Соціальні послуги, що надаються центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Загальне положення про центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2004 р. № 1226. Кожен центр діє на під­ставі власного Положення, затвердженого в установленому порядку. Мережа центрів складається з обласних, районних, міських, районних у містах, селищних та сільських центрів.

Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді є спеціаль­ним закладом, що надає соціальні послуги сім'ям, дітям і мо­лоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та по­требують сторонньої допомоги. Основною метою діяльності центру є надання психологічних, соціально-педагогічних, со-ціально-медичних, соціально-економічних, інформаційних і юридичних послуг сім'ям, дітям та молоді.

Обласні та прирівняні до них центри, районні та районні у містах Києві та Севастополі центри утворюються, реорганізу­ються та ліквідуються відповідними держадміністраціями і належать до сфери її управління. Міські, районні у містах, се­лищні та сільські центри утворюються, реорганізуються і лікві­дуються відповідними радами.

Основними завданнями обласних центрів є: 1) забезпечення участі районних, міських, районних у містах, селищних та сільських центрів у виконанні загальнодержавних та інших соціальних програм з питань соціальної роботи із сім'ями, діть­ми та молоддю; 2) здійснення контролю та координація діяль­ності районних, міських, районних у містах, селищних і сіль­ських центрів; 3) сприяння розвитку мережі центрів та спеціалі­зованих формувань, забезпечення їх функціонування; 4) орга­нізаційно-методичне забезпечення діяльності центрів соціаль­но-психологічної допомоги; 5) інформаційно-аналітичне забез­печення діяльності районних, міських, районних у містах, се­лищних та сільських центрів, надання їм методичної допомоги; 6) проведення семінарів і тренінгів для працівників районних, міських, районних у містах, селищних та сільських центрів, залучених спеціалістів та волонтерів; 7) залучення громадян до соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю, підтримка та розвиток волонтерського руху.

Центр, створений на обласному рівні: 1) здійснює контроль за діяльністю нижчих центрів з виконання загальнодержавних та інших соціальних програм стосовно сім'ї, дітей та молоді;

2) забезпечує впровадження державних соціальних стандартів і нормативів, нових форм, методів та інноваційних технологій проведення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю;

3) проводить науково-практичні конференції, семінари, засідан­ня, "круглі столи" з питань, що належать до його компетенції;

4) здійснює разом з відповідними місцевими органами виконав­чої влади та органами місцевого самоврядування контроль за цільовим та ефективним використанням коштів, що виділяють­ся центрам з місцевих бюджетів на виконання програм і здій­снення заходів, спрямованих на проведення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю; 5) здійснює в установленому поряд­ку заходи з метою залучення міжнародних організацій до про­ведення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю; 6) ви­конує інші функції відповідно до покладених на нього завдань.

Глава 10

Соціальні послуги Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту

 

Основними завданнями районного, міського, районного у містах, селищного та сільського центрів є: 1) участь у виконан­ні загальнодержавних та інших соціальних програм шляхом проведення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю, зокрема забезпечення соціального обслуговування, соціального супроводу та патронажу, соціальної профілактики і реабілітації; 2) створення спеціалізованих формувань та забезпечення їх функціонування; 3) залучення громадськості до проведення роботи із сім'ями, дітьми та молоддю, підтримка і розвиток во­лонтерського руху.

Центр цього рівня: 1) забезпечує соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді шляхом надання їм соціально-педагогіч­них, психологічних, соціально-медичних, соціально-економіч­них, юридичних та інформаційних послуг; 2) здійснює соціаль­ний супровід прийомних сімей, дитячих будинків сімейного ти­пу, сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, со­ціальний патронаж молоді, що відбуває чи відбула покарання у формі обмеження або позбавлення волі на певний строк; 3) про­водить соціально-профілактичну роботу із запобігання право­порушенням та іншим негативним явищам у дитячому та мо­лодіжному середовищі, подолання їх наслідків, пропагує здо­ровий спосіб життя; 4) здійснює соціально-реабілітаційні захо­ди, спрямовані на надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах (у тому числі, які постраждали від насиль­ства в сім'ї), допомоги у відновленні ними порушених функцій організму, компенсації обмежень життєдіяльності та підтри­манні оптимального фізичного, психологічного, соціального рів­ня для досягнення соціальної адаптації; 5) виконує інші функ­ції відповідно до покладених на нього завдань.

Під час виконання покладених на нього завдань центр: 1) вза­ємодіє з центральними та місцевими органами виконавчої вла­ди, органами місцевого самоврядування, підприємствами, уста­новами, організаціями, а також фізичними особами; 2) сприяє громадським організаціям, іншим об'єднанням громадян у реа­лізації соціально значущих ініціатив і проектів; 3) залучає бла­годійні організації, громадські організації, суб'єкти господарю­вання, які проводять підприємницьку діяльність, до розв'язан­ня актуальних соціальних проблем сім'ї, дітей та молоді; 4) здій­снює заходи щодо розроблення та поширення соціальної рек-

лами та організації роботи із засобами масової інформації; 5) сприяє волонтерській діяльності у сфері надання соціаль­них послуг; 6) веде облік проведеної соціальної роботи із сім'я­ми, дітьми та молоддю, готує статистичні та інформаційно-ана­літичні матеріали з питань, що належать до його компетенції; 7) проводить соціологічні дослідження та опитування з метою визначення проблем сім'ї, дітей та молоді; 8) залучає міжнарод­ну фінансову та технічну допомогу, міжнародні гранти, а також надає гуманітарну та іншу допомогу сім'ям, дітям та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.

До основних прав центру належать такі: 1) вносити Держав­ній соціальній службі, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозиції щодо вдоскона­лення соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю; 2) пода­вати пропозиції до проектів відповідних бюджетів з питань, що належать до його компетенції; 3) утворювати спеціалізовані формування (служба соціальної підтримки сімей, служба робо­ти з ін'єкційними споживачами наркотиків, центр соціально-психологічної допомоги, центр соціально-психологічної реабі­літації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, мо­більний пункт соціальної роботи в сільській та гірській місце­востях, школа волонтерів, студентська соціальна служба, служ­ба "Телефон довіри", інформаційно-ресурсний центр, дружня клініка для молоді, консультаційні пункти в закладах соціаль­ного спрямування тощо), типові положення, які затверджує Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту; 4) укла­дати в установленому порядку договори з підприємствами, уста­новами та організаціями, в тому числі іноземними, про прове­дення робіт, спрямованих на виконання покладених на нього завдань; 5) залучати спеціалістів підприємств, установ та ор­ганізацій за погодженням з їх керівниками для розгляду пи­тань, що належать до компетенції центру; 6) одержувати від підприємств, установ та організацій інформацію з питань, що належать до його компетенції; 7) проводити аналіз, експертизу та здійснювати нагляд, контроль за виконанням соціальних програм і проектів, умовами життєдіяльності, моральним, пси­хологічним та фізичним станом сімей, дітей та молоді, вжива­ти заходів до забезпечення захисту їхніх прав, свобод і закон-

Глава 10

Соціальні послуги Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту

 

них інтересів; 8) порушувати клопотання про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні законо­давства з питань проведення соціальної роботи із сім'ями, діть­ми та молоддю.

Соціальні послуги, що надає центр, є державними і здійсню­ються на безплатній основі.

Орган виконавчої влади та орган місцевого самоврядування забезпечує центр приміщенням, засобами зв'язку, меблями, оргтехнікою та транспортними засобами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2004 р. № 1126 затверджений План розвитку мережі центрів соціаль­них служб для сім'ї, дітей та молоді на 2005—2010 pp.

10.7. СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ, ЩО НАДАЮТЬСЯ ПРИТУЛКАМИ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ СЛУЖБИ У СПРАВАХ НЕПОВНОЛІТНІХ

Притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх відповідної місцевої державної адміністрації — це заклад соці­ального захисту, створений для тимчасового перебування у ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років. Його діяльність регламен­тується Типовим положенням про притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх, затвердженим постановою Ка­бінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 565. На його ос­нові службою у справах неповнолітніх розробляється і затвер­джується положення про притулок, що конкретизує особливості його діяльності. Притулок утворюється, реорганізується та лік­відується облдержадміністрацією або райдержадміністрацією і підпорядковується відповідній службі у справах неповнолітніх.

Основними завданнями притулку є: 1) соціальний захист по­збавлених сімейного виховання неповнолітніх, які опинилися у складних житлово-побутових умовах, залишили навчальні заклади; 2) створення належних житлово-побутових і психоло-го-педагогічних умов для забезпечення нормальної життєдіяль­ності неповнолітніх, надання їм можливості для навчання, пра­ці та змістовного дозвілля.

Відкриття притулку дозволяється за наявності відповідної навчально-матеріальної бази, зокрема приміщень, які відпові­дають санітарно-гігієнічним нормам і вимогам пожежної безпе­ки та забезпечені необхідними видами комунально-побутових послуг.

Адміністрація притулку взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, цен­трами соціальних служб для молоді, органами і закладами охо­рони здоров'я, органами управління освітою та навчальними закладами, правоохоронними органами та іншими суб'єктами профілактико-виховної і лікувально-реабілітаційної діяль­ності.

До притулку приймаються неповнолітні, які: 1) заблукали;

2) були покинуті батьками або піклувальниками; 3) жебраку­
ють, а місцезнаходження їхніх батьків не встановлено; 4) зали­
шилися без піклування батьків (усиновителів) або опікунів
(піклувальників); 5) залишили сім'ю або навчальний заклад;
6) вилучені кримінальною міліцією у справах неповнолітніх із
сімей, перебування в яких загрожувало їхньому життю і здо­
ров'ю; 7) втратили зв'язок із батьками під час стихійного лиха,
аварії, катастрофи, інших надзвичайних подій; 8) не мають
постійного місця проживання і засобів до життя, підкинуті та
безпритульні діти; 9) самі звернулися за допомогою до адміні­
страції притулку; 10) відбували покарання у вигляді позбавлен­
ня волі на певний строк. Водночас до притулку не приймаються
неповнолітні, які перебувають у стані алкогольного або нарко­
тичного сп'яніння, психічно хворі з вираженими симптомами
хвороби, а також ті, котрі вчинили правопорушення і стосовно
яких є відомості про винесене компетентними органами чи по­
садовими особами рішення про затримання, арешт або поміщен­
ня до приймальника-розподільника для неповнолітніх.

Підставою для прийняття неповнолітніх до притулку є: 1) звернення неповнолітнього до адміністрації притулку за до­помогою; 2) направлення служби у справах неповнолітніх від­повідної державної адміністрації чи виконавчого комітету ради;

3) акт кримінальної міліції у справах неповнолітніх про достав­
ления до притулку покинутої дитини або дитини, яка заблука­
ла; 4) письмове звернення керівника органу управління освітою
відповідної державної адміністрації чи виконавчого комітету

Глава 10

Соціальні послуги Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту

 

ради; 5) звернення органу, установи чи організації, на які покла­дено здійснення заходів соціального патронажу щодо неповно­літніх, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Прийняття неповнолітніх та надання їм необхідної допомоги здійснюється притулком цілодобово протягом календарного року. Неповнолітні реєструються в журналі обліку із заповнен­ням обліково-статистичних карток установленої форми. На при­йнятих до притулку заводяться особові справи, в яких зберіга­ються документи про вік неповнолітнього, дані про його батьків (усиновителів) чи опікунів (піклувальників), або осіб, які їх замінюють, довідка про стан здоров'я, психолого-педагогічні спостереження, матеріали про проведену індивідуально-вихов­ну роботу тощо. Після вибуття неповнолітніх з притулку облі­ково-статистичні картки зберігаються в архіві притулку про­тягом 15 років.

Неповнолітні можуть перебувати у притулку протягом часу, необхідного для їх подальшого влаштування, але не більше як 90 діб. До терміну перебування неповнолітніх у притулку не входить час їх перебування на оздоровленні, лікуванні або об­стеженні у закладах охорони здоров'я, а також період каранти­ну, оголошеного органами охорони здоров'я у разі наявності інфекційного захворювання у притулку. Про такі факти в жур­налі обліку неповнолітніх робиться відповідний запис. Після повернення неповнолітніх з лікувального закладу до притулку їх повторна реєстрація не проводиться.

Прийняті до притулку неповнолітні: 1) підлягають обсервації відповідно до санітарного законодавства, у разі потреби направ­ляються лікарем притулку на клінічне обстеження і госпіталі­зацію; 2) поділяються залежно від віку на групи чисельністю не більше десяти осіб у кожній, що розміщуються в окремих кімна­тах; 3) забезпечуються спальними місцями, харчуванням, одя­гом відповідно до сезону в разі потреби, а також комунально-по­бутовими послугами; 4) перебувають під цілодобовим наглядом педагогічних працівників притулку; 5) можуть залучатися до прибирання приміщень і території притулку з урахуванням віку неповнолітніх, з дотриманням правил техніки безпеки, санітарії та особистої гігієни. Неповнолітні, які перебувають у притулку, здобувають освіту в навчальних закладах системи загальної се-

редньої освіти або за індивідуальними навчальними програма­ми. Порядок перебування неповнолітніх, прийнятих до притулку, регламентується правилами його внутрішнього розпорядку.

Притулок забезпечує своєчасність, доступність і ефектив­ність різних видів допомоги неповнолітнім. Організація про­філактичної та корекційно-виховної роботи здійснюється на ос­нові індивідуального підходу до неповнолітнього з урахуванням його віку та ступеня розвитку. Психологічний супровід та забез­печення корекційно-виховної роботи в притулку здійснюються психологом. Забезпечення захисту особистих прав та інтересів неповнолітніх у притулку, надання практичної допомоги у роз­в'язанні питань правового захисту здійснюються юристом.

З метою забезпечення соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх, виявлення та усунення конкретних причин і умов їх дискомфорту працівники притулку:

1) проводять психолого-педагогічні обстеження неповноліт­ніх, вивчають їх психологічний стан, умови життя і виховання в сім'ї, індивідуальні особливості розвитку, особисті якості, ін­тереси, причини самовільного залишення ними навчального закладу чи місця роботи, втечі з сім'ї тощо;

2) вживають заходів для встановлення особи неповноліт­нього, якщо через вік або з інших причин цього не можна з'ясу­вати;

3) протягом доби після встановлення особи неповнолітнього надсилають відомості про місце його перебування батькам (уси­новителям) або опікунам (піклувальникам), органам внутрішніх справ, а також навчальним закладам, підприємствам, устано­вам та організаціям, де навчався або працював неповнолітній;

4) інформують службу у справах неповнолітніх про батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) чи посадових осіб, які зневажають права та інтереси неповнолітніх, провокують їх асоціальну поведінку, самовільне залишення сім'ї, навчаль­них закладів, створюють загрозу їх здоров'ю та інтелектуаль­ному розвитку, в разі потреби порушують клопотання про засто­сування до батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) заходів громадського впливу, притягнення їх до кримінальної, адміністративної чи цивільно-правової відповідальності;

5) проводять індивідуальні та групові виховні заходи, пси­хотерапевтичні заняття, на яких особливу увагу приділяють

14 Сташків Б. І.

Глава 10

Соціальні послуги Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту

 

розвитку позитивних нахилів та інтересів, усуненню недоліків у поведінці дітей, встановленню нормальних взаємовідносин з дорослими та однолітками;

6) можуть створювати разом з центрами соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді консультаційні пункти при притулках з метою надання неповнолітнім, їх батькам, працівникам при­тулку кваліфікованих консультацій (психологічних, педагогіч­них, медичних, правових) залежно від конкретних причин со­ціальної дискомфортності;

7) сприяють створенню належних умов для життєдіяльно­сті неповнолітніх у сім'ї, навчальних закладах тощо.

Адміністрація та колектив притулку несе відповідальність перед суспільством і державою за забезпечення охорони прав неповнолітнього та його соціального захисту згідно із законодав­ством.

Неповнолітні повертаються у сім'ю за письмовою заявою-зобов'язанням батьків (усиновителів), родичів (за погодженням зі службою у справах неповнолітніх) або опікунів (піклуваль­ників) про забезпечення належного догляду за ними. У разі неможливості супроводження неповнолітніх, які перебувають у притулках, їх законними представниками служби у справах неповнолітніх облдержадміністрацій вживають у місячний строк заходів щодо повернення та влаштування їх до регіональ­них притулків за місцем проживання (перебування). З метою подальшої реабілітації неповнолітні можуть направлятися до центрів соціально-психологічної реабілітації дітей з дозволу на це відповідної служби у справах неповнолітніх.

Забороняється передавати неповнолітніх за їх проханням родичам без попередньої на це згоди законних представників. Неповнолітні віком від 16 років і старші, які мають паспорти, а також постійне місце проживання, за письмовим дозволом завідувача притулку можуть повертатися до батьків самостійно. У разі, коли повернення неповнолітнього до місця колишнього проживання неможливе через відсутність належних умов про­живання і виховання або з інших причин, влаштуванням не­повнолітніх займаються органи опіки та піклування за останнім місцем проживання.

Влаштуванням дітей, які заблукали, займаються органи опіки та піклування тієї адміністративно-територіальної одини-

ці, де дитину було знайдено. Неповнолітні, на яких отримані направлення на навчання у навчальних закладах, направляють­ся до них у супроводі працівників притулку. Повернення непов­нолітніх до законних представників, навчальних закладів оформ­ляється актом.

Керівники транспортних організацій, працівники органів внутрішніх справ на транспорті надають допомогу працівникам притулку, які супроводжують неповнолітніх, у першочергово­му придбанні квитків на залізничний, автомобільний, водний та повітряний транспорт.

Фінансово-господарська діяльність притулку провадиться за рахунок коштів місцевих бюджетів, позабюджетних та інших фондів, що утворюються з добровільних внесків підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також громадських організацій, фізичних осіб. Притулок має право купувати, орендувати необхідне обладнання, користуватися послугами будь-якого підприємства, установи, організації або фізичної особи, якщо інше не передбачено законодавством.