За результатами вивчення дисципліни

В С Т У П

Курс „Кримінально-виконавче право України” зумовлений потребою його викладання в якісно нових соціально-політичних, економічних і правових умовах, що склалися в України після розпаду СРСР в 1991 році.

Конституція України проголосила права людини найвищою соціальною цінністю, а їх гарантії — головним обов’язком держави. Ці конституційні положення повною мірою стосуються кримінально-виконавчої системи щодо забезпечення проголошених цінностей і гарантій у сфері виконання покарань.

Усе зазначене вимагає від кожного громадянина України і особливо від студентів-правознавців належного вивчення новітніх норм кримінально-виконавчого права, розуміння того, що Україна дотримується принципу гуманізму права і є однією з цивілізованих країн сучасного світу.

Головне завдання вивчення курсу – це сприяння формуванню у студентів уміння орієнтуватися в системі джерел кримінально-виконавчого права, аналізувати і узагальнювати вивчений матеріал, правильно застосовувати норми кримінально-виконавчого законодавства в практичній діяльності. Також завданням вивчення курсу є правове навчання і виховання студентської молоді; формування в особистості поваги до людини, свого народу, держави, де має діяти принцип верховенства права, коли права і свободи людини дотримуються всіма державними установами і ніким не можуть бути скасовані, а також формування професійної свідомості і поведінки, правової культури.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ п /п		Години аудиторних занять
всього	лекції	практ. зан.
	Поняття кримінально-виконавчого права. Предмет і система курсу. Кри-мінально-виконавче законодавство
	Державні органи та установи, які ви-конують кримінальні покарання
	Засуджені – суб’єкти кримінально-виконавчого права
	Виконання покарання у вигляді позбавлення волі. Відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі
	Праця засуджених до позбавлення волі
	Відбування покарання у вигляді поз-бавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми
	Порядок виконання покарань, не пов’язаних з ізоляцією від суспільст-ва
	Звільнення від відбування покарання
	Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання			–
ВСЬОГО

КУРСУ „КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО УКРАЇНИ”

 

 

 

ПРИНЦИПИ І ВИДИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Контроль знань є складовою багатогранного навчального процесу в БНАУ і являє собою організацію зворотного зв'язку як засобу управлін­ня навчально-виховним процесом. Показники контролю знань студентів є основою для судження про результати навчання та для вирішення та­ких питань, як ступінь опанування навчальною програмою, переведення на наступний курс, призначення стипендії, випуск з вузу і видача дип­лому. Результати контролю знань слугують основним показником, за яким оцінюється робота окремо взятого студента, академічної групи, курсу, факультету в цілому, а також робота викладацького складу.

За умови правильної організації контроль знань слугує навчаль­ним, виховним, організаційним, розвиваючим, методичним та іншим цілям.

Контроль знань будується на таких основних принципах:

- перевірка й оцінка знань студентів повинні відображати рівень засвоєння знань та стимулювати студентів до досягнення нових успіхів;

- перевірку і оцінювання знань необхідно проводити систематично,
планово, у нерозривному зв'язку з усім процесом навчання; послідовно
з поступовим ускладненням завдань, змісту і методики;

- перевірка та оцінювання знань здійснюються з урахуванням індивідуальних особливостей і особистих успіхів кожного окремого студента;

- диференціацію оцінок слід здійснювати за об'єктивними, за­здалегідь визначеними критеріями;

- оцінка знань студента має відповідати істинній якості й кіль­кості засвоєних знань, вмінь і навичок.

Контроль знань з дисципліни закінчується заліком та складається з двох блоків планових заходів:

1) поточний контроль знань студентів;

2) підсумковий контроль знань студентів.

ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Для денної форми навчання

 

№ п/п	Об'єкти контролю	Кількість балів	Результат
1.	Оцінка поточної ро­боти у семестрі, в т. ч.:	Від 0 до 100 ба­лів	Проходження підсум-кового контролю знань з дисцип­ліни та одер-жання заліку студен-та­ми, які протягом се-местру отрима­ли по-над 70 балів
1.1.	Активність на семінарсь-ких заняттях (відповіді на 75% се­мінарських занять)	до 20 балів
1.2.	Виконання завдань для самостійного опрацюван-ня	до 20 балів
1.3.	Виконання модульних завдань (2 модулі)	до 25 балів
1.4.	Систематичність роботи на семінарських заняттях (відсутність пропусків лекцій та семінарських занять)	до 10 балів

Для заочної форми навчання

Поточний контроль здійснюється шляхом оцінювання виконання модульних завдань, на основі якого відбувається допуск до складання заліку і результати якого включаються до підсумкової оцінки разом з результатами письмового заліку.

ОЦІНЮВАННЯ ПОТОЧНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

Поточний контроль знань студента є невід'ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеня засвоєння студентом програмного матеріалу. Поточний контроль роботи студента протягом семестру має:

- допомагати студентові в організації його роботи;

- привчати студента до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;

- виявити ступінь відповідальності студента та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;

- стимулювати активність та інтерес студента до вивчення дисципліни;

- виявити обсяг, рівень і якість сприйняття студентом матеріалу, який вивчається;

- визначити недоліки й прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;

- виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.

Оцінювання поточної роботи студента протягом семестру прово­диться за трьома основними напрямами (об'єктами контролю):

1) систематичність та активність роботи на семінарських заняттях;

2) виконання завдань для самостійного опрацювання;

3) виконання модульних завдань.

Оцінювання поточної роботи студента здійснюється в межах 100 балів.

Результати оцінювання поточної роботи студента в семестрі є під­ставою для допуску його до складання заліку.

Для студентів заочної форми навчання об'єктом поточного контро­лю є виконання модульних завдань.

Порядок та критерії оцінювання знань студентів під час проведення модульного контролю

Матеріали для модульного контролю знань включають два модулі (блоки).

Кожне модульне завдання може включати кілька (не більше 3) програ­мних питань, одне практичне завдання та блок тестів (не більше 20)

Кожне модульне завдання оцінюється в 25, 20, 15, 10, 5 або 0 балів відповідно до наведених нижче критеріїв.

Для студентів заочної форми навчання: перший і другий модулі включають по 4 завдання, які оцінюються за загальними правилами (максимальна оцінка за кожен модуль для студентів заочної форми на­вчання – 40 балів).

 

Вид завдання	Кількість балів	Критерії оцінки відповіді
Теоретичні питання	10-5 балів (зараховано)	Студент вільно орієнтується в програмі навча-льної дисципліни, знанні назв і змісту передбачених про­грамою нормативно-право-вих актів, знанні та вірному розумінні змісту правових норм, їх характерних рис та особ-ливостей, основних понять і катего­рій; спро-можний давати правильні їх тлумачення, ло-гічно і граматично правильно викладати думки
	0 балів (не за-раховано)	Студент не відповів на поставлені запитання, або відповідь є неправильною, не розкриває сутності питання, або допущені грубі змістовні помилки, які свідчать про відсутність знань у студента, або їх безсистемність та поверхо-вість, невміння сформу­лювати думку та вик-ласти її; незнання загальних положень прог-рами дисципліни
Практичні завдання	10-5 балів (зараховано)	Студент правильно вирішив ситуацію на осно-ві дію­чого законодавства, вірно обгрунтував рішення з посиланням на конкретні норми за-конодавчих актів, логічно і послідовно аргу-ментує і викладає свою точку зору
	0 балів (не зараховано)	Студент не вирішив ситуації, або вирішив її невір­но, чи неправильно обґрунтовує своє рішення, або ж неспроможний його аргумент-тувати.
Тестові завдання	5 балів (зараховано)	Студент вирішив більшість тестових завдань абсо­лютно правильно і повно.
0 балів (не зараховано)	Студент не вирішив більше половини тестових за­вдань, або вирішив невірно, чи відповідь на них є неповною

 

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ

„КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО УКРАЇНИ”

Тема 1. Поняття кримінально-виконавчого права. Предмет і система курсу. Кримінально-виконавче законодавство

Поняття кримінального-виконавчого права.Предмет кримінально-вико-навчого права. Особливості правового регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі виконання кримінальних покарань.Місце кримінально-виконавчого права в системі права.Основні принципи кримінально-виконавчого права.Наука кримінально-виконавчого права та її предмет.Предмет і система курсу кримінально-виконавчого права.

Поняття кримінально-виконавчого законодавства України, його значення та основні риси.Завдання кримінально-виконавчого законодавства, їх співвідношення з метою покарання, передбаченого ст.50 КК України.Система діючого кримінально-виконавчого законодавства України.Види та структура норм кримінально-виконавчого права.

 

Ізоляцією від суспільства

Кримінально-правові умови призначення штрафу як виду покарання. Роль державної виконавчої служби у виконанні штрафу. Штраф як основна міра покарання. Штраф як додаткова міра покарання. Стягнення майна засудженого. Реалізація майна засудженого. Кримінально-правові аспекти позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Законодавство України про обмеження та позбавлення права займати певні посади. Контроль за виконанням вказаних вище покарань.

Громадські роботи (підстави, строки виконання, контроль). Засоби впливу на осіб, які ухиляються від виконання громадських робіт. Види ухилень від громадських робіт.

Підстави виконання виправних робіт. Органи, які здійснюють контроль та облік покарання у вигляді виправних робіт. Права, обов’язки. Обмеження щодо осіб, які відбувають покарання у вигляді виправних робіт.

Конфіскація майна — підстави для виконання. Роль державного виконавця у разі конфіскації майна.

Обмеження волі як вид кримінального покарання. Особи, до яких не застосовується обмеження волі. Підстави зняття з обліку осіб, які засуджені до обмеження волі. Права, обов’язки та обмеження, що існують відносно осіб, які засуджені до обмеження волі. Види заохочень та стягнень відносно осіб, які засуджені до обмеження волі.

 

ПЛАН СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ) ЗАНЯТЬ КУРСУ

„КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО УКРАЇНИ”

Тема 1. Поняття кримінально-виконавчого права. Предмет і система курсу. Кримінально-виконавче законодавство

1. Кримінально-виконавча політика — поняття та принципи.

2. Кримінально-виконавче право — галузь права. Наука кримінально-вико-навчого права.

3. Норми та джерела кримінально-виконавчого права.

4. Взаємодія органів виконання покарань з іншими правоохоронними орга-нами.

Теми рефератів

1. Реалізація принципів кримінально-виконавчого права України.

2. Історія розвитку кримінально-виконавчого права.

3. Органи і установи виконання покарань в історії України.

4. Реформування кримінально-виконавчої системи в незалежній Україні.

5. Вимоги міжнародних актів про підвищений соціально-правовий захист
персоналу органів і установ виконання покарань.

6. Нагляд та контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань.

Практичні завдання

Задача № 1. Частина 1 ст. 138 КВК України встановлює, що засуджені у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами утримання мають право: витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, в сумі до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати; одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці тривале побачення; одержувати протягом року сім посилок (передач) і чотири бандеролі. Який характер цієї норми щодо форми вираження у вказівці? Обгрунтуйте свій висновок.

Задача № 2. Частина 1 ст. 118 КВК України встановлює, що засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. Який характер цієї норми за характером встановлюваного правила поведінки засуджених і адміністрації установ виконання покарань? Обгрунтуйте свій висновок.

 

Задача № 3. Частина 4 ст. 108 КВК України встановлює, що засудженим, які перевиконують норми виробітку або сумлінно виконують встановлені завдання, може бути додатково дозволено витрачати на місяць гроші в сумі тридцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; засудженим, які перевиконують норми виробітку або сумлінно виконують встановлені завдання на важких роботах чи роботах зі шкідливими умовами праці, – п'ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати незалежно від відбутого строку покарання. Який характер цієї норми за формою вираження вказівки і характером встановлюваних правил поведінки адміністрації і засуджених? Аргументуйте cвій висновок.

Задача № 4. У відповідності з ч. 2 ст. 130 КВК України, засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці та навчання довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Дайте аналіз цієї норми з точки зору її виду і структури.

 

Задача № 5. Борисюк засуджений судом м. Рівне за ч. 2 ст. 185КК України до трьох років позбавлення волі. З урахуванням попереднього взяття під варту початок відбування покарання Борисюком відраховується з 20 червня 2004 року. Вирок вступив у законну силу 25 серпня 2004 року. З якого моменту виникли кримінально-виконавчі правовідносини? Яким є за формою це правовідношення?

 

Кримінальні покарання

1. Характеристика кримінально-виконавчої системи.

2. Органи виконання покарань та їх система.

3. Установи виконання покарань.

4. Взаємодія органів виконання покарань з іншими установами.

5. Прокурорський нагляд за виконанням кримінальних покарань.

Теми рефератів

1. Соціальне-демографічна характеристика особистості засудженого.

2. Засоби забезпечення режиму в установах виконання покарань.

3. Довічне позбавлення волі в окремих державах Америки (США), Євро-пи (Великобританія, Франція, ФРН) і Азії (Японія).

4. Виконання покарання у вигляді довічного позбавлення волі з погляду гуманності і досягнення цілей кримінально-виконавчого законодавства.

Практичні завдання

Задача № 1. Засуджена до 5 років позбавлення волі Дем’яненко після відбування 2 ^-х років визначеного строку покарання допустила порушення режиму: була затримана в жилій зоні під час самовільного пересування з їдальні у гуртожиток сама, про що було складено акт про порушення режиму відбування покарання. Начальник установи, розглянувши матеріали, виніс постанову про відправлення засудженої Дем'яненко за злісне порушення режиму відбування покарання в дисциплінарний ізолятор строком на 15 діб. Чи правильно було накладено дисциплінарне стягнення на засуджену Дем'яненко? Дайте поняття злісного порушення режиму утримання і назвіть, які правові підстави для визнання засудженого злісним порушником режиму? Чи правомірні дії начальника УВГІ, якби він за це порушення застосував дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на одержання чергової посилки або передачі?

Задача № 2. Кравчука було засуджено до 5 років позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії максимального рівня безпеки. Після відбування 2^-х місяців покарання він звернувся зі скаргою до прокурора на те, що адміністрація колонії відмовляє йому в одержанні посилок. Чи має підстави така скарга засудженого?

Задача № 3. Після відбування одного місяця покарання в колонії середнього рівня безпеки засуджена Шевченко звернулася з проханням до адміністрації надати їй одне тривале побачення з чоловіком та дітьми, які вже прибули на короткострокове побачення. Яке рішення може прийняти адміністрація?

 

Практичні завдання

 

Задача. Засуджений Воронухін Г.А. в березні поточного року не працював у зв'язку з хворобою. В квітні він звернувся до продавця магазину з проханням відпустити йому продукти харчування та предмети першої необхідності, але одержав відмову. Бухгалтер-операціоніст пояснив, що незважаючи на те, що на його розрахунковому рахунку є гроші, зароблені в ВТУ, він не має права на придбання продуктів харчування та предметів першої необхідності, оскільки в березні не працював.

Воронухін звернуся до начальника виправно-трудової колонії зі скаргою на дію продавця та бухгалтера.

Чи обгрунтована скарга засудженого Воронухіна?

Який встановлено порядок придбання засудженими продуктів харчування та предметів першої необхідності?

 

 

Практичні завдання

Задача № 1. Засудженому Ларіну, який відбуває покарання у виховно-трудовій колонії, 1 лютого поточного року виповнилося 18 років. Ларіну залишилося відбувати покарання 7 місяців. За місцем відбування покарання він характеризується позитивно. Чи можливе подальше перебування Ларіна у виховній колонії для неповнолітніх?

Задача № 2. Засудженій Коптюк, яка має дитину віком 2 роки, за позитивну поведінку у виховно-трудовій колонії було дозволено проживати за межами колонії. Начальник загону неодноразово робила зауваження, щоб засуджена Коптюк, знаходячись за межами колонії, не одягала цивільного одягу, а носила спеціальний одяг. Коптюк на ці зауваження не звертала уваги. Начальник загону подала рапорт начальнику колонії, в якому клопотала про позбавлення права Коптюк проживати за межами колонії. Як повинна бути вирішена справа?

Тема 7. Порядок виконання покарань, не пов’язаних з

Ізоляцією від суспільства

1. Порядок і умови виконання покарань у вигляді штрафу.

2. Порядок і умови виконання покарань про позбавлення військового, спе-ціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу.

3. Порядок і умови виконання покарань про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

4. Порядок і умови виконання покарань у вигляді виправних робіт, гро-мадських робіт та обмеження волі.

5. Порядок конфіскації майна засудженого.

Теми рефератів

1. Виправний центр як установа, що виконує обмеження волі, його задачі,
функції, нормативна основа діяльності.

2. Арештний дім як установа, що виконує покарання у вигляді арешту.

3. Особливості виконання майнових покарань за законодавством України.

4. Особливості звільнення від відбування покарання засуджених до пока-рань без позбавлення волі.

5. Правове регулювання виконання покарань засудженими військовослуж-бовцями.

Практичні завдання

Задача № 1. Засуджений за реалізацію недоброякісної продукції (ст. 227 КК України) до штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів Карташов І.О. звернувся до прокурора із проханням відстрочити йому сплату штрафу у зв'язку з відсутністю коштів. На який орган покладається виконання цього покарання? Обгрунтуйте порядок виконання покарання у вигляді штрафу та наслідки його несплати.

Задача № 2. Судом Солом'янського району м. Київ Коломийцева П.К. (1989 року народження) 15.03.2005 р. було засуджено за ч. 1 ст. 126 КК України до громадських робіт на строк до двохсот годин. 25.03.2005 р. він отримав чергову відпустку за основним місцем роботи на 24 дні і виїхав за межі міста. У травні до громадських робіт не приступав. Хто і яке рішення повинен прийняти щодо контролю за виконанням цього покарання?

Задача № 3. Даниленко, лікар за фахом, засуджений до 3^-х років позбавлення волі із позбавленням права займатися медичною діяльністю на три роки. З якого моменту обчислюватиметься строк додаткового покарання? Чи може Даниленко в колонії працювати лікарем?

Задача № 4. Свєтлов вчинив автотранспортний злочин, за який йому було призначено позбавлення волі на 1 рік і позбавлення права управління транспортним засобом строком на 3 роки. Відбувши строк позбавлення волі, він закінчив автошколу і, склавши іспит, отримав права. Чи правомірно поступив Свєтлов?

Задача № 5. Філімонов і Стрельников у заборонений для полювання час застрелили трьох кабанів і двох вовків, заподіявши мисливському господарству значну шкоду. Під час слідства з'ясувалося, що вони полювали без відповідного дозволу, хоча мисливські квитки у них є. Суд призначив їм покарання у вигляді позбавлення волі на 1 рік. Чи може суд призначити їм як додаткове покарання позбавлення права на полювання на 4 роки?

Теми рефератів

1. Правова природа адміністративного нагляду.

2. Роль соціальної адаптації у попереджені рецидиву.

Практичні завдання

Задача № 1. Сич був засуджений на 2,5 роки позбавлення волі. Строк відбування покарання починався 31 грудня 2003 р. Коли він закінчиться? Який порядок звільнення засуджених у зв'язку з відбуттям строку покарання?

Задача № 2. Засуджений Таран, строк покарання якого закінчується через 3 місяці, звернувся до адміністрації з проханням дозволити йому відростити волосся на голові, оскільки він бажає приїхати додому у тому вигляді, в якому його запам'ятали рідні та друзі. Що має відповісти адміністрація установи?

Задача № 3. На час звільнення з виховної колонії ніхто з родичів 15-річного Жолоба не приїхав до колонії зустріти його. Батьки Жолоба проживають в іншому місті, розташованому за 600 км від колонії. Як у такому випадку повинна діяти адміністрація колонії?

 

Змістовий модуль 1

ТЕМИ 1-4

Тема 1. Поняття кримінально-виконавчого права. Предмет і система курсу. Кримінально-виконавче законодавство.

Тема 2. Державні органи та установи, які виконують кримінальні покарання.

Тема 3. Засуджені – суб’єкти кримінально-виконавчого права.

Тема 4. Виконання покарання у вигляді позбавлення волі. Відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Контроль знань здійснюється у формі усних відповідей або самостійних письмових робіт за рішенням викладача, який проводить модульний контроль знань.

Змістовий модуль 2

ТЕМИ 5-9

Тема 5. Праця засуджених до позбавлення волі.

Тема 6. Відбування покарання у вигляді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми.

Тема 7. Порядок виконання покарань, не пов’язаних з ізоляцією від суспільства.

Тема 8. Звільнення від відбування покарань.

Тема 9. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання.

Контроль знань здійснюється у формі усних відповідей або самостійних письмових робіт за рішенням викладача, який проводить модульний контроль знань.

ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ

З КУРСУ „КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО УКРАЇНИ”

1. Виправно-трудове законодавство України та його завдання.

2. Поняття кримінально-виконавчої політики, її основні принципи.

3. Поняття кримінально-виконавчого права, його основні принципи.

4. Мета і завдання кримінально-виконавчого законодавства України.

5. Поняття і зміст норм кримінально-виконавчого права.

6. Джерела кримінально-виконавчого права.

7. Виправно-трудові правовідносини, їх особливості.

8. Характеристика соціально-економічних, політичних та особистих прав і обов’язків засуджених.

9. Види органів і установ виконання покарань.

10. Державна виконавча служба.

11. Кримінально-виконавча інспекція.

12. Військові частини, гауптвахти.

13. Арештні доми.

14. Виправні центри.

15. Дисциплінарний батальйон.

16. Виправні колонії.

17. Виховні колонії.

18. Застосування до засуджених заходів медичного характеру.

19. Прокурорський нагляд за виконанням кримінальних покарань.

20. Відомчий контроль.

21. Відвідування установ з виконання покарань.

22. Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених.

23. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час вико-нання кримінальних покарань.

24. Виконання покарання у вигляді штрафу.

25. Виконання покарання у вигляді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

26. Виконання покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні

посади або займатися певною діяльністю.

27. Виконання покарання у вигляді громадських робіт.

28. Виконання покарання у вигляді виправних робіт.

29. Виконання покарання у вигляді службових обмежень для військово-службовців.

30. Виконання покарання у вигляді конфіскації майна.

31. Виконання покарання у вигляді арешту.

32. Виконання покарання у вигляді обмеження волі.

33. Порядок і умови відбування покарання у вигляді обмеження волі.

34. Умови праці засуджених до обмеження волі.

35. Медичне обслуговування засуджених до обмеження волі.

36. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до обмеження волі.

37. Соціально-виховна робота із засудженими до обмеження волі.

38. Заходи заохочення, що застосовуються до осіб, засуджених до обме-ження волі.

39. Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі.

40. Порядок застосування заходів заохочення і стягнення до осіб, засуджених до обмеження волі.

41. Порядок виконання покарання у вигляді утримування в дисциплін-нарному батальйоні військовослужбовців.

42. Режим у дисциплінарному батальйоні.

43. Праця засуджених військовослужбовців.

44. Військове навчання засуджених військовослужбовців.

45. Соціально-виховна робота із засудженими військовослужбовцями.

46. Ради громадськості засуджених військовослужбовців.

47. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до засуджених військовослужбовців.

48. Матеріально-побутове та медичне забезпечення засуджених військово-службовців.

49. Визначення засудженому до позбавлення волі виду колонії та направлення засуджених до позбавлення волі для відбування покарання.

50. Переміщення засуджених до позбавлення волі.

51. Залишення у слідчому ізоляторі чи направлення до виправної колонії максимального рівня безпеки засуджених до позбавлення волі для роботи з господарського обслуговування.

52. Порядок прийняття засуджених до позбавлення волі у виправні та виховні колонії.

53. Роздільне тримання засуджених до позбавлення волі у виправних і виховних колоніях.

54. Відбування засудженими всього строку покарання в одній виправній чи виховній колонії.

55. Структурні дільниці виправних і виховних колоній.

56. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці карантину, діагностики і розподілу.

57. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці ресоціалізації.

58. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці посиленого контролю.

59. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці соціальної адаптації.

60. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці соціальної реабілітації.

61. Зміна умов утримування засуджених до позбавлення волі.

62. Переведення засуджених до позбавлення волі.

63. Режим у колоніях та його основні вимоги.

64. Технічні засоби нагляду і контролю.

65. Оперативно-розшукова діяльність у колоніях.

66. Режим особливих умов у колоніях.

67. Підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї.

68. Права і обов’язки засуджених до позбавлення волі.

69. Придбання засудженими до позбавлення волі продуктів харчування, предметів першої необхідності, літератури та письмового приладдя.

70. Побачення засуджених до позбавлення волі з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови.

71. Короткочасні виїзди за межі виправних і виховних колоній.

72. Одержання засудженими до позбавлення волі посилок (передач) і бандеролей.

73. Листування засуджених до позбавлення волі.

74. Одержання і відправлення засудженими до позбавлення волі грошових переказів.

75. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі.

76. Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі.

77. Виконання примусового лікування.

78. Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці.

79. Умови праці засуджених до позбавлення волі.

80. Оплата праці засуджених до позбавлення волі.

81. Відрахування із заробітку або іншого доходу засуджених до позбав-лення волі.

82. Пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі.

83. Соціально-виховна робота із засудженими до позбавлення волі.

84. Основні напрями, форми і методи соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі.

85. Організація загальноосвітнього і професійно-технічного навчання засуджених до позбавлення волі.

86. Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі.

87. Богослужіння і релігійні обряди в колоніях.

88. Вільний час засуджених до позбавлення волі.

89. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі.

90. Порядок застосування заходів заохочення і стягнення до осіб, позбавлених волі.

91. Злісний порушник установленого порядку відбування покарання.

92. Порядок застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі.

93. Посадові особи, які застосовують заходи заохочення і стягнення, обсяг їх повноважень.

94. Підстави і розмір матеріальної відповідальності засуджених до позбавлення волі.

95. Порядок стягнення матеріальних збитків, заподіяних засудженими до позбавлення волі.

96. Виправні колонії мінімального рівня безпеки.

97. Виправні колонії середнього рівня безпеки.

98. Виправні колонії максимального рівня безпеки.

99. Відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років.

100. Проживання жінок, засуджених до позбавлення волі, за межами виправної колонії.

101. Особливості відбування покарання у виправних колоніях.

102. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до засуджених неповнолітніх.

103. Посадові особи, які застосовують заходи заохочення і стягнення до засуджених неповнолітніх, обсяг їх повноважень.

104. Переведення засуджених із виховної колонії до виправної.

105. Залишення у виховних колоніях засуджених, які досягли вісімнад-цятирічного віку.

106. Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених неповнолітніх.

107. Порядок і умови виконання та відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

108. Підстави для звільнення від відбування покарання.

109. Припинення відбування покарання і порядок звільнення.

110. Порядок дострокового звільнення від відбування покарання.

111. Правовий статус осіб, які відбули покарання.

112. Допомога особам, які звільнені від відбування покарання.

113. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання.

114. Громадський контроль за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання.

115. Порядок здійснення громадського контролю за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання.

116. Заходи громадського впливу стосовно осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання.

117. Органи, що здійснюють контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

118. Порядок здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

119. Обчислення іспитового строку.

120. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлен-ня волі.

 

 

Підсумковий контроль знань студентів

Підсумковий контроль знань студентів включає результати оціню­вання поточної роботи та семестрові заліки. Метою підсумкового конт­ролю знань є визначення дійсного рівня знань студентів з конкретної дисципліни за обсягом, якістю, глибиною та вмінням застосовувати одержані знання у практичній діяльності відповідно до моделі конкрет­ного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Підсумковий контроль знань з дисципліни проводиться у формі за­ліку за білетами, кожен з яких включає 2 питання, 1 практичне завдання. Питання, що включаються до білетів, є вузловими, узагальненими, комплексними, потребують творчого підходу під час побу­дови відповіді та уміння синтезувати отримані знання.

Питання до білетів відбираються в межах програмних питань, що становлять зміст навчальної дисципліни. Програмні питання студенти отримують на початку навчального семестру. Передумовою для скла­дання підсумкового заліку з дисципліни є поточна робота протягом се­местру.

Підсумкова оцінка з дисципліни є загальною і складається із суми балів за результатами оцінювання поточної роботи студента.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Конституція України (прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.). — К., 1996.

2. Кримінально-виконавчий кодекс України: Офіційний текст від 11 липня 2003 р. — К.: Атіка, 2003. Page 26.

3. Кримінальний кодекс України. — К.: Істина, 2001.

4. Закон України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” від 1 грудня 1994 р. // ВВР України. — 1994. — № 52. — Ст. 455.