Поняття та істотні умови кредитного договору

Стаття 1054. Кредитний договір

1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмір та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

1. Кредитний договір регулює кредитні відносини між різними учасниками цивільного обороту. Коло кредитодавців (кредиторів) за даним договором обмежується банківськими та іншими фінансовими установами. Правовий статус та особливості діяльності зазначених установ регламентуються відповідними законодавчими актами (див. закони України: «Про Національний банк України»; «Про банки і банківську діяльність»; «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; «Про кредитні спілки»; «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»; «Про фінансовий лізинг»; «Про страхування»; «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)». Позичальниками у кредитному договорі можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи.

2. Предметом кредитного договору, за винятком договору комерційного кредиту, є грошові кошти (кредит). У статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що фінансовим кредитом є кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під певні проценти. У статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» наведено поняття банківського кредиту. Воно визначається як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. На відміну від інших позикодавців банк, як правило, надає грошові кошти, що не належать йому на праві власності. Це кошти, що залучені банком від його клієнтів. Більше того банківський кредит обтяжений правами вимоги з боку клієнтів банку (у випадку його ліквідації ці вимоги включаються до ліквідаційної маси).

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до кредитних операцій відносяться:

розміщення залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик;

організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг — купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладення договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем або про покладення на покупця обов'язку робити все можливе, щоб продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов'язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані);

надання гарантій і поруки та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

набуття права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, беручи на себе ризик виконання таких вимог та приймання платежів (факторинг);

лізинг.

Проте зазначені банківські операції не регулюються кредитним договором, а оформлюються відповідними цивільними правочинами.

3. При укладенні кредитного договору необхідно керуватися положеннями ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка передбачає ряд заборон і обмежень, що стосуються умов здійснення окремих банківських операцій. Так, банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливе лише з дозволу Національного банку України. Банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватися основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, дотримуватися встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків. Банк не може надавати кредит під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можливий лише у випадку, коли при здійсненні такої операції банк не матиме збитків. Банк має право видавати бланкові (без забезпечення) кредити за умови додержання економічних нормативів. Основними ознаками кредиту є строковість, платність і зворотність. Надання безпроцентних кредитів допускається, як виняток, у випадках, прямо передбачених законом.

Кредитний договір є консенсуальним. Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами за всіма істотними умовами. Кредитний договір є двостороннім, оскільки він встановлює права і обов'язки як для кредитодавця, так і для позичальника, та відплатним. Позичальник зобов'язаний сплатити за користування кредитом проценти, розмір яких встановлюється сторонами у договорі. При його укладенні кредитодавець приймає на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту і несе зобов'язання по своєчасному його поверненню та сплаті процентів.

4. Істотними умовами кредитного договору, що визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються з моменту зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника, а не з моменту укладення договору або дати, з якої кредитодавець зобов'язаний був надати грошові кошти. Це правило зумовлене тим, що проценти на суму кредиту сплачуються за час реального користування грошовою сумою. За згодою кредитодавця та позичальника, в договорі можуть бути передбачені інші умови, наприклад, цільовий характер кредитування, договірне списання, право банку видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання у разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування.

При тлумаченні змісту істотних умов кредитного договору слід користуватися нормами статей глави 71 ЦК; ч. 2 ст. 345 ГК, а також рекомендаціями Листа юридичного департаменту НБУ від 18 серпня 2004 р.

№ 18-111/3249-8378.

На наш погляд, умови, наведені у ч. 2 ст. 345 ГК (зокрема: мета кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види забезпечення зобов'язань позичальника; порядок плати за кредит; обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту), неможливо вважати істотними при укладенні кредитного договору, виходячи із наступного. Структурно-системний аналіз положень ГК свідчить про те, що законодавець прямо зазначає перелік істотних умов того чи іншого гос­подарського договору, наприклад ч. З ст. 272; ч. 1 ст. 284, частини 2—3 ст. 297; ч. 5 ст. 318 ГК. Аналогічний підхід застосовується і в положеннях ЦК, зокрема, перелік істотних умов договорів наведений, наприклад, у статтях 695,982, 1035 ЦК.

5. На кредитні відносини поширюються положення параграфа першого глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад». Закон прямо визначає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення, що регулюють відносини позики.