Сукупність природної і штучної родючості.

Зональне.

5. Здатність ґрунту забезпечувати рослини водою, повітрям та поживними речовинами протягом їхнього життя називається:

елементами родючості ґрунту;

родючістю ґрунту;

умовами родючості ґрунту;

сприятливими умовами.

6. Підвищення родючості ґрунту фізичними, хімічними та біологічними методами – це:

знищення бур'янів;

оструктурення;

травосіяння;

Окультурення.

7. Види родючості ґрунту:

штучна, хімічна, біологічна;

природна, штучна, ефективна;

біологічна, агротехнічна, економічна;

ефективна, агрохімічна, фізична.

8. Родючість ґрунту, що формується в процесі ґрунтотворення:

штучна;

ефективна;

природна;

економічна.

9. Родючість, що формується в процесі використання землі як засобу сільськогосподарського виробництва, це:

штучна;

ефективна;

природна;

економічна.

10. Ефективна родючість ґрунту – це:

природна родючість;

забезпечення рослин повітрям та вологою;

забезпечення рослин мінеральними речовинами;

Сукупність природної і штучної родючості.

11. Показники родючості ґрунту поділяють на:

меліоративні, агрофізичні, біологічні;

фізико-хімічні, агрохімічні, агрофізичні;

агрофізичні, агрохімічні, біологічні;

біологічні, агрохімічні, фізико-хімічні.

12. До умов родючості ґрунту належать:

поживні речовини;

повітря;

тепло;

Фізичні властивості ґрунту.

13. До елементів родючості грунту належать:

поживні речовини, вода;

теплові властивості;

фізичні властивості ґрунту;

чистота поля від бур’янів, хвороб.

14. До агрофізичних показників родючості грунту належать:

наявність у ґрунті мікро- та макроорганізмів, біологічна активність ґрунту;

будова, структура, об’ємна та питома маса ґрунту;

вміст поживних елементів, наявність у ґрунті органіки;

реакція ґрунтового розчину, сума ввібраних основ.

15. До агрохімічних показників родючості ґрунту належать:

гранулометричний склад ґрунту;

реакція ґрунтового розчину, сума ввібраних основ, уміст поживних елементів;

будова, структура, об’ємна та питома маса ґрунту;

твердість ґрунту, зв’язність та пластичність.

16. До біологічних показників родючості грунту належать:

вміст органічної речовини, біологічна активність ґрунту;

структура ґрунту, об’ємна маса ґрунту, питома маса ґрунту;

сума увібраних основ, реакція ґрунтового розчину, ступінь насичення основами;

гранулометричний склад ґрунту, вміст доступних елементів живлення.

17. Теплові властивості ґрунту:

теплоємність, теплопровідність;

термоізоляція, теплообмін;

теплоємність, теплообмін;

теплопровідність, віддача тепла.

18. Основні водні властивості ґрунту:

вологовіддача, вологомісткість;

водопроникність, випаровування;

водопідіймальна здатність, зволоження;

Вологоємність, водопроникність, водопідіймальна здатність.

19. Нижня межа доступної вологи для сільськогосподарських культур:

капілярна вологоємність;

гігроскопічна вологоємність;

польова вологоємність;

Вологість стійкого в’янення.

20. Кількість води, виражена у відсотках до маси сухого ґрунту:

вологість ґрунту;

капілярна вологоємність;

польова вологоємність;

вологість стійкого в’янення.

21. Здатність грунту утримувати воду:

вологоємкість ґрунту;

капілярна вологоємність;

гігроскопічна вологоємність;

вологість стійкого в’янення.

22. Найбільша кількість води, яку може утримувати ґрунт за умови заповнення всіх пор водою як капілярних, так і некапілярних:

повна вологоємкість;

капілярна вологоємність;

гігроскопічна вологоємність;

польова вологоємкість.

23. Найбільша кількість капілярно підпертої вологи, яка може вміщуватися в ґрунті в межах капілярної облямівки:

повна вологоємкість;

капілярна вологоємність;

гігроскопічна вологоємність;

польова вологоємкість.

24. Об’єм ґрунтових пор, заповнених повітрям за вологості ґрунту, яка дорівнює найменшій його вологоємкості:

повітроємкість;

повітропроникність;

повітрообмін;

дифузія газів.

25. Здатність ґрунту проводити тепло від більш нагрітих місць до холодніших:

теплоємність;

теплопровідність;

тепловіддача.

26. Найбільшу теплопровідність має:

тверда фаза ґрунту;

рідка фаза ґрунту;

газоподібна фаза ґрунту;

загальна пористість.

27. Аерація ґрунту – це:

процес накопичення повітря в ґрунті;

обмін газами між ґрунтовим та атмосферним повітрям;

об’єм ґрунтових пор, заповнених повітрям за вологості ґрунту, що дорівнює його вологоємкості;

процес використання повітря в ґрунті.

28. Повний зміст наукового поняття "шпаруватість ґрунту":

сумарний об’єм капілярних і некапілярних пор у ґрунті;

співвідношення об’ємів твердої фази ґрунту і капілярних і некапілярних пор;

об’єм капілярних пор, виражений у відсотках до загального об’єму ґрунту;

об’єм некапілярних пор, виражений у відсотках до загального об’єму грунту.

29. Оптимальна загальна пористість ґрунту, % від об’єму грунту:

45 – 50;

50 –55;

55 –65;

50 – 60.

30. Будова ґрунту – це:

гранулометричний склад;

співвідношення між об’ємами твердої фази ґрунту і загальною пористістю;

співвідношення між об’ємами твердої та рідкої фази ґрунту;

співвідношення між об’ємами твердої та газоподібної фази ґрунту.

31. Об’ємна маса ґрунту – це:

маса одного см³ сухого ґрунту за непорушеної будови;

маса одного см³ сухого ґрунту;

маса одного см³ ґрунту;

маса одного см³ сухого ґрунту, який не обробляється.

32. Відношення маси відповідного об’єму твердої фази ґрунту до маси такого самого об’єму води за t 4^0С:

питома маса ґрунту;

об’ємна маса ґрунту;

структура ґрунту;

будова орного шару ґрунту.

33. Пластичність ґрунту – це:

такий стан ґрунту, за якого він добре обробляється;

здатність ґрунту у зволоженому стані набувати відповідної форми, не утворюючи тріщин, і зберігати її після припинення дії зовнішніх сил;

здатність ґрунту зберігати відповідну форму, утворену в процесі обробітку;

здатність ґрунту добре оброблятися, а також утворювати і зберігати форму;

34. Сукупність агрегатів різної величини, форми, міцності і зв’язності властивих цьому ґрунту:

структура ґрунту;

тверда фаза ґрунту;

об’ємна маса ґрунту;

питома маса ґрунту.

35. Щільність ґрунту, що є оптимальною для рослин, г/см³:

0,8 – 0,9;

0,9 –1,2;

0,9 – 1,3;

1,1 – 1,3.

36. Агрономічно цінними вважаються частинки ґрунту розміром, мм:

понад 5;

від 0,1 до 10;

від 0,5 до 10;

Від 0,25 до 10.

37. Розміри ґрунтових агрегатів, які належать до мікроструктури, мм:

понад 5;

менше 0,25;

понад 10;

від 0,25 до 10.

38. Властивість ґрунту розпадатися на окремі частинки або агрегати:

структура ґрунту;

структурність ґрунту;

питома маса ґрунту;

фізична спілість ґрунту.

39. На які групи поділяються умови середовища:

земні, космічні, агротехнічні;

грунтові, фітологічні, агротехнічні;

грунтові, агрохімічні, агрофізичні;

кліматичні, біологічні, земні.

40. Фактори життя рослин:

вода, тепло, світло, поживні речовини;

вода, тепло, кисень;

світло, тепло, кисень, вода, поживні речовини;

Світло, тепло, повітря, вода, поживні речовини.

41. Фактори життя рослин, до яких належить вода, повітря, поживні речовини:

космічні;

фітологічні;

земні;

біологічні.

42. Фактори життя рослин, до яких належать тепло і світло:

космічні;

земні;

фізичні;

кліматичні

 

43. Як використовуються рослинами космічні фактори життя:

надходять через повітря;

надходять через ґрунт;

надходять рослинам безпосередньо;

Надходять через повітря і ґрунт.

44. Найбідніший на гумус грунт:

чорнозем опідзолений;

світло-сірий лісовий;

темно-сірий лісовий;

чорнозем типовий.

45. Найбільш високий уміст гумусу має тип ґрунту:

дерново-підзолистий;

чорнозем;

темно-сірий опідзолений;

сірозем.

46. Руйнування верхніх горизонтів ґрунту під впливом води:

деградація;

рекультивація;

ерозія;

перемішування.

47. Положення, що визначають розвиток землеробства як науки і розкривають основні принципи технологій землеробства як галузі виробництва:

принципи використання різних видів с.-г. угідь;

стратегія розвитку с.-г. виробництва прийнята на рівні держави;

розвиток систем землеробства на основі формування ринкових пріоритетів щодо с.-г. продукції;

Закони землеробства.

48. Закон землеробства, що вимагає повернення в ґрунт всіх біологічно важливих елементів, втрачених під час вирощування попередньої культури:

мінімуму, оптимуму, максимуму;

автотрофності рослин;

плодозміна;

Повернення.

49. Закон оптимуму:

найвища продуктивність сільськогосподарських культур забезпечується за оптимальної кількості всіх факторів життя рослин;

найвища продуктивність сільськогосподарських культур забезпечується за максимальної кількості всіх факторів життя рослин;

вміст факторів життя повинен змінюватися від мінімуму до максимуму;

всі фактори життя рослин повинні бути присутні під час формування врожаю і не можуть бути замінені один одним.

50. Закон обмежувального фактора:

рівень урожаю визначається фактором, який знаходиться в недостатній чи надмірній кількості;

вміст факторів життя повинен змінюватися від мінімуму до максимуму;

мінімальний фактор життя рослин найбільш продуктивно буде використовуватися тоді, коли інші фактори життя будуть в оптимумі;

для отримання високих і сталих врожаїв та для підвищення родючості ґрунту не допускати зниження вмісту будь-якого фактора до мінімальної кількості.

51. Закон мінімуму, оптимуму і максимуму дійсний для:

елементів живлення, тепла, світла;

тепла;

світла;

води, тепла, світла;

Періодично промивний.

66. Тип водного режиму у Степу України:

іригаційний;

непромивний;

промивний;

періодично промивний.

67. Форми води в ґрунті доступні рослинам:

неміцнозв’язана, пароподібна;

гравітаційна, капілярна;

міцнозв’язана, гравітаційна;

кристалізаційна, капілярна.

68. Інтервал польової вологості, за якою найкраще обробляється чорноземний важкосуглинковий ґрунт, %:

10-12;

15-18;

18-20;

25-30.

69. Вміст вуглекислого газу в ґрунтовому повітрі, %:

0,01-0,03;

0,03-0,04;

0,08-0,10;

0,10-10,0.

70. Закон землеробства, що об'єднав теорію фотосинтезу і мінерального живлення рослин:

плодозміни;

повернення поживних речовин;

сукупної дії факторів;

Автотрофності рослин.

71. Співвідношення площ посівів різних с.-г. культур, виражених у відсотках до загальної площі сівозміни:

посівна площа;

сівозміна;

структура посівних площ;

система сівозмін.

72. Перелік сільськогосподарських культур і парів у порядку їх чергування в полі сівозміни – це:

ротаційна таблиця;

схема сівозміни;

структура посівних площ;

польова сівозміна.

73. Сукупність прийнятих у господарстві різних типів і видів сівозмін:

плодозмінна система землеробства;

травопільна система землеробства;

система сівозмін;

прифермські та лукопасовищні сівозміни.

74. Сівозміна – це:

чергування культур та парів на території;

науково обґрунтоване чергування культур і парів на території;

чергування культур і парів на території та в часі або тільки в часі;

чергування культур у часі і на території.

75. Рівновеликі ділянки сівозмінної території:

поле сівозміни;

парове поле;

вивідне поле;

збірне поле.

76. Частина сівозміни, яка складається з двох-трьох сільськогосподарських культур або чистого пару та однієї – двох культур:

ланка сівозміни;

сівозміна;

тип сівозміни;

вид сівозміни.

77. Проміжок часу, протягом якого культури або пар проходять через кожне поле сівозміни у послідовності, передбаченою її схемою:

ротація сівозміни;

ротаційна таблиця;

ланка сівозміни;

поле сівозміни.

78. План розміщення культур і парів на полях сівозміни в роки її ротації:

ротація сівозміни;

ротаційна таблиця;

сівозміна;

тип сівозміни.

79. Сільськогосподарська культура чи пар, що займали це поле минулого року:

передпопередник;

попередник;

основна культура;

беззмінна культура.

80. Поле сівозміни, на якому окремо вирощують кілька сільськогосподарських культур одночасно:

парове поле;

збірне поле;

вивідне поле;

поле сівозміни.

81. Сільськогосподарська культура, яка займає поле сівозміни більшу частину вегетаційного періоду і використовується для отримання основної продукції:

основна культура;

проміжна культура;

післяжнивна культура;

підсівна культура.

82. Класифікація проміжних культур:

післяукісні, підпокривні, післяжнивні;

післяукісні, післяжнивні, озимі проміжні, підсівні;

післяукісні, післяжнивні, озимі, підсівні, підпокривні;

післяукісні, післяжнивні, озимі.

83. Сільськогосподарська культура, яку вирощують на полі сівозміни, у вільний від основної культури проміжок часу:

проміжна культура;

основна культура;

післяукісна культура;

післяжнивна культура.

84. Проміжна культура, яку вирощують і збирають на полі сівозміни після вирощування основної культури в тому самому році:

післяукісна культура;

післяжнивна культура;

основна культура;

Підсівна культура.

85. Сільськогосподарська культура, яку висівають у полі сівозміни під покрив основної культури:

підсівна культура;

післяукісна культура;

основна культура;

післяжнивна культура.

86. Проміжна культура, яку вирощують у поточному році після збирання основної культури на зелену масу:

основна культура;

післяукісна культура;

післяжнивна культура;

підсівна культура.

87. Проміжна культура, яку висівають на початку осені після основної культури, а збирають на зелену масу навесні наступного року до сівби пізніх ярих культур:

післяукісна культура;

підсівна культура;

післяжнивна культура;

Озима проміжна культура.

88. Поле сівозміни, вільне від сільськогосподарської культури протягом певного періоду, яке обробляють, удобрюють і утримують у чистому від бур'янів стані:

пар;

чистий пар;

зайнятий пар;

чорний пар.

89. Класифікація парів:

чорні, ранні, чисті;

чисті, зайняті;

чорні, ранні, зайняті;

Ранній пар.

93. Пар, на якому вирощують парозаймаючі культури:

кулісний пар;

зайнятий пар;

ранній пар;

чорний пар.

94. Зайнятий пар, на якому вирощується культура, що використовується на цьому самому полі на зелене добриво:

кулісний пар;

чорний пар;

ранній пар;

Сидеральний пар.

95. Чистий пар, на якому смугами висівають високостебельні культури для затримання снігу і для запобігання ерозії ґрунту:

ранній пар;

сидеральний пар;

кулісний пар;

зайнятий пар

96. Класифікація сівозмін певного виробничого призначення, в основі якої лежить основний вид отримуваної рослинницької продукції:

тип сівозміни;

вид сівозміни;

різновидність сівозміни;

клас сівозміни.

97. Класифікація сівозмін певного виробничого призначення, в основі якої лежить співвідношенням площ окремих груп сільськогосподарських культур і парів:

вид сівозміни;

тип сівозміни;

спеціальна сівозміна;

кормова сівозміна.

98. Сільськогосподарська культура, яку вирощують на одному полі поза сівозміною більше 2-х років поспіль:

беззмінна культура;

повторна культура;

монокультура;

основна культура.

99. Культура, яку вирощують у сівозміні на одному і тому самому полі два роки поспіль:

монокультура;

повторна культура;

беззмінна культура;

основна культура.

100. Культури дуже чутливі на повторне вирощування в сівозміні:

картопля, кукурудза;

соняшник, цукровий буряк;

озима пшениця, ячмінь;

сорго, гречка.

101. Середньочутливі до повторних посівів культури:

озима пшениця, овес;

льон-довгунець, соняшник;

коноплі, тютюн;

цукровий буряк, кукурудза.

102. Культури малочутливі до повторного вирощування в сівозміні:

картопля, кукурудза;

цукровий буряк, соняшник;

ячмінь, овес;

просо, сорго.

103. Наукові основи правильного чергування культур у сівозміні за класифікацією Д.М. Прянішнікова:

хімічні, токсичні, гумусові;

хімічні, фізичні, біологічні, економічні;

хімічні, фізичні, біологічні, агротехнічні;

хімічні, фізичні, біологічні, меліоративні.

104. Хімічні причини необхідності чергування культур:

система обробітку ґрунту в сівозміні;

більш якісне використання рослинами елементів мінерального живлення у різному співвідношенні та з різних шарів ґрунту;

неоднакова кількість кореневих та післяжнивних решток рослин;

застосування засобів захисту сільськогосподарських культур від шкідників та хвороб.

105. Біологічні причини, що забезпечують кращі умови росту і розвитку сільськогосподарських культур у сівозміні:

поліпшення поживного режиму ґрунту;

поліпшення водного режиму ґрунту;

поліпшення повітряного режиму ґрунту;

Польова.

110. Сівозміна, в якій вирощують культури, що вимагають спеціальних умов і технологій вирощування:

кормова;

спеціальна;

польова;

овочева.

111. Кормова сівозміна, розміщена поблизу тваринницьких ферм і призначена для виробництва соковитих і зелених кормів:

лукопасовищна;

прифермська;

спеціалізована;

спеціальна.

112. Сівозміна, що забезпечує захист ґрунту від водної та вітрової ерозії:

спеціальна;

кормова;

лукопасовищна;

ґрунтозахисна.

113. Найвищий ґрунтозахисний ефект забезпечують:

однорічні трави;

стерня озимих культур;

багаторічні трави;

чорний пар.

114. У структурі посівних площ ґрунтозахисної сівозміни переважають:

чисті пари;

просапні культури;

багаторічні трави;

круп’яні культури.

115. Зерно-трав’яна сівозміна – це:

сівозміна, в якій переважають культури суцільної сівби, що чергуються з просапними культурами;

сівозміна, в якій переважають зернові культури суцільної сівби, а решта рілля зайнята посівами багаторічних і однорічних трав;

сівозміна, в якій більша частина ріллі зайнята багаторічними травами і однорічними травами;

сівозміна, в якій просапні культури чергуються з посівами багаторічних трав.

116. Трав’яно-просапна сівозміна – це:

сівозміна, в якій просапні культури чергуються з посівами багаторічних трав;

сівозміна, в якій більша частина ріллі зайнята багаторічними травами;

сівозміна, в якій переважають зернові культури, що чергуються з посівами багаторічних і однорічних трав;

сівозміна, в якій переважають зернові культури, а також є чисті пари та багаторічні трави.

117. Просапна сівозміна – це:

сівозміна, в якій зернові культури чергуються із просапними;

сівозміна, в якій просапні культури чергуються із багаторічними травами;

сівозміна, в якій просапні культури чергуються із зерновими та чистим паром;

Років.

6-7 років.

129. Оптимально складене збірне поле сівозміни:

кукурудза на силос, льон, горох;

озима пшениця, кукурудза на зерно;

буряк цукровий, картопля;

багаторічні трави, жито озиме.

130. Освоєною вважають сівозміну, в якій:

встановлено правильне співвідношення між групами культур;

витримана структура посівних площ і розміщення культур по попередниках і передпопередниках відповідає прийнятій схемі чергування;

дотримуються розміщення культур відповідно до прийнятої схеми.

131. Найвища азотфіксуюча здатність у культури:

люпин;

соя;

горох;

квасоля.

132. Оптимальна ланка сівозміни для соняшнику:

кукурудза на зерно, ячмінь, соняшник;

чистий пар, озима пшениця, соняшник;

цукровий буряк, кукурудза на зерно, соняшник;

кукурудза на силос, кукурудза на зерно, соняшник.

133. Ланка сівозміни, що складена правильно:

кукурудза на силос, озима пшениця, цукровий буряк;

зайнятий пар, озима пшениця, соняшник;

озима пшениця, зайнятий пар, горох;

ячмінь, цукровий буряк, льон.

134. Система обробітку ґрунту:

механічна дія на ґрунт робочими органами машин та знарядь;

сукупність науково обґрунтованих заходів обробітку ґрунту виконаних у певній ослідовності з метою створення найкращих умов для вирощування культурних рослин;

заходи основного, передпосівного та післяпосівного обробітку ґрунту;

характер і ступінь дії робочих органів ґрунтообробних знарядь на ґрунт.

135. Безполицевий обробіток ґрунту:

обробіток ґрунту без обертання оброблюваного шару;

обробіток ґрунту із збереженням післяжнивних решток на його поверхні;

обробіток ґрунту полицевими знаряддями без перевертання ґрунту;

обробіток ґрунту, спрямований на захист від ерозії

136. Полицевий обробіток ґрунту:

обробіток ґрунту без обертання оброблюваного шару;

оранка плугом без полиць;

обробіток ґрунту з обертанням оброблюваного шару не менше ніж на 135⁰;

обробіток чизельними плугами.

137. Системи зяблевого обробітку ґрунту:

полицевий, безполицевий, мілкий;

поверхневий, глибокий, безполицевий;

звичайний, напівпаровий, комбінований;

контурний, протиерозійний, ерозійний, напівпаровий.

138. Система зяблевого обробітку ґрунту – це:

система основного обробітку ґрунту, що виконується у літньо-осінній період під сівбу або посадку ярих с.-г. культур у наступному році;

основний обробіток ґрунту, що виконується весною під ярі культури;

основний обробіток ґрунту, що виконується влітку під сівбу зернових колосових культур;

основний обробіток ґрунту, що виконується восени під сівбу просапних культур.

139. Основний обробіток ґрунту – це:

перший обробіток ґрунту після попередника;

обробіток ґрунту на велику глибину;

найбільш глибокий суцільний обробіток ґрунту під сільськогосподарську культуру або чистий пар;

глибокий обробіток ґрунту без перевертання скиби.

140. На яку глибину проводиться основний обробіток під ранній пар, см:

10-12;

14-16;

20-22;

28-30.

141. Культурна оранка:

оранка загінна;

оранка плантажна;

оранка плугом з передплужником;

оранка гладка.

142. Культура, що найбільш позитивно реагує на глибокий обробіток ґрунту:

льон;

ячмінь;

картопля;

овес.

143. Культура малочутлива до глибини основного обробітку ґрунту:

буряк цукровий;

пшениця озима;

соняшник;

рис.

144. Обробітки ґрунту, що виконуються після сівби озимих:

боронування, щілювання;

коткування, боронування;

щілювання, шлейфування;

культивація, боронування.

145. Завдання системи передпосівного обробітку ґрунту:

вирівнювання поверхні поля, збереження вологи, очищення ґрунту від бур’янів, формування посівного шару;

розпушування ґрунту, подрібнення агрегатів;

утворення насіннєвого ложа, знищення бур'янів;

вирівнювання поверхні та кришіння ґрунту, зароблення добрив у ґрунт.

146. Система обробітку ґрунту із догляду за зернобобовими:

коткування, боронування;

досходове і післясходове боронування;

боронування, щілювання;

боронування, малування.

147. Система обробітку ґрунту із догляду за озимими:

культивація, коткування;

післясходове боронування;

шлейфування, щілювання;

малування, лущення.

148. Захід обробітку ґрунту, що забезпечує підвищення його водопроникності:

кротування;

щілювання;

борознування;

фрезерування.

149. Технологічна операція, що забезпечує зменшення структурних агрегатів:

кришіння;

ущільнення;

розпушування;

перемішування.

150. Різноглибинний обробіток ґрунту проводять для:

перемішування добрив з ґрунтом;

загортання стерні та органічних добрив;

попередження утворення "плужної підошви";

оструктурення заораного розпиленого ґрунту.

151. Досходове боронування посівів проводять:

після сходів бур'янів;

коли паростки бур'янів у фазі "білої ниточки", а сходи культур ще не з’явилися;

після сходів бур'янів і культури;

коли паростки бур'янів у фазі "білої ниточки", а насіння культури почало сходити.

152. Основне завдання ранньовесняного боронування зябу:

розпушує ґрунт;

знижує випаровування вологи;

вирівнює ґрунт і знижує капілярне випаровування вологи;

розпушує ґрунт і знищує бур’яни.

153. Показник фізичних властивостей ґрунту, що найбільше змінюється під час обробітку ґрунту:

водопроникність ґрунту;

щільність ґрунту;

механічний склад ґрунту;

вміст органічних і мінеральних сполук.

154. Знаряддя, яким проводять передпосівну культивацію:

культиватор з підрізувальними лапами;

культиватор з підрізувальними лапами в агрегаті з котком;

культиватор з розпушувальними лапами;

культиватор з чизельними лапами.

155. Система основного обробітку ґрунту в сівозмінах може бути:

безполицева, комбінована, зяблева;

комбінована, полицева, безполицева;

меліоративна, полицева, передпосівна;

післяпосівна, плоскорізна, полицева.

156. Культури, під які проводять зяблевий обробіток ґрунту:

пшениця озима, ячмінь ярий, соняшник;

буряк цукровий, овес, жито озиме;

просо, кукурудза, сорго;

тритикале, ріпак озимий, кукурудза.

157. Одноразова дія на ґрунт ґрунтообробними знаряддями та машинами:

система обробітку ґрунту;

захід обробітку ґрунту;

механічний обробіток ґрунту;

основний обробіток.

158. Заходи механічного обробітку ґрунту класифікують:

залежно від знарядь;

за глибиною;

за способами;

Пряма.

169. Оранка з утворенням гребенів на поверхні поля:

ярусна;

гребенева;

ступінчата;

мілка.

170. Оранка спеціальним плугом на глибину понад 40 см:

загінна;

гребениста;

плантажна;

гладка.

171. Безполицевий обробіток ґрунту плоскорізними знаряддями із збереженням післяжнивних решток на його поверхні:

протиерозійний;

контурний;

плоскорізний;

меліоративний.

172. Спосіб основного обробітку ґрунту, що застосовується в умовах водної ерозії ґрунту:

ямкування і малування;

ярусна оранка;

гребенева оранка;

Безполицевий обробіток.

173. Напрямок проведення обробітку ґрунту на схилах спрямований на його захист від водної ерозії:

основний обробіток проводити упоперек схилу, решту у будь-якому напрямку;

усі види обробітку проводити упоперек схилу;

напрямок усіх видів обробітку встановлюється залежно від крутизни схилів;

сівба просапних упоперек схилу, а культур суцільної сівби – у будь-якому напрямку.

174. Загальні вимоги до заходів боротьби з вітровою ерозією:

створювати мікрорельєф поля, покращувати структуру ґрунту;

зменшувати швидкість вітру в приземному шарі, створювати вітростримну поверхню ґрунту, поліпшувати водозабезпеченість ґрунту;

своєчасно проводити усі агротехнічні заходи, поліпшувати водний режим ґрунту;

збереження на поверхні поля стерні, проведення вологонакопичувальних заходів.

175. Заходи полицевого обробітку ґрунту:

коткування, шлейфування;

чизелювання, плоскорізний обробіток;

оранка звичайна, оранка плантажна;

культивація, боронування.

176. Заходи, що належать до безполицевого способу обробітку ґрунту:

лункування, культурна оранка;

плоскорізне розпушування, чизелювання;

фрезування, ярусна оранка;

лущення дисковими лущильниками, коткування.

177. Система обробітку ґрунту, яку застосував Т.С. Мальцев у своєму господарстві:

постійний поверхневий обробіток ґрунту на 6 – 8 см;

обробіток ґрунту у сівозміні без обертання скиби; раз на 4 роки оранка під просапні культури;

поліпшений зяблевий обробіток ґрунту;

напівпаровий обробіток ґрунту.

178. Існуючі способи механічного обробітку ґрунту:

поверхневий і нульовий;

зяблевий і весняний;

полицевий і безполицевий;

глибокий і мілкий.

179. Культури, під які застосовується плантажна оранка:

під час закладання виноградників;

під цукровий буряк;

під кукурудзу;

у міжряддях саду.

180. Заходи обробітку ґрунту, за яких найбільш вираженим технологічним процесом є вирівнювання поверхні поля:

плантажна оранка;

шлейфування;

гребенювання;

боронування.

181. Доцільне застосування напівпарового зяблевого обробітку ґрунту:

зона достатнього зволоження;

зона нестійкого зволоження;

зона недостатнього зволоження;

зона, де можлива ерозія.

182. Захід обробітку ґрунту, що прискорює проростання висіяного насіння:

культивація;

коткування;

боронування;

шлейфування.

183. Захід обробітку ґрунту, для якого найбільш вираженим технологічним процесом є його ущільнення:

оранка, чизелювання;

плоскорізне розпушування, культивація;

коткування;

боронування.

184. Умови застосування системи поліпшеного зяблевого обробітку ґрунту:

за однорічного типу забур’яненості;

за багаторічного типу забур’яненості;

в умовах достатнього зволоження;

в умовах нестійкого зволоження.

185. Мета застосування щілювання ґрунту:

зменшення водної ерозії;

боротьба з вітровою ерозією;

за умов сухої погоди;

для зароблення добрив.

186. Зяблевий обробіток, орієнтований на знищення кореневищних бур’янів:

поліпшений комбінований;

метод виснаження бур’янів;

напівпаровий обробіток;

звичайний зяб.

187. Застосування триярусної оранки:

за поліпшення дерново-підзолистих і солонцюватих ґрунтів;

під час зароблення органічних добрив;

під час закладання садів і виноградників;

під час підготовки ґрунту під картоплю.

188. Глибоку оранку в сівозміні проводять:

під час підготовки ґрунту під озиму пшеницю;

під час підготовки ґрунту під цукровий буряк;

під час підготовки ґрунту під горох;

під час підготовки ґрунту під просо.

189. Заходи в системі передпосівного обробітку ґрунту, які зменшують капілярне випаровування вологи:

передпосівне коткування ґрунту;

ранньовесняне боронування зябу;

веснооранка;

культивація зябу.

190. Заходи обробітку ґрунту, якими досягають його найбільшого подрібнення:

фрезування, боронування, коткування;

дискування, лункування;

гребенювання, борознування;

оранка, кротування.

191. Показники якості плоскорізного обробітку ґрунту:

збереження до 80% післяжнивних решток на поверхні ґрунту;

відсутність бриластості;

глибина обробітку;

обертання скиби.

192. Заходи обробітку ґрунту, які сприяють мінералізації органічної частини ґрунту:

мілкий обробіток;

плоскорізне розпушування;

глибока оранка;

поверхневий обробіток.

193. В основу мінімізації обробітку ґрунту покладені такі показники родючості ґрунту, як:

гумус;

поживні речовини;

структура ґрунту та його щільність;

вологість ґрунту.

194. Варіант зяблевого обробітку, спрямований проти малорічних бур’янів:

глибокий зяблевий обробіток, раннє весняне боронування;

глибока зяблева оранка, передпосівна культивація;

напівпаровий зяблевий обробіток;

лущення стерні, ранній зяблевий обробіток, передпосівна культивація.

195. Основними якісними показниками сівби сільськогосподарських культур вважають:

вирівнювання поверхні поля;

повне знищення бур’янів;

оптимальна норма висіву і глибина загортання насіння;

добре розпушений ґрунт.

196. Під час оранки ґрунт обертається на, градусів:

45 - 90;

90 - 110;

110 - 130;

135 – 180.

197. Спосіб поглиблення орного шару ґрунту:

дискування ґрунту на 5 – 6 см;

оранка плугом з вирізними полицями;

оранка плугом з передплужником;

глибока культивація.

198. Технологічний процес під час шлейфування:

розпушування;

ущільнення ґрунту;

вирівнювання поверхні поля;

подрібнення часточок ґрунту.

199. Заходи обробітку ґрунту, за яких найбільш вираженим технологічним процесом є його перемішування:

оранка;

чизелювання, щілювання;

фрезування, культивація, дискування;

плоскорізний обробіток.

200. No-till-технологїї вирощування с.-г. культур:

зниження енергетичних витрат шляхом зменшення кількості обробітків;

сівба без попереднього обробітку ґрунту;

поєднання декількох операцій в одному робочому процесі;

зменшення глибини обробітку.

201. Система заходів обробітку ґрунту від сівби до збирання с.-г. культур:

система післяпосівного обробітку;

система передпосівного обробітку;

система досходового обробітку;

система основного обробітку.

202. Ерозія ґрунту – це:

змивання водою верхнього, найбільш родючого шару ґрунту;

змивання водою та видування вітром верхнього, найбільш родючого шару ґрунту;

процеси руйнування верхнього найбільш родючого шару ґрунту талими водами та вітром;

процеси руйнування грунту талими водами на схилах.

203. Втрата врожаю на сильно змитих ґрунтах, %:

10-20;

30-40;

50-60;

40-50.

204. Втрата врожаю на середньо змитих ґрунтах, %:

20-25;

25-30;

30-40;

40-50.

205. Природні фактори ерозії ґрунтів:

клімат, рельєф, ґрунт, рослинність;

вітер, опади, рельєф, механічний склад ґрунту;

рослинність, механічний склад, клімат;

грунт, материнська порода, крутизна схилу, клімат.

206. Комплекс агротехнічних, меліоративних, організаційно-господарських та інших заходів, що характеризуються інтенсивністю використання землі і різними способами відновлення родючості ґрунту, називають:

системою землеробства;