Дослідження фізичних властивостей

(макроскопічне дослідження)

 

1. Характер. Порожнинна рідина по характеру буває серозна, серозно-гнійна, гнійна, гнильна, серозно-фібринозна, геморагічна, хільозна, хілусоподібна, псевдохільозна, холестеринова.

 

Транссудат – прозора серозна, майже безбарвна або з жовтим відтінком рідина. Спостерігається при серцевій декомпенсації, неврозах, циррозах печінки.

 

Серозний ексудат – зовні мало відрізняється від транссудату. При тривалому стоянні може утворитися згусток фібрину. Такий ексудат серозно-фібринозний спостерігається частіше при туберкульозі.

 

Серозно-гнійний ексудат – каламутна жовта рідина з рясним пухким осадом сірого кольору.

Гнійний ексудат – каламутний, жовто-зелений, густої консистенції і зустрічається, як і попередній, при емпіємі плеври.

Гнильний ексудат – каламутний, сіро зелений з гнильним запахом. Містить багато детриту, бактерій. Спостерігається при гангрені легені з проривом в плевральну порожнину.

 

Геморагічний ексудат – каламутна, червонувата або буро-коричнева рідина. Для виявлення домішки гною проводять пробу Петрова: додають до досліджуваного ексудату дистилюючу воду, чим викликають гемоліз еритроцитів. Якщо ексудат чисто геморагічний, то він стає прозорим, а якщо є домішка гною – рідина залишається каламутною.

Такі ексудати зустрічаються при злоякісних новоутвореннях, геморагічному діатезі, травматичних пошкодженнях.

 

Хільозний ексудат – молочного кольору каламутна рідина, що містить велику кількість жиру. Спостерігається при розриві крупних лімфатичних судин. При додаванні ефіру стає просвітленим.

 

Хілусоподібний і псевдохільозний ексудати зустрічаються украй рідко, також як і холестеринові.

 

 

2. Кольор. Кольор різний і залежить від характеру випоту. Транссудати і серозні ексудати ясно-жовтого кольору, гнійні – жовто-зеленого кольору. Велика домішка крові додає рідині червонувато-бурий відтінок. Молочно-білий кольор характерний для хільозних і хілусоподібних ексудатів.

 

 

3. Прозорість рідини також залежить від характеру випоту.

Транссудати і серозні ексудати прозорі, інші - каламутні.

 

4. Густина. Визначається за допомогою урометра, коливається від 1,002 до 1,025. Більш низька густина у транссудатів і не перевищує 1,015.

 

 

 

Визначення хімічних властивостей

 

Дослідження білка.

 

Білок визначають за методом Робертса-Стольнікова, або за допомогою рефрактометра (більш скорий).

Вміст білка в ексудатах і транссудатах різний і складає для транссудатів 5 – 2,5 г/л, а для ексудатів – 30-50 г/л.

Білковий склад різних рідин неоднорідний. В транссудатах переважають альбуміни, а в ексудатах – ліпопротеїди.

 

 

Проба Рівальта.

 

Використовується для відмінності транссудату від ексудату. Ексудат містить серозомуцин, який дає позитивну пробу.

Хід визначення. В циліндр місткістю 100 мл з дистилюючою водою, яка підкислена 2-3 краплями концентрованої оцтової кислоти, додають 1 – 2 краплі

досліджуваної рідини. Якщо біла хмарка, яка утворюється при додаванні рідини,

опускається на дно циліндра, то проба позитивна.

 

 

Мікроскопічне дослідження

Мікроскопію проводять після центрифугування випітної рідини і приготування препаратів з осаду. Оцінюють нативні і забарвлені препарати.

При мікроскопії можна виявити наступні елементи:

 

1. Нейтрофільні лейкоцити

Це переважаючі клітини гнійного ексудату. По морфології нейтрофілів можна судити про тяжкість запальної реакції.

2. Лімфоцити – переважаючі елементи серозного випоту.

3. Еозинофіли – входять до серозного ексудату і розглядаються як прояви алергічного процесу. Зустрічаються при ревматичних випотах, туберкульозі, паразитарних захворюваннях.

4. Плазматичні клітини – можуть бути і в серозному і гнійному ексудаті при затяжних запальних процесах.

5. Еритроцити – присутні в будь-яких випотах в невеликій кількості і пов'язані з травматичною домішкою крові у момент проколу. Гемморагічні ексудати містять дуже багато еритроцитів.

6. Пухлинні клітини (атипічні)

- достовірні для діагнозу злоякісних новоутворень.

Розташовуються завжди у вигляді конгломератів.