З’єднання кульшової та стегнової кiсток.

Кiстки тазового пояса – клубова, сiднича, лобкова – до юнацького вiку з’єднуються за допомогою тимчасового синхондрозу, який пiзнiше переходить у кісткове з’єднання. Такий розвиток кiсток таза пов’язаний з функціонуванням нижнiх кiнцiвок залежно від віку. Тому кiстки тазового пояса з’єднані значно мiцнiше не тiльки мiж собою, а також зі скелетом тулуба порiвняно з кiстками грудного пояса. Про це ви дiзнаєтеся, вивчивши з’єднання кiсток тазового пояса.

Мал. 64. Стегнова кістка, права: а - вигляд спереду, наколінок; б - вигляд сзаду:

1 - сaput femoris(головка стегнової кістки);

2 - сollum femoris(шийка стегнової кістки);

3 - trochanter major(великий вертлюг);

4 - trochanter minor(малий вертлюг);

5 - corpus femoris(тіло стегнової кістки);

6 - epicondylus medialis(присередній виросток);

7 - epicondylus lateralis(бічний надвиросток);

8 - facies patellaris(наколінна поверхня);

9 - patella(наколінок);

10 - linea aspera(шорстка лінія);

11 - condylus medialis(присередній виросток);

12 - condylus lateralis(бічний виросток);

 

 

Кульшові кістки з’єднуються мiж собою (за допомогою власних зв’язок), з крижовою кiсткою, з хребтовим стовпом, зі стегновими кiстками.До власних зв’язок належить затульна перетинка (membrana obturatoria), натягнута по краю однойменного отвору. Перетинка, а також зовнiшнiй та внутрiшнiй затульнi м’язи разом з однойменною борозною лобкової кiстки утворюють затульний канал (canalis obturatorius), через який проходять однойменнi судини i нерв (мал. 65, 66).

 

Кульшові кiстки мiж собою зєднуються за допомогою лобкового симфiзу (symphysis pubica) – це хрящове з’єднання, утворене симфiзними поверхнями лобкових кiсток i розмiщеним мiж ними мiжлобковим диском (discus interpubicus) зі щiлиноподiбною порожниною в центрi. У жiнок під час пологів ця порожнина збiльшується, що й призводить до розширення тазового кiльця. Лобковий симфiз не має капсули, її функцію виконує верхня лобкова зв’язка (lig. pubicum superius) i нижня лобкова зв’язка (lig. pubicum inferius). Нижня лобкова зв’язка прилягає до симфізу знизу i виповняє пiдлобковий кут (angulus subpubicus), який у жiнок більший, нiж у чоловiкiв, i має назву лобкової дуги (arcus pubis). Ця статева особливiсть будови симфізу пов’язана з дiтородною функцiєю у жiнок.

До з’єднань кульшових кiсток з крижовою кiсткою належить крижово-клубовий суглоб (articulatio sacroiliaca), утворений вушкоподiбними суглобовими поверхнями крижової та клубової кiсток. Добре виражену суглобову капсулу зміцнюють передні та задні крижово-клубові зв’язки (ligg. sacroiliaca anteriora et posteriora), якi проходять на переднiй та заднiй поверхнях суглобової капсули. На заднiй поверхнi суглоба мiж крижовою та клубовою горбистостями розмiщена у виглядi коротких пучкiв мiжкiсткова крижово-клубова зв’язка (lig. sacroiliacum interosseum), яка є однiєю iз наймiцнiших зв’язок. Крижово-клубовий суглоб зміцнюють ще дві зв’язки, якi розташованi на вiдстанi вiд нього. Перша з них – крижово-горбова зв’язка (lig. sacrotuberale). Вона починається вiд бiчного краю крижової кiстки та куприка i прикрiплюється до сiдничого горба, її продовження по сiдничiй гiлцi має назву серпоподiбного вiдростка (processus falciformis). Друга зв’язка - крижово-остьова (lig. sacrospinale) – починається теж вiд бiчного краю крижової кiстки, але вище вiд попередньої зв’язки i прикрiплюється до сiдничої остi. Обидвi зв’язки значно зміцнюють з’єднання крижової кiстки з кульшовою.

Вони разом із великою та малою сiдничими вирiзками формують великий та малий сiдничі отвори.

З хребтовим стовпом кульшова кiстка з’єднується за допомогою клубово-поперекової зв’язки (lig. iliolumbale), яка проходить мiж поперечними вiдростками двох нижнiх поперекових хребцiв i гребенем клубової кiстки. На вологих препаратах розгляньте всi з’єднання кульшової кiстки, знайдiть зв’язки, що зміцнюють тазовий пояс нижньої кiнцiвки.

Таз (pelvis) утворюється двома кульшовими кiстками, крижовою кiсткою та куприком, якi з’єднуються мiж собою суглобами i зв’язками в мiцне кiсткове кiльце. За формою таз нагадує глибоку тарiлку з розгорнутими краями. Розрізняють великий та малий таз (pelvis major et minor).

Великий таз обмежований з боків крилами клубових кiсток, ззаду - нижнiми поперековими хребцями, спереду - передньою черевною стiнкою. Вiд малого таза вiн вiддiляється межовою лiнiєю (linea terminalis), яка проходить по лобковому гребеню, дугоподiбнiй лiнiї клубової кiстки i переходить через мис крижової кістки (promontorium) на протилежний бiк. Межова лiнiя обмежовує верхній отвір таза (apertura pelvis superior), нижче вiд якого розташована порожнина малого таза (cavitas pelvis). Передня стiнка малого таза складається з лобкового симфiзу та гiлок лобкових кiсток. Його задня стiнка утворена крижовою кісткою i куприком. Бiчнi стiнки обмежованi внутрiшнiми поверхнями клубової та сiдничої кiсток. У передньо-нижнiх частинах бiчних стiнок малого таза є затульнi отвори, названi так через те, що вони майже цiлком затягнуті затульними перетинками. Розгляньте їх на вологих препаратах. На бiчнiй стiнцi малого таза

знайдiть також великий сiдничий отвiр, обмежований знизу крижово-остьовою зв’язкою, та малий сiдничий отвiр, обмежований знизу i ззаду крижово-горбовою зв’язкою. Обидва отвори заповненi м’язами, в них проходять судини i нерви, якi виходять iз порожнини малого таза в сiдничну та промежинну ділянки.

 

Мал. 66. З’єднання кісток таза. Вигляд сзаду:

 

1 - lig. iliolumbale(клубово-поперекова зв’язка);

2 - ligg. sacroiliaca posteriora(задні крижово-клубові зв’язки);

3 - lig. sacrotuberale(крижово-горбкова зв’язка);

4 - for. ischiadicum majus(великий сідничний отвір);

5 - membrana obturatoria(затульна перетинка).

Мал. 65. З’єднання кісток таза. Вигляд з середини на праву половину:

 

1 - ligg. sacroiliaca anteriora(передні крижово-клубові зв’язки);

2 - lig. longitudinale anterius(передня повздовжня зв’язка);

3 - lig. sacrotuberale(крижово-горбкова зв’язка);

4 - lig. sacrospinale(крижово-остьова зв’язка);

5 - for. ischiadicum majus(великий сідничний отвір);

6 - for. ischiadicum minus(малий сідничний отвір);

7 - membrana obturatoria(затульна перетинка);

8 - lig. inguinale(пахвинна зв’язка);

9 - arcus iliopectineus(клубово-гребінна дуга);

10 - lacuna vasorum(судинна затока).

 

 

.

Нижня межа малого таза проходить по краю нижнього отвору таза (apertura pelvis inferior), який сформований куприком, гiлками сiдничих кiсток, крижово-горбовою зв’язкою, нижнiми гiлками лобкових кiсток та нижнiм краєм лобкового симфiзу. Пiд лобковим симфiзом мiж нижнiми гiлками лобкових кiсток розмiщений пiдлобковий кут, розмiр якого залежить вiд вiку і статі людини. Кут з’єднання нижнiх гiлок лобкових кiсток у жiнок становить бiльше ніж 90⁰ (лобкова дуга), а у чоловiкiв – 70 - 75⁰ (пiдлобковий кут).

Рiзниця будови чоловiчого i жiночого таза визначається, починаючи з перiоду статевого дозрiвання (13-16 рокiв). У вертикальному положеннi тiла людини верхній отвір таза розташований не в горизонтальнiй площинi, а нахилений уперед i вниз, утворюючи з горизонтальною площиною гострий кут. У жiнок цей кут становить 55 - 60⁰, у чоловiкiв – 50 - 55⁰. Жiночий таз ширший порівнянно з чоловiчим, тому що крила клубових кiсток розмiщенi бiльш горизонтально, а самi кiстки тоншi. Верхній отвір жiночого таза має елiпсоподiбну форму і бiльший порівнянно з чоловiчим. Форма порожнини малого таза жiнок цилiндрична, у чоловiкiв вона звужена донизу, лiйкоподiбна. Мис крижової кістки у жiнок менше виступає в порожнину малого таза, нiж у чоловiкiв. Нижній отвір жiночого таза теж значно ширший порівнянно з чоловiчим, тому що вiдстань мiж сiдничими горбами у жінок бiльша, а куприк менше виступає вперед. Користуючись скелетом i вологими препаратами, визначте статевi вiдмiнностi будови жiночого i чоловiчого таза.

Розмiри жiночого таза мають велике значення в акушерськiй практицi. Для визначення їх беруть за основу рiзнi анатомiчнi структури, мiж якими проводять умовнi лiнiї та площини (мал. 67, 68). Усi передньо-заднi розмiри мають назву кон’югат, а поперечнi та косi – дiаметрiв. Розрiзняють розмiри великого таза i розмiри малого таза.

 

Розмiри великого таза:

1) мiжостьова відстань (distantia interspinosa) – мiж обома переднiми верхнiми клубовими остями;

2) мiжгребенева відстань (distantia intercristalis) – найбiльша вiдстань мiж обома клубовими гребенями;

3) мiжвертлюгова відстань (distantia intertrochanterica) – вiдстань мiж великими вертлюгами стегнових кiсток. Розгляньте анатомiчнi орiєнтири для визначення розмiрiв на кiстках скелета.

У малому тазі розрізняють розмiри верхнього отвору таза – вхід у малий таз, розмiри порожнини таза i розмiри нижнього отвору таза – виходу з таза. До розмiрiв верхнього отвору таза вiдносять такі:

1. Анатомiчнка кон’югата (conjugata anatomica) – вiдстань мiж мисом та верхнiм краєм лобкового симфiзу.

2. Справжня кон’югата (conjugata vera) – вiдстань мiж мисом та частиною лобкового симфiзу, що найбільше виступає в порожнину таза. Вона обчислюється за зовнiшньою кон’югатою - вiдстанню мiж остистим вiдростком V поперекового хребця i верхнiм краєм лобкового симфiзу, вiд якої вiднiмають 10 см (товщина стiнок малого таза). В акушерськiй практицi розмiр справжньої кон’югати порiвнюють з розмiрами головки плода, якi повиннi бути меншими вiд справжньої кон’югати.

3. Дiагональна кон’югата (conjugata diagonalis) - вiдстань мiж мисом i нижнiм краєм лобкового симфізу.

4. Поперечний дiаметр (diameter transversa) - найбiльша вiдстань мiж межовими лiнiями.

5. Косий дiаметр (diameter obliqua) - вiдстань мiж крижово-клубовим суглобом з одного боку i клубово-лобковим пiдвищенням – з iншого.

 

Мал. 68. Розміри таза. Cагітальний розріз:

 

1 - conjugata anatomica(анатомічна кон’югата);

2 - conjugata vera(справжня кон’югата);

3 - conjugata diagonalis(діагональна кон’югата);

4 - conjugata recta(аряма кон’югата);

5 - axis pelvis(тазова вісь).

 

 

Мал. 67. Розміри таза. Вигляд зверху:

 

1 - distantia interspinosa(міжостьова відстань);

2 - distantia intercristalis(міжгребнева відстань);

3 - diameter oblique(косий діаметр);

4 - diameter transversa(поперечний діаметр);

5 - conjugata anatomica(анатомічна кон’югата).

У порожнині малого таза розрізняють прямi та поперечнi розміри: пряма кон’югата (conjugata recta) – вiдстань мiж V крижовим хребцем i нижнiм краєм лобкового симфiзу; поперечний дiаметр порожнини таза – вiдстань мiж внутрiшнiми точками середини кульшових западин.

Кульшовий суглоб (articulatio coxae), який належить до суглобiв вiльної нижньої кiнцiвки (мал. 70). Суглоб утворюється кульшовою западиною кульшової кiстки та головкою стегнової кiстки. Вiдповiдностi площ суглобових поверхонь обох кісток сприяє товста хрящова губа кульшової западини (labrum acetabulі), яка прикрiплюється до краю кульшової западини. Суглобова капсула починається вiд канта кульшової западини, зрощується з губою кульшової западини i прикрiплюється до шийки стегнової кiстки таким чином, що майже вся шийка кiстки розмiщується в порожнинi суглоба, передня стiнка капсули спереду закiнчується на мiжвертлюговiй лiнiї, а ззаду майже доходить до мiжвертлюгового гребеня, вертлюги i вертлюгова ямка залишаються за межами капсули. За формою суглоб кулястий, чашоподiбний, тому рухи в ньому можливi навколо лобової (згинання та розгинання), стрілової (приведення та вiдведення) та вертикальної (обертання – привертання та вiдвертання) осей, а також колові рухи.

Практичне значення мають внутрішньокапсульні (внутрішньосуглобові) та позакапсульні зв’язки. До перших відносять дві зв’язки: поперечну зв’язку кульшової западини та зв’язку головки стегна. Поперечна зв’язка кульшової западини (lig. transversum acetabuli) натягнута над кульшовою виразкою і являє собою частину губи кульшової западини. Зв’язка головки стегна (lig. capitis femoris) розміщена між ямкою головки стегнової кістки і вирізкою кульшової западини. В її товщі проходить артерія, що постачає кров’ю головку стегнової кістки (мал. 69). До позакапсульних зв’язок належать клубово-стегнова, сiдничо-стегнова, лобково-стегнова зв’язки, а також коловий пояс. Клубово-стегнова зв’язка (lig. iliofemorale) – наймiцнiша зв’язка. Вона проходить навскiс i спереду від суглоба, йде вiд передньої нижньої клубової остi до мiжвертлюгової лiнiї стегнової кiстки. Сiдничо-стегнова зв’язка (lig. ischiofemorale) розташована на заднiй поверхнi суглоба. Починається вiд тiла сiдничої кiстки i прикрiплюється у вертлюговiй ямцi стегнової кiстки. Лобково-стегнова зв’язка (lig. pubofemorale) має трикутну форму, широкою основою починається вiд тiла i верхньої гiлки лобкової кiстки, прикрiплюється до малого вертлюга i мiжвертлюгової лiнiї стегнової кiстки. Коловий пояс (zona orbicularis) складається з мiцних волокон, які залягають у товщi волокнистого шару капсули кульшового суглоба. Волокна охоплюють у вигляді петлі шийку стегнової кiстки i прикрiплюються до передньої нижньої клубової остi.

Таким чином, у зв’язку з особливим положенням кульшового суглоба, його участю в статицi та перемiщеннi тiла людини вiн пристосований для здiйснення рухiв меншого об’єму порiвняно з плечовим суглобом. Тому стегновий суглоб фіксується мiцними зв’язками та м’язами, в ньому значно рiдше, нiж в iнших суглобах, бувають вивихи.

 

 

 

Мал. 70. Кульшовий суглоб, правий: а -вигляд спереду, б - вигляд сзаду:

 

1 - lig. pubofemorale(лобково-стегнова зв’язка);

2 - lig. iliofemorale(клубово-стегнова зв’язка);

3 - lig. ischiofemorale(сіднично-стегнова зв’язка);

4 - zona orbicularis(коловий пояс).

 

 

Мал. 69. Внутрішньосуглобові зв’язки кульшового суглоба. Суглобова капсула видалена:

1 - lig.transversum acetabuli(поперечна зв’язка суглобової западини);

2 - lig. capitis femoris(зв’язка головки стегнової кістки).

 

Будова та з’єднання кiсток

Гомiлки i стопи

Скелет гомілки утворюють великогомiлкова i малогомiлкова кiстки.

Великогомiлкова кiстка (tibia) - трубчаста кiстка, що має тiло та два наростки. Ближчий наросток розширений у поперечному напрямку i закiнчується присереднім та бічним виростками (condylus medialis et lateralis). На задньо-нижнiй поверхнi бічного виростка роздивiться малогомiлкову суглобову поверхню (facies articularis fibularis) для сполучення з головкою малогомiлкової кiстки. Зверху кожний виросток має ввігнуту верхню суглобову поверхню (facies articularis superior) для з’єднання з вiдповiдним виростком стегнової кiстки. Посерединi суглобової поверхнi є мiжвиросткове пiдвищення (eminentia intercondylaris), а на ньому - присередній та бічний мiжвиростковi горбки (tuberculum intercondylarе mediale et laterale). Спереду i ззаду вiд мiжвиросткового пiдвищення розмiщенi переднє та заднє мiжвиростковi поля (area intercondylaris anterior et posterior), до яких прикрiплюються хрестоподiбнi зв’язки колiнного суглоба (мал. 71).

Тіло великогомілкової кістки (corpus tibiae) за формою нагадує видовжену тригранну призму, що поступово звужується донизу. На ньому розрізняють три поверхні: присередню, задню й бічну (facies medialis, posterior et lateralis), що відділяються одна від одної присереднім, переднім та міжкістковим краями (margo medialis, anterior et interosseus). Передній край у верхньому відділі кістки починається від горбистості великогомілкової кістки (tuberositas tibiae), до якої прикріплюється сухожилок чотириголового м’яза стегна.

Дальший наросток великогомiлкової кiстки має майже чотирикутну форму, на його присередньому краї є спрямований донизу вiдросток - присередня кiсточка (malleolus medialis), на внутрiшнiй поверхнi якого розмiщується суглобова поверхня кiсточки (facies articularis malleoli), що присередньо продовжується в нижню суглобову поверхню (facies articularis inferior). Присередня поверхня дального наростка кiстки має невелику вирiзку з суглобовою поверхнею для з’єднання з малогомiлковою кiсткою – малогомiлкову вирiзку (incisura fibularis). Щоб вiдрiзнити праву великогомiлкову кiстку вiд лiвої, необхiдно ближчий наросток зорiєнтувати вгору, дальший наросток - вниз, горбистiсть i переднiй край – наперед, тоді присередня кiсточка вiдходитиме вiд присереднього краю дальшого наростка кiстки. У такому положеннi кiстки мiжкiстковий край на її тiлi завжди буде обернений назовнi: правої кiстки – праворуч, у лiвої – лiворуч. Великогомiлкова кiстка розташована на гомілцi присередньо, а малогомiлкова – збоку.

Мал. 71. Кістки правої гомілки: а - вигляд спереду, б - вигляд сзаду:

 

1 - corpus tibiae(тіло великогомілкової кістки);

2 - condylus medialis(присередній виросток);

3 - condylus lateralis(бічний виросток);

4 - eminentia intercondylaris(між виросткове підвищення);

5 - tuberositas tibiae(горбистість великогомілкової кістки);

6 - margo anterior(передній край);

7 - malleolus medialis(при середня кісточка);

8 - caput fibulae(головка малогомілкової кістки);

9 - corpus fibulae(тіло малогомілкової кістки);

10 - malleolus lateralis(бічна кісточка).

 

Малогомiлкова кiстка (fibula) - тонка, довга, розташована зовнi вiд великогомiлкової кiстки. На ближчому кінці її є головка (caput fibulae), вона стовщена, має вiдросток – верхiвку головки малогомiлкової кiстки (apex capitis fibulae), а на внутрiшнiй поверхнi - суглобову поверхню головки малогомiлкової кiстки (facies articularis capitis fibulae) для з’єднання з великогомiлковою кiсткою. Поступово головка тоншає i переходить у майже цилiндричну шийку малогомiлкової кiстки (collum fibulae).

Тiло малогомiлкової кiстки (corpus fibulae) за формою нагадує тригранну призму, яка скручена навколо поздовжньої осi. На тiлi покажiть присередню, бічну та задню поверхнi (facies medialis, lateralis et posterior). Останнi вiддiляються одна вiд одної переднiм, заднiм краями (margo anterior, posterior), присереднім гребенем (crista medialis). На присередній поверхнi проходить мiжкiстковий край (margo interosseus).

На дальшому наростку малогомiлкової кiстки є бічна кiсточка (malleolus lateralis), що має на присередній поверхнi суглобову поверхню кiсточки (facies articularis malleoli lateralis) для з’єднання з великогомiлковою кiсткою, на її заднiй поверхнi є ямка бічної кiсточки (fossa malleoli lateralis). Щоб вiдрiзнити праву малогомiлкову кiстку вiд лiвої, треба її тримати головкою догори, бічною кiсточкою донизу i в бік, так щоб ямка кiсточки була обернена назад i до середини. У такому випадку права малогомiлкова кiстка буде розташована праворуч вiд великогомiлкової кiстки, лiва - лiворуч.

Кiстки стопи (ossa pedis). Серед них виділяють заплеснові кістки, плеснові кістки і кiстоки пальцiв (фаланги; мал. 72).

Заплеснових кісток (ossa tarsi) на стопi є сiм, які розмiщенi в два ряди. До проксимального ряду вiдносять надп’яткову та п’яткову кiстки, а до дистального - човноподiбну, кубоподiбну i три клиноподiбнi кiстки.

Надп’яткова кiстка (talus). У нiй розрiзняють тiло (corpus tali), шийку (collum tali) та головку (caput tali). На верхнiй поверхнi тiла є блок надп’яткової кiстки (trochlea tali) – для з’єднання з великогомiлковою та малогомiлковою кiстками. На бiчних поверхнях блока розташовуються, вiдповiдно, присередня та бічна кiсточковi поверхнi (facies malleolaris medialis et lateralis), до яких прилягають одноiменнi кiсточки. Вiд бічної частини тiла вiдходить бічний вiдросток надп’яткової кiстки (processus lateralis tali). На задньому вiдростку надп’яткової кiстки (processus posterior tali) проходить зверху вниз борозна сухожилка довгого м’яза – згинача великого пальця стопи (sulcus tendinis musculi flexoris hallucis longi). Ця борозна подiляє заднiй вiдросток надп’яткової кiстки на присередній та бічний горбки (tuberculum mediale et tuberculum laterale). Передню частину головки займає велика сферична суглобова поверхня для з’єднання з човноподiбною кiсткою. На нижнiй поверхнi тiла роздивiться передню, середню та задню п’ятковi суглобовi поверхнi (facies articularis calcanea anterior, media et posterior). Мiж середньою i задньою п’ятковими суглобовими поверхнями проходить борозна надп’яткової кiстки (sulcus tali; мал. 73). П’яткова кiстка (calcaneus) є найбiльшою кiсткою серед заплеснових кісток. У середнiй частинi її верхньої поверхнi знайдiть борозну п’яткової кiстки (sulcus calcanei), яка разом з вiдповiдною борозною надп’яткової кiстки утворює пазуху заплесна (sinustarsi). Спереду вiд борозни вздовж присереднього краю кiстки розмiщенi середня та передня надп’ятковi суглобовi поверхнi (facies articularis talaris media et anterior); за борозною - задня надп’яткова суглобова поверхня (facies articularis talaris posterior). За допомогою всiх цих поверхонь п’яткова кiстка з’єднується з надп’ятковою. У задньо-нижньому вiддiлi кiстки є п’ятковий горбок (tuber calcanei). На ньому розмiщенi присередній та бічний вiдростки (processus medialis

et lateralis tuberis calcanei), до яких прикрiплюється дуже мiцний п’ятковий сухожилок (мал. 74). На переднiй поверхнi п’яткової кiстки є кубоподiбна суглобова поверхня (facies articularis cuboidea), якою п’яткова кiстка з’єднується з кубоподiбною кiсткою. Вiд передньо-верхнього краю п’яткової кiстки з присереднього боку вiдходить короткий i товстий вiдросток - пiдпора надп’яткової кiстки (sustentaculum tali), пiд яким продовжується з надп’яткової кiстки уже вiдома вам борозна сухожилка довгого м’яза – згинача великого пальця. На бічній поверхнi п’яткової кiстки є малогомiлковий блок (trochlea fibulalis), пiд яким розташована борозна сухожилка довгого малогомiлкового м’яза (sulcus tendinis musculi fibularis longi).

 

Мал. 72. Кістки стопи, правої: а - вигляд зверху, б - вигляд з боку:

 

1 – talus(надп’яткова кістка);

2 – calcaneus(п’яткова кістка);

3 - os naviculare(човноподібна кістка);

4 - os cuboideum(кубоподібна кістка);

5 - os сuneiforme mediale(присередня клиноподібна кістка);

6 - os cuneiforme intermedium(проміжна клиноподібна кістка);

7 - os cuneiforme laterale(бічна клиноподібна кістка);

8 - ossa metatarsi(плеснові кістки);

9 - phalanges proximales(проксимальні фаланги);

10 - phalanges mediae(середні фалагни);

11 - phalanges distales(кінцеві фаланги).

 

Мал. 73. Права надп’яткова кістка:а - вигляд зверху, б - вигляд знизу:

 

1 - caput tali(головка надп’яткової кістки);

2 - facies articularis navicularis(човноподібна суглобова поверхня);

3 - collum tali(шийка надп’яткової кістки);

4 - trochlea tali(блок надп’яткової кістки);

5 - facies superior(верхня поверхня);

6 - processus lateralis(бічний відросток);

7 - tuberculum laterale (processus posterior tali)(бічний горбок(задній відросток надп’яткової кістки));

8 - tuberculum mediale(присередній горбок);

9 - facies articularis calcanea media(середня п’яткова суглобова поверхня);

10 - sulcus tali(борозна надп’яткової кістки);

11 - facies articularis calcanea posterior(задня п’яткова суглобова поверхня);

12 - facies articularis calcanea anterior(передня п’яткова суглобова поверхня);

13 - processus posterior tali(задній відросток надп’яткової кістки);

14 – sulcus tendinis m. flexoris hallucis longi(борозна сухожилка довгого м’яза-згинача великого пальця).

 

Човноподiбну кiстку (os naviculare) вiдносять до другого ряду заплеснових кiсток. Знайдiть її серед кiсток стопи. Вона розмiщується з присереднього краю стопи мiж головкою надп’яткової кiстки і трьома клиноподiбними кiстками. У зв’язку з цим її задня суглобова поверхня ввігнута вiдповiдно до форми головки надп’яткової кiстки, а на переднiй – є три майже однаковi поверхнi для клиноподiбних кiсток. У присередній частинi нижньої поверхнi бачимо горбистiсть човноподiбної кiстки (tuberositas ossis navicularis).

Клиноподiбнi кiстки – присередня, промiжна та бічна (ossa cuneiformia mediale, intermedium et laterale) - розташованi мiж човноподiбною i I, II, III плесновими кiстками, з якими i з’єднуються.

Кубоподiбна кiстка (os cuboideum) розмiщується на бічному краї стопи мiж п’ятковою кiсткою i двома останнiми плесновими кiстками (IV, V). У мiсцях з’єднання цих кiсток є суглобовi поверхнi. Крiм того, на присередньому боцi розмiщуються суглобовi поверхнi для з’єднання з бічною поверхнею бічної клиноподiбної i човноподiбної кiсток. Бічний край вiльний, вiд нього починається борозна сухожилка довгого малогомiлкового м’яза (sulcus tеndinis musculi fibularis longi) i продовжується на нижню поверхню кiстки, де розташовується спереду вiд горбистостi кубоподiбної кiстки (tuberositas ossis cuboidei; мал. 75).

Плеснові кістки (ossa metatarsi). На кожнiй з п’яти цих кiсток розрiзняють основу (basis ossis metatarsi), тiло (corpus ossis metatarsi) та головку (caput ossis metatarsi). Перша плеснова кiстка вiдповiдає I пальцю (hallux), вона найтовща i найкоротша. Основа всiх плеснових кiсток майже плоскої форми. Розгляньте також тiла плеснових кiсток. За формою вони нагадують тригранну призму, викривленi до середини i дещо опуклi доверху. Головки всiх плеснових кiсток мають пiвкулясту форму i з’єднуються з основою проксимальних фаланг.

Кістки пальцiв стопи (ossa digitorum). Кожна з них, за винятком I, складається з проксимальної, середньої та кінцевої фаланг (phalanges proхimalis, media et distalis). У I пальця середньої фаланги немає. На кожнiй фаланзi розрiзняють основу (basis phalangis), тiло (corpus phalangis) i головку (caput phalangis). Кiнцевi фаланги замiсть головки мають горбистiсть (tuberositas phalangis distalis). Основи проксимальних фаланг мають суглобовi поверхнi у виглядi ямок i з’єднуються з головками плеснових кiсток. Головки проксимальних та середнiх фаланг за формою нагадують блок.