Визначення техніко-економічних показників технологічної карти.

1. Визначення загального об’єму робіт:

× 9 + × 5 + × 12 + × 24 + × 16 =7.4 + 4.2 + 25.6 + 40.4 +15.3 = 92.9м³

2. Об’єм робіт по технологічній карті:

- нормативний = 92,9 (м^³)

- прийнятий = 92,9 (м^³)

3. Загальні працевитрати:

- нормативний = 92,81(люд.-дн.)

- прийнятий = 80 (люд.-дн.)

4. Тривалість процесу:

- нормативний 92,81/80 16=18,6 (змін)

- прийнятий = 16 (змін)

5. Питомі працевитрати:

- нормативний = 92,81/92,9=0,99 (люд.-дні/ м^³)

- прийнятий =80/92,9=0,86 (люд.-дні/ м^³)

6. Продуктивність праці:

- нормативний =100%

- прийнятий =92,81/80×100%=116%

7. Виробіток робітника за зміну:

- нормативний =92,9/92,81=1 (м^³)

- прийнятий =92,9/80=1,16 (м^³)

8. Виробіток бригади за зміну:

- нормативний =92,9/18,6=4,99 (м^³)

- прийнятий =92,9/16=5,8 (м^³)

 

 

Призначення календарного графіку

 

Календарний графік будівництва - це документована модель будівельного виробництва, в якому встановлюють раціональну послідовність, черговість і строки виконання будівельних рішень і будівельних процесів на об'єкті, що входять в склад програми будівельно – монтажних організацій

Календарний графік являється важливим документом ППРі складається з двох частин:

а) перерахування і об’єми робіт в їх технологічній послідовності;

б) трудомісткість виконаних робіт;

в) кількість змін і застосовані механізми

Графічна частина відображає технологічну взаємозв’язку усіх видів і визначає подовженість кожного будівельного процесу, а також будівництво в цілому.

Призначення календарного планування – це розробка і здійснення найбільш ефективної моделі організаційної та технологічної ув’язки робіт. В часі і просторі будівництво виконується при непереривному використанні трудових, матеріальних, технологічних і фінансових ресурсів з целлю своєчасного вводу в дію.

 

 

Вибір способів виконання робіт, машин і механізмів.

Найважливішим етапом проектування календарного плану є вибір методів виконання робіт. При виборі методів виконання робіт потрібно прагнути до комплексної механізації робіт із застосуванням нових високопродуктивних машин, орієнтуватися на прогресивні методи праці. При виборі основних видів робіт треба охопити такі питання:

максимальне використання механізації та комплексної механізації при виконанні БМР;

використання різної монтажної оснастки,пристосувань, риштування;

застосування передових методів і прийомів праці, прогресивної організації виробництва;

впровадження наукової організації праці (НОП) у будівництві;

використання засобів малої механізації;

забезпечення високої якості робіт.

Вибір методів виконання робіт і будівельних машин проводиться на підставі типових технологічних карт трудових процесів та довідкової літератури.

В сучасних умовах основним методом організації будівництва і виконання робіт являється поточний, що забезпечує максимальне сполучення виконання різних робіт на об’єкті.

При розробці календарного графіка весь комплекс робіт,які виконуються при спорудженні " Інструментально- формувального цеху" виділяємо наступні періоди:

● Підготовчий період;

● Основний період;

● Спеціальний період.

Підготовчий період.

Підготовка майданчика до будівництва. Склад і порядок робіт підготовчого періоду різний в залежності від напряму будівництва, прийнятої технології і місця будівництва. Ці роботи поділяють на:

●Поза майданчикові роботи;

● Внутрішньо майданчикові роботи.

В основному є такі наступні періоди: влаштування під'їзних шляхів автомобільних доріг до будівельного майданчика, приєднання і прокладання шляхів енерго- і водопостачання, і так далі.

Внутрішньо майданчикові - це роботи пов'язані з освоєнням будівельного майданчика і забезпечення нормального початку і розвитку

 

основного будівельного періоду будівництва: створення замовником опорної геодезичної сітки: освоєння будівельного майданчику - очищення території, знос споруд, відвід поверхневих і ґрунтових вод, влаштування тимчасових приміщень- господарчого призначення, складського господарства, а також створення диспетчерського зв'язку.

Основний період

●Земляні роботи

Земляні роботи є найважливішим етапом у якісні реалізації будь-якого будівельного проекту, при будівництві об'єкта різної складності. Від такого, наскільки ефективно і якісно будуть виконані земляні роботи, буде, в остаточному підсумку, залежати і якість усього будівництва в цілому.

 

Земляні роботи - комплекс робіт (заходів) пов'язаних з визнанням (розробленням), переміщенням і укладанням (за потреби – з розрівнюванням та ущільнюванням) ґрунту у відвал або інше визначене місце.

 

Розділяють земляні роботи:

● підготовчі - полягають у розчищені майданчиків від чагарів, лісу, викорчовуванні пнів, зниження рівня ґрунтових вод, осушення ділянки, розпушування твердих, мерзлих і скельних ґрунтів.

● основні - будування постійних (наприклад, земляних гребель, дамб, каналів, земляного полотна шляхів) і тимчасових(котлованів, траншей, перемичок та інших) земляних споруд, планування будівельних майданчиків, підготовка основ будинків і споруд (наприклад, закріплення і ущільнення ґрунтів), а також видалення земляних мас при розкритті родовищ корисних копалин.

При виконанні земляних робіт передбачені використання комплексної механізації.

Планування будівельного майданчику виконується бульдозером, зрізання рослинного шару ґрунту з переміщенням на 10 м і складання в спеціально відведених місцях. Потім ґрунт використовують для благоустрою території. Розробка ґрунту в котловані виконується екскаватором у відвал із навантаженням частину ґрунту на транспорт.

 

● Нульовий цикл

 

До нульового циклу відносяться роботи по влаштуванню монолітних фундаментів, фундаментних балок, вертикальної обмазувальної гідроізоляції, горизонтальної обклеювальної гідроізоляції, зворотна засипка та ущільнення пневмотрамбівками.

Улаштування монолітних фундаментів.

Монолітний фундамент - тип фундаменту, який має широке застосування в будівництві фундаментів цегляних та блокових будинків, будівель з важкими залізобетонними перекриттями.

Улаштування монолітних залізобетонних фундаментів потребує виконання комплексного процесу і складається з:

1. Улаштування опалубки.

Опалубку виготовляють на спеціалізованому заводі і поставляють замовнику в комплекті з технічною документацією. Опалубочні форми збираються із інвентарних елементів та встановлюється в робоче положення у відповідності з технічними правилами.

При встановленні опалубки, виконуються наступні вимоги:

● стяжки, тяжі та інші елементи кріплення не заважають бетонуванню;

● основа під опалубкою була вивірена до початку установки.

 

2. Арматурні роботи.

В процесі зведення монолітних залізобетонних конструкцій будівельники, отримав арматурні вироби ведуть укрупнений збір просторових каркасів, встановлюють в проектне положення їх закладні деталі та окремі стержні. Попередньо арматуру піддають механічній обробці. Її складові частини: розмотування, чистка, правка,нарізання, згинання та холодне зміцнення. Очистка стержнів ведуться ручними стальними щітками або електрощітками.

 

 

3. Бетонні роботи

 

Бетонування - завершальний та найбільш відповідальний етап зведення бетонних та залізобетонних конструкцій. Вони складаються з наступних основних технологічних процесів:

1. приготування бетонної суміші;

2. транспортування її до місця використання;

3. укладання в опалубку;

4. догляд за бетоном в період його твердіння та під час зняття опалубки.

Приготування бетонної суміші здійснюється на бетонних заводах.

4. Демонтаж опалубки.

Улаштування фундаментних балок.

Улаштування фундаментних балок виконуємо у відповідності з потребами СНіП 12-04 -20 0 2, проекту, ПВР, технологічних карт, схема операційного контролю якості та іншої технологічної документації,затвердженою в установленому порядку.

Роботу виконує кваліфікований працівник.

Складу робіт:

1. розбивання осей фундаментних балок;

2. стропування і подання фундаментних балок до місця улаштування;

3. улаштування в проектне положення і розтропування;

4. перевірка положення балок.

4.

Перед початком підіймання, фундаментні балки очищають від бруду.

Не допускається знаходження людей під фундаментної балкою під час установки в проектне положення.

 

● Надземна частина будівлі.

При зведенні надземної частини будівлі виконують такі роботи:

монтаж колон, залізобетонних ферм, плит покриття та підкранових балок.

Потім монтують стінові панелі, металеві виконані панелі, перегородки, встановлюють ворота, двері, скляні віконні панелі, встановлюють ворота, двері, склять віконні панелі, влаштовують покрівлю.

Монтаж колон.

При надходженні залізобетонних колон на будівельний майданчик треба перевірити відповідність розмірів їх проектним і точність положення закладних деталей.

Для підготовки колон під монтаж слід нанести чотирьох боків зверху колони і на рівні верху фундаментів осьові риски. На колони будують монтуватися підкранові балки, то з двох боків консолей, що складаються з двох віток, наносять риски осей балок.

Процес монтажу колон включає такі операції: стропування, піднімання і переміщення, орієнтування на проектне місце встановлення, вивірення тимчасове і постійне закріплення.

Для тимчасового закріплення колон у стаканах фундаментів застосовують клини, інвентарні клинові вкладки, розчалки або відкоси, поодинокі або групові кондуктори.

Після тимчасового закріплення стик колон з фундаментом заповнюють цементним розчином або бетонною сумішшю.

Знімають засоби тимчасового кріплення після того,як міцність бетону в стиках досягне 70% проектної міцності.

Монтаж колон одноповерхових будівель виконують самохідними кранами.

Вибір схеми руху кранів і послідовність монтажу колон залежить від ширини прогону, маси колони і виліту стріли крана.

 

Монтаж кроквяних балок

Монтаж балок допускається тільки після остаточного закріплення всіх розташованих нижче конструкцій.

Для запобігання розгойдування балки під час підіймання на опори до нижнього пояса кріплять дві витяжки (розтяжки). Балки після піднімання і орієнтування встановлюють на оголовки колон, вивіряючи їх по рисках розбивних остей. Вертикальність балки, а також тимчасове розкріплення забезпечують установленням розчалок і розпірок.

 

Для тимчасового закріплення залізобетонних балок застосовують спеціальні кондуктори.

Після встановлення балки вивіряють, у разі потреби виправляють положення їх відносно розбивних остей і позначок опорних вузлів, перевіряють відстань до раніше встановленої ферми чи балки.

Після влаштування чергової балки або бруса вкладають плити покриття, які додають рівноваги змонтованій частині покриття.

 

Монтаж плит покриття.

Плити покриття одноповерхових промислових будівель захоплюють багатовітковими стропами або траверсами. Після піднімання і встановлення на місце плити виміряють по рисках, попередньо нанесених на самі плити і опорні вузли ферм. Монтаж плит по залізобетонних фермах виконують у першій чарунці (заглиблення) прогону послідовно з одного краю погону до другого, у наступних чарунках - від середини до країв.

Монтаж плит покриття і перекриття в каркасних будівель виконують після розміщення місць установлення їх і приварювання опорних столів. Монтаж починають з установлення розпірних плив, які розташовані між колонами,і приварювання іх до ригелів у чотирьох кутках. Потім монтують послідовною інші плити.

Монтаж стінових панелей.

Стінових панелей встановлюють в самостійному монтажному потоку після монтажу каркасу і покриття всієї будівлі або частини його. Панелі зовнішніх стін прийняті довжиною 6м при висоті 1.2 і 1.8 м.

Монтаж стінових панелей виконується самохідними стріловими кранами на пневмоколісному ходу.

Панелі стін монтують ділянками між колонами на всю висоту будівлі. Стропування панелі довжиною 6 м виконують довідковим стропом. По існуючій технології монтажника вивіряють і кріплять встановлені панелі з внутрішньої сторони будівлі.

При установці зовнішніх панелей особливе значення має точність монтажу для виконання панелями не тільки огороджувальних, а й естетичних функції. Тому необхідність дотримання розмірів швів, належну якість їх обробки, збереження граней лицьових поверхонь.

При геодезичній перевірці точності виконання робіт контролюється:

для панелі першого ряду - поєднання нижньої грані панелі з рисками розбивочних осей;

 

суміщення граней встановлених поруч або одна над іншою панелей;

вертикальність граней встановлюваного ряду стінових панелей.

Для розшивки горизонтальних швів або нанесення герметизуючих мастик зовні, закладання вертикальних швів між панелями використовують підмостки або підйомні люльки, які розташовані із зовнішнього боку прольоту після пересування монтажного крана на наступну стоянку.

 

Скління віконних панелей

Скління віконних отворів виконують до початку оздоблювальних робіт всередині будівлі. Скління необхідно для захисту оброблювальних приміщень від зволоження атмосферними опадами.

Для скління віконних панелей застосовується скло товщиною 8мм.

Розріз скла проводиться в майстернях по картах розрізу з найменшими відходами. Розмітку і розріз проводиться на спеціальних столах. Скло закріплюють металевими штапиками на гвинтах. які встановлюються в заздалегідь просвердлені отвори.

 

Покрівельні роботи.

Роботи по влаштуванню покрівлі починається з очистки основи від пилу і сміття. Якщо на поверхні основ накопичується вода, її видаляють за допомогою машин. Сухість основи перевіряють пробним наклеюванням шматка рулонного матеріалу. Якщо при його відриванні мастика не відстає, то основа вважається сухою.

Ці роботи виконують перед влаштуванням пароізоляції. Для влаштування обклеювальної пароізоляції мастика готується централізовано і доставляється на об'єкт в автогудронаторах. Рулонні матеріали доставляються бортовими машинами. Подача мастики на покрівлю здійснюється за допомогою пересувної установки подачі мастика на дах, потім мастика транспортується по покрівлі і наноситься на поверхню.

Теплоізоляцію влаштовують як і цементно-піщана стяжка.

Цементно-піщаний розчин укладають полосами шириною до 3 м, товщиною до 15 мм, обмеженими рейками, які служать маяками при влаштуванні стяжки. Полоси заповнюють розчином, розрівнюють правилом, ущільнюють віброрейка. У водостічних люках стяжку роблять з нахилом. Роботи по влаштуванню вирівнюючої стяжки перевіряють відповідно до проекта і якості. Для підвищення якості при наклеюванні рулонних матеріалів стяжки чи поверхні залізобетонних плит ґрунтують гарячим бітумом (ґрунтовками)

Після влаштування стяжки і обробки водостічних зливів і примикань переходять до влаштування 3-ох шарового рулонного килима. Наклейку якого виконують по захваткам в напряму подачі матеріалів. Наклейку якого виконують по захваткам в напрямку подачі матеріалів.

Захватки розбивають на ділянки. Перед початком наклейки рулонного килиму ґрунтову основу вищають від пилу. Роботу по наклейці рулонного килиму виконують ланками з 2 -3 робочих. Перед наклейкою рулон перевіряють: розказують вздовж крейдової лінії на площині покриття. При влаштуванні покрівельного килима з рулонних матеріалів на гарячій мастиці дозволяється одночасно наклеювати всі шари.

На покриття з ухилом більше 15% рулонні полотнища наклеюють в напрямку від підвищених місці до поножених. На покриттів водузахисного килима на гарячих мастиках із рулонних матеріалів допускається одночасно наклейку всіх його шарів.

Напрямок нахлесту стиків у зовнішньому шарі килима повинен співпадати з напрямком пануючих вітрів у районі будівництва. Температура гарячих мастик не повинна бути нижчою 160˚.

● Оздоблювальні роботи

До них відносять - улаштування підлог, фарбування.

Улаштування підлог.

Перед улаштуванням підлог ґрунт ущільнюють щебенем і влаштовують бетонну підготовку під підлоги.

Бетонна підлога.

Відмінними характеристиками є:

▪ Універсальність - при влаштуванні підлог можна враховувати різні експлуатаційні параметри;

▪ Суттєві технологічні характеристики - стійкість до температур до помогу в 1200 градусів;

▪ Здатність протистояти механічним і абразивним впливам;

▪ Ремонтнопридатність;

▪ Економічна вартість матеріалів для підлоги та робіт його укладанню;

▪ Короткі терміни влаштування підлоги.

Укладання бетонної суміші

Після установки опалубки,укладання арматури і їх перевірки на якість, настає етап власне роботи з бетоном. Бажано забезпечити безперебійну подачу суміші на будівельний майданчик. Подача бетонної суміші до місця безпосереднього укладання може здійснюватися з бетонозмішувача прямо на поверхню підлоги,

 

або через бетононасос.

Робити укладку і одночасне розрівнювання бетонної маси рекомендується одними із способів: з використанням віброрейки по напрямах, або з використанням направляючих (маяків).

 

▪ Спочатку встановлюються направляючі під виброрейки і регулюється їх висота щодо нульової позначки. На направляючі кріпиться віброрейка. Бетонна маса заливається на поверхню підлоги і розрівнюють, так щоб її верхній рівень був трохи вище рейки. Потім запускаються вібратор і віброрейка тягнеться по напряму. Суміш від вібрація осідає і розрівнюється. Необхідно, щоб стикалася з поверхнею бетону, та додавати суміші в потрібних місцях.

 

▪ Укладання бетонної маси по напрямних – маяках вимагає визначення рівня майбутньої підлоги, і установки рейки з відміткою цього рівня в стіні або колони. На основу підлоги заливається суміш до половини позначених рівня. З цієї кількості створюється горбки- маяки. На верхівці горбка встановлюється рейка з нанесеною рискою. Ділення поєднуються зі встановленим рівнем по нівеліру. Потім висота горбка вирівнюються по нижньому краю рейки. Простір між маяками заповнюється бетонним складом, ущільнюється глубинним вібраторами і вирівнюється правилом по верхівці маяків.

 

Наступний етап - розподіл і ущільнення маси. Домагається зазначеного ефекту за допомогою вібратора. Потім оголошується технологічна перерва. Щоб бетон накопичив необхідний запас міцності. Для попередження розтріскування бетону нарізуються деформаційні шви. На цьому основні роботи вважаються завершеними.

 

• Підлога з лінолеуму.

Перед влаштуванням підлоги, лінолеум витримуємо в приміщенні при температурі не нижче 15 ˚С протягом 2 днів. Лінолеум приклеюємо до основи за допомогою водостійкого кумарононайрітового клею.

Основи підлоги повинна бути рівною і перевіряється двох метровими рейками. Зазор між рейкою і основної повинен бути не більше 1 мм. За 2 години до нанесення клею основу оґрунтовують клеєм, розведеним етилацетатом і бензином. Клей наносять на основу суцільним шаром дерев'яним шпателем товщиною не більше 0.5мм. Після нанесення клею основу витримують біля 2 годин до висихання клею при температурі 20˚С.

Полотнище укладають на місце, як вони лежали до нанесення клею. Таким чином наклеюють лінолеум по всій площі підлоги.

Прорізання і приклеювання полотнища виконують не раніше ніж через 3 доби після наклеювання. Це необхідно для того, щоб осадочні явища в пройшли правильніше.

 

•Підлога з керамічної плитки

Підлога з керамічних плиток водонепроникні, хімічно стійкий і легко піддаються очищенню, але вони крихкі і володіють великим теплозасвоєнням. Їх засвоюють в приміщеннях, що вимагають великої частоти, при відсутності ударних навантажень.

Керамічні плитки виготовляють різних розмірів і кольору. Частіше застосовують плити розміром 100 100мм, товщиною 10… 13мм. Плитки укладають по жорсткій бетонній основі на прошарок цементного розчину товщиною 10… 15мм.

 

Фарбування

• Фарбування вапном

Вапняними сумішами фарбують внутрішні поверхні. Фарбувати ними металеві поверхні не можна, оскільки вапно спричинює підвищену корозію металу.

Для фарбування поверхонь вапняними сумішами застосовують тільки лугостійкі пігменти, а саме: природні – вохру, сієну, мумію, сурик залізний; штучні – сажу, оксид хрому, ультрамарин.

Після нанесення на поверхню суміші вапняна плівка починає тужавіти (тверднути) поступово перетворюючись на каменеподібну речовину. Цей процес водночас відбувається у двох напрямах. Гашене вапно, яке є в'яжучим фарбувальної суміші, реагує з вуглекислим газом повітря(карбонізується) і переходить у вуглекислий кальцій. Ця реакція може відбуватися лише за умови, якщо на поверхні є достатня кількість води.

З іншого боку, спостерігається висихання і кристалізація гашеного вапна, яке у тому самому вигляді залишається на поверхні. Слід пам'ятати, що чим краще прийде карбонізація вапна, тим міцнішою і довговічнішою буде фарбова плівка. Це пояснюється високою адгезією вуглекислого кальцію на поверхні, тобто здатністю міцно зчіплюватися з нею.

Тому поверхню перед фарбуванням добре змочують водою, а у вапняні суміші додають солі, які сприяють гігроскопічності фарбової плівки (сіль кухонну, галуни, хворий кальцію тощо). Кількість солі у сумі може бути не більше ніж 7 % маси вапна.

• Фарбування полімерними фарбами.

Полімерними сумішами фарбують внутрішні бетонні і поштукатуренні поверхні при температурі не нижче ніж 2˚С.

При підготовці поверхонь під полімерне фарбування їх очищають від пилу і бруду, розташовують (на штукатурці) і підмазують щілини,вибоїни та інші пошкоджені місця, затирають або шліфують їх після висихання підмазки і всю поверхню ґрунтують полівінілацетатною ґрунтовкою. Для приготування ґрунтовки 50% дисперсію заводського виготовлення розводять водою у співвідношенні 1: 7-10 (дисперсія: вода). Ґрунтовку наносять на поверхню вручну або механізованим способом. У разі потреби поверхнею частково або повністю шпаклюють. Полімерна шпаклівку приготовляють з додаванням казеїннового клею або рідкого скла.

Спеціальні період

Сантехнічні роботи

Сантехнічні роботи - роботи, пов'язані зі створенням системи водопостачання, газопостачання, вентиляції і кондиціювання повітря, каналізації, опалення та теплопостачання будинків і споруд.

Розрізняють сантехнічні роботи: зовнішні й внутрішній.

До зовнішній сантехнічних робіт належить: прокладка підземних і надземних трубопроводів, а також зведення котелень, водозабірних споруд тощо. При прокладанні підземних трубопроводів значний обсяг робіт припадає на риття траншей. Труби, заздалегідь складені у ланки, спочатку укладають у траншеї (автомобільними кранами, лебідками), а далі з'єднують у трубопроводи зварюванням.

Надземні трубопроводи розміщують на спеціальних опорах. Як підземні, так і надземні трубопроводи поділяють гідравлічним випробуванням. Внутрішні сантехнічні роботи полягають у монтажі сантехнічних пристроїв. Ці роботи здійснюють переважно індустріальними методами,якими передбачається виконання всіх заготовчих робіт (виготовлення деталей і складання їх у монтажі вузли, комплектування систем необхідними матеріалами тощо). На спеціальних підприємствах.

Змонтовані системи випробовують і налагоджують. Підвищенню рівня індустріалізації сантехнічних робіт сприяють уніфікація монтажних вузлів, застосування об'ємних елементів будинків, раціональне поєднання сантехнічних пристроїв з будівельними конструкціями.

 

Електромонтажні роботи

Електромонтажні роботи - це комплекс спеціальних будівельних робіт, які виконуються при спорудженні та реконструкції будівель та споруд різного призначення та пов'язані з монтажем електричних мереж та електрообладнання.

Електромонтажні роботи – це, перш за все, монтаж електрики при будівництві та ремонт електрики квартири, офісу або будинку. Проведення електромонтажних робіт, зазвичай відбувається в кілька етапів. Перш ніж почати монтаж електрики визначається кошторисна вартість електромонтажних робіт складається проект, після цього електриків приступають до виробництва електромонтажних робіт.

Виробництва електромонтажних робіт діляться на два великих етапи. Перший етап здійснюється одночасно з загально будівельними роботами. На даному етапі електромонтажні роботи полягають в установці деталей в будівельних елементах для подальшого кріплення до них електроустаткування і електромонтажних конструкцій. Проект електрики на даному етапі враховує необхідність укладання фундаментах і перекриттях будівель труб для електропроводок, улаштування у стінах отворів для розеток і вимикачів та так д.

На другому етапі електромонтажні роботи включають в себе транспортування, встановлення та складання електрообладнання та електромонтажних конструкцій. На даному етапі відбувається основне виробництво електромонтажних робіт, таке як прокладання кабелів і проводів, приєднання їх до змонтованого електроустаткування.

Завершальним етапом електромонтажних робіт є пусконалагоджувальні роботи, з яких найбільш складною є налагодження пристроїв релейного захисту та система автоматичного керування електропроводами.

 

Благоустрій території

Роботи з благоустрою території включають в себе:

Створення доріжок і стежок на ділянці.

Будівництва підпірних стінок.

Будівництво спортивних та дитячих майданчиків, прибудинкових паркувальних місць, зона відпочинку, господарських зон.

Встановлення системи зовнішнього та ландшафтного освітлення.

Благоустрій території - це цілий комплекс робіт, що дозволяють змінити вихідний ландшафту і озеленити територію. Процес благоустрою вимагає спеціальних знань і складається з декількох необхідних етапів.

 

Підготовчий етап благоустрій включає в себе:

̶ топографічну зйомку ділянки з прив'язкою всіх існуючих будову, позначенням між ділянками і висотних відміток;

̶ аналіз ґрунту на ділянці;

̶ лісопатологічне дослідження існуючих на ділянці деревних насаджень;

̶ діагностику глибини залягання ґрунтових вод;

̶ інсоляційнний аналіз ділянки (план освітлення);

̶ оцінку розташування ділянки відповідно сторінку світу, навколишнього рельєфу і будов;

̶ оцінку бюджету благоустрою.

На основі отриманих в ході підготовчого етапу вишукувань, а також озвучених власником ділянки побажання проводитися власне розробка концепції благоустрою та підготовка технічної документації по проекту благоустрою та озеленення.

Перший етап виробництва робіт з благоустрою – це винесення проекту в натуру.

Інші невраховані роботи виконують на протязі всього будівництва об'єкту.