Предмет філософії, її провідна проблематика. Специфіка філософських проблем.

З екзаменаційних білетів

 

Білет №1.

Предмет філософії, її провідна проблематика. Специфіка філософських проблем.

 

Філософія була і залишається інтелектуальною формою відповіді на глибинні запити людини, вона завжди потрібна людям, особливо, коли життя вимагає вибору, визначення моральної та соціальної позиції.

Предметом філософії є міркування над проблемами людини та її місто у суспільстві та природному явищі. Слово філософія має грецьке походження і означає любов к мудрості, до всіх форм пізнання.

Стародавні філософи Платон та Аристотель розмірковували над проблемами пов’язаними з началом філософії до мотивів, ведучих к міркуванню людей про філософію можна віднести сумління відносно об’єктивності пізнання, пошуки сенсу життя та інші.

Головне питання філософії − є питання про відношення між буттям та мисленням, матерією та свідомістю.

Друга сторона цього питання − сутність світу та його пізнання. В залежності від рішення цього питання філософі розділилися на такі напрями: матеріалізм та ідеалізм. Філософію можливо зрозуміти як методичну і упорну пробу привнести в свій розум світопоглядні проблеми. Тут ми можемо виділити самостійні розділи філософії такі як: етика, естетика, історія філософії, філософські проблеми технічних та гуманітарних наук, метафізика та онтологія, логіка, теорія пізнання та філософія науки, філософія права, соціальна та політична філософія та багато інших філософських дисциплін.

Порозуміння філософії пов’язано з її тлумаченням як світоглядної дисципліни. Тут зароджується багато інших методологічних та суто наукових проблем; місце людини в світі, філософія покликана тримати весь час у полі уваги та актуальному стані всі основні виявлення людини як людини.

 

 

Загальна характеристика античної філософії. Провідні школи і напрями.

 

Антична філософія зародилась у 7 − 6 ст. до н.е. Це − період формування людської свідомості та міркувань. В античній філософії відокремлюють етапи: ранньої класики, зрілої класики, пізньої класики та еліно-римської філософії. Антична філософія вирішує проблеми першоджерел і першопринципів світу та пошуків його цільної основи.

Періодизація філософії:

1. Досократики − це натурфілософи мілетської школи, піфагорійці, елеати, Геракліт, молодші натурфілософи та атомісти.

2. Елліністичний період: стоїцизм, епікуреїзм та скептицизм.

3.В неотомізмі антична філософія має новий розквіт.

Антична філософія поставила дуже багато проблем. Її зміст та тлумачення пов’язані з ідеями Платона, Аристотеля з одного боку, а з другого − Демокрита, Лукреція Кара та інших філософів матеріалістів. При розкритті цих речей треба звернути увагу на протистояння різних шкіл у грецькій філософії.

 

Білет № 2.

 

Системний характер філософського знання, його основні розділи (онтологія, гносеологія).

 

Як ми розуміємо, філософія покликана перш за все надати людині орієнтири для її життєвого самовизначення, то структура філософського знання визначається виділенням тих сфер реальності, які можуть орієнтувати людину у житті. Відповідно до цього формуються філософські дисципліни, які ми можемо визначити як онтологічні та гносеологічні розділи філософських знань. Вони включають до себе: сфери реальності, природу, світ, космос, суспільство та суспільну історію, саму людину з її особливостями, сферу духовних та інтелектуальних процесів.

Кожному з сфер реальності належить і специфічний філософський вимір пізнання, скажімо, онтологія, натурфілософія, космологія то що. Структура філософського знання насамперед визначається світоглядними та пізнавальними рисами. Включає в себе розгляд раціонального та чуттєвого пізнання. Це − базові принципи філософського знання.

 

Білет № 3.

Білет № 4.

Білет № 5.

Білет №6.

Білет №7.

Білет № 8.

Білет №9.

 

Білет № 10.

Свідомість і психіка.

 

Проблема свідомості дуже складна. Тут є і соціальні проблеми виникнення свідомості і гносеологічні. Під соціальними проблемами ми розуміємо виникнення та порозуміння самої свідомості засобами тлумачення. Це − історичний погляд на розуміння свідомості.

Гносеологічний підхід до розуміння свідомості пов’язаний ідеєю, що свідомість − це специфічна якість матерії. Тут треба розглянути еволюцію матерії в її різних формах. Видатні вчені стверджували, що у матерії є якість, котра подібна до чуття, і ця якість називається відображенням. У процесі розвитку відображення приймає різні форми, які завершуються свідомістю. Особливість філософського аналізу свідомості полягає у розкритті її буттєвих коренів. Тому до філософських проблем свідомості повинно бути зрозумілим у загальному плані. Сучасна філософія і наука не може дати остаточного і безсумнівного розв’язання цієї проблеми, але наявні на сьогодні концепції походження свідомості допомагають цю проблему висвітлити і багато чого зрозуміти в її розв’язанні.

Сучасні концепції походження свідомості:

1. Релігійна концепція: свідомість є проявом іскри „Божої”, вкладеної у людину Богом при творенні.

2. Концепція єдиного інформаційного поля: свідомість є одним з проявів єдиного світового інформаційного поля.

3. Концепція походження людини та свідомості внаслідок розвитку праці.

4. Дуалістична концепція.

5. Концепція еволюції: свідомість є результатом поступового розвитку форм відображення дійсності.

6. Субстанціональна концепція самопородження свідомості на основі природно-космічних передумов.

Перегляд основних концепцій походження свідомості свідчить про те, що жодна із них не може пояснити усіх складностей свідомості як явища людського буття, але кожна з них виділяє дуже важливі риси свідомості і ми повинні брати їх до уваги, розуміючи їх як фрагменти єдиної картини.

Свідомість та основний носій її предметного змісту − знання − постають сферою ідеального освоєння світу. Конкретні засоби дослідження свідомості будуть проясняти умови, форми, механізми функціонування свідомості, а не її сутність.

Кажучи про ідеальність свідомості, ми повинні розуміти, що при цьому виникає „образ” предмета. А образ має цільний характер. Психіка − це процеси, на яких формується „образ”, а свідомість формується при умовах, коли виникає внутрішня мова „про себе”, тобто − рефлексія. Ця рефлексія формується у словесну форму. Отже свідомість− це речовий (словесний) зміст. Це знання самосвідоме. Це, на мій погляд, філологічний зміст терміна „свідомість”. Але ми не повинні впасти в ототожнення думки, свідомості та мови. Бо мова будується і функціонує залежно від загальних законів матеріального буття.

Рівні свідомості: індивідуальні та суспільні.

Структура індивідуальної свідомості включає в себе: самосвідомість, емоції та почуття, знання, волю, пам’ять.

Суспільні форми свідомості: правова, політична, моральна, релігійна, філософська, наукова, естетична, економічна, історична.

Основні функції свідомості: інформаційна, пізнавальна, творча, оціночна, цілепокладання та інші.

 

Білет № 11.

Білет № 12.

Білет № 13.

Білет №14.

Білет № 15.

 

Білет №16.

Білет № 17.

 

1.Поняття „світ” у філософії. Його значення в системі „людина − світ”.

Серед філософських категорій значна методологічна функція в порозуміння самого пізнання належить поняттю „світ”. Змістовий характер цього поняття пов’язаний з тим, що у цьому понятті відображається не все буття, не вся матерія, а тільки та частина яка включена в предметно-практичну та пізнавальну діяльність людей.. Отже, світ − це філософська категорія для порозуміння тієї частини буття, яка включена в наукову, предметно-практичну та теоретичну діяльність суспільства. Це поняття у структурному виміру відповідає рівню структурам буття, які включені до людської діяльності.

 

Білет № 18.

Білет № 19.

 

Білет № 20.

 

 

Білет № 21.

Білет № 22.

Білет № 23.

 

Білет № 24

Білет № 25.

Життя і філософія Сократа.

 

Сократ (399 – 469 до Р.Х.) - трагедійний філософ не тільки античності, але й безмірного часу людської істоти. Це людина, яка силами розуму хотіла вимірити людське пізнання і направити його у русло етичних відносин поміж людей. Про Сократа написано гори книжок. Ці книжки заперечують один одному суперечності доходять майже до крайностей. Що хотів, про що мріяв цей історичний мудрець? На кінець – чим він знаменитий, крім трагічної смерті?

Він був засуджений до смертної кари „за видум нових богів та розпал юнацтва”. Він ніколи нічого не писав і знання про нього ми маємо з сократичних творів Платона. Він був скоріше мудрецем ніж філософом в традиційному сенсі. Він негативно відносився до натурфілософії і зосередив свій розум на людських проблемах.

Його теорія пізнання складається з питань і відповідей „бесідуючи х”. Сократ розмірковував над тим, що є благо, мудрість, справедливість, використовував індуктивні докази та надавав поняттям загальні визначення. У етиці дотримувався раціоналізму, стверджував, що добродій не стане поступати хибно і ганебно.

Заслуга Сократа полягає в тому, що у його практиці діалог ставав головним методом находження істини. Раніше догматично постулювали головні принципи вчень, а Сократ критично обґрунтовував усі можливості вчення. Пошук у методологічному, етичному сенсі має значний вплив на сучасну дійсність та її порозуміння. Наприклад, у США найбільш прагматичній державі у світі, формуються Сократичні школи. Я маю на увазі в першу чергу підручник Рональда Гроса „ Путь Сократа”(Мінськ, 2004р), у якому автор рекомендує користуватися особливими Сократівськими принципами для досягнення успіхів. Образ Сократа створений Платоном увійшов в історію розмірковую чого людства, як приклад абсолютно чесного, незалежного мудреця. Це дуже актуально для сучасного світу. Поєднати думку, слово і діяльність в одне завжди було почесним для справжньої людини.

 

Білет № 26.

Білет № 27.

Білет № 28.

 

Білет № 29.

Білет № 30.

Ю. А. Шабанова.

З екзаменаційних білетів

 

Білет №1.

Предмет філософії, її провідна проблематика. Специфіка філософських проблем.

 

Філософія була і залишається інтелектуальною формою відповіді на глибинні запити людини, вона завжди потрібна людям, особливо, коли життя вимагає вибору, визначення моральної та соціальної позиції.

Предметом філософії є міркування над проблемами людини та її місто у суспільстві та природному явищі. Слово філософія має грецьке походження і означає любов к мудрості, до всіх форм пізнання.

Стародавні філософи Платон та Аристотель розмірковували над проблемами пов’язаними з началом філософії до мотивів, ведучих к міркуванню людей про філософію можна віднести сумління відносно об’єктивності пізнання, пошуки сенсу життя та інші.

Головне питання філософії − є питання про відношення між буттям та мисленням, матерією та свідомістю.

Друга сторона цього питання − сутність світу та його пізнання. В залежності від рішення цього питання філософі розділилися на такі напрями: матеріалізм та ідеалізм. Філософію можливо зрозуміти як методичну і упорну пробу привнести в свій розум світопоглядні проблеми. Тут ми можемо виділити самостійні розділи філософії такі як: етика, естетика, історія філософії, філософські проблеми технічних та гуманітарних наук, метафізика та онтологія, логіка, теорія пізнання та філософія науки, філософія права, соціальна та політична філософія та багато інших філософських дисциплін.

Порозуміння філософії пов’язано з її тлумаченням як світоглядної дисципліни. Тут зароджується багато інших методологічних та суто наукових проблем; місце людини в світі, філософія покликана тримати весь час у полі уваги та актуальному стані всі основні виявлення людини як людини.