Конфлікти в духовній сфері суспільства

Конфлікти у духовній сфері суспільства (духовні кон­флікти) виникають на основі протиріч, які виникають у процесі виробництва, розподілу та споживання духовних цінностей. Такі конфлікти охоплюють сферу громадської свідомості, науку, релігію, літературу, мистецтво, а також соціальні інститути, які керують цими явищами.

Суб'єктами духовних конфліктів можуть бути як окремі держави, міжнародні спільноти, соціальні групи, партії та ін., так і окремі особистості. Однією із суттєвих особливостей таких конфліктів є те, що вони зачіпають культуру народів, їх традицій і звичаї.

Конфлікти духовної сфери - це протиборство суб'єктів соціальної взаємодії на основі протилежно спрямованих інтересів, цінностей і поглядів у процесі виробництва, розподілу і спо­живання духовних цінностей.

Духовні конфлікти дуже різноманітні. Найбільш розпо­всюдженими і гострими серед них є конфлікти релігійні, конфлікти у сфері мистецтва, а також ідеологічні. Основними формами проявлення таких конфліктів є дискусія, критика, переслідування інакомислячих та ін. Найбільш поширеною та гострою формою духовних конфліктів є ідеологічна боротьба.

Управління конфліктами в сфері духовних відносин передбачає всі види діяльності, які пов'язані з прогнозуванням, попередженням, регулюванням та вирішенням конфліктних ситуацій. В управлінській діяльності слід враховувати той факт, що духовні конфлікти найчастіше зачіпають культуру народів, їх традиції і звички, що додає їм особливої гостроти і затяжний характер. Тому розв'язати такі конфлікти можна лише на взаємній повазі до національних культурних цінностей, визнанні права кожного народу на свою культуру та духовну спадщину.

КОНФЛІКТИ В ОРГАНІЗАЦІЇ

Організація є основним осередком у соціальній структурі сучасного суспільства. Соціальне життя людей відбувається в тих або інших організаціях - виробничих, наукових, комер­ційних, суспільних таін. Складна система відносин в організації є об'єктивною передумовою виникнення різноманітних конфліктів, які є специфічними як за змістом і динамікою, так і за способами їх розв'язання.

Організація - це соціальна група, яка об'єднує людей, діяльність яких свідомо координується і спрямовується для досягнення загальної мети. Організація як соціальний інститут має ряд властивостей: об'єднання у своєму складі не менше двох осіб; наявність загальної мети, заради якої вона створена; спільна праця під загальним керівництвом; наявність чіткої структури управління з розподілом прав і обов'язків між працівниками.

Кожна організація характеризується внутрішнім і зов­нішнім середовищем. Основу внутрішнього середовища становлять її функціональна структура, мета і завдання, ресурси, технології та комунікації. Зовнішнє середовище включає в себе фактори й соціальні умови, які впливають на організацію зовні (споживачі і постачальники ресурсів, конкуренти, закони і державне регулювання, профспілки, стан економіки, політичні й соціокультурні фактори, науково-технічний прогрес, між­народні події тощо). Саме фактори внутрішнього і зовнішнього середовища становлять причини організаційних конфліктів.

Різноманіття конфліктів в організації можна показати у вигляді табл. 10.1.

 

Таблиця 10.1. Типи конфліктів в організації

 

Ознаки класифікації конфліктів	Типи конфліктів	Причини виникнення кон­фліктів
Суб 'єкти конфлікту	Між особистісні конфлікти: а) вертикальні (керівник -підлеглий); б)горизонтальні(між суб'єктами одного ієрар­хічного рівня управління)	• організаційно-технічні; • соціально-психологічні; • обмеження свободи творчо­ сті та активності діяльності; • низький рівень моральності та педагогічної культури
	Міжгрупові конфлікти: а) між структурними під­ розділами; б) між групами співробіт­ ників одного підрозділу; в) між керівництвом орга­ нізації і персоналом; г) між адміністрацією та профспілками	• розподіл ресурсів; • незадовільні комунікації; • розбіжності у меті; • незадовільні умови праці; • порушення трудового зако­ нодавства; • порушення договірних зо­ бов'язань
	Конфлікти в системі "особистість - група ": а) між керівником і колек­ тивом організації або структурного підрозділу; б) між рядовим працівни­ ком і колективом органі­ зації або структурного підрозділу	Керівник — колектив: • стиль управління; • низька компетентність; • вплив неформальних лідерів Працівник - колектив: • конфліктна особистість; • порушення групових норм; Лідер - група: • низька професійна підгото­ вка; • перевищення повноважень лідерства; • зміна групової свідомості
Джерела конфлікту	Структурні конфлікти (конфлікти між структур­ними підрозділами)	• протиріччя у завданнях, які вирішуються суб'єктами конфлікту
	Інноваційні конфлікти: (пов'язані з розвитком ор­ганізації, її структурними змінами)	• зміни в організаційній стру­ ктурі; • порушення норм і правил взаємовідносин; • невідповідність кваліфікації працівників інноваційним змінам
	Позиційні конфлікти: (виникають на підставі значимості тих або інших	• розбіжності у завданнях і меті; • груповий егоїзм;
	суб'єктів соціальної взає­модії всередині органі­зації)	• неправильне розуміння працівниками своїх обов'язків
	Ресурсні конфлікти (виникають у процесі розподілу ресурсів та їх використання)	• обмеження ресурсів; • порушення принципу справедливості при їх роз­ поділі
	Динамічні конфлікти (зумовлені соціально-психологічною динамікою організації)	• соціально-психологічні причини, які відображу­ють етапи становлення і розвитку колективу
Тип функціо­нальної системи	Організаційно-технологічні конфлікти	• неузгодженість формальних організаційних процедур; • порушення технологічних процесів; • незбалансованість робочих місць
	Конфлікти у соціально-економічній системі ор­ганізації	• незадовільна заробітна плата; • недосконала система стимулювання; • дисбаланс у розподілі ре­сурсів між підрозділами
	Конфлікти в адміністра­тивно-управлінській сис­темі	• економічні і організаційно - технологічні причини (на­звані вище); • невиконання керівництвом своїх обіцянок; • порушення договірних зобов'язань; • наявність неповної інформації про реальний стан справ
	Конфлікти, пов'язані з функціонуванням нефор­мальних організацій	• протиріччя в системі фор­мальних і неформальних стосунків; • зіткнення формальних і неформальних інтересів
	Конфлікти, пов 'язані з функціонуванням стосун­ків у соціально-психологічній сфері	• порушення системи формальних і неформальних стосунків, які склались у групі; • порушення групових норм; • боротьба за лідерство; • зіткнення групових інте­ресів, мети, цінностей

Конфлікти в організації - це конфлікти, які виникають між суб'єктами соціальної взаємодії всередині організації.

Особливе місце в управлінні організаційними конфліктами займає їх прогнозування і попередження на основі контролю рівня соціальної напруженості. У соціології конфлікту розроб­лено методику оцінювання конфліктності організації на основі визначення інтегрального показника соціальної напруженості. Цей показник розраховується методом факторного аналізу за формулою:

К=(Х₁ + Х₂ +...Х_п)/Р,

де К - коефіцієнт соціальної напруженості;

Хп - фактори незадоволеності (заробітною платою, умовами праці, стилем управління тощо);

Р - кількість факторів, які спричинюють незадоволення більш як у половини опитаних.

Шкала оцінювання конфліктності:

К<20% - задовільний стан стосунків;

20% <К<40% - нестійкий стан стосунків;

40 % <К<70 % - передкризовий стан стосунків;

К> 70% - кризовий стан стосунків.

Ознаки соціальної напруженості можуть бути виявлені також методом звичайного спостереження. Ознаки конфлікту, що назріває в організації: стихійні мітинги та страйки; збільшення кількості неявок на роботу; зниження продук­тивності праці; збільшення кількості локальних конфліктів; масові звільнення працівників за власним бажанням; розпо­всюдження чуток; колективне невиконання вказівок керів­ництва; зростання емоційної напруженості.

Однією з найважливіших особливостей управління орга­нізаційними конфліктами є те, що їх регулювання і розв'язання ґрунтується на нормативно-правовій базі (від Конституції України до установчих документів організації, що визначають систему прав, обов'язків, норм та правил усіх її членів).

КОНФЛІКТИ В СІМ'Ї

Сімейні конфлікти найрозповсюдженіші в суспільному житті. За оцінками спеціалістів, у 80 - 85 % сімей відбуваються конфлікти, а в 15 - 20 % виникають сварки з різних причин. Унікальність сімейних стосунків зумовлює не тільки специфіку виникнення і проходження сімейних конфліктів, але й від­бивається на соціальному та психічному здоров'ї усіх її членів.

Сімейні конфлікти - це протиборство між членами сім % на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів, поглядів та інтересів.

Розглянемо особливості сімейних конфліктів, які потрібно враховувати для їх попередження і вирішення.

По-перше. Сімейні конфлікти зумовлені унікальністю сімейних стосунків. Найважливішою особливістю їх є те, що їх основний зміст визначають як міжособистісні відносини (любов, родинні стосунки), так і правові й моральні обов'язки, пов'язані з реалізацією функцій сім'ї: репродуктивної, виховної, господарсько-економічної, рекреативної (взаємодопомога, підтримка здоров'я, організація дозвілля і відпочинку), комунікативної і регулятивної.

По-друге. Сімейні конфлікти відрізняються і за причинами. Найважливіші з них:

• обмеження свободи активності, діяльності, само­вираження членів сім'ї;

• відхилення в поведінці одного із членів сім'ї (алкоголізм, наркоманія та ін.);

• наявність протилежних інтересів;

• авторитарний тип взаємовідносин;

• наявність складних матеріальних проблем;

• авторитарне втручання родичів у сімейні стосунки;

• сексуальна дисгармонія та ін.

Класифікацію сімейних конфліктів подано в табл. 10.2.

При аналізі причин сімейних конфліктів важливо врахо­вувати соціальні фактори мікро- і макросередовища. До факторів мікросередовища слід віднести: погіршення матеріального становища сім'ї; надмірну зайнятість однієї або двох осіб на роботі; неможливість бажаного працевлаштування; тривала відсутність пристойного житла та ін. Фактори макросередовища визначаються насамперед економічною ситуацією в державі, можливістю нею підтримувати і допомагати розвитку сім'ї, а також соціально-психологічними умовами міжособистісних стосунків у суспільстві.

По-третє. Особливості сімейних конфліктів виявляються у їх динаміці, а також у формах протікання. У цілому динаміка сімейних конфліктів характеризується класичними етапами (виникнення суперечки, усвідомлення суперечки конфліктною, відкрите протиборство, розв'язання конфлікту та його емоційне переживання). Але такі конфлікти відзначаються підвищеною емоційністю, швидкістю проходження кожного з етапів, формами протиборства (докори, образи, сварки, сімейні скандали, порушення обіцянок тощо), а також способами їх розв'язання (примирення, досягнення злагоди, взаємні по­ступки, розлучення та ін.).

По-четверте. Суттєвою особливістю сімейних конфліктів є й те, що вони можуть мати тяжкі соціальні наслідки. Нерідко вони призводять до різноманітних захворювань, а іноді закінчуються трагічно. Особливо тяжко сімейні конфлікті позначаються на дітях.

Таблиця 10.2.

Класифікація сімейних конфліктів