^оС згідно СНиП “Будівельна кліматологія” допускаються відхилення від величин показників мікроклімату, вказаних в табл. 6, для даної категорії робіт, але не більше, ніж на 3 ^оС. При цьому швидкість руху повітря повинна бути збільшена на 1,1 м/с, а відносна вологість повітря знижена на 5% при підвищенні температури на кожний градус вище верхньої межі допустимих температур повітря, вказаних в табл. 6.

 

Таблиця 6

Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період року	Категорія робіт	Температура, ° C	Відносна воло- гість (%) на робочих місцях - постійних і непостійних	Швидкість руху (м/сек.) на робочих місцях - постійних і непостійних
Верхня межа	Нижня межа
На постійних робочих місцях	На непостійних робочих місцях	На постійних робочих місцях	На непостійних робочих місцях
Холодний період руху	Легка Iа						не більше 0,1
Легка Iб						не більше 0,2
Середньої важкості IIа						не більше 0,3
Середньої важкості IIб						не більше 0,4
Важка III						не більше 0,5
Теплий період року	Легка Iа					55 - при 28° C	0,2 - 0,1
Легка Iб					60 - при 27° C	0,3 - 0,1
Середньої важкості IIа					65 - при 26° C	0,4 - 0,2
Середньої важкості IIб					70 - при 25° C	0,5 - 0,2
Важка III					75 - при 24° C і нижче	0,6 - 0,5

 

У виробничих приміщеннях, в яких не можна встановити допустимі величини мікроклімату через технологічні вимоги до виробничого процесу, технічну недосяжність або економічно обґрунтовану недоцільність передбачаються заходи щодо захисту від можливого перегрівання та охолодження.

 

Шкідливі речовини

В даний час близько 60 тисяч хімічних речовин знаходять застосування в діяльності людини. Серед інгредієнтів забруднення повітряного середовища (шкідливі речовини) – тисячі хімічних сполук у вигляді аерозолів (твердих, рідких) чи газоподібному вигляді.

Шкідливими називаються речовини, що при контакті з організмом можуть викликати захворювання чи відхилення від нормального стану здоров'я, що виявляються сучасними методами як у процесі контакту з ними, так і у віддалений термін, в тому числі і в наступних поколіннях. В результатi дiї таких речовин на людину виникають больовi вiдчуття - отруєння. Шкода вiд отруєння залежить перш за все вiд тривалостi дiї, концентрацiї та виду речовини. Такi шкiдливi речовини, в залежності від характеру дiї на органiзм людини їх прийнято дiлити на:

загальнотоксичнi - викликають отруєння всього органiзму (оксид вуглецю, ціанисті сполуки, свинець, ртуть, бензол та iншi);

подразнюючi - викликають подразнення тракту дихання та слизистих оболонок (хлор, амiак, дiоксид сiрки, оксиди азоту, фтористий водень та iншi);

сенсибiлiзуючi - дiють як речовини що викликають алергiю (формальдегiд, рiзноманiтнi розчинники та лаки на основi нiтро- i нiтрозосполук та iншi);

канцерогенні - викликають раковi захворювання (нiкель та його сполуки, амiни, оксиди хрому, азбест та iншi);

мутагеннi - приводять до змiни генетичної iнформацiї (свинець, марганець, радiоактивнi речовини та iншi);

речовини, що впливають на репродуктивну (дiтородну) функцiю (ртуть, свинець, стирол, марганець, радiоактивнi речовини та iншi).

Така класифiкацiя цих речовин дещо умовна, тому що фiзiологiчна дiя багатьох iз них є комбiнована або може змiнюватись залежно вiд концентрацiї.

Деякi шкiдливi речовини практично не взаємодiють з бiологiчними рiдинами але потрапляючи в бронхи та легенi осiдають там, чим викликають подразнення слизистих оболонок шляхiв дихання. Такi шкiдливi речовини називають речовинами переважно фiброгенної дiї. Це, перш за все, пил металiв та дерева, пил, що має в своєму складi дiоксид кремнiю, пил скляного та мiнерального волокна.

Шкідливі речовини проникають в організм людини головним чином через дихальні шляхи, а також через шкіру і з їжею. По дії на людину вони діляться на неотруйні і отрутні (токсичні).

Неотруйні речовини призводять до роздратування слизових оболочок дихальних шляхів, шкіри, очей. Дія неотруйного пилу проявляється в порушенні життєдіяльності верхніх дихальних шляхів, легенів, шкіри, очей.

Отруйні речовини, добре розчиняючись у біологічних середовищах здатні вступати з ними у взаємодію, викликаючи порушення нормальної життєдіяльності – отруєння.

Ступінь впливу пилу (аерозолю з розміром твердих часточок 0,1 - 200 мкм) на організм людини залежить не тільки від хімічного складу, але й розмірів часток (дисперсного складу), форми порошин і їхніх електричних властивостей. Найбільшу небезпеку являють частки розміром 1 - 2 мкм, тому що ці фракції в значній мірі осідають у легенях при диханні. Дослідження так само показують, що електрозаряджений пил у 2 - 3 рази інтенсивніше осідає в організмі в порівнянні з нейтральним по заряду пилом.

Гігієністи за характером дії на організм виділяють специфічну групу пилу – пил фіброгенних речовин. Особливість дії такого пилу на організм полягає в тому, що при попаданні у легені такий абразивний нерозчинний пил спричинює утворення в легеневій тканині фіброзних вузлів – ділянок затверділої легеневой тканини, в результаті чого легені втрачають можливість виконувати свої функції. Такі захворювання практично не піддаються лікуванню і при своєчасному їх виявленню можливо припинити розвиток хвороби за рахунок зміни умов праці. Подібні захворювання об’єднуються гігієністами під загальною назвою пневмоконіози. Назви окремих захворювань цієї групи є похідною від назви речовин, що їх спричинила (сілікоз – пил з вмістом SiО2, антрокоз – пил вугілля, азбестоз – пил азбесту тощо). Гігієністи ідентифікують біля 50 речовин, пил яких може сприячиняти пневмоконіози (є фіброгенним). Ряд видів пилу (каніфолі, борошна, шкіри, бавовни, вовни, хрому і т.д.) можуть викликати алергічні реакції і захворювання легень - бронхіальну астму.