Інструкції для електриків, які обслуговують електропривід верстата, системи електропостачання, та іншого електроустаткування.

Працівники, які обслуговують електроустановки, повинні мати відповідну групу з електробезпеки (далі - група) згідно з додатком 1 до цих Правил.

Вимоги щодо групи з електробезпеки електротехнологічних працівників певних професій визначаються залежно від рівня напруги електрообладнання та умов виконання робіт.

Перелік професій електротехнологічних працівників із зазначенням груп з електробезпеки розробляється особою, відповідальною за електрогосподарство і затверджується керівником підприємства.

Працівникам, які успішно пройшли навчання і перевірку знань, видається посвідчення (додаток 2 до цих Правил), яке вони повинні мати при собі під час виконання робіт.

Для одержання групи I, незалежно від посади і фаху, необхідно пройти інструктаж з електробезпеки під час роботи в даній установці з оформленням в журналі реєстрації інструктажів не електротехнічних працівників з електробезпеки і присвоєння I групи згідно з додатком 3 до цих Правил. Цей інструктаж має проводити особа відповідальна за електрогосподарство, або, за її письмовим розпорядженням, - особа зі складу електротехнічних працівників з групою III.

Не дозволяється допуск до роботи працівників, які не пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці та пожежної безпеки, а також у разі закінчення терміну дії попередніх періодичних перевірок знань або медичних оглядів.

Працівники перед допуском до самостійної роботи повинні бути навчені прийомам звільнення постраждалих від дії електричного струму та надання першої допомоги в разі нещасних випадків.

Працівники, які допускаються до виконання спеціальних робіт, повинні додатково пройти спеціальне навчання і перевірку знань із записом у посвідченні на право виконання таких робіт.

До спеціальних робіт в електроустановках належать:

- верхолазні роботи;

- роботи під робочою напругою на струмовідних частинах (обмивання і чищення ізоляторів, ремонт проводів, контроль вимірювальною штангою ізоляторів і з’єднувальних зажимів, змащування тросів);

- випробування обладнання підвищеною напругою (за винятком робіт з мегомметром);

- роботи під наведеною напругою;

- роботи з обслуговування повітряних ліній електропередавання (далі – ПЛ) з ізолюючим покриттям;

- вогневі роботи;

- роботи в приміщенні акумуляторної батареї.

 

 

Заземлюючі пристрої.

Заземлювальні пристрої електроустановок повинні відповідати вимогам забезпечення захисту людей від ураження електричним струмом, захисту електроустановок, а також забезпечення експлуатаційних режимів роботи.

Усі металеві частини електроустановок та електрообладнання, на яких може виникнути напруга внаслідок порушення ізоляції, повинні бути заземлені або занулені відповідно до вимог ПУЭ.

Під час здавання в експлуатацію заземлювальних пристроїв електроустановок монтажною організацією повинні бути надані:

- затверджена проектно-технічна документація на заземлювальні пристрої;

- виконавчі схеми заземлювальних пристроїв;

- основні параметри елементів заземлювальних пристроїв (матеріал, профіль, лінійні розміри);

- акти на виконання прихованих робіт;

- протоколи приймально-здавальних випробувань.

Для визначення технічного стану заземлювального пристрою періодично здійснюються:

- зовнішній огляд видимої частини заземлювального пристрою;

- огляд з перевіркою кола між заземлювачем і заземлювальними елементами (відсутність обривів і незадовільних контактів у заземлювальному провіднику, надійність з’єднань природних заземлювачів);

- вимірювання опору заземлювального пристрою;

- вибіркове розкриття ґрунту для огляду елементів заземлювального пристрою, що розміщені у землі;

- вимірювання питомого опору ґрунту для опор ліній електропередавання напругою понад 1000 В;

- вимірювання напруги дотику в електроустановках, заземлювальний пристрій яких виконано за нормами на напругу дотику;

- перевірка пробивних запобіжників в електроустановках до 1000 В з ізольованою нейтраллю;

- вимірювання повного опору петлі “фаза-нуль” або струму однофазного замикання на корпус, або на нульовий провідник в електроустановках до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю.

За необхідності повинні вживатись заходи для доведення параметрів заземлювальних пристроїв до нормативних.

Випробування та вимірювання заземлювальних пристроїв проводиться відповідно до табл. 25 додатка 1.

На кожен заземлювальний пристрій, що є в експлуатації, повинен бути паспорт, який містить:

- дату введення в експлуатацію;

- виконавчу схему заземлення;

- основні технічні характеристики;

- дані про результати перевірок стану пристрою;

- відомість оглядів і виявлених дефектів;

- характер ремонтів і змін, унесених у цей пристрій.

Візуальний огляд видимої частини заземлювального пристрою повинен проводитись за графіком огляду електрообладнання, установленим особою, відповідальною за електрогосподарство.

Огляди заземлювачів з вибірковим розкриттям ґрунту в місцях найбільшого впливу корозії, повинні проводитись згідно з графіками, затвердженими особою, відповідальною за електрогосподарство, але не рідше ніж один раз на 12 років.

Для заземлювачів, що піддаються інтенсивній корозії, за рішенням особи, відповідальної за електрогосподарство, може бути встановлена частіша періодичність вибіркового розкриття ґрунту.

Про результати огляду, виявлені несправності і вжиті заходи з їх усунення необхідно зробити відповідні записи до оперативного журналу та паспорта заземлювального пристрою.

Вибіркова перевірка з розкриттям ґрунту повинна проводитись:

- на підстанціях поблизу нейтралей силових трансформаторів і автотрансформаторів, короткозамикачів, шунтувальних реакторів, заземлювальних уводів дугогасильних реакторів, розрядників, обмежувачів перенапруг;

- на ПЛ — у 2% опор із заземлювачами.

Вимірювання опору заземлювальних пристроїв необхідно здійснювати:

- після монтажу, переобладнання і капітального ремонту цих пристроїв;

- у разі виявлення на тросових опорах ПЛ напругою 110-150 кВ слідів перекриття або руйнування ізоляторів електричною дугою;

- на підстанціях повітряних електричних мереж напругою 35 кВ і менше — не рідше ніж один раз на 12 років;

- у мережах напругою 35 кВ і менше біля опор з роз’єднувачами, захисними проміжками, розрядниками і опор з повторними заземленнями нульового проводу — не рідше ніж один раз на шість років, а також вибірково у 2% залізобетонних і металевих опор у населеній місцевості, на ділянках із найагресивнішими ґрунтами — не рідше ніж один раз на 12 років.

Вимірювання слід виконувати в періоди найбільшого висихання ґрунту.