Центральний громадський простір Львова як основний елемент його цілісного розвитку

Згідно археологічних даних, перше поселення на території Старого міста з'явилося ще у 12 столітті в районі сучасної площі Старий Ринок. В середині 14 століття князь Данило Галицький Романович на його місці заснував місто Львів в його сучасному вигляді. Тогочасне місто знаходилося навколо Старого Ринку.

Рис.3.2.1. Львів.Грвюра ХVІст.

Після остаточного завоювання Львова Королівством Польським у 1349 році, король Казимир Великий поруч з давньоруською осадою заклав нові міські квартали, обмежені сучасними вулицями Лесі Українки, Підвальною, Валовою та проспектом Свободи. До середини 18 століття, місто було обмежене мурами, що не дозволяло йому рости. Земельні ділянки в місті, обмеженому мурами, коштували шалені гроші. За мурами знаходилися лише переважно бідняцькі передмістя, які практично були окремими селами, незважаючи на те, що більшість з них розташовувалися на землях, які належали Львівському магістрату. Після знесення міських мурів, яке розпочалося у 1777 році ці обмеження зникли і місто почало активний ріст і розвиток.

Рис.3.2.2. Карта Львова ХVII ст..

Спочатку було забудовано частину в улоговині, яку сьогодні називають центром міста. Будівництво велося в класичних архутектурних стилях. На початок 20 століття улоговина було забудована і місто почало розростатися на пагорби. Зі збільшенням популярності нових архітектурних стилів ці райони стали забудовуватися масовим житлом часто без особливих архітектурних оздоб, таким чином, залишивши класичну архітектуру в історичному центрі, де вона формувалася протягом століть.

Внаслідок того, що місто формувалося саме в межах історичного ареалу, тут зосередилося більшість державних установ, головних церковних соборів, офісних установ. Разом з цим, житло в історичному центрі, через погані умови, які відповідали стандартам тих періодів, коли воно зводилося, але не відповідає сучасним стандартам, не вважається елітним.

На 22-й конференції Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що відбувався у Кіото (Японія) з 30 листопада по 5 грудня 1998 року, Львів було прийнято до Світової спадщини.

Основними містоутворюючими чинниками формування Старого міста є рельєф, природні умови та історія формування. Так, внаслідок засклепіння Полтви, яка заважала будівництву нових жилових та громадських районів, було утворено основну вісь історичного центру — проспект Свободи. Другим найважливішим чинником є рельєф, який ускладнює будівництво транспортних артерій через пагорби, що оточують центр, основні транспортні потоки, що зв'язують протилежні райони міста, спрямовані через історичний центр. Іншим важливим фактором стало історичне розташування міста в мурах, від якого розходилися радіальні шляхи.

Сучасною домінантою Старого міста є пішохідні середньовічні квартали між проспектом Свободи і Підвальною, які розташовані навколо площі Ринок. Їх завершує своєрідне кільце скверів, сформованих на валах, площах та проспектах на місці колишніх міських мурів. Далі розходяться радіальні вулиці, серед яким можна виділити основні: Личаківську, Івана Франка, Зелену, Коперника, Городоцьку, Богдана Хмельницького та проспект Чорновола. Вони в свою чергу сполучені меншими вуличками.

Історичний арел навколо площі Ринок (також «Середмістя») являє собою більшою мірою пішохідно-трамвайну зону з паркінгами. Тут розташована міська ратуша, ряд відомих культових споруд (Вірменська церква, Латинська катедра, Успенська церква, Домініканський собор, Бернардинський монастир). На схід від Середмістя розташована споруда Львівської облдержадміністрації та Львівської облради. На вісь проспектів Свободи — Шевченка нанизуються торгові галереї, пасажі, бутіки і крамниці. На північ та на південь розташовані відповідно ринки «Добробут» та Галицький. Далі починається мережа міських кварталів забудови переважно 19 століття, які використовуються під житло, офіси та крамниці. Серед них гармонійно вписалися Палац Потоцьких, Львівський університет, Головна пошта, Бібліотека Стефаника та інші визначні споруди. Далі починаються пагорби і менш поверхова та менш впорядкована забудова, яка межує з парковими зонами Цитаделі, Парку Франка, Високого Замку та Стрийського парку.

Рис.3.3.3 Загальний вигляд центральної частини міста Львова

Уявлення про час і простір так тісно переплетені у нашій уяві, що на запитання «що являється точкою відліку для міста?» можна дати дві відповіді. Одна – це початкова точка відліку у часі, інша – це що вважають точкою відліку міста його жителі. Буває так, що ці точки співпадають або майже співпадають, як, наприклад у Парижі, або зовсім не співпадають, як у Лондоні. Немає ясності із центром столиці у США, план якої був складений у 1791році. Однак ніхто не сумнівається, що центр Львова - це площа Ринок та проспект Свободи. У історичних містах всередині такого ядра суміщені і знаходяться у безпосередній близькості один від одного адміністративні, ділові, культурні і торгові центри. Як правило таке ядро оточене зеленими насадженнями. Реконструкція міст, а тим паче, загальноміського центру є однією з найскладніших проблем сучасного урбодизайну і актуальність даного питання лежить у площині, по-перше, постійного динамічного процесу забудови центру, по-друге, у перевтіленні й оновленні сфор- мованої десятками і сотнями років центральної частини міста для ко- рінного покращення життєдіяльності населення. За період масової забудови периферії міста не велась комплексна реконструкція міського центру, за винятком загальноміських та адміністративних комплексів. Не відновлювалися історичні забудови або відновлювалися з втратою автентичності об’єктів і середовища, що призвело до втрати пам’яток архітектури національного та світового значення. У більшості великих, крупних і найкрупніших міст України погіршення екологічної ситуації оцінюється як критичне. До промисловості, як головного фактора забруднення, додалося забруднення автотранспортом. Загострюються соціальні протиріччя: динамічними темпами збільшується щільність забудови центральних кварталів, фонова рядова забудова з них витісняється. Можна помітити вирази соціальної диференціації районів міста на багаті та бідні, престижні та непрестижні.

Центр будь-якого міста здавна відрізняється від іншої частини міста скупченням великої кількості людей, інтенсивністю усіх процесів, своєю багатофункціональністю. Саме тому центр міста здавна вважався своєрідним «магнітом» і для тих, кому на перший погляд і не було прямої необхідності там знаходитися.

Центральна частина м. Львова – це компактне історично сформоване ядро, з багатою культурною та архітектурною спадщиною. Центральна частина занесена до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Але оскільки місто не має достатньо внутрішніх ресурсів для розвитку, не може зберегти історичну спадщину, створити необхідну рекреаційну інфраструктуру та необхідний комфорт для туристів, розвантажити центральну частину від транспорту та розширити пішохідні зони цілісність міста як системи втрачається.

Причини втрати цілісності такі: структура Львова, його окремі просторові виміри незбалансовані, спостерігається конфлікт між ними, для його стану характерна глибока криза, втрата пріоритетів, руйнування історичного центру. Для вирішення великої кількості проблем характерних для центральної частини потрібна розробка цілісних концепцій на межі урбаністики та дизайну середовища.

У повоєнні роки зявляється концепція поліцентричності Львова і розглядається, як один із шляхів розвитки в майбутньому. Даний шлях розвитку можна вважати недоцільним із-за низки причин:

· Ускладнннеям пересування і перевантаження транспортної системи в зв’язку з потребою переміщення між центрами.

· Розширення міста.

· Незручність

Натомість, запропоновано максимально насичувати резервні території центральної частини, збільшувати щільність забудови, та зосереджувати усі необхідні функції в межах пішохідної досяжності.

Таким чином комплексний підхід до дизайну архітектурного середовища

в центральній частині може стати поштовхом до перетворення периферій.