Освальд Кюльпе і вюрцбургська школа психології

Освальд Кюльпе народився в Латвії і після навчання у Вундта став його асистентом. Однак, незабаром він очолив групу студентів у місті Вюрцбург (Баварія), що виступила проти обмежень висунутих Вундтом. І хоч такий рух не був революційним, проте його можна назвати декларацією свободи. Вся наукова кар’єра Кюльпе присвячувалася тим питанням, які відхиляла психологія Вундта. Вчений прийшов до висновку, що мислительні процеси можна вивчати експериментальним шляхом аналогічно тому, як Еббінгауз вивчав пам'ять.

Відмінність досліджень вюрцбургської школи стосувалась явища інтроспекції. Кюльпе запропонував метод, який назвав систематичною експериментальною інтроспекцією. Вінполягав в тому, що перед піддослідним ставилось складне завдання: встановити логічний зв'язок між поняттями, після чого вимагався ретроспективний опис пережитого(проробленого). Тобто досліджуваний повинен розповісти, які саме процеси протікали в його свідомості перед тим, як він – наприклад, формував судження, чи промовляв слово. Отже, систематична експериментальна інтроспекція – це метод, який передбачає не одночасне розгортання процесу мислення і спостереження цього процесу, а ретроспективне спостереження вже пережитого. Інтроспективний метод Кюльпе був систематичним, оскільки пережите розділялось на певні проміжки часу. Аналогічні завдання проводились кілька разів, щоб можна було перевірити результати спостережень. Інтроспекція Вундта опиралась більшою мірою на об’єктивні, кількісні критерії – такі як часові моменти появи реакцій, чи судження про вагу вантажу у психофізичних експериментах. В методі Кюльпе, навпаки, увага зверталась на суб’єктивні описи піддослідними характеру їх мислительних процесів. В ситемі Вундта підкреслювалось, що свідомий досвід можна розкласти на складові частини, відчуття і образи. Результати експериментів Кюльпе підтверджували протилежну точку зору, що думка можлива без всякого сенсорного чи образного змісту. На основі таких суджень виникла теорія безобразної чи ненаочної думки: відчуття і образи виконують у мисленні допоміжну функцію. Таким чином Кюльпе встановив наявність несенсорної форми свідомості.

 

Функціоналізм

Науковий напрямок, що займається проблемами пов’язаними з роллю психіки в адаптації організму до умов оточуючого середовища. Функціональна психологія бере свій початок з робіт Чарльза Дарвіна і Френсіса Гальтона. Важливо, що даний напрямок розпочався до виникнення нової психології (В. Вундт) і тривав в перші роки її розвитку. Праця Ч. Дарвіна «Походження видів» була написана за рік до появи «Елементів психофізики» Фехнера і за двадцять років до створення Вундтом психологічної лабораторії. Отже, робота з вивчення функцій свідомості та індивідуальних відмінностей проводилась в той час, коли Вундт і Тітченер обдумано виключали ці питання з своїх досліджень.

У науковій трилогії Чарльза Дарвіна «Походження видів», «Видозміни домашніх тварин і культурних рослин», «Походження людини і статевий відбір» закладено основи еволюційного вчення як загальнобіологічної теорії. Думка про те, що всі види живих організмів змінюються і розвиваються, яка стала наріжним каменем еволюційної теорії, сягає Vст. до н.е. Однак, тільки в кінці вісімнадцятого століття нашого часу вона набула статусу наукової гіпотези і стала предметом дослідження науковців. У 1809р. французький натураліст Ж.-Б. Ламарк сформулював теорію розвитку живої природи, в якій основний акцент робив на зміни зовнішнього вигляду тварин, викликані необхідністю пристосовуватись до нових умов середовища. У 1800р. англійський геолог Чарльз Лайєль вводить поняття еволюції в геологію. Чому ж після багатьох віків безумовного прийняття біблійної моделі виникнення і розвитку природи з’явилась спроба дати власне пояснення цьому процесу? Одна з причин – поява інформації про раніше невідомих тварин. По-друге, було виявлено багато скам’янілих решток вимерлих тварин. Це наводило на думку, що всі живі істоти не могли зберегтися в первинному вигляді. Суспільний і науковий клімат того часу був сприятливий для прийняття ідеї еволюційного розвитку природи.

Відмітивши факт мінливості живих істот, Дарвін робить висновок про спадкову передачу відмінностей від покоління до покоління. Дарвін формулює закони боротьби за виживання та природний відбір згідно яких, істоти, що перемогли у боротьбі за виживання та досягли статевої зрілості прагнуть передати потомству навики та переваги, що дозволяють подолати бар’єр природної селекції.

На думку Дарвіна, відмінність між людиною твариною, включаючи багатогранність психічної діяльності, має не якісний, а кількісний характер. У праці «Походження людини і статевий відбір» він підкреслює саме кількісні відмінності між розумовою діяльністю людини і вищих тварин. Враження, почуття, емоції, здібності, пам'ять, мислення – все, чим пишається людина, можна у зародку, а іноді й добре розвиненому стані віднайти у вищих тварин. Дарвін впевнений, що мінливість розумових і моральних здатностей людини має тенденцію передаватись спадково. Ці здатності були важливими для первісної людини і мавпоподібних предків, а пізніше вони вдосконалювались під впливом статевого відбору. Навіть за найпримітивнішого стану суспільства особи, котрі винаходили зброю, краще захищали себе, мали виростити найбільше нащадків.

На тлі статевого відбору Дарвін розглядає виникнення індивідуальних особливостей людей, формування розуму, мови, моральних якостей. Він вказує, що у людини постійно виявляються відмінності в усіх частинах її тіла та розумових здібностях. Ці відмінності автор пояснює дією закону спадковості. Людина веде жорстку боротьбу за існування, тому природний відбір вступає в свої права. Багато рис, на думку Дарвіна, було набуто шляхом статевого відбору.

Підґрунтя розвитку моральних якостей Дарвін вбачає в суспільних інстинктах, вміщуючи в це поняття і родинні зв’язки. Мораль розвивається, закріплюється і передається спадково. Першооснова і початок морального почуття полягає у суспільних інстинктах, в тому числі симпатії, які були набуті шляхом природного відбору.

Найбільша складність, що виникає перед дослідником, коли він робить висновок про походження людини, - це високий рівень її розумових здібностей. Проте кожний, хто визнає принцип еволюції, має бачити, що розумові здібності вищих тварин якісно такі самі, як і в людини, хоч вони можуть бути різними щодо рівня розвитку та здатності до подальшого вдосконалення. Дарвін заперечує якісні відмінності між інтелектуальними здібностями людини і тварини, проте показує істотні риси психології людини так, що якісні відмінності виступають досить чітко. Автор наголошує, що розум людини повинен був мати для неї важливе значення навіть у дуже віддалений час, даючи їй можливість винайти мову і користуватись нею, виробляти зброю і знаряддя.

Вчені-сучасники підкреслювали видатну заслугу Дарвіна у всебічному доведенні спорідненості людини з її тваринними предками. Водночас було зазначено, що Дарвінові не вдалося до кінця розкрити справжні причини перетворення мавпи в людину.

Роботи Дарвіна значною мірою вплинули на формування сучасної психології, що відобразилось в таких змінах:

1.Теорія еволюції відкрила для науковців різноманітні можливості, пов’язані з нерозривністю психічних процесів у людини і тварини.

2.Вчені ясно побачили, що вивчення поведінки представників фауни має значення для розуміння поведінки людини. Тому звернулись до вивчення функціонування психіки тварин.

3. Відбулися важлив зміни і в предметі дослідження психології. Структуралісти основну увагу звертали на аналіз змісту свідомості. Роботи Дарвіна стимулювали дослідників розпочати вивчення функцій, які виконувала свідомість.

4.Дарвінівська теорія, розширюючи набір методів дослідження дала змогу отримувати результати, що застосовувались як до вивчення людини, так і для дослідження тварин. Теорія містила докази того, що психіку можна вивчати методами, відмінними від експериментальної інтроспекції, що сприяло нагромадженню значного експериментального матеріалу.

5.Вплив теорії еволюції на психологію проявився в зростанні інтересу до індивідуальних відмінностей.

Як результат такого впливу, форма і зміст нової психології почали змінюватись.