Види державно-службових відносин

З’ясування сутності державно-службових відносин слід продовжити їх класифікацією. Державно-службові відносини можна класифікувати на різні види в залежності від підстави класифікації. Слід зазначити, що в теорії державної служби з даного приводу пропонуються різні точки зору.

1. В залежності від конкретної мети їх виникнення, створення і регулювання:

1) відносини, пов'язані з організацією державної служби. Дані відносини виникають у зв'язку з: закріпленням правового статусу державних посад; встановленням юридичних вимог до державних посад; визначенням способів заміщення держаних посад і встановленням умов вступу на державну службу; веденням особових справ; встановленням категорій державних службовців тощо;

2) відносини, які виникають у процесі практичного здійснення державної служби. До них слід віднести такі відносини, які пов'язані з: вступом громадянина на державну службу і призначенням на державну посаду; реалізацією державним службовцем своїх прав і обов'язків; присвоєнням держаному службовцю категорій; проходженням державної служби; припиненням державно-службових відносин тощо.

2. В залежності від структури правового інституту державної служби, він розрізняє наступні види державно-правових відносин:

— суспільні відносини у сфері кадрової політики;

— суспільні відносини щодо формування державно-службових відносин;

— суспільні відносини щодо практичного функціонування державної служби;

— суспільні відносини щодо реалізації принципів державної служби;

— суспільні відносини щодо формування і реалізації правового статусу державного службовця;

— суспільні відносини щодо проходження державної служби;

— суспільні відносини щодо припинення державної служби;

— суспільні відносини щодо управління державною службою;

— суспільні відносини щодо реформування державної служби.

3. В залежності від організації управлінських зв’язків:

— відносини, які виникають між різними ланками системи виконавчої влади;

— відносини, які виникають між виконавчими органами системи місцевого самоврядування, а також між ними і вищеназваними суб'єктами;

— відносини, які виникають у процесі організації і функціонування органів законодавчої влади і судової влади (так звані внутрішньоорганізаційні відносини).

4. В залежності від виду правових норм, які регулюють державно-службові відносини, останні можна класифікувати на матеріальні і процесуальні. Матеріальні державно-службові відносини пов'язані з: принципами державної служби; правами і обов'язками державних службовців; правообмеженнями державних службовців; способами заміщення посад; конкурсом; атестацією тощо. Процесуальні державно-службові відносини виникають при вступі на державну службу, проходженні державної служби, присвоєнні категорій, проведенні дисциплінарного провадження тощо.

5. Враховуючи те, що правовий інститут державної служби є комплексним інститутом, який включає в себе норми адміністративного, конституційного, фінансового, цивільного, трудового, кримінального та інших галузей права, можна виділити державно-службові відносини в залежності від виду тієї чи іншої правової норми: адміністративні, конституційні, трудові, фінансові державно-службові правовідносини.

Публічні державно-службові відносини — це відносини, які регулюються нормами конституційного, адміністративного, фінансового, кримінального права, тобто нормами публічних галузей права, які є пріоритетними в правовому регулюванні державно-службових відносин.

Приватні державно-службові відносини — це суспільні відносини, які виникають у зв'язку зі вступом, проходженням і припиненням державної служби і регулюються нормами трудового права. їх частка є незначною.

6. Державно-службові відносини також поділяються на внутрішні (внутрішньоорганізаційні) і зовнішні. Цей поділ є важливим тому, що дозволяє проводити різницю між посадовими особами, які наділені державно-владними повноваженнями, і державними службовцями, які їх не мають.

Внутрішньоорганізаційні правовідносини виникають у всіх державних службовців на засадах законодавства про працю в зв’язку з посадою державної служби, яку вони обіймають. Іншою стороною таких правовідносин є держава в особі органу або посадової особи, уповноваженої призначати на відповідні посади. Внутрішньоорганізаційними є також відносини, які виникають у державного службовця зі своїми керівниками з моменту заміщення посади щодо організації роботи, розподілу обов’язків, заохочення і відповідальності.

Зовнішніми вважаються ті державно-службові відносини, які на засадах законодавства виникають між державним службовцем та іншими суб’єктами (громадянами, державними і недержавними організаціями) у зв’язку з реалізацією ними своїх посадових повноважень. Вони виникають з моменту заміщення громадянином посади державної служби. Проте як представник держави може виступати не кожний, а лише той службовець, якому відповідно до посади надані державно-владні повноваження, тобто посадові особи. Державні службовці, які не мають таких повноважень, можуть бути учасниками лише внутрішніх відносин.