Дати оцінку суспільно-політичного розвитку УРСР в умовах десталінізації радянського суспільства 1953 – 1964 рр.

Період другої половини 50 – першої половини 60-х рр. в історії СРСР і України характеризується певною демократизацією (лібералізацією) суспільно-політичного життя. Перші кроки на шляху демократизації СРСР було зроблено після смерті Й.Сталіна (помер 5 березня 1953 р.): навесні 1953 р. – Г.М.Маленковим та ін. членами колективного керівництва, а з вересня 1953 р. – М.С.Хрущовим.

Суть демократичних змін полягала у десталінізації суспільного життя. На її першому етапі (1953 – 1955 рр.) в Україні розпочалася реабілітація жертв сталінських репресій, було припинено кампанії проти націоналізму, уповільнено процес русифікації, розширено права республіки. Першим секретарем ЦК КПУ став О.Кириченко, другим секретарем – М.Підгорний. У 1954 р. в Україні і СРСР урочисто відзначали 300-річчя Переяславської угоди між Україною та Росією. У цьому ж році відбулась передача Кримської області від Російської Федерації Україні.

Другий етап десталінізації розпочався у 1956 р. – із засудженням культу Сталіна на ХХ з’їзді КПРС виступив Перший секретар ЦК КПРС М.С.Хрущов. Він охарактеризував сутність культу особи Сталіна і його наслідки (його доповідь вперше була опублікована у 1989 р.). Сталінські репресії керівництво СРСР після з’їзду пояснювало “викривленням”, відходом від “ленінського курсу” – тому звільнений від цих викривлень соціалістичний лад мав довести свою історичну перевагу над капіталізмом. Після з’їзду послабшав тиск офіційної ідеології, що сприяло „відлизі” у культурному житті, але сутність радянського тоталітарного режиму не зазнала змін.

Були посмертно реабілітовані В.Затонський, Є.Квірінг, С.Косіор, П.Постишев, Ю.Коцюбинський, маршали Радянського Союзу В.Блюхер, М.Тухачевський, командарми І.Уборевич і Й.Якір. Було переглянуто основні справи репресованих у повоєнний період, амністовано німецьких військовополонених та дозволено їм повернутися до Німеччини (НДР). Амністію отримали більшість членів ОУН. та вояків УПА. До 1957 р. в Україну повернулися 65 тис. депортованих членів сімей, пов’язаних з діяльністю українських націоналістів.

Позитивні зміни відбулися в українській історичній науці: у 1957 р. українські історики отримали дозвіл на випуск власного часопису – „Український історичний журнал”, незабаром були опубліковані перші томи „Української Радянської Енциклопедії” та „Історія міст і сіл Української РСР”. Молоде покоління заявило про себе в прозі, поезії, кінематографії.

У 1957 р. в Києві було створено комп’ютерний центр, який у 1962 р. було перетворено в Інститут кібернетики Академії наук УРСР. У 1961 р. в Україні було одержано перші штучні алмази. Республіка залишалась центром науки у галузі електрозварювання, яку очолював академік Є.Патон. Українську школу біохіміків очолював академік О.Палладін. У другій половині 50-х років розпочав свою діяльність лікар-хірург М.Амосов. Українські вчені та інженери брали активну участь в розробці та запуску перших штучних супутників Землі та першого польоту людини в космос.

На жаль, розпочата критика культу особи мала абстрактний характер і не викривала суті командно-адміністративної системи. Це зумовило непослідовність і суперечливість політичних реформ. Перші ознаки повороту назад проявилися у публічних виступах Хрущова у 1957 р., коли він несподівано заговорив про загалом позитивну роль Сталіна в історії партії й держави. Головним об’єктом критики в Україні з цього часу стали “буржуазний націоналізм” і “сіонізм”. Одним із проявів курсу згортання лібералізації стала форсована атеїстична кампанія (1957-1964 рр. – 1/2 церковних громад України залишалася без храмів, 2/3 монастирів перестали діяти. Останні роки перебування Хрущова при владі ознаменувалися боротьбою з інтелігенцією. Переслідування інтелігенції й ігнорування прав людини зумовило появу опозиційно-дисидентського руху. Цей період увійшов в історію під назвою „відлиги”, епоха шістдесятників.

Основою суспільної свідомості у хрущовську добу була ідея побудови комунізму. Ця ідея лягла в основу третьої програми партії, ухваленої на ХХІІ з’їзді КПРС (17-31 жовтня 1961 р.). Будуючи комунізм, СРСР за двадцять років, за словами Хрущова, дожене і пережене США за всіма показниками суспільного виробництва (Хрущов не розумів сутність НТР на Заході, який розвивав нові технології, у СРСР – рахували кількісно).