За критерієм Вілконсона-Манна-Уітні

 

№ члена групи Е	Кількість балів, набраних членом і-м групи ЕХі				№ члена групи К	Кількість балів, набраних у-м членом групи К,
				19,5
			–
				28,5
				24,5
				21,5
				14,5
				19,5
				24,5
				14,5
				24,5
				22,5

 

Матеріал для самоперевірки

Завдання для самостійної роботи

1. Визначте середні величини (середнє арифметичне, медіана, мода) та показники варіативності (дисперсію, коефіцієнт варіації) числа годин, які ви витрачали на самостійну роботу за останні 10 днів.

2. Проведіть порівняльний аналіз основних видів шкал вимірю-вання (якісних і кількісних), наведіть приклади їх використання.

3. Поясніть вираз: «Ці дві характеристики корелюють між собою». Охарактеризуйте ступінь зв’язку між двома змінними при таких значеннях коефіцієнта кореляції: φ = – 0,2; φ = +0,2; φ = – 0,7; φ = + 0,7.

4. Охарактеризуйте дії дослідника на діагностичному, основ-ному та порівняльному етапах педагогічного експерименту.

5. Проведіть порівняльний аналіз простої випадкової (ймовірної), стихійної, квотної, систематичної, гніздової (серійної) вибірок, наведіть відповідні приклади.

6. Поясніть порядок проведення педагогічного експерименту з незалежними й залежними вибірками.

7. Охарактеризуйте рівень значущості статистичного висновку за таких умов: α ≤ 0,05; α ≤ 0,01; α ≤ 0,001.

8. Поясніть сутність параметричних і непараметричних критеріїв.

9. Здійсніть аналіз схеми вибору критерію для перевірки статис-тичної гіпотези про однорідність контрольної та експериментальної груп.

10. Наведіть приклади з умовними даними щодо застосування статистичних критеріїв (критерій Стьюдента; критерій Пірсона; кри-терій Вілконсона-Манна-Уітні).

Тестові завдання для самоперевірки

Низького рівня складності

1. Значення досліджуваної ознаки, зліва і справа від якої знахо-диться однакова кількість елементів вибірки за шкалою, побудованою за зростанням чи зменшенням чисел, називають..............................

 

2........................... називають величину, рівну середньому значенню квадрата відхилень окремих значень ознак від середньої арифметичної.

 

3.......................... випадкової величини Х називають число, яке дорівнює квадратному кореню з її дисперсії.

 

4. Із наданого переліку видів шкал вимірювання виберіть шкалу, за якою досліджувані об’єкти розподіляються на декілька класів, при-чому кожний об’єкт потрапляє тільки в один клас:

а) шкала найменувань;

б) порядкова (рангова) шкала;

в) шкала відношень;

г) інтервальна шкала.

5. Число, знак і величина, які характеризують напрям і силу взаємозв’язку між двома і більше змінними, у статистиці називають.......................

 

6. Якщо за одиницю відбору беруть не окремих респондентів, а групи, класи, бригади, ланки, то таку вибірку називають.......................

 

7. З наведеного переліку статистичних критеріїв виберіть пара-метричні критерії:

а) критерій Студента;

б) критерій Вілконсона-Манна-Уітні;

в) критерій Пірсона;

г) критерій Фішера.

 

Середнього рівня складності

1. Із наведеного переліку статистичних характеристик до показ-ників коливання належать:

1. Дисперсія.

2. Середнє арифметичне.

3. Медіана.

4. Мода.

5. Середнє квадратичне відхилення.

6. Коефіцієнт варіації.

7. Квартиль.

2. При диференціації студентів академічної групи за рівнями навчальних досягнень використовується шкала:

1. Найменувань.

2. Порядкова (рангова).

3. Відношень.

4. Інтервальна.

5. Дихотономічна.

3. Зробіть висновок про однорідність контрольних і експеримен-тальних груп при замірах на початку формувального експерименту, якщо застосовувався критерій Пірсона (хі – квадрат), і його емпіричне значення, більше за критичне на рівні значущості 0,05.

 

4. Зазначте для кожного типу вибірки її характерні ознаки:

Типи вибірок

1. Стихійна вибірка.

2. Квотна вибірка.

3. Систематична вибірка.

4. Серійна вибірка.

 

Характерні ознаки вибірок

А. Ця вибірка є спрощеним варіантом простого випадкового відбору. Для цього слід мати список членів генеральної сукупності й проводити відбір респондентів послідовно через один і той самий інтервал.

Б. При використанні цього типу вибірки за одиницю відбору беруть не окремих респондентів, а групи, класи, бригади, ланки.

В. Відбір респондентів здійснюється за певними ознаками (стать, вік, освіта тощо) для досягнення структурної відповідності вибіркової та генеральної сукупності.

Г. Цим методом користуються, коли генеральна і вибіркова сукупності достатньо великі, він характеризується вибором «першого зустрічного».

5. Сформулюйте правило для відхилення нульової гіпотези при використанні критичної зони одностороннього типу.

 

6. Якщо у дослідника немає підстав передбачати, що, наприклад, оцінки студентів контрольної групи в середньому суттєво відрізняються від оцінок студентів експериментальної групи, тоді приймається........ критерій.

 

7. Із запропонованих виберіть критерій, який задовольняє таким умовам: вибірки взяті з генеральних сукупностей з нормальним законом розподілу; мають однакові стандартні відхилення; необхідно визначити при порівнянні середніх характеристик членів експеримен-тальних і контрольних груп не тільки у якій групі середні показники вище, а й на скільки вище.

1. Критерій Вілконсона-Манна-Уітні.

2. Критерій Пірсона.

3. Критерій Стьюдента.

4. Критерій Макнамара.

5. Критерій Колмогорова-Смирнова.

8. Визначте статистичну значущість коефіцієнта кореляції Пірсона для умов: φ = 0,78; n = 100.

 

Високого рівня складності

1. Перевірте однорідність контрольної й експериментальної груп студентів, що беруть участь у формувальному експерименті (початкові заміри) на основі таких даних їх успішності:

 

Контрольна група	Експериментальна група
№ п/п	Середній бал	№ п/п	Середній бал
	4,3		2,9
	3.4		3,1
	3,6		3,2
	3,5		3,7
	2,9		3,8
	4,2		4,6
	3,8		4,1
	3,5		4,2
	4,1		3,8
	3,7		3,5
	3,8		4,9
	4,6		4,0
	4,1		3,7
	4,0		3,8
	3,4		4,2
	3,9		4,0
	4,5		4,0
	4,3		4,1
	4,3		3,9
	3,7		3,9
	3,6		3,4
	2,6		3,4
	4,1		3,6
	3,9		4,7
	3,9		3,1

 

2. Оцініть суттєвість відмінностей середніх балів студентів конт-рольної і експериментальної групи, використовуючи такі дані:

 

№ п\п	Показник	Групи
контрольна	Експеримен-тальна
	Середній бал	3,9	4,3
	Середнє квадратичне відхилення	0,37	0,38
	Чисельність групи, N
	Середня похибка	0,051	0,051

 

3. Вирахуйте коефіцієнт кореляції між середніми значеннями коефіцієнта IQ батьків та їх дітей (Г. Кімбл) за такими даними:

 

№ п/п	Коефіцієнт IQ батьків (середнє для обох батьків)	Коефіцієнт IQ дітей

ГЛОСАРІЙ

Абстрагування – це уявне відвернення від неістотних, друго-рядних ознак предметів і явищ, зв'язків і відношень між ними та виділення декількох досліджуваних сторін.

Актуальність теми дослідження визначається необхідністю і своєчасністю розв'язання наявної проблеми, впливом отриманого розв'язку на розвиток педагогічної науки і практики. Обґрунтовуючи актуальність дослідження, дослідник розкриває: сутність проблеми; соціальний запит на подолання існуючих суперечностей; запити прак-тики; запити науки; розробленість проблеми; ідею дослідження; стра-тегію дослідження; тактику дослідження.

 

Аналіз – метод пізнання, який дозволяє розкладати предмети дослідження на складові частини (звичайні елементи об'єкта або його властивості і відношення).

 

Анкета – методичний засіб для отримання первинної соціоло-гічної і соціально-педагогічної інформації на основі вербальної комунікації.

 

Анкетування – проведення опитування у письмовій формі за допомогою попередньо підготовлених бланків.

 

Вимірювання – це пізнавальна процедура, пов'язана з визна-ченням числового значення деякої величини за допомогою одиниці вимірювання.

 

Вибірка – частина елементів генеральної сукупності, відібрана за допомогою спеціальних методів.

 

Генеральна сукупність – сукупність об'єктів, об'єднаних загаль-ною характеристикою.

 

Гіпотеза дослідження – наукове передбачення, у якому на основі сукупності фактів висувається припущення щодо констатації наявності зв'язку між явищами природи чи суспільного життя або їх пояснення.

Дедукція – доведення або виведення твердження (висновку) з одного або кількох інших тверджень (засновків) на основі законів ло-гіки, що мають достовірний характер.

 

Документ – спеціально створений людиною предмет, призначений для передачі чи збереження інформації.

 

Експеримент – це метод вивчення об'єкта, коли дослідник ак-тивно й цілеспрямовано впливає на нього шляхом створення штучних умов чи застосування звичайних умов, необхідних для виявлення відповідних властивостей.

 

Експеримент активний – експеримент, який пов'язаний з вибо-ром спеціальних вхідних факторів і контролем за тим, що відбувається з об'єктом дослідження під впливом цих факторів.

Експеримент багатофакторний – експеримент, спрямований на вивчення всіх виділених для дослідження факторів одночасно у їхній взаємодії.

 

Експериментлабораторний – експеримент, який проводять у лабораторних умовах із застосуванням приладів, спеціальних моде-люючих пристроїв, інших штучних умов.

 

Експериментконстатувальний – експеримент, під час якого констатується наявність певних зв'язків між впливом на об'єкт до-слідження і досягнутим результатом, встановлюється наявність певних фактів.

Експеримент контрольний – контроль за результатами зовніш-нього впливу на об'єкт дослідження з урахуванням його стану, ха-рактеру впливу й ефекту, що очікується.

 

Експеримент мислительний – одна з форм розумової діяль-ності суб'єкта пізнання, у процесі якої відтворюється в уяві структура реального експерименту.

 

Експериментоднофакторний – виділення потрібних для дослі-дження факторів і вивчення кожного з них окремо.

 

Експериментпасивний – вивчення тільки обраних показників (параметрів, змінних) на основі спостереження за об'єктом без штуч-ного втручання в його функціонування.

 

Експериментперетворювальний (формувальний) – активна зміна структури і функцій об'єкта дослідження відповідно до вису-нутої гіпотези, формування нових зв'язків і відношень між компо-нентами об'єкта або між досліджуваним об'єктом та іншими об'єктами.

 

Експериментприродний – проведення дослідів у звичних для досліджуваного об'єкта умовах існування.

 

Експериментпростий – експеримент, який застосовується для вивчення нескладних за структурою об'єктів, що мають невелику кількість взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів, кожний з яких виконує найпростішу функцію.

 

Експериментскладний – експеримент, який вивчає явища чи об'єкти із складною структурою і великою кількістю взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів, кожний яких виконує складні функції.

 

Експериментальний фактор (експериментальна змінна) – це умова або система умов, які планомірно вводяться й керуються експе-риментатором і зумовлюють зміни у здійсненні реальних педагогічних процесів.

Екстраполяція – це розповсюдження яких-небудь закономір-ностей або тенденцій досліджуваного об'єкта, які спостерігаються на певному часовому інтервалі на інший часовий інтервал.

Емпіричне дослідження – таке дослідження, у якому використо-вують лише емпіричні методи (напр. анкетування, спостереження та ін.) На практиці, як правило, дослідник використовує як теоретичні, так і емпіричні методи дослідження. Таке дослідження прийнято на-зивати теоретико-емпіричним.

 

Ідеалізація – розумова дія, пов'язана з утворенням понять про об'єкти, яких немає в дійсності не можна відтворити в досліді.

 

Ізолювання – виділення властивостей і відношень, нерозривно пов'язаних з предметами, і позначення їх певними назвами.

 

Індукція – це процес дослідного вивчення явищ, під час якого здійснюється перехід від окремих фактів до загальних положень.

 

Інтерв'ю – метод одержання інформації у процесі усного без-посереднього спілкування.

 

Інтерв'ю вільне (нестандартизоване) – бесіда, під час якої дослід-ник має можливість самостійно змінювати спрямованість, послідовність, структуру питань з метою підвищення ефективності самої процедури.

 

Інтерв'юформалізоване (стандартизоване) – проведення опи-тування за чітко розробленою схемою, що є однаковою для всіх респондентів.

 

Кількісні дослідження – це такі дослідження, у яких дослід-ники мають справу з величинами, що характеризують педагогічні явища і об'єкти. Кількісні значення зазначених величин отримують у процесі вимірювання.

Композиція (лат. сотроsitіо – складання, створення) наукової роботи – послідовність розташування її частин: основного тексту (глав і параграфів), довідково-супроводжувального апарату.

 

Конструктивізація – нехтування невизначеністю меж реальних об'єктів.

 

Контент-аналіз (кількісна семантика) – кількісний аналіз да-них документів у педагогічних дослідженнях.

 

Концепція дослідження – визначення його мети, шляхів і засобів її досягнення. Концепція дослідження – це його логіка, стра-тегії наукового пошуку.

 

Масовий педагогічний досвід – це типовий досвід роботи уста-нов народної освіти, який характеризує досягнутий рівень практики навчання, виховання і реалізації в ній досягнень педагогічної науки.

 

Методика експерименту – це сукупність мислительних і реальних операцій, розташованих у певній послідовності, відповідно до якої досягається мета дослідження.

 

Методологічна засада педагогіки – наукове підґрунтя пояснення основних педагогічних явищ і розкриття їх закономірностей. Мето-дологічну основу утворюють: філософська методологія, опора на загаль-нонаукові принципи, конкретна наукова методологія, дисциплінарна методологія, методологія міждисциплінарних досліджень.

 

Методологічна основа дослідження – це обґрунтування вибору тієї чи іншої методики з набором відповідних методів та технік дослідження.

Методологія науки – учення про принципи, форми й методи наукового пізнання.

Моделювання – непрямий, опосередкований метод наукового до-слідження об’єктів пізнання (безпосереднє вивчення яких неможливе, ускладнене чи недоцільне), який ґрунтується на застосування моделі як засобу дослідження.

 

Наука – соціально-значима сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення й використання теоретично систематизованих об’єк-тивних знань про дійсність. Дане поняття включає в себе як діяльність по здобуванню нового знання, так і результат цієї діяльності – суму набутих на даний момент наукових знань.

 

Наукова діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямо-вана на одержання і використання нових знань.

 

Наукова робота – дослідження з метою одержання наукового результату.

 

Наукова стаття – вид публікації, у якій подаються проміжні або кінцеві результати, висвітлюються конкретні питання за темою дослідження, фіксується науковий пріоритет автора.

 

Наукова школа являє собою неформальну творчу співдружність у межах наукового напряму висококваліфікованих дослідників, об’єд-наних спільністю підходів до розв’язання проблем, ідей і методів їх реалізації, стилю дослідної роботи.

 

Наукове дослідження – особлива форма процесу пізнання, систе-матичне та цілеспрямоване вивчення об’єктів, у якому використовують засоби й методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об’єкт.

 

Наукове спостереження – система фіксації і реєстрації об’єктив-них властивостей та зразків об’єкта, що вивчається і знаходиться у природних умовах або в умовах наукового експерименту.

Наукові революції – радикальні якісні зрушення в розвитку науки.

 

Науковий працівник – учений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену резуль-татами атестації.

 

Науковий результат – нове знання, одержане в процесі фунда-ментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової до-повіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, моно-графічного дослідження, наукового відкриття тощо.

 

Науково-дослідна установа – юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законом порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.

Науково-педагогічна діяльність – педагогічна діяльність у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти ІІІ–IV рівнів акредитації, пов’язана з науковою та (або) науково-тех-нічною діяльністю.

 

Науково-педагогічний працівник – учений, який за основним місцем роботи займається професійно педагогічною та науковою діяльністю у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти ІІІ–IV рівнів акредитації.

 

Об'єкт пізнання – це частина об'єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом практичної і теоретичної діяльності людини. Об'єкт дослідження – це те, на що спрямовується процес пізнання. Об'єктом дослідження має виступати те, що досліджується.

 

Опитування – метод збору первинної вербальної інформації, заснований на безпосередній (інтерв'ю) або опосередкованій (анкета) соціально-психологічній взаємодії між дослідником і опитуваним (респондентом).

 

Ототожнення – утворення понять шляхом об'єднання пред-метів, пов'язаних відношеннями рівності, в особливий клас.

 

Педагогічний досвід – це практика навчання, виховання й освіти, тобто організований цілеспрямований педагогічний процес і його результати.

 

Педагогічний експеримент – науково поставлений дослід у галузі навчальної чи виховної роботи, спостереження досліджуваного педагогічного явища в спеціально створених і контрольованих дослід-ником умовах. Спеціальне внесення в педагогічний процес принципово важливих змін відповідно до завдання дослідження й гіпотези; орга-нізація процесу, яка б давала можливість бачити зв'язки між дослі-джуваними явищами без порушень його цілісності; глибокий якісний аналіз і якомога точніше кількісне вимірювання як внесених у педа-гогічний процес змін, так і результатів усього процесу.

 

Передовий педагогічний досвід – 1) у широкому значенні – висока майстерність педагога, тобто така практика, яка дає високий стійкий педагогічний результат; 2) у вузькому значенні – така прак-тика, яка містить у собі елементи творчого пошуку, новизни, оригіналь-ності, що називається новаторством.

 

Пізнання – процес цілеспрямованого активного відображення об’єктивного світу у свідомості людей.Із філософської точки зору, пізнання є діалектичним процесом взаємодії суб'єкта й об'єкта пізнання.

 

Порівняння – це процес зіставлення предметів або явищ дійс-ності з метою встановлення схожості чи відмінності між ними, а також знаходження спільного, властивого об'єктам дослідження.

 

Предмет дослідження – найбільш значущі з практичної і теоре-тичної точки зору властивості, особливості об'єкта, які підлягають без-посередньому вивченню. Предмет пізнання – це структурні елементи чи відношення між ними, а також властивості об'єкта, що досліджую-ться з певною метою в даних умовах. Решта сторін чи особливостей залишаються наче поза полем зору дослідника. Предмет дослідження – поняття вужче, ніж об'єкт; він є частиною об'єкта.

 

Прикладні знання відображають окремі аспекти об'єкта пізнання, що не є визначальними для пізнання його в цілому. Прикладні знання зобов'язані своїм існуванням вирішенню тієї чи іншої практичної проблеми.

 

Прикладні наукові дослідження – наукова й науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для прак-тичних цілей.

 

Програма дослідження – це виклад його теоретико-методо-логічних засад відповідно до основної мети роботи й гіпотези дослідження, із зазначенням правил процедури, а також логічної послідовності операцій для їх перевірки.

 

Репрезентативність – властивість відображати характеристики генеральної сукупності. Репрезентативність треба розуміти як спів-падання за величиною числових значень параметрів, що характеризують популяцію і вибірку.

 

Реферат (від лат. refero – доповідаю, повідомляю) – доповідь на певну тему, що передбачає огляд відповідних літературних та інших джерел; виклад змісту наукової роботи, книжки статті.

Синтез – метод пізнання, який дає можливість об'єднувати окремі частини чи сторони об'єкта в єдине ціле.

 

Соціометрія – метод вивчення і вимірювання міжособистісних відносин у колективі.

 

Тези (від. лат. tizzies – положення, твердження) – це коротко, точно, послідовно сформульовані ідеї, думки, положення наукової доповіді, повідомлення, статті або іншої наукової праці.

 

Теоретичне дослідження –таке дослідження, у якому вико-ристовують тільки теоретичні методи (напр. аналіз, узагальнення, порівняння та ін.).

 

Тестування – це стандартизоване вимірювання індивідуальних відмінностей, властивостей, явищ.

 

Узагальнення – логічний процес переходу від одиничного до загального чи від менш загального до більш загального знання, про-дукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності.

 

Учений – фізична особа, яка має повну вищу освіту та прово-дить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження й отри-мує наукові та (або) науково-технічні результати.

 

Факт – це своєрідне резюме емпіричних даних, одержаних в експерименті.

 

Формалізація – метод пізнання об'єктів шляхом відображення їхньої структури у знаковій формі за допомогою штучних мов (на-приклад, мовою математики, фізики, хімії, програмування тощо).

 

 

Фундаментальні наукові дослідження – науково-теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв’язку.

 

Фундаментальні знання відображають головне, істотне, що лежить в основі наших знань про той чи інший об'єкт пізнання. З іншого боку, фундаментальними називають знання, що одержують в результаті розв'язання наукової проблеми, не пов'язаної з задово-ленням певної практичної потреби.

 

Якісні дослідження – це такі дослідження, у яких дослідники мають справу з властивостями об'єктів дослідження. Як правило, у такого типу дослідженнях дослідник шукає зв'язок між обмеженою кількістю характеристик, абстрагуючись від інших (за умови, що вплив усіх інших незначний або нейтралізований). При цьому треба вибирати такі сукупності характеристик, зв'язок між якими помітний для експериментатора, тобто зміна однієї величини чуттєво позна-чається на іншій.

ЛІТЕРАТУРА

1. Адаменко О. В. Українська педагогічна наука в другій половині ХХ століття / Олена Вікторівна Адаменко. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – 703 с.

2. Актуальні проблеми сучасної педагогічної науки і практики / Ніжинський держ. ун-т ім. Миколи Гоголя. Кафедра педагогіки / [уклад. Н. Падун]. – Ніжин, 2005. – 16 с.

3. Алексєєнко Т. А. Основи педагогічного експерименту і кваліметрії: навч.-метод. посібник / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича / Т. А. Алексєєнко, В. В. Сушанко. – Чернівці: Рута, 2003. – 41с.

4. Аніщенко О. В. Наукові дослідження з історії професійної освіти та історії педагогіки: метод. рек. науковцям-початківцям / Ніжинський держ. педагогічний ун- т ім. Миколи Гоголя / Олена Валеріївна Аніщенко. – Ніжин: Видавництво НДПУ ім.М.Гоголя, 2003. – 50 с.

5. Основи наукових досліджень: [підручник] / Українська інженерно-педагогічна академія / Артюх С. Ф., Лізан І. Я., Голопьоров І. В., Несторук Н. А. – Харків: УІПА, 2006. – 277 с.

6. Ашеров А. Т. Подготовка, зкспертиза и защита диссертаций. / А. Т. Ашеров. – Харьков: Изд. УИПА, 2002. – 135 с.

7. Афанасьєв А. О. Основи наукових досліджень: навч. посібник / Харківський національний економічний ун-т / А. О. Афанасьєв, Є. Ю. Кузькін. – Харків: ХНЕУ, 2005. – 96 с.

8. Бабанский Ю. К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований / Ю. К. Бабанский. – Москва: Педагогика, 1982. – 185 с.

9. Білецький І. П. Філософія науки: навч. посіб. / Харківський національний економічний ун-т / І. П. Білецький, О. М. Кузь, В. Ф. Чешко. – Харків: ХНЕУ, 2005. – 128 с.

10. Білоусова Т. П. Основи наукових досліджень: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Кам'янець-Подільський держ. ун-т / Т. П. Білоусова, Ю. О. Маркітантов. – Кам'янець-Подільський, 2004. – 120 с.

11. Білуха М. Т. Методологія наукових досліджень: підручник для бакалаврів, магістрантів і асп. екон. спец. вищ. навч. закл. освіти / Микола Тимофійович Білуха. – Київ: АБУ, 2002. – 480 с.

12. Брызгалова С. И. Введение в научно-педагогическое исследование: учебное пособие / С. И. Брызгалова. – Калининград: Изд-во КГУ, 2003. – 151 с.

13. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике / Л. Ф. Бурлачук, С. М. Морозов. – Київ: Наукова думка, 1989. – 200 с.

14. Валеев Г. Х. Методология и методы психолого-педагогических исследований: учебное пособие / Г. Х. Валеев. – Стерлитамак: Стерлитамак. гос. пед. ин-т, 2002. – 134 с.

15. Вербовський В. В. Як правильно підготувати наукове дослідження: навч.-метод. посіб. для студ. і магістрантів / Луганський національний педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка / Вадим Володимирович Вербовський. – Луганськ: Альма-матер, 2007. – 123 с.

16. Вернадский В.И. О науке. Том I. Научное знание. Научное творчество. Научная мысль / Владимир Иванович Вернадский. – Дубна: Изд. центр «Феникс». – 1997. – 576 с.

17. Вернадский Владимир Иванович. Научная мысль как планетное явление / [Отв. ред. А. Л. Яншин]. – Москва: Наука, 1991. – 237 c.

18. Волощук І. С. Основи наукових досліджень. Педагогіка: навч. посібник / Кафедра педагогіки Національного аграрного ун-ту / Іван Степанович Волощук. – Київ, 2006. – 107 с.

19. Гессен С. И. Основи педагогики. Введенне в прикладную философию / С. И. Гессен. – Москва: Школа-Пресс, 1995. – 448 с.

20. Глас Дж. Статистические методы в педагогике и психологии / [Пер. с англ. Л. И. Хайрусовой] / Дж. Глас, Дж. Стенли. – Москва: Прогресс, 1976. – 478 с.

21. Голубев Н. К. Введение в диагностику воспитания / Н. К. Голубев, Б. П. Битинас. – Москва: Педагогика, 1989. – 160 с.

22. Гончаренко С. Педагогічні дослідження. Методологічні поради молодим науковцям / Семен Устинович Гончаренко. – Київ, 1995. – 45 с.

23. Гончаренко С. Український педагогічний словник / Семен Устинович Гончаренко. – Київ: Либідь, 1997. – 376 с.

24. Гончаренко С. У. Методика навчання і наукових досліджень у вищій школі: навч. посіб. для студ., магістрів, аспірантів і викладачів вищих навч. закл. / С. У. Гончаренко, П. М. Олійник, В. К. Федорченко та ін. – Київ: Вища школа, 2003. – 323 с.

25. Гончаров С. М. Студентські наукові дослідження в кредитно-модульній системі організації навчального процесу / Національний ун-т водного господарства та природокористування / С. М. Гончаров. – Рівне: НУВГП, 2006. – 128 с.

26. Горбачук В. Т. Основи наукових досліджень: конспект лекцій для студ. та магістрантів пед. ун-ту / Слов'янський держ. педагогічний ун-т / Василь Тихонович Горбачук. – Слов'янськ: СДПУ, 2003. – 88 с.

27. Грищенко І. М. Основи наукових досліджень: навч. посібник / Київський національний торговельно-економічний ун-т / І. М. Грищенко, О. М. Григоренко, В. О. Борисейко. – Київ: Вид-во КНТЕУ, 2001. – 185 с.

28. Гуцанович С. А. Тестирование в обучении математике: диагностико-дидактические основы / С. А. Гуцанович, А. М. Радьков. – Могилев, 1995. – 43 с.

29. Експериментальні педагогічні дослідження в закладах освіти м. Києва: інформ. зб. / Головне управління освіти Київської міської держ. адміністрації. Лабораторія педагогічних інновацій та інформаційних технологій / [редактори Б. М. Жебровський, Л. М. Ващенко]. – Київ: Школяр, 1998. – 44 с.

30. Євдокимов В. І. Педагогічний експеримент: навч. посіб. для студ. пед. вузів / Харківський держ. педагогічний ун-т ім. Г. С. Сковороди / В. І. Євдокимов, Т. П. Агапова, І. В. Гавриш, Т. О. Олійник. – Харків: ТОВ «ОВС», 2001. – 148с.

31. Єріна А. М. Методологія наукових досліджень: навч. посібник / А. М. Єріна. – Київ: МОН, 2004. – 216 с.

32. Загвязинский В. И. Методология и методика дидактического исследования / В. И. Загвязинский. – Москва: Педагогика, 1982. – 159 с.

33. Збірник наукових праць. Спеціальний випуск «До витоків становлення української педагогічної науки» / [головний редактор В. Г. Кузь]. – Київ: Науковий світ, 2002. – 324 с.

34. Звіт про стан наукових досліджень у 2006 році / Академія правових наук України; Інститут вивчення проблем злочинності / [укладач Ю.В. Баулін]. – Харків, 2007. – 64 с.

35. Ингенкамп К. Педагогическая діагностика / К. Ингенкамп. – Москва: Педагогика, 1991. – 240 с.

36. Клименюк А. В. Методология и методика педагогического исследования / А. В. Клименюк, А. А. Калита, Э. П. Бережная. – Київ, 1988. – 100 с.

37. Клименюк О. В. Виклад та оформлення результатів наукового дослідження: авторський підручник / Олександр Валеріанович Клименюк. – Ніжин: Аспект-Поліграф, 2007. – 398 с.

38. Клименюк О. В. Технологія наукового дослідження: авторський підручник / Олександр Валеріанович Клименюк. – Ніжин: ТОВ «Вид-во «Аспект-Поліграф», 2006. – 308 с.

39. Ковальчук В. В. Основи наукових досліджень: навч. посібник / АПН України; Південний науковий центр. – 2. вид., перероб. і доп. / В. В.Ковальчук, Л. М. Моїсєєв. – Київ: Видавничий дім «Професіонал», 2004. – 206 с.

40. Крушельницька О. В. Методологія та організація наукових досліджень: навч. посібник для вищих навч. закл. / Ольга Володимирівна Крушельницька. – Київ: Кондор, 2006. – 206 с.

41. Кульчицький С. В. Методологія і методика наукового дослідження: матеріали до нормативного курсу / Київський славістичний ун-т; Інститут історії України НАН України / Станіслав Владиславович Кульчицький. – Київ, 2003. – 32 с.

42. Кунда Н. Т. Методи наукових досліджень: навч. посіб. / Національний транспортний ун-т / Н. Т.Кунда, О. М. Куницька. – Київ: НТУ, 2007. – 84 с.

43. Кустовська О. В. Методологія системного підходу та наукових досліджень: курс лекцій / Тернопільський держ. економічний ун-т / Олена Василівна Кустовська. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – 124 с.