Завдання 4. Філософія Г.Гегеля.

Уважно перечитайте наведені нижче положення, що характеризують співвідношення субстанції і суб'єкта, абсолютну ідею, вихідні принципи системи Гегеля. Зверніть увагу на принципову зміну у розумінні субстанції, суб'єкта в порівнянні з попереднім розвитком філософії.

"На мій погляд, який можна виправдати тільки викладанням самої системи, вся справа в тому, щоб зрозуміти і виявити істинне не тільки як субстанцію, але так само і як суб'єкт... Жива субстанція... є буття, яке справді є суб'єкт або, що те ж саме, яке справді є дійсне буття лише остільки, оскільки... вона є опосередковування становлення для себе іншою... Мислення становить не тільки субстанцію зовнішніх речей, але також і всезагальну субстанцію духовного..."

(Г.Гегель)

"Істинне є ціле. Але ціле є тільки сутність, що завершує себе через свій розвиток. Про абсолютне треба сказати, що воно по суті є результат, що воно лише вкінці є тим, чим воно є справді; в тому то і полягає його природа, що воно є дійсне, суб'єкт або становлення самим собою для себе"

(Г.Гегель)

"Істина не є викарбувана і покладена до кишені монета. Вона − процес... Все, що розумне, те є дійсне, а що дійсне, те є розумне."

(Г.Гегель)

Спираючись на наведені положення, спробуйте чітко усвідомити відповіді на такі важливі питання: а) як розуміє Г.Гегель засади дійсності − натуралістично чи метафізично? б) якими є ці засади − рухливими, динамічними чи сталими, незмінними? в) як ці засади пов'язані із істиною?

Спробуйте пояснити та обґрунтувати, який закономірний зв'язок процесів дійсності подає Г.Гегель у наведеному нижче міркуванні.

"... Окремий індивід є недосконалий дух... Індивід, субстанція якого − дух вищий, пробігає це минуле... як форми, вже залишені духом, як етапи шляху, вже розробленого і вирівняного; таким чином, щодо пізнання ми бачимо, як те, що в ранні епохи обіймало зрілий дух мужів, зведено до пізнань, вправ і навіть ігор хлоп'ячого віку..."

(Г.Гегель)

Уважно прочитайте наведені нижче положення, прокоментуйте їх. Чи мають вони актуальне значення і в наш час?

"Те, що істинне є дійсним тільки як система, або те, що субстанція по суті є суб'єкт, відбито в уявленні, яке проголошує абсолютне духом, − найвеличніше поняття,., яке належить новому часу та його релігії."

(Г.Гегель)

"Філософствування без системи не може містити в собі нічого наукового. Окрім того, що це філософствування саме по собі виражає скоріше суб'єктивний умонастрій, воно також: постає випадковим за своїм змістом. Усілякий зміст отримує виправдання лише як момент цілого, поза яким він постає як необґрунтоване припущення або суб'єктивне переконання. Істинною формою, в якій існує істина, може бути лише її наукова система... Внутрішня необхідність того, щоби знання постало наукою, полягає в природі самого знання, проте задовільне пояснення цьому дасться лише у викладенні самої філософії"

(Г.Гегель)

Спробуйте визначити, які саме суттєві риси знання вимагають його систематизації? Чому вимога системності знання є дуже важливою саме для філософії? Перечитайте дуже важливі положення Г.Гегеля, що розкривають його розуміння історії філософії:

".. .Розуміння випадкового характеру послідовності філософських вчень створює уявлення, що між їх принципами... існують лише відмінності. Проте здійснює цю працю тисячоліть єдиний живий дух... Історія філософії доводить, що, по-перше, уявна відмінність між різними філософськими вченнями являє собою лише ту ж саму єдину філософію на різних ступенях її розвитку; по-друге, що особливі принципи, що лежать в основі тих чи інших окремих вчень, постають лише відгалуженнями деякого цілого. Останнє ж за часом філософське вчення повинно внаслідок цього містити в собі принципи усіх попередніх...і бути найбільш багатим (за змістом)."

(Г.Гегель)