Принцип систематичності передбачає як відповідну систему занять, так і послідовність навчання.

В основі цього принципу покладена фізіологічна закономірність наслідкових явищ у відповідь на фізичне навантаження. Слідові явища в організмі тримаються не більше ніж 48-72 години, через цей відрізок часу настають зворотні явища. Тому процес фізичного виховання повинен бути неперервним. Неперервність передбачає відсутність надто великих і педагогічно невиправданих перерв між окремими заняттями, що призводять до зниження досягнутого позитивного впливу. Ефект позитивного впливу повинен нашаровуватись на сліди, що отримані від попереднього заняття.

В організмі під час й у результаті виконання фізичних вправ відбуваються певні зміни, процеси, які протікають за фазами (фази біологічного стану організму) у відповідь на фізичну роботу з оптимальним обсягом та інтенсивністю.

1) Робоча фаза (слідові явища).

Ця фаза характеризується підвищеним функціонуванням органів і систем, що здійснюють роботу; підвищенням рівня енергоутворення й, головне – реалізацією потенційної працездатності організму – і в той же час, поступовим зниженням робочих ресурсів або джерел енергії (глікогену, креатинфосфату).

2) Фаза відносної нормалізації (щодо вихідного рівня).

Ця фаза починається після закінчення роботи. Вона характеризується відновленням працездатності, поверненням низки показників до вихідного рівня.

3) Фаза суперкомпенсації (надвідновлення).

Сутність фази складається в тім, що організм не просто відшкодовує робочі витрати, а компенсує їх із надлишком, зокрема шляхом надвідновлення енергетичних речовин. Це й становить основу відставленого ефекту від вправи.

4) Редукційна фаза – якщо за окремим заняттям триває занадто велика перерва, то знижується тренованість організму, і вона навіть може бути нижчою за вихідну, тобто ефект від попереднього заняття губиться.

Тому основною рисою принципу систематичності є безперервність процесу, в основі якого лежить необхідність нашарування «слідових явищ» (після 2-3 днів воно стирається).

Таким чином, дія фізичних вправ не припиняється відразу після їхнього виконання. Залишається певний слід.

Якщо навантаження було для організму звичним (тобто організм його вже випробовував), то після припинення вправи його працездатність відновлюється до вихідного рівня. Якщо ж організм одержав навантаження, що перевищує звичну норму, то в процесі відпочинку не тільки відновлюється працездатність, але й одночасно відбуваються перебудови, що призводять до підвищення функціональних можливостей організму. Отже, необхідний такий об’єм навантаження, при якому в процесі відпочинку поряд із відновленням відбуваються адаптаційні перебудови в організмі, що спричиняють суперкомпенсацію (надвідновлення) його функцій.

3.2 Важлива риса принципу систематичності– повторність і варіативність фізичного навантаження.

При багаторазовому повторенні одного й того ж навантаження організм адаптується, тобто звикає, і вже це навантаження не викликає ніяких змін в організмі (виробляється стійкість в організмі). Але для набуття й закріплення рухових навичок необхідна повторність не тільки окремих вправ, але й послідовність їх у заняттях. А також необхідна загальна послідовність самих занять (у певних циклах), в основі яких лежить створення динамічного стереотипу. Тому повторення фізичного навантаження повинно бути оптимальним і сполучатися з його варіативністю.

Варіативність припускає широку видозміну вправ й умов їх виконання, динамічність навантажень, розмаїття методів, засобів, зміни форм і змісту занять у цілому.

Тому необхідне постійне чергування стандартних і варіативних навантажень.

Стандартне навантаження характеризується тим, що в процесі вправи зберігається постійна інтенсивність м’язової роботи, тобто постійна величина зовнішньої сторони навантаження (фізіологічної, психічної), при цьому, залишається постійною. Вона підвищується пропорційно тривалості роботи. Стандартні навантаження розраховані, в основному, на пристосування організму до даного навантаження й на закріплення досягнутих перебудов.

Варіативні навантаження – це коли навантаження змінюється вбік зменшення або вбік збільшення в процесі виконання вправи.

Повторність і варіативність навантаження характеризується ступенем сформованості динамічного стереотипу, визначається віком, залежить від діяльності вищої нервової системи.

3.3 Ще одна риса принципу систематичності– раціональне чергування навантажень і відпочинку.

Раціональне чергування навантажень і відпочинку припускає, що навантаження, впливаючи на організм, підвищує його функціональні можливості, при цьому втома слугує стимулом для відновлювальних процесів (надвідновлення).

Існує 4 основні форми поєднання навантажень і відпочинку (відповідно до поставлених завдань):

1) Кожне наступне заняття проводиться в період повного відновлення організму. Це сприяє підтримці на одному рівні або деякому підвищенні всіх показників фізичної працездатності. Такий варіант роботи й відпочинку можна розглядати як підтримуючий.

2) Навантаження дається на фоні недовідновлення організму, тоді працездатність буде знижуватися й після серії таких занять необхідна тривала перерва. У практиці фізичного виховання ця форма застосовується рідко. Цей варіант використовується для розвитку витривалості (розвиваючий).

3) Навантаження або чергове заняття дається на момент надвідновлення (на тлі суперкомпенсації) і тоді функціональні здібності організму підвищуються (розвиваючий варіант). При такому варіанті збільшується м’язова сила, швидкість, координація рухів.

4) Коли навантаження або чергове заняття проводиться занадто віддалено, тобто процеси надвідновлення пройшли, слідовий ефект мінімальний. Такий режим занять не призводить до розвитку органів і систем організму, підвищення працездатності. Він використовується в основному в спорті при заняттях відновлювального характеру.

Система навантажень і відпочинку залежить від конкретних завдань, рівня попередньої підготовленості тих, хто займається, від їхніх вікових особливостей, загального режиму життя.

У масовій практиці фізичного виховання проводять, зазвичай, не менше 2-3 занять щотижня. У міру підвищення рівня підготовленості інтервали між заняттями зменшуються, процес фізичного виховання ніби ущільнюється.