Українська культура як історичний феномен: загальна характеристика.

Українська культура - це сукупність духовних і матеріаль­них цінностей та надбань, які формувалися українським народом і віддзеркалюють розвиток його світогляду, а також соціального, економічного і духовного життя. В процесі свого розвитку українська культура збагачувалась елементами різних культурних традицій, передусім російської, білоруської, польської, болгарської, угро-фінської, татарської. Відповідно до свого походження вона є поліетнічною, що відобразилось у сучасному поліетнічному складі українського суспільства. Сьогодні українська культура є неповторним національним надбанням. Базові характеристики української культури закодовані в її національних символах та стереотипах. Вони настільки органічно вписані в канву суспільної свідомості, що люди навіть не замислюються над їх значенням та змістом. Для українців усталеним символом національної культури традиційно був Т. Шевченко, який уособлював духовність народу та його соціальні сподівання. Символом історичної долі був Б. Хмельницький, з яким пов'язані драматичні сторінки української історії. Нині акцент зміщується в дещо інші, більш політизовані сфери. Символами державності України сьогодні є синьо-жовтий стяг, тризуб та національний гімн. Дослідники неодноразово робили спроби виділити характерні риси української культури та національної ментальності. Однією з таких спроб є теорія М. Костомарова, яку він виклав у своїй праці «Две русские народности». Костомаров порівняв ментальності росіян та малоросів і вияснив, що російська ментальність тяжіє до категорії загального («держава», «церква» тощо), а українська ментальність - до окремого (оди­ничного), власного (в тому числі - до приватної власності), влас­ного морального здоров'я. Розглядаючи питання «Основні етапи та фактори розвитку національної культури України», варто звернути увагу на те, що формування національної культурної традиції почалося в Україні близько 500 років тому. Але тільки в середині XIX ст. національна ідея українців почала вимальовуватися (тобто отри­мала змогу вербалізуватися). Саме з цього періоду можна виво­дити українську національну культуру, яка завмерла у 20-х роках минулого століття, а нині знову відроджується. Проте глибинне коріння української культури треба шукати в індоєвропейському світогляді, а також в культурі Київської Русі. Київська Русь заги­нула як держава у 1240 році, залишивши нащадкам християнську релігію і світогляд в Східному (Візантійському) варіанті. Київська Русь передала Україні писемну культуру, книжну традицію, мову, архітектуру, а також християнство з елементами дохристиянських вірувань. Це єдине, що пов'язує Київську Русь і Україну, окрім, звичайно, території та населення, яке вже потім стало українською нацією. Проте християнська релігія і світогляд були одними з найбільш визначних факторів, які вплинули на формування української національної культури. Ьший фактор розвитку української культури - це Європа, яка пов'язана з наявністю середньовічної фази історії (з моменту падіння Риму, а також з початку правління Каролінгської динас­тії); наявністю епохи Відродження; західним християнством (ка­толицтвом). Зважаючи на всі ці моменти, слід зробити висновок про те, що українська культура не є повною мірою європейською, але вона формується на східному краю Європи, де середньовіччя за­трималося значно довше. Так право, писемне і звичаєве (середньовічне), впливало на формування української народності (український народ формувався в межах Польсько-Литовської держави, в умовах феодального європейського права, в межах автономії і Польсько-Литовської унії). Тобто українська культура пройшла через стадію середньовіччя.