Види державної податкової політики

Податкова політика — це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держав и. Ефективна податкова політика держави повинна формуватись на основі певних принципів. До таких принципів державної податкової політики з урахуванням специфіки України можна віднести такі:

• сприяння реальному економічному зростанню (зростанню ВВП, доходів суб’єктів економіки);

• забезпечення стабільних темпів зростання державних доходів не за рахунок посилення податкового тягаря, а на основі зростання економічних показників;

• створення сприятливих умов для розвитку приватної ініціативи і інвестицій у виробничу сферу, для впровадження нових технологій, техніки і підтримки прикладних науководослідних робіт;

• стимулювання експорту продукції переробних галузей промисловості;

• захист вітчизняних товаровиробників і національного ринку від несприятливих зовнішніх умов;

• стимулювання накопичення капіталу в пріоритетних галузях економіки;

• єдність податкової стратегії і тактики;

• інтеграція в світовий економічний і податковий простір.

Ефективність державного податкового менеджменту багато в чому залежить від типу прийнятої податкової політики. Цим пояснюється важливість класифікації податкової політики.

За масштабністю і тривалістю цілей і завдань слід розрізняти: стратегічну (зазвичай довготривалу, на термін від трьох і більше років) і тактичну (від року до трьох років) складові загальної податкової політики. Стратегія і тактика повинні доповнювати і розвивати одна одну. Якщо тактичні завдання постійно змінюються, не вирішуючись до кінця і суперечать загальній податковій стратегії, то сумнівно очікувати від такої податкової політики дієвого позитивного результату.

Залежно від пріоритетів загальної цільової спрямованості заходів у сфері управління податковим процесом слід виокремити такі різновиди податкової політики: • фіскальну; • регулюючу; • контрольно-регулятивну; • комбіновану (рівноважну).

Фіскальний тип податкової політики характеризується тим, що наріжним каменем її є пріоритет максимально можливого збільшення доходів без урахування стратегічних інтересів економіки країни, регіонів і платників податків. Різновидом такої політики є політика «високих податків» з властивими їй великою кількістю податків і зборів, високими податковими ставками і надмірним податковим тягарем, мінімумом податкових пільг, «ножицями» тягаря нарахованих і сплачених податків тощо.

У регулюючій податковій політиці акцент ставиться на посиленні регулюючої ролі податків (навіть за умов збитковості реалізації їх фіскального потенціалу). Такій політиці властиві надмірне захоплення податковими пільгами, пільговими економічними зонами і податковими режимами, слабкість податкового контролю, встановлення ставок податків на рівні, що не забезпечує мінімальних потреб держави у фінансових ресурсах тощо.

Контрольно-регулятивна політика в чистому вигляді зустрічається украй рідко і обумовлена, як правило, або слабкістю виконання податками фіскальної і регулюючої функцій, або тривалістю проведення державою жорсткої політики «високих податків». Це призводить до масового ухилення підприємствами та громадянами від оподаткування і відтоку легальної економіки в «тінь». Держава, не змінюючи практично елементи податкового процесу, намагається відшкодувати фіскальні і економічні втрати репресивними контрольними заходами, штрафами, іншими санкціями. За такої політики метою податкового контролю є не створення умов для нормального функціонування податкового процесу і запобігання порушень податкового законодавства, а пошук винних і максимально можливий збір штрафів, що все частіше приймають характер стабільного та суттєвого джерела державних доходів.

Усі перелічені типи податкової політики мають очевидні суттєві недоліки. Тому ефективною, збалансованою зазвичай є тільки комбінована податкова політика (стратегія і тактика), спрямована на максимальну реалізацію в комплексі всіх функцій податків.

Таку політику можна назвати ще рівноважною податковою політикою, спрямованою на забезпечення цінової, фіскальної, регулюючої і контрольно-регулятивної рівноваги функцій податків та інтересів держави і платників податків.

Комбінована (рівноважна) податкова політика орієнтована на створення умов для стабільного і рівномірного забезпечення бюджетної системи податковими доходами. Їх збільшення досягається за рахунок зростання легальних обсягів виробництва, споживання та доходів, активізації інвестиційної діяльності та ефективного функціонування системи податкового контролю за умов оптимізації ставок основних податків і податкового тягаря, раціоналізації складу та структури податкової системи, податкових пільг і податкових санкцій, підвищення рівня добровільної сплати податків і зниження заборгованості за розрахунками з бюджетом.

У реальному житті складно, а іноді неможливо провести чіткі межі між першими трьома типами податкової політики. Як правило, податкова політика, що проводиться державою, має комбінований (з переважанням рис однієї з них), але не завжди рівноважний (збалансований) характер. Тому найважливіше завдання держави — розроблення ефективної комбінованої податкової стратегії і тактики.

Залежно від стратегічної спрямованості державного регулювання слід розрізняти стимулюючу і стримуючу податкову політику. Останній тип податкової політики можливий для країн із розвиненою ринковою економікою в періоди, коли виникає необхідність запобігання кризі перевиробництва і встановлення за цих умов жорсткіших податкових режимів. Для країн, що знаходяться в умовах стагфляції, мова може йтися тільки про ефективну стимулюючу політику.

Приведена класифікація податкової політики має не лише теоретичне, а і прикладне значення, оскільки дає змогу проаналізувати і дати різносторонню оцінку податкової політики, що проводиться в країні, а на цій основі визначити напрями, пріоритети і конкретні шляхи побудови ефективної податкової стратегії і тактики, ухвалювати адекватні управлінські податкові рішення.