Професіограма спеціаліста з соціальної роботи

Професіограма - це вичерпний опис особливостей певної професії, що розкриває зміст професійної праці, а також вимог, які вона ставить перед людиною.

Професіограма складається на основі аналізу змісту професійної діяльності і містить у собі загальну характеристику професії і вимоги, що професія ставить до людини.

Зміст праці. Фахівець із соціальної роботи організує матеріально-побутову допомогу і надає морально-правову підтримку громадянам, що мають потребу у соціальних послугах,- інвалідам, самотнім старим людям, самотнім матерям, багатодітним родинам, дітятам-сиротам, біженцям, а також потерпілим у результаті природних, екологічних, техногенних і т.д. катастроф.

Соціальний працівник виявляє коло нужденних осіб, визначає характер і обсяг необхідної допомоги, координує зусилля різних державних і суспільних структур, розробляє програму реабілітаційних заходів, домагається прийняття рішень, що відповідають закону, в офіційних інстанціях, консультує з питань соціального захисту. Прагне максимально наблизити спосіб життя своїх підопічних до звичайних здорових і благополучних людей умов і норм. З цією метою приділяє особливу увагу з'ясуванню можливостей участі людини в посильній праці.

Умови праці. Праця соціальних працівників може бути спеціалізована по вікових, медичних, соціальних критеріях (соціальна робота з родиною і дітьми, у сфері зайнятості, в установах і на підприємствах соціального обслуговування, соціально-правова підтримка населення, організація пенсійного забезпечення і т.д.).

Домінуюча професійна спрямованість - на роботу з людьми і документами. Професійний тип особистості - соціальний, дослідницький, конвенціональний.

Домінуючі інтереси - до суспільної роботи, педагогіки, психології, права, економіки. Супутні інтереси - медицина, біологія, історія, література.

Необхідні якості. Соціальному працівнику необхідна компетентність у соціально-правових і психолого-педагогічних питаннях, поінформованість в області економки, соціології, зайнятості населення, етики, морально-гуманітарних знань.

Професійно-важливими є співчуття, співпереживання, сумлінність, відповідальність, витримка, самовладання. Потрібні аналітичні здібності - уміння оцінити ситуацію і сформувати план дій. Необхідні виражені організаторські здібності, практична спрямованість, уміння працювати з документацією.
Неприпустимі черствість, нестриманість, недотримання моральних норм.

Медичні обмеження. Робота не рекомендується людям, що страждають серцево-судинними, нервово-психічними захворюваннями й іншими недугами, що знижують загальну працездатність і урівноваженість у спілкуванні, вчинках і т.д.

Родинні професії: юрист, фахівець з державного і муніципального установах, соціальний педагог, психолог, соціолог, фахівець в області реабілітацій.

Перспективи професійного росту, адміністративне просування в структурі соціальних служб. Фахівці із соціальної роботи працюють в органах соціального захисту громадян, муніципальних утвореннях, державних структурах, громадських організаціях і фондах і т.д.

Професія соціального працівника затребувана на ринку праці. Шляхи одержання професії - навчання в коледжах, технікумах, вищих навчальних закладах за фахом "Соціальна робота". Бажаючий може одержати середню фахову освіту, у коледжах і технікумах (напрямок - право й організація соціального забезпечення); вища освіта (напрямок - соціальна робота, менеджмент у соціальній сфері, соціально-економічні знання, психолого-соціальна робота).

15 Соціальні та соціально психологічні проблеми постраждалих в наслідок екологічних та соціальних катаклізмів. Як би ви працювали з такою групою клієнтів?

Соціальніпроблеми, на рішенняяких направлена соціальна робота, можнакласифікувати таким чином:

1. Індивідуальні, сімейні, організаційніпроблеми. Працюють з індивідом, включаючийогослабкефізичнездоров'я і безпорадність, пригноблення, зовнішнюнепривабливість, самотність, соціальнуізоляцію і закінчуючирізнимиорганізаційними проблемами. 2. Соціально-екологічніпроблеми— охоронанавколишньогосередовища, забруднення великих промисловихцентрів, екологічнікатастрофи. 3. Соціально-економічніпроблеми. У ходістановленнядержави, здійснення реформ в Україні 60% населеннявиявилося за межеюбідності. Такісоціальнінаслідкиекономічних реформ на сучасномуетапіактуалізуютьсоціальну роботу. 4. Проблемисоціальноїстратифікації. Соціальнерозшарування, нерівність в суспільствіведе до розділеннясуспільства на «вищі» і «нижчі» класи і верстви, до економічноїексплуатації, технократичноїманіпуляції. 5. Проблемиповедінковогофункціонуванняіндивідів, груп, спільностей — аспектидевіантноїповедінки, соціальнихвідхилень, наркоманії, алкоголізму, соціальноїаномалії і т.д. 6. Проблемисимволізування і моделюваннясвіту і людей в ньому. Вони можутьвиражатися в неадекватних формах, недолікучесті і моралі, високійсамоповазі, недосяжнихжиттєвихцілях, а звідси — у відчуженні, соціальнихзабобонах, в антилюдськихцінностях. 7. Проблемикомунікації, інформаційногозабезпечення, а такожпроблеминормативнихоцінок і пізнавальнихздібностей. 8. Проблеми структур влади — від них, їхдії, програмзалежитьсоціальнанапруженість і стабільність в суспільстві, відїх режиму (тоталітарності, демократіїабоавторитарності) - соціальнаактивністьнаселення. 3. Характер соціальноїпроблеми як визначальнийчинник у діяльностісоціального педагога. Соціальніпроблемиможутьноситиглобальний характер, зачіпаючиінтересизначноїчастинилюдства. Так, демографічні, екологічні, техногенні, продовольчі, енергетичні та іншіпроблеми в даний час набуваютьглобального характеру і їхвирішеннявимагаєучастібільшості держав нашоїпланети. Соціальніпроблемиможутьторкатисяінтересівокремихабодекількохсоціальних систем. Наприклад, соціальнікризи, щорозповсюджуються на окремікраїни, національно-етнічніспільноти, асоціації, блоки абоугрупування.

Однією з найважливіших умов рішеннясоціальноїпроблеми є їїточнеформулювання. Якщо проблема правильно сформульована, то це, по-перше, дозволяєздійснюватипошукбракуючоїінформації в потрібномунапрямі; по-друге, забезпечуєвибір оптимального інструментаріюсоціальноїдії, а, отже, і ефективністьсоціальноїроботи.

Технологічнезавданнясоціальноїроботиполягає у виділеннісоціальноїпроблеми і за допомогоюінструментарію і засобів, що є у розпорядженнісоціальних служб, своєчасномукоректуваннідійсоціальногопрацівника і поведінкиоб'єктасоціальноїроботи для наданняйомусоціальноїдопомоги. Соціальна проблема — це складне пізнавальнезавдання, рішенняякогопризводить до істотнихтеоретичних і практичнихрезультатів. Для йоговирішеннянеобхіднавідповіднаінформація про об'єктсоціальноїдії, умови, обставини та іншічинники, щовпливають на життєдіяльність, стан і поведінку.

XX сторіччя з його низкою революцій і воєнзмусилопсихіатріввсерйоззадуматися про те, як соціальнізмінивпливають на психічнездоров'я

Саме з порушенням духовного стану суспільства в останні роки вРосії і в іншихпостсоціалістичнихкраїнахможнапов'язатизростанняпограничнихпсихічнихрозладів

Соціально-стресовірозладивідзначаються у більшостіжителів при змінівкоріненогомасовоїсвідомості, способу життя, звичнихстереотипівповедінки. На відмінувідпосттравматичнихрозладів (післяважкоїособистоїдрами) та гострихстресовихреакційжиттєва катастрофа в цихвипадках, як правило, розтягується у часі, необхідному для усвідомлення того, щовідбувається. Розлади, пов'язані з соціальнимизмінами, стають основою для розвиткувласненеврозів і різнихтілеснихзахворювань (гіпертонії, виразки, діабету, глаукоми та багатьохінших).

Системність та багаторівневістьвпливу. Принцип має на увазіорієнтованістьпсихотерапіїодразу у трьохосновнихнапрямках, у кожному з котрихвиділяєтьсядекількарівнів.Першийнапрямок — біологічний. У ньомувиділеноп’ятьрівнів: організму, функціональних систем, фізіологічних систем(системиорганів, на якібезпосередньоспрямовуютьсяпсихотерапевтичнівпливи), органів, окремихгрупклітин.Другийнапрямок — психологічний (психічний). Вінвключає до себе три рівні: особистісний (вищий та тотальнийрівеньданогонапрямку, щопередбачаєкорекціюособистісних установок, системиморальнихцінностей), сфер психіки (сприйняття, емоцій, пам’яті, мислення та інших), окремихякостей сфер психіки (наприклад, укріплення та потенціюваннявпевненості, спокою, витримки).Третійнапрямокпсихотерапії — соціальний, щопередбачаємакросоціальну, мікросоціальнуреадаптаціюособистості (відновленняабокорекціярольовихпозиційвзагалі та у родині, іншихмікросоціальнихгрупах), аутореабілітації.Основніпринципипідсистеминаданняпсихологічної та психотерапевтичноїдопомогиперерахованінижче.Етапністьпсихотерапевтичнихвпливів заснована на дидактичному підході, тобто ПТ проводиться в три етапи (седативно-адаптуючий, лікувально-коригуючий, профілактично-закріплюючий).

 

Вопрос

 

ОСОБЕННОСТИ СОЦИАЛЬНОЙ РАБОТЫ С ЖЕНЩИНАМИ, ОСВОБОЖДАЮЩИМИСЯ ИЗ МЕСТ ЛИШЕНИЯ СВОБОДЫ

3.1 Предупреждение дезадаптации женщин, освобождающихся из мест лишения свободы

Социальная работа предполагает адаптацию системы социальной защиты к изменяющимся социально-экономическим условиям, включая сети учреждений социального обслуживания, расширение перечня предоставляемым женщинам социальных услуг, поддержку негосударственных форм социальной помощи, подготовку кадров социальной работы. Постоянное совершенствование организации социальной защиты на основе формирования новых социальных технологий; дифференцированного подхода, адресной социальной помощи, непосредственно связанной с конкретными потребностями получателя — это задача современного общества. Вся деятельность должна строиться на нормативно-правовой базе. Законы — важный фактор эффективной социальной работы.

Предупреждение дезадаптации личности отражает общие закономерности предупреждения преступности. Предупреждение дезадаптации женщин, отбывших наказание в виде лишения свободы - это совокупность взаимосвязанных мероприятий государственных органов, институтов социальной работы и общественности, направленных на снижение и нейтрализацию негативных явлений, связанных с пребыванием их в изоляции от общества.

Исправление осужденных является важной задачей государства, участие общественности в ее решении - важным критерием эффективности преобразований в УИС. Немаловажное значение в связи с предупреждением повторных преступлений приобретает деятельность зарождающейся службы патроната, попечительских советов, родительских комитетов, социальной работы в пенитенциарной системе и с лицами, освобождающимися из мест лишения свободы. Одной из важнейших функций их является нейтрализация отрицательных последствий отбывания наказания, обеспечение преемственности при закреплении результатов исправления у лиц, отбывших наказание в виде лишения свободы. Данное взаимодействие способствовало бы также расширению кругозора, формированию адекватной самооценки женщин, развитию у них адаптивных способностей.

Целесообразным в этом плане является оказание помощи религиозными организациями не только тем женщинам, которые находятся в социальной изоляции, но и освобожденным. В первый, наиболее трудный период жизни для последних, религиозные организации могли бы взять их под свой контроль, предоставить им приют, питание, а женщины, в свою очередь, могли бы служить в церкви или заниматься иной религиозной деятельностью. Следует отметить, что Концепция реорганизации уголовно-исполнительной системы предусматривает развитие и укрепление связей между осужденными и общественными, религиозными и иными организациями. В процессе реорганизации предусматривается совершенствование форм участия общественных объединений в деятельности учреждений и органов, исполняющих наказания.

3.2 Гуманное отношение и социально-правовое консультирование женщин, освободившимся из мест лишения свободы

Знания женщин по правовым вопросам весьма ограниченны. Им не известны организация, принципы деятельности правовой системы, нормы уголовного, уголовно-процессуального и уголовно-исполнительного законодательства. Для того, чтобы уголовно-правовые нормы оказывали удерживающее воздействие, население должно знать их или хотя иметь о них какое-то представление, поэтому одной из функций социального работника является просветительская работа в области права с лицами, освобождающимися из мест лишения свободы.

Для женщин остается неизвестным и тот факт, что ст. 1070 действующего ГК РФ предусматривает ответственность за вред, причиненный незаконными действиями органов дознания, предварительного следствия, прокуратуры и суда. Основные принципы указанной ответственности декларируют, что вред, причиненный гражданину в результате незаконного осуждения, незаконного привлечения к уголовной ответственности, незаконного применения в качестве меры пресечения заключения под стражу или подписки о невыезде, незаконного наложения административного взыскания в виде ареста или исправительных работ возмещается за счет государства в полном объеме независимо от вины должностных лиц.

Целесообразно более активно освещать данные проблемы в СМИ. Следует доводить до населения и те трудности, которые приходится испытывать осужденным женщинам, находящимся в изоляции от общества, а также после освобождения. Очень немногие освобожденные женского пола знают о том, что существует Закон РФ, который разрешает обжаловать в суд необоснованный отказ в приеме на работу.

У населения необходимо формировать гуманное, терпимое отношение к лицам, отбывшим наказание в местах лишения свободы, а особенно женского пола. Рассматривая проблему предупреждения дезадаптации женщин в постпенитенциарный период, необходимо подчеркнуть, что важным направлением является организация досуга указанных лиц. Бесцельное времяпрепровождение - это сильный криминогенный фактор, поскольку способствует возникновению и закреплению антиобщественных взглядов, установок, деформации образа жизни освобожденных из мест лишения свободы женщин. В связи с этим для несовершеннолетних девушек важное значение представляет ориентация их на полезное и общественно значимое времяпрепровождение. Этому может служить создание по месту жительства культурно-спортивного комплекса, который объединил бы усилия культурно-воспитательных и других учреждений, учебных заведений в организации содержательного досуга.

Наряду с этим предполагается привлечение лиц, отбывших наказание, к занятиям в различных клубах, кружках, спортивных секциях. При этом необходимо, чтобы мировоззрение руководителей таких клубов, кружков, секций изменилось в отношении судимых девушек, что способствовало бы организации полезного времяпрепровождения у большего количества несовершеннолетних женского пола.

Ввиду того, что для совершеннолетней молодежи, отбывшей уголовное наказание, наиболее актуальной выступает проблема создания семьи, целесообразным является привлечение их в клубы знакомств, которые организуются при службе семьи. В настоящее время такие службы функционируют практически во всех городах РФ. Это позволит нейтрализовать криминогенный фактор, обусловленный бесцельным времяпрепровождением данной категорией лиц.

Микросредовый уровень предупреждения дезадаптации женщин, отбывших наказание в изоляции от общества, предусматривает осуществление конкретных мер, направленных на конкретную социальную группу - женщин, с целью снижения, нейтрализации отрицательных явлений, связанных с отбыванием уголовного наказания в виде лишения свободы. Одной из таких мер является осуществление в более полном объеме принципов дифференциации и индивидуализации наказания женщин.

Рассматривая предупреждение дезадаптации женщин как систему, следует подчеркнуть, что важная роль в ней принадлежит субъектам предупреждения, особенно специализированным. Это государственные, правотворческие и правоохранительные органы, институты социальной работы, общественные организации, деятельность которых профессионально или в порядке выполнения общественных обязанностей направлена непосредственно на борьбу с антиобщественными проявлениями, преступностью.

Необходимо повышение внимания к проблемам адаптации женщин, освобождающимся из мест лишения свободы, тонкая и высококвалифицированная социально-психологическая помощь в решении душевных постпенитенциарных травм, надежное материальное обеспечение данной категории женщин, непрестанной заботы, любви и ласки.

 

21 вопрос