Денікінський режим. Білий терор

— Невизнання УНР, розподіл території України на області (Харківську, Київську, Новоросійську), очолювані російськими генералами з необмеженими повноваженнями.

— Поновлення приватної власності та її недоторканність.

— Повернення націоналізованих підприємств попереднім власникам.

— Скасування 8-годинного робочого дня.

— Створення спеціальних каральних загонів для повернення землі та майна поміщикам, великі контрибуції з селян (якщо земля вже була засіяна, селянин мав віддати значну частину врожаю поміщикові, а також сплатити податок на армію).

— Відновлення вільної торгівлі.

— Національний гніт (державна мова — російська, закриття українських шкіл та видань, припинення роботи АН України тощо).

— Розпалення національної ворожнечі (єврейські погроми).

— Розгортання «білого терору» (наказ № 7 від 14 (27) серпня 1918 р., у якому А. Денікін розпорядився «всіх осіб, звинувачуваних у сприянні або сприянні військам або владі радянської республіки в їхніх військових або в інших ворожих діях проти Добровольчої армії, а також за навмисне вбивство, зґвалтування, розбої, грабежі, навмисне підпалювання або затоплення чужого майна віддавати воєнно-польовим судам військової частини Добровольчої армії, розпорядженням військового губернатора»; закон від 23 липня 1919 р., згідно з яким, усі винні «у підготовці захоплення державної влади Радою народних комісарів, у вступі до складу зазначеної Ради, у підготовці захоплення влади на місцях радами солдатських і робочих депутатів й іншими подібного роду організаціями, у свідомому здійсненні у своїй діяльності основних завдань радянської влади», а також ті, хто брав участь «у співтоваристві, що іменується партією комуністів (більшовиків), або іншому товаристві; що встановила влада рад», піддавалися страті з конфіскацією майна тощо).

Словник

Білий терор — масовий терор, здійснюваний антибільшовицькими силами.

Боротьба в денікінському підпіллі

— Невдоволення денікінською політикою майже всіх верств українського населення.

— Формування антиденікінського підпілля у містах.

— Селянські виступи (вересень 1919 р. — проголошення селянами на Миколаївщині Баштанської республіки, усунувши денікінських урядовців; перетворення на центр селянського повстанського руху посаду Висунськ на Миколаївщині тощо).

— Протистояння денікінцям сил різних політичних спрямувань (розгортання боротьби у денікінському тилу партизанських загонів очолюваних українськими есерами та есдеками, які боролися за відновлення УНР, створення для керівництва цими загонами міжпартійного органу — Центрального українського повстанського комітету; намагання очолити окремі селянські повстання більшовиками).

— Боротьба махновців проти денікінців (встановлення махновцями наприкінці жовтня 1919 р. контролю над великими районами Півдня — Апостолове, Бердянськ, Перекоп, Синельникове тощо; направлення на боротьбу з махновцями кращих підрозділів Добровольчої армії А. Денікіна).

Контрнаступ радянських військ і поразка денікінців

— 11 жовтня 1919 р. — початок контрнаступу радянських військ проти денікінців.

— 12 грудня 1919 р. — звільнення кінним корпусом В. Примакова та Латиською стрілецькою дивізією Харкова, зумовивши цим сприятливі умов для завоювання Донбасу.

— 16 грудня 1919 р. — Київ знову зайнятий більшовиками (денікінці відступили до Криму; УГА увійшла до складу Червоної армії).

— Початок січня 1920 р. — Червона армія повністю зайняла Донбас.

— Січень-лютий 1920 р. — розгортання боїв за Правобережжя.

— Початок лютого 1920 р. — радянські війська увійшли в Миколаїв і Херсон, а згодом в Одесу.

— Березень 1920 р. — перемога більшовиків над білогвардійцями та встановлення більшовицького контролю над Україною.

Відновлення радянської влади