Дидактичні ігри, вправи та завдання на серіацію.

Серіація за ознакою

Дид.гра «Розмісти транспорт», «Що менше, тонше, вужче, нижче?».

Упорядковувати, тобто серіювати предмети чи об’єкти можна не лише за допомогою зорового сприйняття. У впорядкуванні послідовності розміщень об’єктів у ряді можуть брати участь дотик або слух. Так, на музичних інструментах відтворюється послідовність звуків, що різняться висотою тону.Спочатку пропонують 3 об’єкти: найвищу, середню й найнижчу ноти на слух. На дотик дають визначити товщину паперу: тонкий, тонший і найтонший. Можна пропонувати впорядковувати аркуші наждачного паперу різної шорсткості. Роблять дві пари смужок однакової шорсткості, а потім будують ряд за збільшенням чи зменшенням цієї ознаки.

В-ль створює умови для самостійної перевірки правильності виконання завдання. З цією метою кодують пари смужок на звороті або нумерують їх.

Дид. гра «Чарівний мішечок».

Здійснити інтеграцію завдань із різних сфер життєдіяльності дитині допоможуть завдання6 розмістити об’єктичи предмети у місцях відповідного розміру (напр.., розмістити трьох ведмедів із казки «Три ведмеді» на відповідних ліжках, стільцях); розмістити олівці різної величини в пенали відповідного розміру.

Пошук закономірностей у розташуванні фігур

Старші дошкільники здатні визначати закономірність побудови ряду та продовжувати його. Зокрема, вони можуть нанизувати намистинки різного кольору та різної величини за зразком, відтворюючи послідовність розміщення їх у ряді.

Приклади дид. вправ та ігор:

- Знайди закономірності у розташуванні фігур та продовжи ряд (на смужці наклеєнотрикутник, коло, квадрат, трикутник, коло що далі? Або квітка, листо, квітка ….)

- домалюй фігуру, якої не вистачає (Напівкола)

-розмістити на клумбі різні за розміром квіти

Серіація за кількісним складом

Цей варіант складніший. По-перше, дітям простіше сприймати окремі предмети, аніж сукупності їх; по-друге, порівнюючи множини, треба назвати кількість предметів у порівнюваних сукупностях, тобто полічити їх. Спочатку діти визначають, яких предметів мало, а яких багато. Потім звертає увагу на сукупності предметів і пропонує порівняти їх. Порівнювати множини за кількістю їх складових можна в різний спосіб: прикладаючи, зіставляючи, з’єднувати їх лініями, лічачи їх.

Якщо при порівнянні множин не можна безпосередньо зіставити за кількістю предмети у множинах, можна використати замінні еквіваленти (камінчики, фішки, та ін. дрібні предмети). Напр.., порівняти трояндові кущі і визначити, на якому з них розквітло більше троянд. Спочатку викладають фішки за кількістю квітів на кущах, а потім порівнюють їх (мало, більше. Ніж, ще більше, найбільше) і доходять висновку6 якщо на цьому кущі квітів більше, то на тому. Це означає, що там їх розквітло менше. Важливо, щоб діти млгли виділяти у множині підмножини.

Вправа Розклади намисто» (вертикально від однієї на нточці до …і поставити цифру)

Дид.гра «Доміно» (на картках зображені певні предмети і позначено кількісний склад)

Серіація в часі

Важко, адже час не предметний, не матеріальний, а плинний, ритмічний і безповоротний.Важливо опиратись на власний досвід дитини.

Дид.гра «Розклади картинки» (картинки з зображенням щоденних ранкових процедур згідно з режимом дня дитини0

Словесна гра «Продовжи речення» (Закінчення речень, які почав педагог «Вранці ми снідаємо, а ввечері …»)

Словесна гра «Виправ помилку» («На прогулянці ми робимо ранкову гімнастику»..)

Для самостійної діяльності доцільно пропонувати картки-розмальовки, за допомогою яких закріплюються часові поняття, встановлюється послідовність дій, виконуваних протягом дня (напр.. дитина одержує завдання уважно розглянути ілюстрації та поміркувати щодо їхнього змісту; під кожним малюнком поставити цифри в такому порядку, в якому здійснюватиметься. «Мій ранок».)

Спостереження, як ростуть і розквітають рослини, як змінюються живі істоти) Діти усвідомлюють поняття «Тотожність» - збіжність, однаковість ознаки, внутрішньо притаманної людині, рослині, тварині.

Напр.., людина на різних вікових етапах виглядає по-різному: вернісаж власних чи родинних фотознімків із сімейного альбома, упорядкувавши їх у міру дорослішання:

Немовля, дитина, школяр (сфера «Я Сам»)

Син, батько, дідусь.(сфера «Люди»)

Рослин: зерно, сходи, зелений колос, жовтий колом, борошно (сфера «Природа»)

Упорядкувати твори живопису їз зображенням природи в послідовності циклічних змін пір року (сфера «Культура»)

Цікавими будуть завдання та вправи на створення серіаційного ряду з використанням ілюстрацій, де діти могли б розмальовувати чи домальовувати окремі елементи, водночас розмірковуючи й аргументуючи процес упорядкування.

Дид. вправа «Від немовляти до мене»

Використання поезії, усної народної творчості. (Ой за лісом -пралісом золота діжа сходить Сонце вранці) – стор. 28.

Правильне й усвідомлене здійснення дітьми серіації свідчить про те, що вони набули таких логічних умінь:

-самостійно виокремлюють ознаку для серіації;

-розміщують предмети в серіаційному ряді за інтенсивністю певної ознаки

-замінюють основу серіації та впорядковують предмети

-знаходять місце нового предмета в серіаційному ряді.

 

Класифікація – розподіл предметів на групи чи класи за їхніми найбільш істотними ознаками. Є складною розумовою дією, яка складається з комплексу аналітико-синтетичних операцій (порівняння, аналіз, синтез, узагальнення). Засвоєння класифікації допомагає дитині набувати уявлень про класи предметів та їх взаємозв’язки, систематизувати підпорядковані поняття6 ділене поняття є родом, а нові поняття – видами чи підвидами. Класифікація передбачає певну послідовність дій.

Перший етап – порівняння, виявлення подібності та відмінності між предметами за їхніми істотними ознаками. Пізнання предметів чи об’єктів навколишнього світу починається із чуттєвого сприйняття, у процесі якого встановлюється відмінність чи подібність за різними ознаками (кольором, масою, температурою, призначенням тощо). Дитина старшого дошкільного віку може порівнювати предмети чи об’єкти, виділяючи спочатку істотні ознаки подібності і відмінності, а вже потім –другорядні. Всі предмети чи явища мають у собі подібності й відмінності.(Напр.., гвоздика троянда. Подібність: обидві мають коріння, листя, стебло, квіти з приємним і легким ароматом…Відмінність: різні аромати, кльори квітів, форми пелюсток, наявність і відсутність шипів)

Другий етап – виділення ознаки предмета на основі порівняння його з іншим предметом. Ознакою називають ту особливість, за якою встановлюють подібність предметів між собою або відмінність їх один від одного. Це можуть бути форма, величина, товщина, висота, довжина, колір, тощо. Істотні ознаки – це ті ознаки. Які відображають природу предмета, його суть і відрізняють його від усіх інших. Вони належать всім предметам одного роду і без них предмет немислимий (істотною ознакою для геометричних фігур може бути наявність або відсутність кутів, а неістотною - колір). Неістотні ознаки – наявність або відсутність яких не змінює природу предмета чи явища. Вони нестійкі, зовнішні, одиничні й не виражають основних властивостей предмета. Проте різниця між істотними і неістотними ознаками відносна: неістотна в одному відношенні може виявитись істотною в іншому. Встановлення істотної чи неістотної ознак значною мірою залежить від дидактичного завдання, яке визначає ознаку поділу? Колір, величину, наявність кутів тощо.

Предметом класифікації слугують: дидактичний матеріал, підібраний вихователем, ілюстрації, іграшки, атрибути ігрової діяльності, листя та плоди дерев, овочі, фрукти, одяг, взуття. Тут можна поділити клас на підклас, напр.., взуття зимове та літнє (ознакою виступає пора року), одяг для дівчаток і хлопчиків, для дорослих і дітей (ознакою виступають статеві чи вікові особливості).

Третій етап – визначення спільної ознаки предметів, які підлягають класифікації. На цьому етапі істотним у роботі з дошкільниками є формування вміння виділяючи характерні ознаки, водночас знаходити й спільне, що об’єднує певну групу предметів, чи, навпаки, відмінне, що відрізняє ці предмети. При цьому важливо, щоб діти помічали спільні ознаки не лише двох, а й кількох предметів і виділяли істотну, за якою здійснюється класифікація.

Четвертий етап – віднесення конкретного предмета чи об’єкта до заданого класу та групування предметів на основі самостійно знайдених ознак.Основа – вміння узагальнювати. Напр.., меблі – ліжко, стіл, стілець, шафа, посуд – чашка, глечик, тарілка, каструля.

Здійснюючи процес класифікації слід юрати до уваги такі правила:

-класифікація має здійснюватись за ознакою (визначеною дорослим або дитиною)

-предмети класифікації мають виключати один одного

-сукупність усіх предметів має вичерпувати собою весь даний клас.

Дид. ігри на класифікацію