Судовий контроль. Конституційний контроль. Співвідношення конституційного та судового контролю.

 

Особливе місце в системі контролю за органами виконавчої влади належить судовому контролю. Адже залишити без на­лежного судового контролю сферу адміністративної діяльності державних органів не можна, оскільки вона зачіпає інтереси всього суспільства, дер­жави і громадян, і ці інтереси повинні бути збалансовані чинним законо­давством [59, с. 34].

Судовий контроль - це заснована на законі діяльність судів щодо пе­ревірки правомірності актів і дій органів виконавчої влади, їх посадових осіб із застосуванням, якщо виникає необхідність, правових санкцій [57, с. 669].

Конституція України, визначивши головним обов’язком держави утвер­дження і забезпечення прав і свобод людини, істотно змінила роль і міс­це суду в системі державних органів, поширила його юрисдикцію на всі правовідносини, що виникають у державі. Основний Закон гарантує широ­ку систему правового захисту від будь-яких дій чи бездіяльності державних органів. До Конституції як одне з основних прав громадян було вклю­чено всеохоплюючу гарантію права звертатися до суду. Стаття 55 гарантує право громадянина на оскарження в суд та захист його порушених прав у суді На практиці ця конституційна норма реалізується через систему судів та інстанції апеляційного та касаційного рівнів.

Судовий контроль за законністю у сфері виконавчої влади здійснюється у двох формах. Перша - це діяльність суду щодо вирішення адміністративних справ, яка пов’язана з перевіркою законності нормативно-правових актів органів управління на підставі звернень заінтересованих осіб. Судові рішення при цьому скасовують чи змінюють незаконні акти виконавчої влади або відмовляють у визнанні юридичної сили за актами, що суперечать чинному законодавству.

Суть другої форми зводиться до того, що судовий контроль за закон­ністю актів (дій) органів виконавчої влади має місце у випадках, коли за­конність акта чи дії не є спеціальним предметом судового розгляду, а до­сліджується, перевіряється у зв’язку з вирішенням віднесених до компетенції суду кримінальних, інших судових справ, при розгляді яких судам доводиться оцінювати дії чи бездіяльність органів управління з точки зору їхньої відповідності законодавству.

Важливим призначенням (функцією) судової влади у правовій державі є захист прав і свобод людини. Судова влада має своїм завданням конт­ролювати законність дій виконавчої влади, розглядаючи і вирішуючи пре­тензії (скарги) громадян та їх організацій (юридичних осіб) щодо актів (дій) органів виконавчої влади та їх посадових осіб. Вирішуючи спори про право та юридично значимі конфлікти, що виникають між різними суб’єктами (фізичними та юридичними особами), вони підтримують і зміцнюють у су­спільстві стан законності, утримують органи виконавчої влади у визначених Конституцією, іншими законами рамках їх діяльності.

Зміст судового контролю як способу забезпечення законності полягає: 1) в оцінці судом правомірності дій органів управління; правомір­ності дій їх посадових осіб, правомірності прийнятих нормативних актів і рішень; 2) у викритті порушень законності, обмеження прав громадян і організацій, підприємств, установ; установленні причин порушень; 3) вжитті заходів відносно порушених прав і заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, які припустилися порушення законності [57, с. 671].

У світовій практиці найбільш концентрують та уособлюють у собі кон­трольну функцію органи конституційної юстиції. Вони є вищою формою спеціалізованої контрольної діяльності, мають спеціалізований предмет контролю та реалізують свою функцію через особливий механізм захисту конституції.

Основним видом конституційної юстиції є конституційні суди, за­вданням яких є здійснення конституційного контролю як самостійного на­пряму державно-владної діяльності. Необхідною умовою реалізації цієї важливої функції є особливий статус цього органу державної влади, який гарантує всім суддям захист від посягань інших гілок влади, контроль за діяльністю яких покладений на конституційний суд у цілому. Конституційні суди включають у себе риси як контрольної, так і судової влади, а тому мають комплексний характер. Саме тому вони займають своєрідне місце, відмінне від суто судової влади,- їм притаманна найвища контрольна державна діяльність. Такий підхід дає підстави виділити конституційні суди в особливий та самостійний вид - державний орган конституційного контролю. Ця позиція ґрунтується на таких засадах:

- головне призначення органів конституційної юстиції полягає в за­безпеченні верховенства конституції у всьому правовому просторі дер­жави;

- спеціалізовані органи конституційної юстиції є суттю ідеї контрольної влади. Тенденції розвитку значної кількості країн указують на становлення (а в деяких з них і створення) нової гілки влади - контрольної з усіма її необхідними атрибутами;

- діяльність самого органу конституційної юстиції є також підконтроль­ною, але не з боку органу, а нормативного акта - основного закону країни конституції;

- політична функція для спеціалізованого органу конституційної юсти­ції неминуча. Діяльність конституційного суду в політичному просторі за­лежить від самого суспільного середовища;

- з органів конституційної юстиції конституційний суд є найдосконалі­шою формою реалізації ідеї конституційного контролю;

- з усім цим сама ідея контролю не підриває ідеї парламентаризму та незалежного функціонування різних гілок влади. Самим існуванням спеці­алізовані органи конституційної юстиції доводять до досконалості принцип поділу влади в системі стримувань та противаг, відіграючи найголовнішу функцію в цьому складному механізмі [60, с. 84-85].

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдик­ції, надійною гарантією забезпечення конституційного контролю в державі. Його завданням є забезпечення відповідності законів та інших пра­вових актів Президента України, органів законодавчої та виконавчої влади Конституції України. Не відміняючи загальносудового захисту Конституції, конституційного режиму органами правосуддя, він діє за принципом: не­має нікого, хто був би вищий від Основного Закону. Даючи тлумачення Конституції і закону, Конституційний Суд полегшує діяльність усіх гілок влади та одночасно створює умови для ефективного правозастосування.

Висота конституційної юстиції полягає в тому, що жоден із державних органів не може визнати недійсними прийняті ними акти, але тільки парла­мент може змінювати судову практику за допомогою відповідних змін у за­конодавстві, тобто в межах статутного права. Закон про Конституційний Суд України визначив дві основні сфери застосування конституційної юрисдикції - це перевірка конституційної нормативно-правових актів (конституційний контроль) і офіційне нормативне тлумачення Конституції України та законів. Це означає, що сформульовані Конституційним Судом пояснен­ня змісту положень Основного Закону та законів є обов’язковими для вико­нання всіма суб’єктами, незалежно від того, погоджуються вони з таким розумінням приписів відповідних актів чи ні. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Таким чином, відповідно до Закону «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. контрольні функції у сфері державного управління реалізуються Конституційним Судом при розгляді справ про конституційність актів вищого органу виконавчої влади - Кабінету Міністрів (п. 1 ст. 13); розгляді конституційних подань (статті 40-41); розгляді конститу­ційних звернень (статті 42-43) [57, с. 670].

До конституційних санкцій, тобто несприятливих наслідків для суб’єкта, належать такі: скасування або призупинення дії актів державної влади, місцевого самоврядування; дострокове припинення повноважень органу державної влади, орга­ну м/счи їх посадових осіб; визнання недійсним юридично значущого результату; скасування результатів голосування; процесуальні санкції, зазначені в регламентах; визнання поведінки неконституційною [61, с. 51].