Методичні вказівки з вивчення курсу

Вивчення дисципліни необхідно вести послідовно, по темах, дотримуючись наступного порядку: ознайомлення з методичними вказівками і з'ясування обсягу вимог до студента при вивченні даної теми; вивчення матеріалу і конспектування основних положень та вимог нормативних документів, розрахункових співвідношень; перевірка знань шляхом самостійних відповідей на контрольні питання; виконання розрахункових завдань, що наведені в цих вказівках.

В методичних вказівках стисло наведені основні положення матеріалу, що розглядається на лекціях, та детально матеріал, який виноситься на самостійну підготовку.

3.1 Система охороною праці на підприємствах радіоелектронної галузі

 

3.1.1 Загальні положення

 

Система управління охороною праці (СУОП) - сукупність органів управління підприємством (структурним підрозділом), які на підставі діючих нормативно-правових актів здійснюють цілеспрямовану планомірну діяльність по виконанню завдань охорони праці, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Об'єктом управління охороною праці на підприємстві є діяльність структурних підрозділів і функціональних служб по здійсненню правових, навчально-виховних, соціально-економічних, організаційно-технічних і санітарно-профілактичних заходів з охорони праці.

Мета функціонування СУОП — здійснення державної політики щодо охорони праці, яка спрямована на збереження здоров'я працівників під час виробничої діяльності, запобігання нещасним випадкам, профзахворюванням і аваріям шляхом комплексного вирішення встановлених завдань роботи з охорони праці.

Управління охороною праці на підприємстві здійснюють:

- в цілому по підприємству - директор (роботодавець) і його заступники;

- в підрозділах - їх керівники.

Організаційно-методичну і наглядову діяльність з охорони праці, підготовку управлінських рішень та контроль за їх виконанням здійснює служба охорони праці, яка підпорядковується безпосередньо директору.

Нормативною базою СУОП є Конституція України, Закон «Про охорону праці», Кодекс законів про працю, постанови Верховної Ради, постанови Кабінету Міністрів України (КМУ), Укази Президента, Національна програма поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, Закон «Про охорону здоров'я», Закон «Про пожежну безпеку», система стандартів безпеки праці, правила, норми, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці.

Виконання вимог нормативно-правових актів про охорону праці здійснюється шляхом забезпечення функціонування СУОП, тобто шляхом планомірного виконання завдань і функцій управління охороною праці.

Завдання управління охороною праці на підприємстві випливають із всієї виробничо-господарської діяльності у відповідних підрозділах. У табл. 3.1 наведені основні завдання управління охороною праці на підприємстві і органи управління по виконанню цих завдань. При виконанні цих завдань власник підприємства всебічно підвищує роль безпосередніх керівників підрозділів (робіт) у створенні на кожному робочому місці безпечних та нешкідливих умов праці.

Реалізація завдань охорони праці на підприємстві і в кожному структурному підрозділі здійснюється їх керівниками шляхом послідовного виконання основних функцій управління: 1) прогнозування і планування; 2) організації; 3) мотивації; 4) контролю, обліку, аналізу.

Прогнозування необхідних заходів з охорони праці на підприємствіздійснюється їх керівниками шляхом:

– вивчення причин виробничого травматизму і профзахворювань, вивчення умов праці за результатами паспортизації санітарно-технічного стану і наявності засобів охорони праці в цехах, атестації робочих місць за умовами праці, за результатами контролю і даних статистичних звітів, пропозицій від робітників, інженерно-технічних працівників, уповноважених з охорони праці, профспілок;

– оцінки безпеки існуючої технології та обладнання, можливості їх модернізації чи заміни новою, більш сучасною технікою і технологією, аналізу проектно-конструкторського і технологічного розроблення;

– визначення потреби в засобах і заходах охорони праці з метою запобігання виробничого травматизму, профзахворювань і доведення стану умов праці до вимог нормативних актів.

– За результатами прогнозування керівництвом підприємства і підрозділів складаються цільові програми необхідних заходів щодо:

– запобігання травматизму;

– запобігання профзахворювань;

– поліпшення умов праці (зниження шуму, вібрацій, запиленості, загазованості, оптимізації мікроклімату та ін.).

Планування робіт з охорони праціздійснюється у таких напрямках:

– розроблення перспективних планів підприємства;

– розроблення поточних річних комплексних заходів з охорони праці (розділ «Охорона праці» в колективному договорі, комплексні заходи);

– розроблення оперативних (квартальних, місячних) планів заходів в структурних підрозділах, на підприємстві.

Перспективні плани підприємства (на 3 - 5 років) передбачають приведення стану умов праці на робочих місцях у відповідність з нормативними актами охорони праці шляхом реконструкції, капітального ремонту, заміни обладнання, скорочення кількості працюючих, зайнятих на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці; будівництва і розширення санітарно-побутових приміщень, будівництва і розширення лікувально-профілактичних та оздоровчих закладів.

Термін, на який складаються перспективні плани, визначає керівництво підприємства з профспілками або представницький орган трудового колективу.

Поточний річний план (розділ «Охорона праці» колективного договору і комплексні заходи) складаються згідно «Спільних рекомендацій державних органів і профспілок». Проект плану розглядається на засіданні комісії з питань охорони праці та виноситься на розгляд трудового колективу. Після погодження з профспілковим комітетом (чи іншим представницьким органом трудового колективу) план затверджує керівник підприємства. У колективних договорах і угодах необхідно вирішувати найважливіші питання запобігання аварійності, виробничому травматизму і професійним захворюванням.

Оперативні (квартальні, місячні) плани складаються на підставі зобов'язань колективного договору і річних комплексних заходів, приписів органів державного нагляду, відомчого контролю та служби охорони праці підприємства, матеріалів розслідування нещасних випадків та перевірок, що проводились комісіями адміністративно-громадського контролю та профспілок.

Організаційно-методичну роботу щодо складання перспективних, поточних та оперативних планів здійснює служба (спеціаліст) охорони праці.

Організація управління охороною праці на підприємствіздійснюється шляхом розроблення посадових інструкцій, які повинні включати відповідні завдання і функції управління охороною праці згідно діючих нормативних актів.

Для працівників розробляються інструкції з охорони праці за професіями і за видами робіт.

Розробляються також положення про службу, комісію і уповноважених з охорони праці. Ці та інші необхідні положення розробляються згідно «Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві», затверджену Наказом Держнагляду охорони праці від 21.12.93 р, №132.

Для прискорення впровадження програм проектів і заходів з охорони праці застосовується програмно-цільове управління.

 

3.1.2 Мотивація, оперативне керівництво і координація роботи з охорони праці

 

Керівництво підприємства з метою своєчасного виконання цільових програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, угод з профспілками, перспективних, річних і оперативних планів, заходів з охорони праці, повсякденної діяльності за додержанням вимог нормативно-правових актів здійснюють відповідну роботу з мотивації (стимулюванню) трудових колективів, підлеглих посадових осіб та конкретних виконавців шляхом застосування організаційно-розпорядчих, соціально-психологічних та економічних методів управління.

Організаційно-розпоряджувальні методи (накази, розпорядження, вказівки, зауваження) спрямовуються на застосування таких мотивів трудової діяльності, як почуття обов'язку відповідальності. Кожна посадова особа на всіх рівнях управління повинна повсякденно впливати на підлеглих з метою виконання ними вимог охорони праці і забезпечувати оперативне керівництво і координацію цією діяльністю. Для цього кожна посадова особа:

—складає оперативні (місячні, квартальні) плани заходів і конкретні доручення з виконання річних і перспективних планів роботи з охорони праці;

—організовує виконання оперативних планів і конкретних доручень, приписів служби охорони праці та інспекторів;

—організовує поточний контроль і координує хід робіт з питань охорони праці;

—здійснює поточний аналіз цієї діяльності;

—негайно втручається в хід робіт при виявленні порушень вимог інструкцій, норм і правил охорони праці, порушень термінів виконання запланованих заходів;

—проводить оперативні наради, видає накази, розпорядження, вказівки з питань охорони праці;

—проводить інструктивно-роз'яснювальну роботу, в т. ч. роз'яснення підлеглим посадовим особам і працівникам їх обов'язків, права і відповідальності з питань охорони праці.

Оперативні заходи і конкретні доручення фіксуються у відповідних журналах оперативного адміністративно-громадського контролю за станом охорони праці з перевіркою результатів виконання на місці.

Соціально-психологічні методи спрямовуються на створення у підлеглих працівників мотивації на необхідність виконання вимог охорони праці, безпечних поведінки і прийомів праці шляхом:

—повсякденного виховання у працівників самосвідомості безпеки праці і поведінки;

—виховання звички перед початком будь-якої роботи проводити самоконтроль достатності своїх знань безпечних методів і прийомів праці, послідовності трудових операцій, згідно інструкцій;

—неформального, відповідального, зацікавленого ставлення до проведення інструктажу, навчання і пропаганди охорони праці;

—доведення особистим прикладом керівника уважного ставлення до питань охорони праці і виконання правил, норм, інструкцій;

—створення гуманного психологічного клімату в трудових колективах, непримиренного, вимогливого ставлення до будь-яких порушень правил норм охорони праці;

—широкого застосування методів морального стимулювання за досягнення в галузі охорони праці;

—створення оптимального психологічного робочого стану.

До економічної мотивації (важелів) роботи з охорони праці на підприємстві відносяться:

—штрафні санкції;

—диференційовані страхові внески в залежності від рівня ризику робіт (Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання»).

Компенсування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я (постанова Кабінету Міністрів України (КМУ) від 23.06.93 р. №472, від 18.07.94 р. №192 та ін.) складається з:

—виплати втраченого заробітку;

—виплати одноразової допомоги;

—компенсації, витрат на медичну та соціальну допомогу;

—виплати (при наявності) моральної шкоди.

Штрафні санкції накладаються (Постанова КМУ від 17.09.93 р. №754 та ін.) за:

—порушення законодавства та інших нормативних документів від 0,5 до 2% місячного фонду заробітної плати підприємства. У разі виникнення нещасного випадку — згідно діючого Положення на посадові особи органами Держнаглядом охорони праці накладаються штрафи:

—за невиконання колективного договору та інші порушення — згідно Закону «Про адміністративні правопорушення» — до ста мінімальних розмірів заробітної плати;

—невиконання законних вимог органів Держнаглядохоронпраці — на працівників до п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, на службових осіб — до п'ятнадцяти мінімальних розмірів заробітних плат.

За порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці щодо безпечного ведення робіт на об'єктах підконтрольних органам Держнаглядохоронпраці на посадових осіб накладається штраф до десяти мінімальних розмірів заробітної плати.

Контроль, облік, аналіз стану охорони праці полягає в розрахунку та обліку показників, що характеризують стан умов праці, в порівнянні цих показників з нормованими значеннями, виявленні причин недодержання правил, норм, стандартів і виконанні робіт з охорони праці. Результат обліку фіксується в документах встановленої форми звітності.

Розслідування і облік нещасних випадків, профзахворювань і аварій здійснюється відповідно з діючим Положенням.

Облік і аналіз виробничого травматизму здійснюється службою охорони праці. Результати аналізу являються основою для розроблення планів-заходів з покращення охорони праці.

При проведенні усіх видів контролю повинні визначатися причини виявлених відхилень від норм і вимог охорони праці і розроблятися заходи щодо їх усунення з подальшим їх включенням до відповідних планів робіт з охорони праці.

У разі виявлення порушень інструкцій з охорони праці керівник робіт (підрозділу) зобов'язаний провести з порушником позаплановий інструктаж, зробити запис у журналі оперативного контролю про прийняті до порушника заходи і усунення недоліків.

При порушенні інструкцій з охорони праці вперше до порушника комплексно застосовуються:

—позачергова перевірка знань з охорони праці;

—аналіз-обговорення у трудовому колективі;

—накладання дисциплінарного стягнення.

При порушенні інструкції протягом року вдруге, відповідно:

—обговорення на зборах трудового колективу і комісії з охорони праці підприємства;

—звільнення з роботи у зв'язку із систематичним порушенням трудової дисципліни згідно Кодексу законів про працю (КЗпП) України.

При порушенні вимог охорони праці з боку керівника підрозділу відповідний запис робиться в журналі оперативного контролю, скеровується для позачергової перевірки знань з питань охорони праці.

Контроль стану охорони праці в підрозділах підприємства здійснюється службою охорони праці, адміністрацією, а також керівниками служб і підрозділів підприємства у вигляді оперативного і поточного контролю, комплексних і цільових перевірок.

Служба охорони праці здійснює контроль відповідно з діючим положенням про службу, річним і квартальним планами роботи, а також графіків цільових перевірок.

Адміністративно-громадський контроль за станом охорони праці здійснюють трудові колективи через вибрані ними комісії уповноважених з питань охорони праці, відповідно з діючим Положенням.

Облік стану умов і безпеки праці на підприємстві здійснює служба охорони праці за формами: №1-ПВ (про умови праці), № 7-ТНВ (про травматизм на виробництві та його матеріальні наслідки), №23-ТН (про причини тимчасової непрацездатності), 1-ППО (про пожежі), № 1-ДТП (про дорожньо-транспортні випадки), зведений звіт за кожною з форм їх запитаннями. Додатково Держнаглядохоронпраці та міністерствам звітність за формою № 1-УБ (умови та безпеки праці). Зведена форма подається облдержадміністрації та міністерствам за призначенням. Звіт за формою № 389-9-86 (облік профотруєнь та профзахворювань) подається в Міністерство охорони здоров'я.

Атестація і паспортизація робочих місць за умовами праці на підприємстві проводиться згідно з постановою КМУ від 01.08.1992 р. № 442. Паспортизація санітарно-технічного стану цехів повинна спрямовуватися на приведення цехів і виробництв, машин, механізмів та іншого обладнання у відповідність до вимог нормативних актів з охорони праці, вивільнення працюючих із небезпечних та шкідливих виробництв.

Щоквартально адміністрація підприємства разом з профспілковою організацією проводить огляди-конкурси стану охорони праці на підприємстві.

Аналіз умов і безпеки праці проводиться службою охорони праці на підставі:

—результатів атестації робочих місць;

—матеріалів розслідування нещасних випадків (форма Н-1), профзахворювань, аварій та пожеж, перевірок інженерно-лікувальних бригад.

Основними показниками ефективного функціонування СУОП на підприємстві є рівні:

—виробничого травматизму;

—профзахворювань пов'язаних з умовами праці;

—кількість тих, що працюють в незадовільних умовах праці;

—кількість обладнання, що не відповідає нормам виробничих процесів, аварійних будівель і споруд;

—забезпеченість засобами індивідуального захисту, санітарно-побутовими приміщеннями, витрати на поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, на відшкодування збитків потерпілим, на розслідування та ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків і профзахворювань.

 

3.2 Система „Людина-машина-середовище” в структурі технологічних процесів у радіоелектронній галузі

 

З точки зору системи людина-машина-середовище технологічні процеси в радіоелектронній галузі мають значну кількість різновидів, що потребує детального розгляду їх особливостей. Ці особливості будуть накладати на систему обумовлені обмеження та визначати характерні параметри елементів системи.

Основним завданням побудови такої системи і розгляду взаємодії її складових є визначення стану людини і вплив на неї інших елементів системи.

Для вирішення цього завдання потрібно оцінити рівень і вплив комплексу небезпечних і шкідливих виробничих факторів (НШВФ) на внутрішній стан людини. Як наслідок і кінцева мета – розробити елемент захисту, що буде відображено в організаційних і технічних заходах при реалізації у відповідних технологічних процесах.

Розглянемо найбільш застосовувані в радіоелектронній галузі технологічні процеси, виділимо характерні для них шкідливі та небезпечні фактори.

В технологічних процесах з використанням електрообладнання основним небезпечним фактором є величина струму, що протікає через тіло людини в разі порушення правил техніки безпеки чи виникнення аварійних ситуацій, а також час протікання струму.

Основними факторами, що впливають на наслідки враження людини електричним струмом є: опір тіла людини, вид струму, тривалість його дії, величина струму, що протікає через тіло людини, шлях проходження струму та інші індивідуальні особливості людини. На запобігання чи зменшення шкідливої дії цих факторів і повинні бути направлені можливі дії в системі "людина-машина-середовище".

Технологічний процес налагоджування та використання радіотехнічного обладнання. Цей технологічний процес передбачає проведення робіт, під час яких можлива дія на людей електромагнітних полів радіотехнічного діапазону. До радіоустановок відносяться передавачі, приймачі, кінцеві пристрої, збудники, прилади контролю, виміру та комутації, а також інше обладнання, що перетворює енергію промислової частоти в енергію радіо і звукової частоти.

Крім шкідливої дії електромагнітного випромінювання в таких установках звичайно присутня висока напруга. Тому внутрішній простір такого обладнання повинно бути забезпечено блокуванням, яке не дозволяє відкривати двері шаф або заходити за огорожу без повного або часткового відмикання небезпечних напруг. Блокування внутрішнього простору – це сукупність пристосувань, що забезпечують:

а) попередження випадкового доступу людей у внутрішній простір;

б) примусове відключення небезпечних напруг від струмоведучих частин обладнання при одержанні можливості доступу у внутрішній простір;

в) попередження включення небезпечних напруг на струмоведучі частини за допомогою комутаційних пристроїв.

Технологічний процес пайки та монтажу. В цьому технологічному процесі на працівників можуть діяти наступні небезпечні і шкідливі фактори: запиленість і загазованість повітря робочої зони і наявність інфрачервоного випромінювання від розплавленого припою чи паяльника, наявність електромагнітного випромінювання високої частоти., дія ультразвуку на організм монтажника при пайці хвилею, яка виникає за рахунок дії ультразвуку на розплавлений припій, дія електростатичного заряду, незадовільна освітленість робочих місць або підвищена яскравість, незадовільні метеорологічні умови в робочій зоні, дія бризок і капель розплавленого припою, поразка електричним струмом, а також психофізичні шкідливі виробничі фактори.

При реалізації технологічних процесів, що використовують лазерне випромінювання, виникають наступні шкідливі і небезпечні фактори:

- термічна дія (при фокусуванні лазерного випромінювання виділяється значна кількість тепла в невеликому об’ємі за короткий проміжок часу);

- енергетична дія, що викликається великим градієнтом електричного поля, обумовленого високою щільністю потужності (це може викликати поляризацію молекул, резонансні та інші ефекти);

- фотохімічна дія, що проявляється у вигоранні барвників;

- механічна дія, що проявляється у виникненні коливань типу ультразвукових;

- електрострикція – деформація молекул в електричному полі лазерного випромінювання;

- виникнення в межах клітин мікрохвильового електричного поля.

Технології, які використовують або в яких генерується іонізуюче випромінювання, в тому числі і рентгенівське, викликають в тканинах складні фізичні, хімічні і біохімічні процеси.

Ці випромінювання іонізують молекули тканин. Процеси іонізації супроводжуються ультрафіолетовим випромінюванням, що збуджує клітини. Це призводить до розриву молекулярних зв’язків і зміни хімічної структури різних сполучень.

При реалізації технологічних процесів, що супроводжуються значними рівнями шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, викликають різний вплив на організм людини в залежності від частоти і амплітуди коливань. Коливання тіл з частотою нижче 16 Гц відчуваються організмом як вібрація, а коливання з більш високою частотою – як звук і вібрація одночасно. Дуже небезпечними виявляються коливання робочих місць, що мають частоту, резонансну з коливаннями окремих органів або частин людини. Вібрація викликає різний ступінь судинних, нервово-м’язових, кістково-суглобних та інших порушень.

При дії шуму на людину можуть виникнути різні загальнобіологічні розлади, паталогічні зміни, функціональні розлади і механічні пошкодження.

При коливаннях вище 20 Гц у робітників спостерігаються функціональні порушення нервової і судинно-серцевої системи, зміни тиску, складу і властивостей крові, слухового і вестибулярного апаратів та ін.

При коливаннях частотою нижче 20 Гц спостерігається висока проникаюча і біологічна дія. Інфразвук викликає підсилення коливання внутрішніх органів, спостерігається завада диханню, зміна ритму серцевих скорочень, загальне погіршення самопочуття.

В радіоелектронній галузі існує багато технологічних процесів, які значно впливають на параметри метеорологічних умов. В поняття метеорологічні умови повітряного середовища входять: температура, відносна вологість, швидкість руху повітря і інтенсивність теплового випромінювання.

Значне коливання параметрів мікроклімату призводить до порушень терморегуляції організму, змоги організму підтримувати постійну температуру тіла. Це призводить до порушення системи кровообігу, нервової та пітовидільної систем, що може викликати підвищення або пониження температури тіла, слабкість, зомління.

Встановлені оптимальні і допустимі температури, відносна вологість і швидкість руху повітря в робочій зоні. Оптимальні показники мікроклімату розповсюджуються на всю робочу зону приміщень, допустимі – на постійні і непостійні робочі місця робочої зони. Допустимі показники мікроклімату встановлюються у випадках, коли за технологічними, технічними і економічними причинами неможливо забезпечити оптимальні норми.

Виходячи з вищесказаного про типові технологічні процеси радіоелектронної галузі можливо провести декомпозицію системи людина-машина-середовище. Необхідно чітко розділити функції цих складових в конкретному технологічному процесі, а також взаємозв’язки складових. "Генератором" шкідливих і небезпечних факторів в основному виступає "машина". Хоча, наприклад, в процесі складання якихось вузлів з компонентів чи деталей, де присутні тяжкі та напружені умови праці (дрібни стереотипні рухи, необхідність зосередження, напруга зорового аналізатору), рівень шкідливих факторів в значній мірі залежить від середовища. Функції аварійного захисту також можуть виконуватись іншою "машиною" і досить часто "людиною", коли вона приймає рішення чи виконує захисні дії.

При визначенні небезпечного і шкідливого фактору (чинника) розробляються і реалізуються методи захисту, які для певної групи принципово однакові незалежно від того, яким технологічним процесом вони генеровані.

 

Міри безпеки при прокладці та експлуатації кабельних ліній зв'язку

 

До прокладки в ґрунт труби телефонної каналізації повинні бути покладені уздовж траншеї по вільній від вийнятої землі брівці, під деяким кутом до осі траншеї так, щоб вони не могли скотитися й упасти на робітників. Бетонні блоки (труби) повинні укладатись в траншеї за допомогою механізмів. Необхідний для роботи інструмент варто укладати не ближче 0,5 м від краю траншеї так, щоб він не був звернений убік траншеї або котловану краями, що ріжуть або колють. Ємності для розігріву поліетиленових манжет для асбестоцементових труб установлюються на міцних підставах щоб уникнути їхнього перекидання. Поліетиленові труби й манжети легко спалахують, тому користуватись відкритим вогнем на відстані менш 5 м від місця їхнього розташування забороняється. Труби з поліетилену зварюють на поверхні землі на вільній від ґрунту брівці довжиною у весь проліт. Зварені з поліетиленових труб батоги опускають у траншею за допомогою лямок, розташованих на відстані 5—10 модна від іншої.

Котлован під кабельний колодязь риють із таким розрахунком, щоб висота горловини кабельного колодязя не перевищувала 0,5 м. Опускати в котловани частини збірних залізобетонних колодязів необхідно за допомогою пересувного крана або інших вантажопідйомних механізмів. Для установки залізобетонних колодязів у котловани необхідно користуватися баграми або гаками. Для будівництва монолітних колодязів варто використовувати заздалегідь підготовлену й підігнану опалубку, а її зборку робити в рукавицях. Для будівництва цегельних кабельних колодязів, цеглини в котловани подавати по дерев'яним жолобам, збитим із двох дощок; воду й бетон — у цебрах за допомогою міцних мотузок.

Кабельні розподільні шафи встановлюють усередині приміщень і кріплять до підлоги або стіни в таких місцях, щоб не заважати рухові людей. Двері шаф повинні вільно відкриватись. Відстань від електрообладнання або газопроводів до розподільної шафи повинна бути не менш ніж 0,5 м.

Колісні кабелеукладачі на гумовому ході незалежно від відстані буксирують до місця роботи автомобілем. Важкі кабелеукладачі на гусеничному ході повинні перевозитись на важковозних причепах-трейлерах. Під час буксирування й транспортування кабелеукладача знаходитись на ньому обслуговуючому персоналові забороняється. Трактор для причеплення кабелеукладача повинен під'їжджати заднім ходом, обережно, без ривків. Кабелеукладач причіпляють до трактора тільки через спеціально пристосовані серги. Накид серги (дишла) кабелеукладача на форкоп трактора виконується спеціальним пристроєм із наступною фіксацією, що запобігає розчіплюванню. Підйом передньої частини легкого кабелеукладача для приєднання причіпної серги з форкопом трактора здійснюється лебідкою кабелеукладача з обов'язковою фіксацією передньої частини рами кабелеукладача спеціальним пристроєм, Фіксація причіпних пристроїв може бути здійснена тільки після повної зупинки трактора.

Відстань між зчепленими тракторами повинна бути не менш ніж 5 м. Щоб уникнути травми при випадковому обриві троса не можна наближатися до колони, що прокладає кабель, на відстань менш довжини троса зчеплення кожного механізму. При навантаженні барабанів з кабелем на кабелеукладач і вивантаженню порожніх барабанів варто керуватись правилами безпеки для вантажно-розвантажувальних робіт. Виконувати які-небудь роботи під кабельним барабаном, установленим на опорах (кронштейнах), забороняється. При необхідності виконання робіт під барабаном він повинен бути знятий з кабелеукладача. Ніж кабелеукладача опускається й піднімається лебідкою крана кабелеукладача, а при відсутності лебідки — автокраном. При піднятті кабелеукладача на опорні лапи необхідно стежити, щоб лапи спиралися на ґрунт одночасно, щоб уникнути його перекидання.

Прокладка кабелів під лініями електропередачі допускається тільки за умови дотримання відстаней від кабелеукладача до проводів лінії електропередачі не менш ніж 1,5 м. При напрузі до 1 кВ, 2 м при 1—20 кВ, 4 м при 35 – 110 кВ, 5 м при 150—220 кВ, 6 м при 330 кВ, 9 м при 500 кВ перемінного струму і 800 кВ постійного струму.

При прокладці кабелю через водойми й ріки всі роботи (як підводні, так і надводні) повинні проводитися за допомогою спеціальних пристосувань, що забезпечують безпеку працюючих. На судноплавних ріках у період проведення робіт із прокладки кабелю повинно бути організоване чергування катерів або човнів для попередження суден і плотів що йдуть. Для плавного спуску й виходу кабелеукладача з води стрімчасті береги повинні бути обрізані бульдозером або екскаватором на ширину 3—4 м з ухилом Не більш ніж 20°. Якщо трактор не може пройти через ріку, то кабелеукладач кріпиться до трактора тросом. У зоні дії тягових тракторів при перетяжці кабелеукладача як на берегах, так і в руслі водоймищ, забороняється присутність персоналу на відстані менш ніж 15 м. Між робітниками, що знаходяться на протилежних берегах, повинна бути встановлена сигналізація світлова або за допомогою прапорців, а при невеликій ширині ріки — звукова.

При прокладці кабелю ручним способом на кожного робітника повинна приходитись ділянка кабелю масою не більш 35 кг. При підношенні кабелю до траншеї на плечах або в руках усім робітникам варто знаходитись по одну сторону від кабелю. Розмотування кабелю, із транспортерів що рухаються повинні виконуватись по можливості ближче до траншеї, кабель розмотується без натягу щоб його можна було піднести й укласти в траншею.

При неможливості використовувати кабелеукладач, кабель укладають у підвідні траншеї, розроблювальні спеціальними механізмами. Допускається розробка підвідних траншів водолазами вручну. При механізованій розробці водолази не повинні наближатись до робочої машини ближче ніж 10 м. Засипання підвідної траншеї механізованим способом дозволяється тільки після виходу водолаза на поверхню. На баржі-буксирі або іншому плавучому засобі при розробці траншів або укладанню кабелю виставляються відповідні сигнали для минаючих суден. На плавучих засобах повинні бути рятувальні пристосування (рятувальні кола, пояси). На баржі, призначеній для укладання кабелю, повинно бути не менш двох човнів, що знаходяться в місці, зручному для посадки робітників, і, що легко знімаються з баржі для опускання на воду. Містки й сходні, по яких подається кабель на баржу, повинні мати поручні і поперечні нашивки планок. Для гальмування кабелю, що спускається у воду з баржі, необхідно установити гальмо. Крім робочого гальма повинен бути аварійне, котрим користуються тільки при необхідності зупинки спуска кабелю у воду. При прокладці кабелю з човна робітники, що знаходяться на ньому, повинні вміти керувати човном і плавати.

У зимовий час прокладка кабелів може виконуватись водолазами, з льоду через ополонку. Перевозити барабани з кабелем через замерзлу ріку можна тільки в тому випадку, коли товщина льоду перевищує 0,5 м. Розмітку і рознесення кабелю здійснюють на тій стороні вирубаної у льоді траншеї, що нижче за течією. Працівники, що роблять прокладку кабелю з льоду, повинні бути забезпечені запобіжними пристосуваннями (мотузками, дошками, і т.п.). Не дозволяється скупчення працівників в одному місці на краю пробитого льоду.

У гірських умовах роботи проводяться тільки в денний час. При виникненні стихійних явищ (селевих потоків, каменепадів, сніжних обвалів, злив) роботи негайно припиняються й приймаються необхідні міри безпеки. У випадку наближення грози роботи також припиняються, металеві предмети складаються осторонь від місця перебування людей, а люди ховаються в укриття віддаленні від одиночних виступаючих скель, гребенів і дерев. У період робіт повинна бути організована служба оповіщення місцевої метеорологічної станції.

Роботи під уступами, по узбіччях доріг і у виїмках повинні виконуватися тільки в захисних касках. При роботах на схилах, покритих льодом, і в період дощів, робітники повинні носити об'ємні металеві підківки із шипами. Усі машини й механізми повинні мати звуковий сигнал, що подається перед початком переміщення.

Барабан із кабелем, доставлений до місця роботи, повинен бути вивантажений на рівній місцевості. При наявності ухилу під щоки барабана необхідно підкласти упори так, щоб виключалася можливість мимовільного руху барабана під ухил. По обох сторонах колодязів, у яких проводиться робота, повинні бути встановлені огородження — бар'єри. Якщо колодязь знаходиться на проїзній частині доріг, назустріч руху транспорту на відстані не менш 2 м від люка колодязя встановлюють огородження, на відстані 5—10 м від огородження — попереджувальні знаки, а при поганій видимості — світлові сигнали. Кабельну машину при затягуванні кабелю механізованим способом варто встановлювати так, щоб вона не заважала рухові транспорту або пішоходів. Прокладку кабелів ємністю до 100 пар при невеликих прольотах допускається виконувати вручну.

При роботах, зв'язаних із прокладкою кабелю по стінах будинків, потрібно користуватися справними сходами, драбинами, риштованнями або автовежа. Сходи після виготовлення або ремонту повинні випробуватися статичним навантаженням у 150 кг і потім у процесі експлуатації — навантаженням 120 кг. При іспиті зазначений вантаж прикладають на 2 хв. до однієї зі ступіней у середині прольоту сходи, установленої під кутом 75° до горизонтальної площини.

Котловани під цистерну підсилювальних пунктів, що не обслуговуються(НПП) або регенераційні групові пункти(НРП), що не обслуговуються, монтуються за допомогою механізмів з урахуванням кута природного укосу ґрунтів. В окремих випадках допускається риття котлованів вручну з природними укосами або стінками, укріпленими дошками й розпірками. Залізобетонні фундаменти (плити) повинні встановлюватися за допомогою автокрана, що використовується також при опусканні в котловани цистерни НПП і НРГ. Устаткування НПП повинне бути опущене в термокамери, а устаткування, регенераційних пунктів (НРП) що не обслуговуються — у колодязі за допомогою талі, поліспаста або інших пристосувань, укріплених на балці над горловиною цистерни або колодязя, а також автокранів.

При ремонтних роботах на кабелі при електричних вимірах крім вимикань напруги дистанційного живлення на кінцевих станціях (ОПП), на НПП або НРП, що обмежують ділянку роботи з виміру, робиться додатковий зримий розрив у ланцюзі дистанційного живлення, жили кабелю за допомогою розрядника — металевого стержня, укріпленого на ізолюючій штанзі і з'єднаного із землею, розряджаються на землю і заземлюються. Ця робота виконується в діелектричних рукавицях, черевиках і захисних окулярах. Вимірювані жили кабелю повинні розряджатися з обох сторін підсилювальної ділянки — спочатку на станції або ОПП, а потім на НПП або НРП. На платах і боксах, на яких знімається дистанційне живлення, вивішуються плакати «Не включати — працюють люди». Відсутність напруги на жилах кабелю перевіряє