Стародавній світ (II тисячоліття до н.е. - 476 р. н.е.)

Перші пам’ятки організованого будівництва приміщень для ночівлі, знайдені на території Близького Сходу, датовано II тисячоліттям до н.е. Зокрема будинки для купців і мандрівників будували на транзитних шляхах біля водних джерел.

У цей період суспільного розвитку з’явилися перші гостині та постоялі двори - прообрази сучасних готелів і ресторанів. Наприклад, згадування про таверни містяться в античних манускриптах 1700 р. до н.е.
У Стародавній Греції в І тисячолітті до н.е. таверни відігравали велику роль у соціальному та релігійному житті. Водночас їх кількість була незначною, оскільки подорожуючі пересувалися по країні повільно та багатьом із них доводилося розраховувати на послуги гостинності в приватних оселях.

Розвиток торгівлі, особливо в таких містах, як Рим, Афіни, та пов’язані з нею тривалі мандрівки обумовили появу постоялих дворів - одно-, двоповерхових будинків з окремими кімнатами для подорожуючих. У деяких із них існувала кімната для умивання. Крім ночівлі за окрему плату подорожуючі могли харчуватися, замінити коней або полагодити упряж, вози.

Найбільша кількість постоялих дворів була на території Римської імперії. Давньоримські постоялі двори розташовувалися уздовж головних доріг у містах і поселеннях на відстані один від одного приблизно 25 миль (40,225 км).

У часи володарювання імператора Октавіана (63 рік до н.е. - 14 рік н.е.) з’явились так звані: mansiones і stationes. Їх можна вважати першими осередками з надання готельних послуг. Вони були
власністю держави, одним із джерел державних доходів і надавали можливість здійснювати товарообмін у межах осередків розміщення. Під час перебування подорожуючим гарантували особисту безпеку та безпеку для їх товарів, що було занотовано в Кодексі Хамурапі. В цьому документі вперше сформульовані «Права гостинності».

Велике значення для розвитку засобів гостинності мало розширення торгових шляхів на Близькому Сході, в Азії і Закавказзі. В цих регіонах проходили найбільші торгові шляхи. У Персії подорожували на верблюдах, великими караванами. Ночували зазвичай в наметах, які розбивали поруч із караванним шляхом, тому для задоволення потреб подорожуючих споруджували караван-сараї - будівлі, що складалися з приміщень для ночівлі людей і загону для верблюдів, оточені фортечною стіною, яка захищала від стихій і нападників. У давні часи зручності для подорожуючих Азією були більш комфортними ніж ті, на які можна було розраховувати в Європі.

Середньовіччя (V-XVІ ст. н. е.)

На передумови розвитку готельної справи в епоху середньовіччя великий вплив мали релігійні традиції. У цей період значно збільшилася кількість паломників. Монастирі гостинно приймали прочан, організовували для них нічліг і харчування.

Імператор Карл Великий (742-814 pp. до н.е.), як покровитель церкви, заснував спеціальні будинки для відпочинку паломників, де надавали безкоштовно нічліг, харчування, послуги цирульника та шевця, навіть освячували місце для поховання.

У XVI ст. в Англії були створені каретні готелі, в яких надавалися послуги гінцям королівської пошти. Власники готелів облаштовували стайні для коней, організовували якісні умови проживання для мандрівників. Англійський закон проголосив готелі громадськими будинками.

У ХІІ-ХІІІ ст. постоялі двори - попередники перших готелів з’явилися і в Київській Русі (рис. 1.1.). Їх називали ямами і розташовували один від одного на відстані кінного переходу (25 км). Подорожуючий мав змогу зупинитись на нічліг та за окрему плату отримати харчування. Окремі кімнати не передбачались, подорожуючі відпочивали на підлозі в одній загальній кімнаті, харчувались разом із господарями.

У XV ст. постоялі двори розташовували при поштових станціях, які були підпорядковані Ямському приказу (центральна установа в Росії).

Рис. 1.1. Передумови розвитку готельної справи в Київській Русі

У великих містах будували гостині двори, що відрізнялися від постоялих тим, що крім розміщення і харчування в них надавалися можливості для здійснення торгівлі.

Новий час (XVI ст. - початок XX ст.)

Характерною особливістю XVI ст. була поява кав’ярень, що стали центрами культурного та літературного життя того періоду. Цьому сприяло поширення в Західній Європі таких напоїв, як кава і чай. Перші кав’ярні з’явилися 1652 р. у м. Лондоні та 1683 р. у м. Відні.

До цього історичного періоду належить відкриття в 1553 р. Парижі першого ресторану «Тур Д’аржан», який впродовж двох століть залишався унікальним елітним закладом.

Особлива роль у розвитку підприємств готельного господарства належить США. Перший готель відкрито 1794 р. в США. Це був «Сіті-готель» номерів (м. Нью-Йорк). У 1829 р. почав функціонувати готель першого класу «Тремонт» (м. Бостон). Потім з’явилися «готелі-палаци» й в інших містах: «Палмер Хауз» у м. Чикаго, «Святий Чарлі» і «Святий Луїс» у м. Новий Орлеан, «Планетарс Хотел» фешенебельні готелі у містах Балтиморі та Вашингтоні.
Характерним для цього історичного періоду є відкриття транзитних готелів при вокзалах. Зокрема в США з 1880 по 1890 р. кожних 100 км залізниці функціонували готельні ланцюги - Будинки Харвея».

Аналітики готельного бізнесу визначають XIX ст. як період інтенсивного розвитку індустрії гостинності. Зокрема набули поширення два типи готельних підприємств, які відрізнялися за розмірами та архітектурними рішеннями:

n перший тип - великі за місткістю та розкішні за облаштуванням. Деякі з них стали навіть архітектурними шедеврами;

n другий тип - малі за місткістю з обмеженим асортиментом послуг і низьким рівнем цін.

Наприкінці XIX - початку XX ст. індустрія гостинності стала важливою галуззю економіки. Будівництвом готельних підприємств, підготовкою кадрів, питаннями ціноутворення займалися готельні синдикати, акціонерні товариства, корпорації. На початку XX ст.найбільш відомими серед них були «Лондонський синдикат готелів» і французький «Союз господарів готелів». У 1906 р. організовано Міжнародний союз власників готелів, що об’єднав 1700 готелів із різних країн світу.
Найбільш значні історичні етапи розвитку готельної справи табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Історичні етапи розвитку готельної справи