Лідерство умови ,за яких можлива поява справжнього лидерства.

Лідерство — елемент структуралізації групи. Його існування й функціонування визначається об'єктивними потребами органі­зації соціального життя. У цих потребах, в особливостях соціаль­ної і політичної організації суспільства слід шукати пояснення характеру лідерства.

Особистість, що претендує на лідерство (відповідно до потреб групи), повинна мати певні соціальне значущі риси, які формую­ться в процесі її взаємодії з іншими людьми. Але при цьому не можна розглядати особистість статично. Уже те, що особистість стає лідером, бере на себе відповідальність, спричиняє певні змі­ни її поведінки, індивідуальних характеристик, хоч детермінова­ність поведінки лідера суспільними відносинами зовсім не позба­вляє його індивідуальності та активності.

У політичному житті за характером і масштабами діяльності розрізняють лідерів трьох рівнів:

· лідер першого рівня — малої групи;

· лідер другого рівня — громадського руху (організації, партії);

· лідер третього рівня — політик, що діє в системі владних відносин у національному масштабі.

Лідера малої групи висуває невеликий колектив людей, які мають спільні інтереси. Характерною ознакою цього рівня лідер­ства є те, що воно формується на підставі особистих рис людини, які оцінюються групою безпосередньо в процесі спільної групової діяльності. Лідеру малої групи притаманні, як правило, організаторські здібності, уміння спілкуватися, діловитість, підприємливість, прагматизм Не претендуючи на вичерпність, назвемо такі: велика працездат­ність, висока аналітичність розуму, компетентність, яскраво ви­явлена схильність до суспільної та державної діяльності, міцність принципів і переконань за здатності до сприйняття альтернатив і пошуку нового, уміння переконувати і вести за собою людей, оп­тимізм, увага до людини тощоД

Зародження лідера громадського руху, починається, мабуть, тоді, коли його перший громадський досвід, помножений на не­ординарні особисті риси, дає йому можливість зробити для себе важливі й сміливі узагальнення типу: «Я знаю суть проблем, що постали перед нами, бачу шляхи їх вирішення; те, що я пропо­ную, сприймають! підтримують люди, які мене оточують, і я можу очолити їБудь-який лідер уже із самого початку намагається заявити про себе, мати якомога більше прибічників, формалізуватись, увійти в існуючу політичну системуЛідерство в національному масштабі — це:

• «дистанційне» лідерство (лідер і його прибічники не мають прямих контактів з населенням; їх відносини з народом опосе­редковуються масовими комунікаціями, організаціями, людьми, що обслуговують політичну машину);

• «багаторольове» лідерство (лідер орієнтується на бажання свого безпосереднього оточення, політичної партії, бюрократичної виконавчої машини, широкого загалу і його завдання — підтриму­вати рівновагу між цими, часто дуже суперечливими, бажаннями);

· фактична корпоративність, хоч і формальна індивідуальність лідерства

 

3.. Принципи висування політичних лідерів в демократичному суспільстві.

Принципи висування політичних лідерів в демократичному суспільстві визначає так звана антрепренерська система рекрутуваня лідерів.

Антрепренейська система характеризується відкритістю, широкими можливостями для представників будь-яких суспільних груп претендувати на заняття лідерських позицій; невеликою кількістю інституціональних фільтрів - формальних вимог до потенційних лідерів; широким колам селекторату до якого фактично належать усі виборці країни, високою конкурентістю добору, гостротою суперництва на заняття керівних позицій, першочерговою значимістю особистих якостей, індивідуальної активності, умінням знайти підтримку широкої аудиторії.

Антрепренерська система у західних демократіях панує. Політичну активність більшість лідерів проявляє тут уже в молоді роки. Висунення на виборні партійні, а пізніше на державні посади відбувається звичайно після отримання диплому про вищу політичну або юридичну освіту. Партійна кар’єра стає обов’язковою ланкою у політичній кар’єрі державного діяча.

Отже, за умов цивілізованого змагання за право управління політичною сферою суспільства під політичним маркетингом розуміють сукупність форм, методів і технологій дослідження, проектування, регулювання та впровадження в суспільно-політичну практику тих чи інших настанов суспільної свідомості з метою завоювання ринку влади та утримання контролю над ним.

Сутністю політичного маркетингу є вивчення існуючої та формування бажаної гро­мадської думки щодо образу (іміджу) політика, політичної організації чи ідеї

4. .Критерії оцінки популярності та ефективності діяльності лідера в сучасній Україні

Критеріями оцінки популярності та фективності діяльності лідера в сучасній Україні є слідуючи питання: що конкретно той чи інший політик для економічного росту держави, для покращення благопочуття кожного конкретного громадянина та його вплив на імідж України на зовнішньому ринку.