Негативні наслідки тривалого стресу

Психосоматичні захворювання і стрес

Ще в XIX ст. З. Фрейд зазначав про те, що у разі неврозу сильне емоційне збудження призводить до соматичних порушень. У середині ж XX ст. у працях одного з піонерів тілесно-орієнтованої психотерапії – Ф. Александера – було переконливо доведено: затяжні негативні емоції, які стереотипно повторюються, не обмежуються тільки психологічними виявами, а призводять до розвитку специфічних тілесних розладів. Специфічні тілесні розлади виявляються у тих системах організму, з якими ці емоції «споріднені». Зокрема почуття гніву призводить до формування серцево-судинних захворювань, а почуття залежності – захворювань травної системи.

Не лише біологічні умови можуть спричинити хворобу. По-перше, між стресором і стресом міститься індивідуальна оцінка події ‑ дехто може сприйняти цю подію як неприємну, дехто як приємну або як нейтральну. По-друге, між стресом і його наслідками важливою ланкою є те, як індивід справляється зі стресом. Не кожен у стані стресу поводить себе однаково: не всі захворюють; для декого стрес буде навіть приємним викликом. Тому першу схему необхідно доповнити:

Психосоматичні захворювання ‑ це хвороби, у розвитку яких провідну роль відіграють психологічні фактори, у тому числі і психологічний стрес. Класичний набір психосоматичних захворювань включає в себе бронхіальну астму, гіпертонічну хворобу, тиреотоксикоз, виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, неспецифічний виразковий коліт, нейродерміт, ревматоїдний артрит й ряд інших хворіб. Психологічні фактори відіграють важливу роль і при інших захворюваннях: мігрені, ендокринних розладах, злоякісних новоутвореннях. Існує кілька гіпотез, що пояснюють походження психосоматичних захворювань (див.: рис. 3).

Згідно з однією з них (1), психосоматичні захворювання є наслідком стресу, обумовленого довгостроково діючими і непереборними психотравмами.

Інша гіпотеза (2) повʼязує виникнення психосоматичних симптомів з внутрішнім конфліктом між однаковими за інтенсивністю, але різноспрямованими мотивами індивіда. Конфлікти різного змісту викликають певні види захворювань.

Приклад. Так, гіпертонічну хворобу повʼязують з наявністю конфлікту між високим соціальним контролем поведінки та нереалізованою потребою індивіда у владі. Виразкову хворобу дванадцятипалої кишки повʼязують з неприйнятною для самосприйняття потребою в захисті і заступництві. Відповідно до логіки даної концепції, коли болить шлунок ‑ людина когось або щось у своєму житті не переносить, болить горло (ангіна) ‑ людина не висловлює своїх претензій, ноги ‑ людина не хоче кудись ходити, наприклад на роботу тощо. Ось як, наприклад, в рамках психоаналітичної концепції розвивається цукровий діабет: недозволені внутрішньо-особистісні конфлікти компенсаторно задовольняються актом їжі, що призводить до формування символічної формули ‑ їжа дорівнює любові. Це веде до стабільної гіперглікемії, яка послаблює секреторну діяльність острівців Лангерганса підшлункової залози. Як наслідок відбувається ототожнення їжі з любовʼю, а стан голоду посилюється незалежно від прийому їжі. Формується «голодний» метаболізм, який відповідає метаболізму хворого на діабет. Неусвідомлені страхи приводять до постійного реагування за типом «втеча-боротьба» і супроводжуються гіперглікемією, а так як психологічна напруга не реалізується, то діабет може розвиватися з початкової гіперглікемії.

Відповідно до третьої гіпотези, нерозвʼязаний конфлікт мотивів (як і непереборний стрес) породжують в кінцевому підсумку реакцію капітуляції, відмова від пошукової поведінки, що створює найбільш загальну передумову до розвитку психосоматичних захворювань. Це проявляється у вигляді явної або маскованої депресії. На фоні зниження резистентності організму до несприятливих факторів середовища порушується робота якогось органу за принципом «слабкої ланки», що обумовлено генетичними факторами або хворобами (травмами) в процесі онтогенезу.

 

Психотравма

Стрес

Внутрішній конфлікт

Депресія

Метафорична реакція підсвідомості на конфліктну ситуацію

Порушення нейрогумо-ральної регуляції органів

Ослаблення захисних сил організму і зрив роботи будь-якого органу за принципом «слабкої ланки»

 

 

Психосоматичні захворювання

Рис. 3. Гіпотези, що описують виникнення психосоматичних захворювань

 

Таким чином, згідно з цією схемою, стрес є одним з провідних факторів у розвитку психосоматичних захворювань, причому його вирішальна роль у даному процесі доведена не тільки клінічними спостереження, а й в експериментами на різних видах тварин. Особливо показовими були досліди, проведені на мавпах, які в якості експериментальної моделі вважаються найбільш близькими до людини.

Приклад. Так, в одному експерименті ватажка зграї мавп, який за своїм статусом зазвичай їв раніше за інших, відокремили від інших тварин і на його очах стали годувати інших мавп раніше від нього. Через деякий час у ватажка виникла гіпертонія. В іншому експерименті двох дорослих мавп поміщали поруч на спеціальних стільцях, що обмежують рух. Обидві мавпи одночасно отримували короткий удар електричним струмом через кожні 20 секунд. Перед мавпами розташовувалися важелі, причому в однієї мавпи важіль був сполучений з електричною лінією, і вона могла переривати подразнення, а у другої мавпи важіль не був підключений до електростимулятора. Дуже скоро перша («відповідальна») мавпа навчилася переривати удари струмом, натискаючи на важіль, однак така напружена і відповідальна робота привела до підвищення її кислотності шлункового соку. Через 23 дні роботи в режимі «шість годин такого впливу ‑ шість годин відпочинку» «відповідальна» мавпа померла від виразки дванадцятипалої кишки. До цього часу у другої мавпи («не відповідальної»), не виявили ознак пошкодження кишечника, хоча вона отримувала таку ж кількість ударів струмом, як і перша мавпа.

У людей емоційний стрес може призводити до ще більш серйозних наслідків, включаючи розвиток онкологічних захворювань. В останні роки дослідниками з медичної школи Хʼюстона (США) отримані переконливі докази того, що стрес може викликати порушення генетичного апарату, підвищуючи ймовірність виникнення онкологічних захворювань. Як відзначають вітчизняні автори, «знаючи про фармакологічні ефекти стероїдів, про можливість їх прямої дії на геном людини, можна припускати, що їх вільна циркуляція тривалий час або висока концентрація в організмі стають прямою причиною багатьох психосоматичних захворювань».

Приклад. Ми вступили в епоху, коли стрес відіграє визначальну роль у захворюваннях людини ‑ до 90% всіх захворювань можуть бути повʼязані зі стресом. Емоційний стрес є головною причиною серцево-судинних уражень, неврозів, деяких захворювань шлунка та кишечника, збільшує ймовірність інфекційних захворювань і ускладнює їх перебіг. До теперішнього часу більшість дослідників сходяться на думці, що надмірний стрес, що виникає в конфліктних або безвихідних ситуаціях і супроводжується депресією, почуттям безнадії або відчаю, збільшує ймовірність виникнення багатьох злоякісних новоутворень.

Крім власне психосоматичних захворювань психофізіологи виділяють пограничні стани, які вони визначають як початкові стадії розвитку дистресу, що виникають при тривалій дії різних стресорів і характеризуються дискомфортними соматичними порушеннями. Відзначається, що «особливістю цієї стадії є «маскування» під те чи інше серйозне захворювання, що змушує людину звертатися в різних діагностичних центрів терапевтичної спрямованості, поки вона не зустріне досвідченого психолога або психіатра».

Посттравматичний синдром (буде окрема тема)

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) проявляється у людей, які відчули на собі вплив події, «що виходить за рамки звичних людських переживань і екстремально стресогенної для будь-якої людини». Така подія завдала б «серйозної шкоди або загрози чиємусь життю або фізичній цілісності, серйозну загрозу чиїмось дітям, дружині або іншим близьким родичам або друзям». Травматичні події, які можуть викликати ПТСР, можна класифікувати за декількома категоріями.

По-перше, людина може переживати вплив природного катаклізму, наприклад землетрусу.

По-друге, розлад може бути викликаний трагічними нещасними випадками, наприклад авіа- і автокатастрофи.

По-третє, стресором може стати яка-небудь надзвичайна ситуація: війна, увʼязнення, тортури, розстріл, зґвалтування тощо.

Для посттравматичного стресового розладу характерний низка клінічних симптомів, який можна розглянути на прикладі проявів ПТСР в учасників бойових дій:

1) підвищена тривожність як основна складова звичайного емоційного фону. Проявляється як у психічній сфері (неспокій і заклопотаність, «параноїдальні» явища, почуття страху, невпевненість у собі, комплекс провини), так і на фізіологічному рівні (підвищений артеріальний тиск, спазми шлунку, головні болі);

2) підвищена агресивність, тенденція вирішувати проблеми за допомогою грубої сили. Періодичні напади люті, особливо після прийому алкоголю або інших наркотичних речовин;

3) невмотивована пильність, що переходить у підозрілість, очікування загрози і нападу;

4) знижений настрій, депресія, відчуття самотності і відчаю. Ці почуття супроводжує нервове виснаження, апатія і негативізм;

5) порушення памʼяті і концентрації уваги, труднощі зосередження, особливо в соціально значимих ситуаціях (публічний виступ, іспит тощо);

6) наявність так званих «непрошених спогадів». Періодично у свідомості людини, що потерпає від ПТСР, раптово спливають вкрай приємні сцени, повʼязані з травмуючою подією, котрі супроводжуються дуже сильними негативними емоціями. Ці спогади можуть виникати як під час бадьорості, так і уві сні, приймаючи форму нічних кошмарів. Людина пробуджується від такого сну спітнілою, розбитою, з напруженими мʼязами;

7) притуплення емоцій і агедонія (відсутність почуття задоволення, радості життя);

8) безсоння (труднощі з засинанням і переривчастий сон). Коли людину відвідують нічні кошмари, є підстави вважати, що вона сама мимоволі опирається засинанню, і саме в цьому причина її безсоння: людина боїться заснути і знову побачити цей сон;

9) тенденція до зловживання нікотином, алкоголем, наркотиками і лікарськими речовинами;

10) почуття провини.

Отже, до негативних наслідків тривалого стресу відносять психосоматичні захворювання та посттравматичний синдром. Психосоматичні захворювання ‑ це хвороби, у розвитку яких провідну роль відіграють психологічні фактори, у тому числі і психологічний стрес.

Існує кілька гіпотез, що пояснюють походження психосоматичних захворювань. Згідно з однією з них, психосоматичні захворювання є наслідком стресу, обумовленого довгостроково діючими і непереборними психотравмами. Друга гіпотеза повʼязує виникнення психосоматичних симптомів з внутрішнім конфліктом між однаковими за інтенсивністю, але різноспрямованими мотивами індивіда. Відповідно до третьої гіпотези, нерозвʼязаний конфлікт мотивів (як і непереборний стрес) породжують в кінцевому підсумку реакцію капітуляції, відмову від пошукової поведінки, що створює найбільш загальну передумову до розвитку психосоматичних захворювань.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) проявляється у людей, які відчули на собі вплив події, що виходить за рамки звичних людських переживань і екстремально стресогенної для будь-якої людини. Така подія завдала б серйозної шкоди або загрози чиємусь життю або фізичній цілісності, серйозну загрозу чиїмось дітям, дружині або іншим близьким родичам або друзям.

Питання на самостійну роботу:

1. Виокремити основні підходи до вивчення синдрому втрати та горя як процесу. Стадії і задачі горя.

2. Консультування клієнта, що пережив горе.

3. Підготуйте тренінг «Зцілення від горя».

Рекомендована література:

1. Валуйко О. М. Управління професійним стресом керівників органів внутрішніх справ: навчальний посібник / О. М. Валуйко, О. В. Гошкодеря. – К.: Видавничий дім «Скіф», КНТ, 2008 – 106 с.

2. Розов В. І. Адаптивні антистресові психотехнології: навч. посібн. / В. І. Розов. – К.: Кондор, 2005. – 278 с.

3. Щербатых Ю.В. Психология стресса и методы коррекции / Ю. В. Щербатых. – СПб.: Питер, 2008. – 256 с. ил. – (Серия «Учебное пособие»).

4. Інтернет ресурси: пошук за ключовими словами лекції.