Функції, що виконуються ведучим під час етапу генерації

Фаза	Функції
процедурні	психологічні	управлінські
«Включення»	Контроль за дотриманням пра-вил: заборона кри-тики; відсутність обґрунтування висунутих ідей	Показ того факту, що будь-яка запро-понована ідея має смисл; усунення психологічних бар'єрів	Формулювання завдання
«Наповнення»	Регулювання ходу висування ідей	Підтримування атмосфери актив-ності й добрози-чливості	Нагромадження даних про напрямки рішення завдання; прийняття рішень про їхню перспективність
«Прорив»	Вживання різних механізмів акти-визації процеса генерації. Регулювання ходу висування ідей	Формування цільової настанови на високу значи-мість одержуваних результатів, і вихід на нове поле пошуку	Переформулювання з обліком отриманих даних щодо різного напрямлення рішення завдання. Прихована критика з метою усунення недоліків запропонованого принципу
«Індукція»	Переривання процесу активної розшукової робо-ти. Відволікання уваги сторонньою подією, розповід-дю, жартом	Формування «другого подиху», показ того, що увесь час виявля-ються нові сто-рони, аспекти, принципи	Цілеспрямоване проштовхування суперечливих ідей, виявлення незвичайних цікавих несподіваних слідств і продовжень

 

Психологічна підтримка в найпростішому виді може здійснюватися шляхом позитивної оцінки запропонованих генераторами ідей, дублювання ідей, поданих учасниками. Ідея, що здалася групі нереальної, при можливості повинна бути розвинена, принцип доведений до логічного завершення, ідеї повинна бути дана висока оцінка. Даній процедурі ведучий повинен приділяти особливу увагу, тому що, запропонувавши учасникам висловлюватися вільно, без обмежень, він нав'язав певні правила гри. Учасник, що прийняв ці правила й висловив ідею, що здалася іншим генераторам нереальної, виявляється в дуже некомфортному положенні. І ведучий зобов'язаний «стати поруч», показати високу евристичність ідеї, її перспективність.

Процедурна частина дій ведучого головним чином спрямована на контроль над виконанням основних правил роботи, корекції відхилень.

Як правило, при проведенні етапу генерації боротьба із критикою займає небагато часу. Вести її треба, роблячи зауваження чемно, але рішуче. Видаляти шалених критиків під час генерації не рекомендується, краще звести все до жарту (наприклад, просити групу генерувати ідеї, які неможливо розкритикувати).

Значну частину часу й чинностей ведучого займає процес регулювання ходу висловлень. Якщо ідей не дуже багато, те доцільно дублювати кожну з них. Це дозволяє регулювати хід висловлень, тому що звичайно в цьому випадку генератор чекає, коли на нього зверне увагу ведучий. Якщо процес генерації ідей проходить активно, то завдання ведучого - дати можливість висувати ідеї всім учасникам процесу генерації. Для цього можна час від часу просити висловитися тих учасників, які не можуть вклинитися в процес висловлень.

Керування з метою розширення поля пошуків провадять у тому випадку, якщо генератори не виходять за рамки декількох відомих напрямків рішення проблеми, або якщо необхідно дати детальний опис якої-небудь частини устрою, етапу процесу. Ведучий переформулює завдання по-новому, показуючи, що це є слідством одержання нової інформації із проблеми.

У групах, що відрізняються по інтенсивності висування ідей, стратегія роботи ведучого на фазах «Наповнення» й «Прорив» буде різною. У слабко генеруючій групі, ведучий виконує роль стимулятора, активно генеруючи ідеї (як правило, тут ідеї ведучого являють собою розвиток висловлених генераторами ідей).

У нормально працюючій групі ведучий виконує, як правило, експертні, аналітичні функції, звертаючи інформацію, видану генераторами, і показуючи, які узагальнені напрямки рішення завдання вже запропоновані.

У групі, у якій генератори пройшли навчання методам пошуку нових технічних рішень і по своїй чинності рівнюються ведучому, він є як би додатковим генератором, висуваючи всілякі ідеї (при цьому не забуваючи про контроль, за правильним дотриманням процедур).

Не слід забувати й про докладну фіксацію всього, що відбувається на етапі генерації за допомогою магнітафона, стенографії або просто акуратного й швидкого запису спеціально призначеним учасником. Після завершення етапу генерації висунуті ідеї докладно записуються й передаються для аналізу групі експертів.

Широко розповсюдженою оманою є подання про те, що на етапі аналізу оцінюється тільки рівень запропонованих ідей. Насправді на етапі аналізу теж повинне відбуватися висування ідей, але це вже повинні бути ідеї, що дозволяють перетворити пропозиції, висунуті раніше, зробити їх практично застосовними.

Отже, на обох основних етапах ведучий має справу із процесами висування, генерації ідей. Фундаментальна різниця між етапами полягає в тому, що на першому (генерація) фахівці висувають ідеї без аналізу, опираючись й основному на підсвідомість, інтуїцію й т.п., а на другому (аналіз) ідеї висуваються в результаті свідомого їхнього вивчення й розвитку.

Якщо на першому етапі потрібні генератори інтуїтивного типу, то на другому - усвідомленого, логічного типу.

Основними механізмами, використовуваними при обробці ідей, є узагальнення й конкретизація. Узагальнення застосовується для звільнення від зовнішніх емоційних, відволікаючих моментів з метою виявлення принципу, закладеного у висловлення. Переклад ідей на рівень узагальнених застосовується також для їхньої класифікації. Після виявлення принципу, на якому базувалося висловлення, і оцінки його перспективності приймається рішення про конкретизацію ідеї. Цей процес містить у собі наповнення абстрактної конструкції галузевим, специфічним змістом, розвиток ідеї, відпрацьовування виникаючих труднощів, тобто відбувається «конференція ідей», присвячена реалізації абстрактного принципу. Етап аналізу ідей проходить протягом досить тривалого часу, займаючи, як правило, від одного до декількох днів роботи групи кваліфікованих фахівців. Однак він складається з великої кількості повторюваних операцій по розгляду сформульованих генераторами ідей. Це дозволяє побудувати досить просту загальну послідовність дій при аналізі.

На мал. 3.7 представлена основна структура «мозкового штурму»

 

Рис. 3. 7 Основна структура метода «мозгового штурма»

 

Існує декілька методів мозкового штурму та його модифікацій:

- класичний мозковий штурм;

- анонімний мозковий штурм;

- дидактичний мозковий штурм;

- деструктивно-конструктивний мозковий штурм;

- техніка творчої співпраці.

Класичний мозковий штурм був вище описаний.

Анонімний мозковий штурм. Безпосередньо мозковий штурм проводиться до засідання. Учасників просять сформулювати та записати всі ідеї, які стосуються проблеми, на аркуші паперу і віддати їх ведучому. Ведучий представляє ідеї послідовно, не називаючи авторів, а група розвиває і вдосконалює ці ідеї.

Дидактичний мозковий штурм (техніка Літта). До початку засідання постановка проблеми точно відома тільки ведучому, який підводить учасників до проблеми поступово протягом, як правило, серії засідань: спочатку їх знайомлять лише із загальними аспектами проблеми, надалі додаткова інформація виводиться послідовно, внаслідок чого проблема вирішується повністю.

Деструктивно-конструктивний мозковий штурм. Мозковий штурм проводиться двома етапами. На першому етапі висвітлюються всі вади існуючого рішення проблеми, а на другому ведеться пошук нових, кращих ідей.

Техніка творчої співпраці. При цьому методі групова робота змінюється на індивідуальну. Спочатку протягом 10-15 хвилин проводиться груповий мозковий штурм. Потім учасники індивідуально (5-10 хвилин) обдумують проблему, записують нові ідеї. Вдосконалюють висловлені в процесі дискусії пропозиції.

Конференція ідей

Є модифікацією методу мозкового штурму, яка відрізняється вищим темпом засідання і припускає доброзичливу критику у формі реплік і коментарів. Усі ідеї фіксуються в протоколі, але автори не вказуються.

Різновидом цього методу є:

§ конференція ідей Гільде;

§ дискусія 66;

§ метод 635.

Конференція ідей Гільде. До участі в конференції ідей залучають і працівників, добре обізнаних з проблемою, і новачків, здатних висувати нові свіжі ідеї, оскільки над ними не тяжіють традиційні підходи до її вирішення. Скептиків або фахівців, які вважають, що краще за інших все знають, не варто запрошувати на конференцію. Головуючий, статус якого під час конференції рівним з іншими, має підтримувати невимушену обстановку, неухильно рухаючись до мети.

Дискусія 66 (серія гудучих голосів). Учасників розбивають на групи по шість осіб, кожен незалежно від інших готує своє рішення проблеми або відпрацьовує позицію щодо певного питання. У кожній групі визначається ведучий, протоколіст, спікер. Групова робота триває приблизно 6 хвилин. Після цього всі групи збираються на пленарне засідання, на якому може бути вибраний новий погляд на проблему, яку знову обговорюють окремо протягом короткого часу.

Метод 635. Група, до складу якої входять 6 учасників, аналізує і чітко формулює проблему. Після цього кожен з учасників протягом 5 хвилин заносить до формуляру 3 пропозиції щодо вирішення проблеми і передає формуляр своєму сусідові, який бере до уваги пропозиції попередника і занотовує ще три власні пропозиції. Вони можуть виникнути внаслідок певних асоціацій із записаними рішеннями або бути абсолютно новими. Після того, як усі учасники опрацювали формуляри, процес завершується. Час, який надається для обдумування на останніх фазах, може бути продовжений.

 

У практиці ФВА на аналітичному й творчому етапах при виборі стратегії пошуку нових ідей і технічних рішень рекомендується сполучати мозковий штурм із морфологічним аналізом й іншими методами пошуку.

Слідуючим методом генерування ідей є синектика.

Синектика є дійсно результативним методом пошуку ідей. Він був запропонований В. Гордоном.

Синектика — пошук ідей нових товарів на основі використання аналогій з інших сфер життя. В основу синектики покладено мозковий штурм, до участі в якому запрошують фахівців різних сфер діяльності. Група від одного штурму до іншого накопичує досвід вирішення проблеми. Основні прийоми, які використовуються в синектичному штурмі, засновані на аналогії:

ü прямій (як вирішуються завдання, схожі на дані);

ü особистій (спробуйте увійти в образ даного в завданні об'єкта і висловитися з цієї позиції);

ü символічній (дайте образне визначення суті завдання);

ü фантастичній (як це завдання вирішили б казкові персонажі).

Можна виділити три варіанти синектики:

• класична синектика;

• синектична конференція;

• візуальна синектика.

Класична синектика. Зазвичай вона передбачає створення групи із 5—7 осіб, базується на правилах і умовах проведення мозкового штурму і здійснюється трьома етапами:

- формулювання проблеми;

- відчуження змісту проблеми — використовуючи певну техніку відчуження (прямі, особисті, символічні, фантастичні аналогії) група віддаляється від проблеми, абстрагується від конкретної ситуації;

- формування підходів до вирішення проблеми — поняття, які з'явилися в процесі відчуження, порівнюються з визначеною проблемою, у результаті відпрацьовуються ідеї вирішення проблеми.

Синектична конференція. У процесі синектичної конференції, яка має багато еле­ментів, подібних до методів класичної синектики, але не передбачає дотримання жор­сткої послідовності синектичного процесу, зберігається лише стиль обговорення про­блеми через аналогії. При цьому немає чітко вираженої фази відчуження, аналогії, які формуються вільно, є поштовхом для відпрацювання ідеї вирішення певної проблеми.

Візуальна синектика. Це метод, за якого відчуження і стимулювання пошуку ідей здійснюється за допомогою зображення (діапозитивів, великих зображень на кален­дарях, рекламних проспектах, виставлених на стендах). Відчуження (аналіз) прово­диться після того, як учасники спільно описують перше зображення. Ідеї з'являються з елементів представленого зображення.

Метод контрольних запитань.

Цей метод реалізується за допомогою переліку запитань, розроблених А. Осборном, Т. Ейлоаром, Д. Пірсоном, Г.Л. Бушем та ін..

До переліку, запропонованого А. Осборном, входять 9 груп запитань:

ü Яке нове застосування можна запропонувати для об’єкта?

ü Який інший об’єкт подібний до цього і що можна скопіювати?

ü Які модифікації можна отримати завдяки обертанню, вигину, скручуванню, повороту, зміні функцій, кольору, форми, контура?

ü Що у технічному об’єкті можна збільшити (розміри, міцність, кількість елементів та ін..)?

ü Що у технічному об’єкті можна зменшити (ущільнити, стиснути, прискорити, звузити, подрібнити)?

ü Що у технічному об’єкті можна замінити (елемент, матеріал, привід та ін.)?

ü Що в об’єкті можна переробити (схему, компонування, порядок роботи та ін.)?

ü Що в об’єкті можна зробити навпаки?

ü Які нові комбінації елементів можливі?

 

Наведемо перелік запитань разом з прикладами (таб. 3.3)

Таблиця 3.3

Перелік запитань з прикладами