Теорії міжнародної міграції робочої сили

 

Розуміння причин та наслідків процесів міждержавного обміну робочою силою, роз­робка на цій основі ефективної міграційної політики вимагає знання теоретичних засад міжнародної міграції робочої сили. Розглянемо основні з існуючих теорій.

У теорії людського капіталу (Дж. Бекер, X. Кларк) причини міграції розглядаються на макрорівні. Якість індивідуальної робочої сили (людський капітал) є результатом інвестицій сім'ї та суспільст­ва в освіту, здоров'я конкретної людини. Наслідком міграції може бути або розвиток або втрата людиною власного капіталу. Усе зале­жить від співвіднесення вигод та втрат від неї. Серед втрат пропону­ється враховувати не лише економічні, а й психологічні, моральні. До них відносять і обмеження спілкування з близькими й рідними й можливість отримання доступу до культурних надбань іншої країни, користування благами більш високого рівня.

Економіка сімейної міграції враховує відмінність в оцінюванні наслідків міграції окремими членами родини. Саме балансування, кореляція економічних, соціальних та психологічних наслідків міжнародної міграції серед членів домогосподарства визначає стратегію сімейної пари.

Нова економічна теорія міграції (О. Старк, Е. Тайлор) спирається на твердження, що рішення про міграцію приймає не окрема особа, а домогосподарство, сім'я в цілому. Метою міграції може бу­ти не лише максимізація прибутку від трудової діяльності, а й ско­рочення ризиків, пов'язаних з недостатнім розвитком ринку праці на батьківщині. Економічний розвиток може посилювати міграційні процеси, адже він стимулює капіталовкладення в країни, що розвиваються.

Теорія сегментування, подвійного ринку праці (М. Піоре, А. Порт) зосереджує увагу на змінах, що виникають на ринках робо­чої сили в процесі розвитку постіндустріальних тенденцій у промис­лово розвинутих країнах. Ринки праці розподіляються на два сегмен­ти – перший, що забезпечує зайнятість висококваліфікованої робо­чої сили з промислово розвинених країн і високий рівень оплати праці, та другий – для робочої сили з низькою кваліфікацією, рів­нем оплати праці, низькою стабільністю зайнятості та відсутністю перспектив професійного росту. Відповідно другий сектор не при­ваблює національну робочу силу та призначається для мігрантів.

Неокласичний підхід (Дж. Харіс, М. Тодаро) пояснює міграцію робочої сили економічною нерівністю між країнами, різницею у рівнях заробітної плати. Відповідно, робоча сила спрямовується у країни, де є можливість за рівні трудові зусилля отримати більшу компенсацію. В міру зменшення пропозиції робочої сили в країні еміграції та підвищення рівня економічного розвитку, а, відповідно, продуктивності праці й заробітної плати, скорочується розрив у їх рівні, порівняно з країнами імміграції. В кінцевому підсумку країна, що розви­вається й сама може перетворитися у чистого імпортера робочої сили.

Теорія «процвітання» або «технологічного розвитку» (Дж. Саймон) звертає увагу на позитивні економічні та демографічні наслідки еміграції для приймаючої країни. Результати праці емігрантів значно перекривають компенсацію, що вони отримують. Тому цей процес стимулює економічний розвиток.

Інтенсивність імміграції в теорії «притягання – виштовхування» (pull-push) (E. Лі) залежить від привабливості країни, наяв­ності перепон, відстані між країнами – чинниками, що забезпечують тяжіння іммігрантів до цих країн. Активність еміграції визначається чинниками, що стимулюють потенційних мігрантів до пошуку місць працевлаштування в інших країнах. До того ж необхідно враховува­ти особливості суб'єктивного сприйняття цих чинників потенційни­ми мігрантами.

Теорія суспільного капіталу (Д. Масей, Л. Голдінг) акцентує увагу на «суспільному капіталі» мігрантів – певних схемах інтегра­ції у ринок праці, включення в суспільне життя країни імміграції, що виробили перші емігранти і до яких з більшою легкістю можуть звернутися нові емігранти. До суспільного капіталу також належать різноманітні державні, суспільні й комерційні інститути, що забезпечують посередницькі послуги у галузі трудової міграції між краї­нами. Усі вони полегшують трудовим мігрантам процес інтеграції у життя в нові країни.

Теорія міграційних мереж (Д. Массі) базується на явищі, що отримало назву «співтовариство мігрантів». Воно охоплює колиш­ніх, теперішніх та потенційних мігрантів, що проживають в обох країнах, родичів, товаришів, мігрантів-земляків. Наявність міграцій­них мереж полегшує інтеграцію новоприбулих. Теорія кумулятив­ної причинності є результатом подальшого розвитку теорії мігра­ційних мереж.Наявність сталих мережевих зв'язків забезпечує самовідтворення міграційних процесів. Як наслідок, міграційні по­токи набувають внутрішньої інерції, що дозволяє відповідним суспі­льствам чинити спротив обмежувальній міграційній політиці.

Теорія міграційних систем (Р. Билсбороу, Д. Массі) є результатом спроби поєднати різні концепції, що пояснюють міжнародну міграцію робочої сили. Вона стверджує, що міжнародні міграційні потоки зумовлюються широким спектром чинників. Наявність стій­ких міграційних потоків забезпечує формування міграційних сис­тем, що охоплюють країни імміграції та еміграції, світову економіку в цілому.

У теорії світових систем або світового господарства стверджується, що міграційні потоки, перш за усе, виникають між колиш­німи колоніями та метрополіями. В подальшому міграційні процеси сти­мулюються розвитком світових ринків товарів та послуг. Активність міжнародної міграції підвищується завдяки розвитку транспортних систем, засобів зв'язку.

Розробники концепції нового міжнародного економічного порядку (В. Бонінг, Г. Бхагваті) ставлять питання про розробку «механізму більш повної та справедливої компенсації» країнам масової еміграції за використання робочої сили. Автори звертають увагу на якісні характеристики робочої сили мігрантів та негативні наслідки масової еміграції найбільш кваліфікованої робочої сили для країн, що розвиваються.

Теорія світового ринку праці (Е. Плетньов) стверджує, що глобальний ринок праці формується під впливом співвіднесення попиту й пропозиції робочої сили, рівнів оплати праці в різних країнах, динамікою світових політичних, економічних, демографічних та інших процесів.

Розглянуті теорії з різних сторін пояснюють міжнародну міграцію робочої сили та її наслідки для країн еміграції, сприяють вироб­ленню ефективної міграційної політики.

До офіційних джерел інформації при міграцію робочої сили належать дані про міграційний рух населення, що розраховуються на підставі обліку талонів статистичного обліку й листків прибуття й вибуття; дані обліку громадян України, що постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, які обраховуються дер­жавною консульською службою; дані державної статистичної звіт­ності за формою № 1-ТМ (трудова міграція) «Звіт про чисельність і склад громадян України, що тимчасово працюють за кордоном», у цьому звіті відбивається кількість громадян України, які скориста­лися послугами посередницьких агентств, що займаються праце­влаштуванням за кордоном. Варто враховувати, що офіційно реєст­рується лише незначна частина громадян, які виїжджають на роботу за кордон.

Серед показників, що характеризують участь країни у міжнародній міграції робочої сили можна виділити абсолютні показники кількос­ті трудових емігрантів та іммігрантів, коштів зароблених та перера­хованих трудовими мігрантами в країну та з неї, міграційне сальдо, частку трудових мігрантів (іноземної робочої сили) в загальному обсязі робочої сили країни, частку у ВВП країни коштів, зароблених іноземними мігрантами.