Тема 9. Регулювання валютного ринку України

Поняття і завдання валютного регулювання та валютного контролю. Організація операцій на міжбанківському валютному ринку.

Використання готівкової іноземної валюти на території України. Порядок переміщення валюти через митний кордон України.

Організація діяльності пунктів обміну іноземної валюти.

Торгівля банківськими металами.

 

Тема 10. Технології валютного контролю у комерційному банку

Порядок ліцензування банківських операцій з іноземною валютою. Положення НБУ про валютний контроль.

Режим рахунків в іноземній валюті.

Контроль зовнішньоекономічних розрахунків в іноземній валюті. Контроль імпортних операцій. Контроль експортних операцій.

Порядок обслуговування кредитів у іноземній валюті від іноземних кредиторів.

Контроль операцій на міжбанківському валютному ринку України. Використання готівкової іноземної валюти. Торгівля банківськими металами.

 

Модуль 3

 

Індивідуальне науково-дослідне завдання (ІНДЗ)

2.методичні рекомендації до самостійної роботи студентів

Модуль 1. Організація та механізми міжнародних розрахунків

Змістовий модуль 1. Обслуговування зовнішньоекономічної діяльності

Тема 1. Міжнародні торгівельні угоди

Мета заняття:

поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів щодо обслуговування зовнішньоекономічної діяльності

План вивчення теми

 

1. Види міжнародних комерційних операцій.

2. Характеристика зовнішньоторговельного контракту.

3. Види документів в міжнародних поставках

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

При вивченні першого питання слід з’ясувати, що міжнародні комерційні операції можна розділити на угоди купівлі-продажу й товарообмінні угоди.

В угодах купівлі-продажу звичайно має місце експорт й імпорт у чистому виді. Один контрагент (торговельний партнер) виступає в кожному контракті тільки як продавець-експортер або тільки як покупець-імпортер.

При товарообмінних операціях, які називаються також угодами зустрічної торгівлі (countertrade), той самий контрагент може виступати імпортером одних товарів й експортером інших або, будучи експортером, берет на себе зобов'язання закупити якісь товари (тобто виступити імпортером) в інших підприємців країни покупця.

У міжнародній торгівлі існують також поняття реекспортних і реімпортних операцій.

Реекспортні операції передбачають продаж і вивіз із країни раніше завезених у неї товарів без їхньої переробки.

Реекспортні операції передбачають укладання двох зовнішньоторговельних договорів реекспортером. За першим договором він купує товар, а по іншому - продає його.

Якщо продавець хоче обмежити право покупця реалізувати товар у треті країни, що звичайно пов'язане із захистом своїх ринків збуту, він повинен чітко вказати це в договорі купівлі-продажу.

Реімпортні операції –це експортні операції, що не відбулися, і означають ввіз у країну раніше вивезених з неї товарів. Сюди відносяться повернення забракованих покупцем товарів, повернення товарів, не проданих на аукціонах, повернення товарів, не реалізованих через консигнаційні склади. Основною ознакою реімпортних операцій є перетинання вітчизняними товарами границі своєї країни двічі: при вивозі й ввозі. Товари, що повертають із виставок й ярмарків, до товарів що реімпортуються не відносяться.

Бартерна операція (barter transaction) - це операція по обміну певної кількості товарів одного або різних видів на еквівалентну за вартістю кількість іншого товару або товарів.

Таким чином, бартерна операція не припускає ніяких грошових розрахунків між контрагентами. У бартерній угоді встановлюються або кількість товарів, або сума, на яку сторони зобов'язуються поставити товари.

Перевага даної операції перед операцією купівлі-продажу полягає в тому, що для її здійснення не потрібна валюта, і сторони не використовують посередництва банків.

Сторони при узгодженні поставок оперують цінами й ведуть по них переговори, вказівка цін у самому тексті контракту потрібна тільки для того, щоб митні органи могли визначити розміри мита і зборів, а також для статистики зовнішньої торгівлі.

Зустрічні закупівлі (counterpurchase) означають зобов'язання експортера закупити на певну суму товари в країні імпортера.

У даних угодах імпортер ставить обов'язковою умовою контракту закупівлю експортером товарів у його країні на певну суму Для імпортера важливо записати цю обставину в контракт для того, щоб шляхом зустрічної закупівлі зберегти частину валюти у своїй країні. Експортер, що бажає реалізувати свою продукцію, звичайно погоджується з таким записом у контракті.

Компенсаційні операції відрізняються від бартерних тим, що відбувається обмін декількома товарами з кожної сторони. З компенсаційними угодами зв'язане поняття «неконвертоване сальдо».

Останнім часом одержали розвиток великомасштабні операції на компенсаційній основі. Суть таких операцій полягає в тому, що одна країна, використовуючи устаткування й технологію іншої країни, будує на своїй території промисловий об'єкт, продукцією якого й буде розраховуватися за поставлене устаткування й технологію.

Від звичайної компенсаційної операції, великомасштабні операції відрізняються наступнім:

§ компенсаційні операції звичайно незначні по сумі, великомасштабні операції обчислюються мільйонами доларів;

§ великомасштабна операція здійснюється на умовах кредиту (довгострокового й на великі суми) і для її здійснення залучаються великі банки;

§ підписанню угоди про великомасштабну операцію звичайно передує угода між країнами на урядовому рівні;

§ великомасштабні операції носять довгостроковий характер (до 10 років і більше).

§ після виконання зобов'язань за контрактом і виплатами по кредитах, відносини між контрагентами тривають;

§ при здійсненні операції з кожної сторони може бути не по одному, а по декілька учасників.

Операції на давальницькій сировині також відносяться до угод зустрічної торгівлі.

Викуп застарілої продукції - ще один вид товарообмінних операцій. Стосується він, насамперед, машинно-технічних виробів: автотранспортної техніки, будівельної техніки, сільськогосподарських машин, літаково-вертолітної техніки.

Ініціатором таких операцій виступає звичайно імпортер. Якщо експортер пропонує імпортерові придбати в нього нові машини, то імпортер ставить обов'язковою умовою викупити в нього застарілу техніку.

Поставки на комплектацію - різновид товарообмінних операцій.

Щодо вивчення другого питання перш за все студенти повинні усвідомлювати, що контрактом в міжнародній комерційній практиці називається договір купівлі-продажу товарів у матеріально-речовій формі. Контракт купівлі-продажу являє собою комерційний документ, що оформлює зовнішньоторговельну операцію.

У контракті віддзеркалюється письмова домовленість сторін про поставку товару: зобов'язання продавця передати певне майно у власність покупця й зобов'язання покупця прийняти це майно й сплатити за нього певну грошову суму, або зобов'язання сторін виконати умови товарообмінної угоди.

При укладенні зовнішньоторговельної операції сторони повинні визначитися, право якої держави буде застосовуватися для регулювання прав й обов'язків сторін. Це пов'язане з тим, що національні законі, що регулюють відносини по міжнародних торговельних угодах, відрізняються більшою різноманітністю й містять по тим самим питаннях найчастіше протилежні правила.

Регулювання укладання договору купівлі-продажу, права й обов'язки продавця й покупця, уніфікуються в Конвенції ООН про домовленості щодо міжнародної купівлі-продажу товарів.

У контракті купівлі-продажу неодмінною умовою є перехід права власності на товар від продавця до покупця. У цьому полягає основна відмінність договору купівлі-продажу від всіх інших видів договорів - орендного, ліцензійного, страхування, де предметом договору є або право користування товаром, або надання послуг.

У міжнародній торговельній практиці існують найрізноманітніші контракти, їхній зміст залежить від операції, що збираються здійснити контрагенти. Але, незважаючи на всю розмаїтість видів контрактів, в основі кожного полягають положення класичного контракту купівлі-продажу.

Контракт уважається укладеним, якщо він має письмову форму й підписаний двома особами.

Зовнішньоторговельна операція вважається недійсною, якщо не дотримана форма й порядок підписання контракту, незалежно від того, чи виконана така угода.

Міжнародні торговельні контракти містять різні умови, що характеризують товар (який є предметом купівлі-продажу), визначають комерційні особливості угоди, права та обов'язки сторін, взаємні зобов'язання сторін по операціях.

Всі умови контракту можна класифікувати в такий спосіб:

1) з погляду їхньої обов'язковості для продавця й покупця;

2) з погляду універсальності.

З погляду універсальності умови контракту діляться на індивідуальні й універсальні.

Багато закордонних фірм розробляють так називані "Загальні умови поставок", у яких зібрані універсальні умови. Ці "Загальні умови поставок" застосовуються для всіх зовнішньоторговельних контрактів даної фірми й друкуються на звороті фірмових бланків або на окремому бланку, що додається до контракту і є його невід'ємною частиною. У тексті контракту, обов'язково робиться посилання на цей додаток

При укладанні контрактів потрібно враховувати торговельні звичаї, що застосовуються в країнах контрагентів Такі торговельні звичаї звичайно викладаються в біржових правилах, що складаються біржовими комітетами, у спеціальних збірниках торговельних палат, у матеріалах різних комісій із зовнішньої торгівлі, що діють при ООН, у типових контрактах і рішеннях арбітражних судів. Під торговельним звичаєм розуміється сформоване в міжнародній торговельній практиці однакове загальновизнане правило, що містить у собі ясне й повне положення щодо питання, до якого воно відноситься.

Зовнішньоторговельні контракти включають кілька розділів, які містять предмет договору, визначення сторін, товарів, комерційних умов, прав і зобов'язань сторін, санкцій і т.п

Починається контракт з преамбули - вступної частини, у якій указується номер, місце й дата підписання контракту, визначаються його сторони. Далі йдуть:

1. Предмет контракту.

2. Ціна й сума контракту.

3. Умови постачання товарів.

4. Якість товарів.

5. Пакування та маркування вантажу.

6. Умови платежу.

7. Здавання й приймання товарів.

8. Страхування.

9. Претензії.

10. Форс-мажор.

11. Арбітраж.

12. Юридична адреси сторін.

Згідно закону про зовнішньоекономічну діяльність щодо складання контрактів важливі наступні умови:

· суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України;

· зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України;

· суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонене прямо та у виключній формі цим та іншими законами України;

· (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом;

· суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України;

· зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судновому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

При вивченні третього питання студенти мають опанувати основні вимоги щодо складання різних видів документів в міжнародних операціях.

Комерційні документи — це документи, в яких визначені грошові вимоги експортера до імпортера. Основним з комерційних документів є комерційний рахунок

Обов'язковими реквізитами комерційного рахунку є: найменування продавця і покупця, номер укладеного контракту, пункти відвантаження і призначення товару, номер і дата транспортного документа, номер і дата контракту, повне найменування товару, кількість та ціна товару, загальна сума рахунка, що виставляється до платежу, умови поставки.

Транспортні документи виписуються вантажоперевізником як свідчення того, що товар прийнятий ним до перевезення. Транспортними документами є: при перевезеннях залізницею — залізнична накладна та її дублікат; при перевезеннях повітряним транспортом — авіанакладна; при перевезеннях автодорожнім транспортом — автодорожня накладна; при морських перевезеннях — коносамент.

Залізнична накладна (Railway Consignment Note) Документ, що підтверджує наявність договору перевезення між відправником вантажу й адміністрацією залізниці, свідчить про прийняття товарів для перевезення, визначає умови перевезення. Оригінал накладної відправляється з вантажем. Відправник вантажу одержує дублікат накладної. Вантаж видається особі, зазначеній в накладній як одержувач. Текст залізничної накладної друкується на стандартних бланках. Накладна не є ні товаророзпорядчим, ні передатним документом. Вона виконує функцію доказу укладання договору перевезення, прийняття товарів для перевезення й умов перевезення.

Авіанакладна (Airwaybill) Документ, що виписується відправником вантажу або його агентом-експедитором при здачі вантажу, і підтверджує наявність договору між відправником вантажу і перевізником про перевезення вантажів авіалініями перевізника. Авіанакладна заповнюється в трьох оригіналах, що мають рівну силу; перший екземпляр має позначку "для перевізника"; другий екземпляр має позначку "для одержувача" і прямує з товаром; третій екземпляр підписується перевізником і повертається відправнику вантажу після того, як товар прийнято. Авіанакладна не є ні товаророзпорядчим, ні передатним документом. Вона виконує лише функцію доказу укладення договору перевезення, прийняття товарів для перевезення й умов перевезення. Вантаж видається зазначеному в ній одержувачу.

Автодорожна накладна (Autowaybill, CMR) Транспортний документ, що підтверджує наявність договору між Перевізником і відправником про автодорожнє перевезення вантажів. Форма накладної регламентується Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів Цей документ має назву "Міжнародна накладна" і заповнюється в чотирьох оригіналах: перший екземпляр - для відправника (рожевий), другий - екземпляр для одержувача (голубий), третій екземпляр - для фрахтівника (зелений). Крім того, у деяких країнах існує ще білий екземпляр для тарифного контролю. Накладна не є ні товаророзпорядчим, ні передатним документом. Вона виконує функцію доказу укладення договору перевезення, прийняття товарів для перевезення й умов перевезення. Вантаж видається зазначеному в ній одержувачу.

Коносамент (Bill of Lading) Документ, що видається перевізником або його агентом відправнику вантажу як посвідчення прийняття вантажу для перевезення морським шляхом. Коносамент виконує три основні функції: засвідчує прийняття перевізником вантажу для перевезення, є товаророзпорядчим документом (надає право власнику оригіналу розпоряджатися вантажем), засвідчує укладання договору перевезення вантажу морським шляхом, за яким перевізник зобов'язується доставити вантаж проти представлення документа. Розрізняють такі види коносаментів: іменний, ордерний і на пред'явника. Іменний коносамент містить указівку про те, що товар повинний бути доставлений визначеному одержувачу з указівкою його найменування й адреси. Ордерний коносамент припускає, що відправник вантажу може передати свої права третій особі, індосувавши коносамент. Коносамент на пред'явника припускає, що товар передається будь-якій особі-власнику коносамента.

Товаросупроводжувальні документи (Shipping Documents) Документи, що слідують разом з вантажем від відправника вантажу до вантажоодержувача, та містять усі необхідні дані про товар і умови контракту, на підставі яких вантажоодержувач приймає постачання товару. До основних товаросупроводжувальних документів відносяться: комерційний рахунок, відвантажувальна специфікація, сертифікат якості, сертифікат походження, товаротранспортна накладна, пакувальний лист.

Сертифікат якості (Certificate of Quality). Посвідчення, що засвідчує якість фактично поставленого товару. У ньому дається характеристика товару або підтверджується відповідність якості товару визначеним стандартам. Сертифікат якості видається відповідними компетентними організаціями, державними органами, торговельними палатами, спеціальними лабораторіями як у країні експорту, так і імпорту. Іноді сторони домовляються про надання сертифікатів різних контрольних і перевірочних установ, інститутів, палат мір і ваг і інших організацій. Сертифікат якості може видавати (відповідно до умов контракту) і фірма-виробник.

Сертифікат походження товару (Certificate of Origin) Документ, що видається компетентним органом у країні експортера, що чітко засвідчує походження товару. Цей сертифікат може містити також декларацію виробника, постачальника, чи експортера; термін "країна" може включати групу країн, чи регіон, яку-небудь частину країни. Такий документ обов'язковий при імпорті у випадку, якщо з походженням товару, декларованого на митниці, пов'язане надання привілейованого режиму: пільгового тарифу, знижок із загального тарифу, безмитного ввозу, та ін.

Страхові документи виписуються при відвантаженні товару на умовах СІF або СІР. До, страхових документів належать страхові поліси та страхові сертифікати. Ці документи видаються страховими компаніями і свідчать про наявність договору про страхування.

Імпортери, як правило, страхують товари на свою користь або на користь інших осіб, які отримують вантаж. Коли страхування входить в обов'язки експортера, договір зі страховою компанією укладається на користь імпортера або третьої особи. Якщо останній покупець невідомий, то страховий поліс може випису­ватись на пред'явника.

Страхові документи не повинні бути датовані пізніше дати відвантаження. Страхові поліси, як правило, виписуються у ва­люті платежу. Мінімальна сума, на яку страхується товар, дорів­нює 110% вартості СІF відповідних товарів.

Страхові поліси, так само як і коносаменти, бувають іменні, ордерні або на пред'явника і можуть передаватися за допомогою простих або іменних індосаментів.

До фінансових документів відносять чеки та векселі (прості та переказні). У міжнародному платіжному обороті найширше використання мають векселі.

Вексель — це цінний папір, що засвідчує безумовне та беззаперечне боргове зобов'язання. Існують два основні види векселів: прості та переказні (тратти).

Простий вексель — це боргове зобов'язання імпортера здійснити платіж.

Переказний вексель (Bill of Exchange, Draft) - б езумовна пропозиція трасанта (кредитора), адресована трасатові (боржнику), сплатити третій особі (ремітентові) у встановлений термін зазначену у векселі суму. При виникненні такого грошового зобов'язання трасант виступає і кредитором стосовно боржника (трасатові), і боржником стосовно ремітента.

Тратта (Draft) - (переказний вексель)

Вексель на пред'явника (Sight Bill) Вексель простий чи переказний, у тексті якого не вказується термін його погашення або прямо вказано, що він оплачується за пред'явленням. У таких випадках передбачається, що вексель підлягає погашенню при його пред'явленні в місці платежу.

Строковий вексель (Tenor Draft) Вексель, по якому визначений конкретний термін оплати.

Векселі є оборотними фінансовими документами, їх передача здійснюється шляхом передавального напису — індосаменту.

Індосамент (Endorsement)- п ередавальний напис на векселях, чеках, коносаментах, страхових полісах і інших оборотних документах. Інструмент переуступки права вимоги, засвідчує передачу прав за індосованим документом іншій особі.

Індосант- о соба, що ставить передавальний напис (індосамент) на документі, право вимоги за яким підлягає передачі.

Іменний індосамент передавальний напис, зроблений на зворотному боці індосованого документа, що визначає, за чиїм наказом необхідно зробити платіж або доставити вантаж, шляхом указівки після передавального напису "Платити наказу..." чи "Наказу..." повного найменування й адреси цієї особи.

Бланковий індосамент (Blank Endorsement) - ц е передавальний напис, зроблений на зворотному боці індосованого документа, у якому не зазначено, за наказом якої особи необхідно здійснити платіж або доставити вантаж. Бланковий індосамент на чеку являє собою тільки підпис індосанта. У цьому випадку чек може бути переданий іншій особі шляхом простого вручення. Бланковий напис можна перетворити в іменний, поставивши на ній найменування особи, якій передається чек. Бланковий індосамент на векселі являє собою найменування індосанта і його підпис. Такий вексель прийнято вважати виставленим на пред'явника, і його можна передати іншій особі шляхом простого вручення або за допомогою передавального напису. Бланковий індосамент на векселі можна перетворити в повний, зробивши над передавальним написом вказівку, за чиїм дорученням передається вексель. Бланковий індосамент на коносаменті і страховому полісі являє собою печатку і підпис індосанта. Бланковий індосамент у таких випадках можна перетворити в іменний, зробивши над передавальним написом указівку, за чиїм наказом передається документ.

. Банківський вексель — це тратта, яку вис­тавляють банки на своїх іноземних кореспондентів. Імпортери, купуючи ці векселі у національних банків і пересилаючи їх для експортерів, погашають у такий спосіб свої боргові зобов'язання

Чек — це безумовний наказ чекодавця банку-платнику чи ін­шій кредитній установі оплатити за пред'явленням певну суму чекодержателю чи за його наказом за рахунок наявних у банку (депонованих) коштів чекодавця.

Розрізняють чеки фірмові та банківські. Фірмовий чек — це чек, який виписується фірмою на отримувача коштів і вистав ляється на свій банк.

Банківський чек — це чек, який виписується банком на банки-кореспонденти. Оплата за таким чеком здійснюється за рахунок коштів на кореспондентських рахунках банку.

Види чеків: іменний, ордерний чек, чек на пред'явника.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Що являє собою зовнішньоторговельний контракт?

2. У якій формі укладається зовнішньоторговельний договір?

3. Які основні розділи зовнішньоторговельного контракту?

4. Що являють собою комерційні документи?

5. Які ви знаєте страхові та фінансові документи?

6. Назвіть обов'язкові реквізити комерційного рахунку.

7. Що підтверджує а втодорожня накладна?

8. Ким виписується а віанакладна?

9. Чим відрізняється простий вексель від переказного?

10. З якою метою використовують переказні векселі?

11. Що таке чек? Які форми чеків ви знаєте?

12. За допомогою чого здійснюється передача векселів іншим особам?

13. Які документи відносять до фінансових?

14. Що таке вексель і які є його види?

15. Які реквізити простого та переказного векселя?

16. Що таке банківський вексель?

17. Що таке чек і які є його види?

 

 

Ситуаційні завдання

Завдання 1. Використовуючи нижченаведений приклад (загальний опис компенсаційної операції) – скласти проект угоди та розробити схему її проведення.

Приклад компенсаційні операції.

Контрагент із Данії фірма "Сібаст" поставляє контрагентові в Росії фірмі "Інтер" меблі на суму 50000 доларів, а російська сторона може запропонувати товари на суму тільки 40000 доларів. Різниця між сумами товарів, що поставляють, складе 10000 доларів, ця різниця й називається неконвертованим сальдо, що становить борг російської фірми датському партнерові. Однак перевести його в Данію російська фірма не може, тому що це не обумовлено контрактом.

Тоді сторони домовляються й указують в умовах контракту, що різниця буде зберігатися в одному з російських банків на рахунку, що відкриває спеціально фірмою "Інтер". "Сібаст" може використати ці гроші тільки в Росії, тому вони й називаються неконвертованим сальдо. Використовуватися ці гроші можуть на рекламу, представницькі витрати, оплату відряджень й, нарешті, на закупівлю будь-яких інших товарів у Росії.

Завдання 2. Використовуючи нижченаведений приклад (загальний опис операції на давальницькій сировині) – скласти проект угоди та розробити схему її проведення.

Приклад операції на давальницької сировини:

1. Контрагент із Росії підписує контракт із контрагентом з України - нафтопереробним заводом на переробку його нафти й одержання продуктів нафтопереробки. Частина продуктів нафтопереробки український контрагент залишає собі як оплату за переробку нафти.

2. Український контрагент за контрактом вивезе із Росії нафту, а розраховується за неї частково нафтопродуктами, а частково грішми.

3. Російський контрагент не вивозить із України належну йому частину продуктів нафтопереробки, а продає їх прямо з України в треті країни, залучаючи до таких продажів як посередників українських контрагентів.

Завдання 3. Використовуючи нижченаведений приклад (загальний опис операції щодо поставки на комплектацію ) – скласти проект угоди та розробити схему її проведення.

Приклад операції щодо поставки на комплектацію:

Контрагент із Болгарин замовляє в українського суднобудівного заводу виготовлення морського транспортного судна. Болгарський замовник ставить неодмінною умовою контракту покупку виготовлювачем у замовника частини встаткування й приладів для комплектації судна. Замовник мотивує цю умову тим, що його вітчизняне встаткування зручніше для експлуатації, чим іноземне (насправді ця умова може бути викликана бажанням заощадити валюту).

Бібліографічний список

[5, 7,8,13,14,16,28]

 

Тема 2	Міжнародні торгівельні звичаї
Мета заняття:	поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів щодо складання і виконання міжнародних торговельних угод

План вивчення теми

 

1. Значення торгівельних звичаїв в міжнародній торгівлі.

2.Умови поставок товару.

3.Міжнародні правила інтерпретації міжнародних термінів

ІНКОТЕРМС

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Істотний вплив на зміст зобов'язань сторін за договором купівлі-продажу справляють сформовані в міжнародній практиці торговельні звичаї. Вони відіграють вирішальну роль щодо вирішення споров між сторонами й арбітражу. Під торговельним звичаєм розуміється сформована в міжнародній торгівлі однаковість, загальновизнане правило, що містить у собі ясне й певне положення щодо питання, якого воно стосується. До торговельних звичаїв відносяться також торговельні або ділові звичайності ("а ми завжди робимо так"), що іменуються узансами.

Терміни "звичності" й "звичаї" практично рівнозначні, оскільки той й інший означають правила, що не є нормою права та класифікуються як умови договору, що маються на увазі.

Торговельний звичай в англійській юридичній літературі визначається як правило поведінки, яке широко відоме в даній сфері ділового життя. Це правило вважається вхідною складовою частиною в укладений між сторонами контракт, якщо тільки воно не було виключено контрагентами в прямо вираженій формі або в такій формі, що мається на увазі.

Основною ознакою торговельних звичаїв в американському праві є "постійність дотримання".

Французькі юристи називають наступні ознаки звичаїв: однаковість, постійність дотримання, повторюваність, відома тривалість існування в часі й у просторі, визначеність, непротиріччя добрим традиціям і суспільному порядку.

Важливою умовою застосування торговельних звичаїв є їх знання сторонами, що укладають угоду. Коли обидві сторони за договором знають про наявність звичаю, проблем не виникає. Виникають вони, якщо один з контрагентів заперечує своє знання звичаю й необхідно вирішити питання, чи повинна була інша сторона знати про його існування.

Торговельні звичаї викладаються в біржових правилах, що складаються комітетами бірж, у спеціальних збірниках торговельних палат, у матеріалах робочих комісій Комітету сприяння зовнішній торгівлі й інших організацій, що діють у рамках ООН, у типових контрактах, у рішеннях третейських судів по окремих питаннях.

Відзначимо, що торговельні звичаї не можуть мати якого-небудь значення в тому випадку, коли в законі дотримується відповідна норма, що регулює питання, яке виникає у відносинах сторін. При відсутності цієї норми права торговельні звичаї не є у всіх випадках обов'язковими для сторін.

Мова про застосування торговельного звичаю може йти в тих випадках, коли ні в самій угоді, ні в законі не визначено яких-небудь вказівок, що дозволяють вирішити питання, що виникло в торговельних партнерів.

Торговельний звичай - це сформоване в торговельному обороті однакове правило.

Перша ознака, якою повинне володіти правило, що застосовується як звичай, це ясність і визначеність його змісту.

Друга умова, полягає в тому, що воно повинне бути єдиним, визнаним як звичай по питанню, що ним регулюється на тій території, де це правило має застосування.

Третьою умовою є його загальне визнання.

Відсутність однаковості в торговельних звичаях, що застосовуються у міжнародній торгівлі, пояснюється наявністю глибоких протиріч, що існують на світовому ринку.

Саме тому спроби навіть часткової уніфікації торговельних звичаїв світового ринку виявилися невдалими.

Міжнародні торгівельні звичаї являють собою, з юридичної точки зору, правила, що діють на певній території. Тому питання про застосування у відповідному випадку того або іншого конкретного звичаю повинно вирішуватися на основі законодавства тієї країни, право якої підлягає застосуванню до зовнішньоторговельної операції, по якій виникла необхідність у застосуванні звичаю.

Встановлення змісту конкретного звичаю може викликати труднощі. Справа в тому, що поряд зі звичаями, що мають загальний характер та використовуються у всіх галузях торгівлі, існують спеціальні звичаї, область застосування яких обмежено певною галуззю торговельної діяльності

Труднощі при встановленні звичаїв викликаються також відсутністю вичерпної їхньої кодифікації, що була б до того ж беззаперечна.

Загальні правила для застосування звичаїв:

· застосування торговельних звичаїв для вирішення окремих питань, що виникають у відносинах по зовнішньоторговельній операції, може мати місце тільки в тому випадку, коли в угоді не передбачено відповідної умови (саме тому торговельні звичаї не можуть мати якого-небудь значення, якщо сторони узгодили умови, що регулюють питання, яке виникло у відносинах сторін);

· питання про застосування у відповідних випадках торговельних звичаїв підлягає вирішенню на основі законів країни, праву якої підпорядковується дана зовнішньоторговельна операція;

· при розбіжностях, що виникають у сторін щодо питання про існування або зміст торговельного звичаю, встановлення останнього повинне мати місце на основі доказів, що мають надаватися стороною, що посилається на даний звичай.

При вивченні другого питання необхідно усвідомлювати що базисними умовами поставок у зовнішньоторговельному контракті називають сукупність основних обов'язків контрагентів щодо транспортування і страхування товарів на шляху їх руху від експортера до імпортера.

Використання базисних умов спрощує укладання і погодження контрактів, допомагає контрагентам знайти способи розподілу відповідальності і розв'язання розбіжностей, що виникають

Міжнародна торговельна палата розробила й опублікувала збірник тлумачень базисних умов поставок. Цей збірник дістав назву ІНКОТЕРМС Остання його редакція вийшла у 2000 р.

У базисних умовах визначені обов'язки продавця за встановлену в контракті ціну забезпечити доставку вантажу у відповідну географічну точку або відвантажити товар на транспортні засоби, чи передати його транспортній установі.

Базисні умови визначають і інші обов'язки продавців і покупців, а саме:

· хто і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів по територіях країн продавця, покупця, транзитних країн, морем та повітрям;

· обов'язки продавців у частині пакування і маркування товарів;

· обов'язки сторін щодо страхування вантажу й оформлення комерційної документації;

· місце і час переходу з продавця на покупця ризиків випадкового пошкодження чи втрати товарів.

По розподілу відповідальності, витрат і ризиків між продавцем і покупцем умови, включені в Інкотермс можна розбити на чотири групи - починаючи з умов, за якими практично вся відповідальність покладається на покупця, і закінчуя тими, по яких продавець має всі витрати й ризики.

У першу групу входить Е - умова (EXW) - "Франко-завод". Ця умова припускає мінімальний ризик для продавця. Відповідно до цієї умови продавець тільки надає товар покупцеві на своєму заводі або складі й не несе відповідальності за його навантаження. Всі витрати й ризики, пов'язані з доставкою товару до місця призначення, несе покупець.

Наступну групу становлять F-умови: FCA ("Франко-перевізник"), FAS (ФАС, або "Франко уздовж борта судна") і FOB (ФОБ, або "Франко-борт"). Обов'язки продавця по цих умовах полягають у поставці товару перевізникові, зазначеному покупцем.

У третю групу, групу З, включаються умови CFR ("Вартість і фрахт"), CIF (СIФ, або "Вартість, страхування й фрахт"), СРТ ("Перевезення оплачене до") і CІP ("Перевезення й страхування оплачені до"). Вони вимагають, щоб продавець уклав договір перевезення товару, але без несення продавцем ризиків загибелі або ушкодження товару.

Нарешті, групу D становлять умови DAF ("Поставлено на границю"), DES ("Поставлене франко-судно"), DEQ ("Поставлено франко-причал"), DDU ("Поставлено, мито не оплачене") і DDP ("Поставлене, мито оплачене"). По цих умовах продавець має всі витрати й ризики, пов'язані з доставкою товару в країну покупця.

Нижче наведено класифікація умов поставки за групами та видами транспорту. Класифікація умов Інкотермс за обов’язками продавця наведено в таб.2.1.

Таблиця 2.1.

Загальна класифікація умов INCOTERMS -2005