Наділення повноваженнями (делегування повноважень)

Наділення повноваженнями (делегування повноважень) - це передача підлеглим частини завдань, повноважень і функціональної відповідальності менеджерів.

 

Умови ефективного наділення повноваженнями   · Доступ до інформації. · Володіння працівниками необхідними знаннями і навичками. · Володіння владою, достатньою для прийняття важливих рішень. · Взаємозв'язок рівня винагороди і результатів діяльності організації.

 

Континуум делегування повноважень

Тема 9. Лідерство

Природа лідерства

 

Лідерство - це здатність керівника значно впливати на окремих індивідуумів або на групи людей, направлена на ефективне досягнення цілей організації.

 

П'ятирівнева ієрархія лідерських здібностей

 

 

Лідерство і менеджмент

Менеджмент	Лідерство
Націленість на підтримання стабільності, порядку і вирішення проблем у межах існуючих організаційних структур й систем.	Стимулювання нового бачення, креативності і змін.
Лідерство не може замінити менеджмент. Воно повинно його доповнювати.

 

Природа лідерства.

Основні якості лідера й менеджера

 

 

Менеджер   Розум     Раціональність Схильність давати поради Наполегливість Уміння вирішувати проблеми Розсудливість Аналітичний склад розуму Застосування структурного підходу Обережність Владність Уміння стабілізувати ситуацію Володіння службовими повноваженнями

Лідер     Душа   Мрійливість Небайдужість Творчість Гнучкість Уміння надихнути людей Новаторство Рішучість Уявлення Схильність до експериментів Ініціатива щодо здійснення змін Володіння особистою владою

 

 

 

Природа лідерства.

 

Типи влади

 

Законна влада - виконавець визнає, що той, хто впливає, має право віддавати накази і його обов'язок - підкорятися.

Група джерел влади, які походять від організаційної основи влади:

Правила ефективного використання впливу

 

Природа лідерства.

 

Тактика міжособистісного впливу

 

1. Використовуйте раціональне переконання. 2. Викликайте у людей симпатію до себе. 3. Покладайтеся на принцип взаємності. 4. Створюйте собі союзників. 5. Будьте наполегливі - просіть те, що ви бажаєте отримати. 6. Отримайте підтримку керівників вищого рівня. 7. Винагороджуйте людей за бажану для вас поведінку.

 

Наукові концепції лідерства

 

 

Теорія особистих якостей лідера

 

Мета теорії особистих якостей лідера - виявити властивості й особистісні характеристики ефективних керівників. Дослідження виявили відносно слабкі взаємозв'язки між характерними рисами й успіхом у керівництві організаціями. Людина, на думку Стогдилла, не стає керівником тільки завдяки тому, що вона має певний набір особистих якостей. Висновки: структура особистих якостей керівника повинна співпадати з особистими якостями, діяльністю й завданнями його підлеглих.

 

 

Особисті якості лідера

 

 

Фізичні характеристики	Особливості характеру	Характеристики, пов'язані з участю у процесі праці
Енергійність Витривалість	Впевненість у собі Чесність і прямота Ентузіазм Бажання керувати Незалежність	Прагнення до досягнення результату, до переваги Сумлінність у досягненні цілей Здатність працювати незважаючи на труднощі, завзятість
Розумові здібності	Соціальні характеристики	Соціальні передумови
Інтелект, когнітивна здатність Знання Розсудливість, рішучість	Товариськість, навички міжособистісного спілкування Здатність залучати до співробітництва інших людей Уміння працювати в колективі Тактовність, дипломатичність	Освіта Мобільність

Поведінкові теорії лідерства

 

В основі поведінкових теорій лідерства лежить стиль керівництва (лідерства). Стиль лідерства - це звична манера поведінки керівника стосовно підлеглих з метою впливу і спонукання їх до досягнення цілей організації.

 

Зміст стилів лідерства

 

	Авторитарний стиль	Демократичний стиль	Ліберальний стиль
Природа стилю	Зосередження всієї влади й відповідальності в руках лідера	Делегування повноважень із утриманням ключових позицій у лідера	Зняття лідером із себе відповідальності й зречення від влади на користь групи /організації
Прерогатива щодо встановлення цілей та вибору засобів	Прийняття рішень розподілене за рівнями на основі участі	Надання можливості самоврядування в бажаному для групи режимі
Комунікаційні потоки йдуть переважно зверху	Комунікація здійснюється активно за двома напрямами	Комунікація, як правило, будується за «горизонта-льною» основою
Сильні сторони	Основну увагу зосеред-жено на терміновості й порядку, можливість пророкування результату	Посилення особистих зобов'язань з виконання роботи через участь в управлінні	Дозволяє розпочати справу так, як це уявляється без втручання лідера
Слабкі сторони	Є тенденція до стримування індивідуальної ініціативи	Демократичний стиль вимагає багато часу для прийняття рішень	Група може втратити швидкість і напрям руху без лідерського втручання

 

Поведінкові теорії лідерства.