Аналіз фінансово-господарської діяльності

Фінансовий управлінський

 

Порівняльна характеристика видів аналізу (табл.1.1.)

 

Область порівняння	Фінансовий аналіз	Управлінський аналіз
1. Користувачі інформації	Внутрішні, сторонні, зацікавлені	Керівникі підприємства і його підрозділів
2. Об’єкти інформації	Підприємство як єдине ціле	Підприємство як єдине ціле та його різні підрозділи
3. Джерела інформації	Форми бухгалтерської звітності	Комплекс економічної інформації
4. Одиниці вимірювання для розрахунку показників	Грошова форма	Натуральні і грошові одиниці
5. Періодичність аналізу	Відповідно до дат складання звітності (квартал, рік)	В межах необхідності і для внутрішніх регламентацій
6. Доступність інформації	Доступна для всіх	Суворо конфіденційна (тільки для менеджерів підприємства)

Отже, фінансовий аналіз – це система способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб’єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції.

Мета фінансового аналізу – інформаційно забезпечувати прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані про фінансовий стан підприємства. Йдеться про отримання відносно невеликої кількості ключових, найінформативніших параметрів, що об’єктивно, всебічно характеризують фінансовий стан підприємства (платоспроможність, фінансову стійкість, ймовірність банкрутства, рентабельність тощо).

Залежно від того, яка інформація використовується у фінансовому аналізі, якими є мета та об’єкти дослідження, суб’єкти користування результатами аналізу розрізняють 2 його види:

Аналіз фінансово-господарської діяльності

Фінансовий Управлінський

Зовнішній Внутрішній

 

 

1) Основний зміст зовнішнього аналізу – надання інформації зацікавленим користувачам про прибутковість діяльності підприємства, його платоспроможність, фінансову незалежність, ділову активність, ринкову стійкість тощо.

2) Результати внутрішнього аналізу призначені для керівництва підприємства. Основний зміст цього аналізу – факторний аналіз прибутку (збитку), рентабельності, собівартості виробництва за видами продукції та видами витрат, пошук точки збитковості (критичного обсягу виробництва), фінансовий аналіз інвестиційних проектів.

 

Якщо метою зовнішнього фінансового аналізу є оцінка та економічна діагностика фінансового стану підприємства за даними лише публічної звітності, поверхневий аналіз прибутку і рентабельності, то в системі внутрішнього фінансового аналізу розв’язується ширше коло питань за рахунок наявності більш глибокої бази даних про діяльність підприємства.

Метод фінансового аналізу – це системне, комплексне дослідження, взаємопов’язаневивчення, опрацювання і використання інформації фінансового характеру з метою виявлення і мобілізації резервів кращого використання фінансових ресурсів і встановлення оптимальної структури їх джерел.

 

 

Методи економічного аналізу поділяються на формалізовані та неформалізовані.

 

Методи економічного аналізу

Формалізовані (опис аналітичних процедур на основі точних залежностей)

Неформалізовані (опис аналітичних процедур на логічному рівні)

Класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансового аналізу

Традиційні методи Економічної статистики

Методи математичної статистики вивчення зв’язків

Економетричні методи

Методи економічної кібернетики і оптимального програмування

Методи дослідження операцій і теорій прийняття рішень

Експертні оцінки

Імітаційне моделювання (сценарії, ділові ігри)

Порівняння

Системи показників

Аналітичні таблиці

Рис. Класифікація методів економічного аналізу

 

За ознакою предмета методи та прийоми фінансового аналізу традиційно пділяють на такі: аналізи вертикальний, горизонтальний, відносних показників (коефіцієнтів), трендовий та факторний, просторовий (схема).

Вертикальний аналіз полягає у визначенні у відсотках структури досліджуваного об’єкта, наприклад стуктури активів, пасивів, прибутку та звичайної діяльності, операційних витрат тощо.

За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами, що істотно різняться за абсолютними показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора.

Горизонтальний аналіз має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів).

Горизонтальний та вертикальний аналізи доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиі, де одночасно використовують прийоми вертикального та горизонтального аналізів.

Трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з минулими періодами і визначення основної тенденції динаміки показника. З допомогою тренда формуються можливі значення показників в майбутньому, а значить, ведеться перспективний (прогнозний) аналіз (метод екстраполяцій).

Факторний аналіз – аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник з допомогою детермінованих (прямі зв’язки) або стохастичних (непрямі зв’язки) прийомів.

Просторовий (порівняльний) аналіз – це як внутрішньогосподарське порівняння окремих показників фірми, дочірніх компаній, цехів, так і міжгосподарське порівняння показників даної фірми з показниками конкурентів, середньогалузевими тощо.

Аналіз відносних показників. Відомо понад 200 відносних аналітичних показників, які можна розраховувати на основі фінансової звітності. Фінансовий аналітик не повинен намагатисярозрахувати все, що можливо. Досвід свідчить, що кілька правильно вибраних коефіцієнтів містять потрібну інформацію. Користь кожного конкретного коефіцієнта суворо визначена метою аналізу. Тому до здійснення аналізу потрібно з’ясувати, з погляду якого користувача він виконується, його мету та регламентовані або рекомендовані кількісні значення показників.