Аналіз трудомісткості виробничої програми

Показники	Формалізований запис	Значення, тис. нормо-годин
1. Трудомісткість виробничої програми попе­ред­нього року		10561,104
2. Базисна трудомісткість фактично ви­пуще­ної продукції		8348,432
3. Фактична трудомісткість ви­робничої про­гра­ми		10165,512
4 Загальна зміна трудоміст­кості виробничої про­грами (ряд. З – ряд. 1), у тому числі		–395,592
а) за рахунок зміни обсягу випущеної про­дук­ції		–2 212,672
б) за рахунок зміни трудомісткості конкретних виробів		+1 817,08

 

Згідно з даними табл. 3.34 загальна трудомісткість виробничої про­грами в порівнянні з базисним періодом знизилася на 395,592 тис. лю­ди­но-годин. Однак таке зниження обумовлене зміною обсягу випуску про­дук­ції на 2 212,672 тис. людино-годин, тоді як трудомісткість конкретних ви­робів виросла на 1817,08 тис. людино-годин.

Відхилення фактичної трудомісткості виробництва продукції від ба­зис­ної виникло як наслідок впливу багатьох факторів, насамперед вико­нання плану організаційно-технічних заходів, зміни рівня механізації та авто­матизації виробництва кожного виду робіт, рівня кооперування, струк­ту­ри, асортименту та ін.

Аналіз плану організаційно-технічних заходів дозволяє встановити заходи, виконані не в повній мірі чи з порушенням термінів, не виконані взагалі, та за кожним з них розрахувати зміну трудомісткості і про­дук­тивності праці. Зниження (підвищення) трудомісткості за кожним заходом розраховується добутком різниці між трудомісткістю одиниці кожного ви­ду продукції до і після його впровадження на відхилення між фактичним та базовим обсягом випуску продукції.

На рівень та динаміку трудомісткості виробництва продукції значно впливає нормування праці. Аналіз стану і якості нормування праці про­во­диться за станом охоплення робіт нормуванням, обґрунтованістю і напру­женістю чинних норм та оцінкою ступеня їх виконання. Частку нормованих робіт у їх загальному обсязі аналізують як у розрізі окремих виробництв, так і за категоріями працівників і в середньому на під­приємстві. Ступінь прогресивності норм визначається за часткою науко­во і технічно об­ґрун­то­ваних норм у загальній їх кількості та за масшта­бами перегляду.

Рівень виконання норм виробітку визначається як відношення нормо­ва­ного часу до фактично витраченого щодо окремих робіт робітників ос­нов­ного й допоміжного виробництва.

Аналіз виконання норм виробітку робітниками-відрядниками можна простежити, використовуючи дані табл. 3.34.

Дані табл. 3.35 свідчать, що кількість робітників-відрядників, які не ви­конали норм виробітку, у звітному періоді збільшилась і становить 21,6% [(49+122): 790 ´ 100] проти 15,2 % [(11+110): 800 ´ 100] у базовому періоді. Отже, стан виконання норм виробітку на підприємстві погіршав.

 

Таблиця 3.35

Виконання норм виробітку робітниками-відрядниками

Виконання норм виробітку, %	Кількість робітників-відрядників
минулий період	звітний період
від 80 до 90
від 90 до 100
від 100 до ПО
від 110 до 120
від 120 до 130
від 130 до 140
від 140 до 150
від 150 і вище		—
Усього

 

За даними таблиці можна розрахувати середній рівень виконання норм виробітку (К_нв) робітниками-відрядниками, використовуючи се­ред­ньо­арифметичну зважену:

 

 

 

А середній рівень виконання норм виробітку без урахування робіт­ни­ків, які не виконали норм, становив 109%:

 

Отже, за умови виконання норм виробітку всіма робітниками-від­ряд­никами продуктивність праці зросла б на 3,41% ().

Виконання норм виробітку в цілому по підприємству передбачалося планом на рівні 104%. Таким чином, план з продуктивності праці робітни­ків-відрядників перевиконано на 1,35% .

Оскільки питома вага робітників-відрядників у загальній чисельності ро­бітників становить 76% [(790: 958) ´ 100], то середньогодинна про­дуктивність праці робітника зросла на 1,06%, трудомісткість продукції зни­зилась на 1,05%

Причини невиконання норм виробітку одними робітниками і способи досягнення високих результатів іншими виявляють на основі матеріалів хронометражних спостережень, узагальнених фото- і самофотографій ро­бочого дня, аналізу первинних документів на доплату, причин і ха­рак­теру понадурочних робіт, матеріалів перегляду норм на робочих місцях, у діль­ницях, бригадах, цехах.