Предмет економічного аналізу і його інструментарій

Кожна наука має свій предмет дослідження, який вона вивчає з відповідною метою властивими їй методами. Немає предмета дослі­дження – немає і науки. Визначення предмета має принципове значення для обґрунтування самостійності та відособленості тієї чи іншої галузі знань.

Філософія під предметом будь-якої науки (включаючи й економіч­ний аналіз) розуміє якусь частину чи сторону об'єктивної дійсності, що вивчається тільки даною наукою. Той самий об'єкт може розгля­да­­тися різними науками. Кожна з них знаходить у ньому специфічні сто­ро­­ни чи відносини.

Предметом тієї чи іншої науки варто вважати те специфічне, що дозво­ляє відрізнити її серед безлічі інших наук. Наприклад, у медицині об'єк­том вивчення є людина. Однак предметом дослідження окремих медич­них наук служать органи, частини людини, їхні функції та взає­мо­дії. Те ж саме спостерігається і в економіці.

Господарська діяльність є об'єктом дослідження багатьох наук: еко­номіч­ної теорії, макро- і мікроекономіки, управління, організації і плану­вання виробничо-фінансової діяльності, статистики, бухгалтер­сь­­кого обліку, економічного аналізу тощо. Економіка вивчає вплив загальних, приватних і специфічних законів на розвиток економічних процесів у конк­рет­них умовах чи галузі окремого підприємства. Статистика дос­лід­­жує кількісні сторони масових економічних явищ і процесів, що від­бувають­ся в господарській діяльності. Предметом бухгалтерського об­лі­­ку є кругообіг капіталу в процесі господарської діяльності. Він докумен­таль­но відбиває всі господарські операції, процеси і пов'язаний з ними рух засобів підприємства і результати його діяльності.

Що ж є предметом аналізу господарської діяльності?

Слід відзначити, що визначення предмета будь-якої науки – дуже складна задача, у тому числі й в економічному аналізі. Незважа­ючи на те, що це питання розробляється вже кілька десятиліть, оста­точ­на крапка у визначенні предмета аналізу господарської діяльності ще не поставлена. У спеціальній літературі стосовно аналізу можна зустрі­ти десятки різноманітних його формулювань. Усі визначення пред­мета аналізу господарської діяльності, що найчастіше зустріча­ють­ся в літературі і які більш-менш відповідають його сутності, можна згрупу­ва­ти в такий спосіб:

а) господарська діяльність підприємств;

б) господарські процеси і явища.

При більш уважному розгляді цих визначень можна помітити, що ана­­­­ліз вивчає не саму господарську діяльність як технологічний, органі­­зацій­ний процес, а економічні результати господарювання як наслідок еконо­міч­­­них процесів. Тому останнім часом більшість дослідників цієї пробле­ми предметом аналізу вважають економічні процеси, що відбува­­ють­ся в результаті господарської діяльності. Однак, як уже зазна­ча­лося, господар­ська діяльність підприємства і ті процеси, що в ній відбувають­ся, є об'єктом вивчення багатьох наук.

У цих визначеннях спостерігається ідентифікація предмета з його об'єк­т­а­ми і не знайдена межа аналізу господарської діяльності з інши­ми науками, які вивчають господарську діяльність чи підприємства, госпо­дар­сь­кі явища і процеси, які виникають у ній. Дані визначення не містять того специфічного, що дозволяє відрізнити аналіз госпо­дар­сь­кої діяльності від інших наук. З метою обмеження об'єкта до­слідження в деяких визначеннях предмета вказується мета аналізу господарсь­кої діяльності: оцінка досягнутих результатів і виявлення резервів під­вищен­ня ефективності діяльності підприємства.

Щоб виділити ту частину чи ті відносини в цьому об'єкті, що відно­сяться тільки до аналізу, потрібно виходити із сутності процесів господарсь­кої діяльності. Процес – це причинно-обумовлений перебіг подій, зміна явищ, стану об'єкта відповідно до наміченої мети чи результату. Результати економічних процесів як наслідки плану­ють­ся і прогнозуються на майбутнє у відповідних показниках, врахо­ву­ються в міру фактичного формування і потім аналізуються. Але результати як наслідки процесів є не предметом аналізу, а об'єктом. Предметом же економічного аналізу є причини утворення і зміни резуль­та­тів господарської діяльності. Пізнання причинно-наслідкових зв'язків у господарській діяльності підприємств дозволяє розкрити сут­ність економічних явищ і на цій основі дати правильну оцінку досяг­ну­тим результатам, виявити резерви підвищення ефективності вироб­ництва, обґрунтувати плани й управлінські рішення.

Класифікація, систематизація, моделювання, вимірювання при­чин­но­-наслідкових зв'язків є головним методологічним питанням в аналізі господарської діяльності.

Тільки розкривши причинно-наслідкові зв'язки різних сторін ді­яль­ності, можна дуже швидко розрахувати, як зміняться основні резуль­тати господарської діяльності за рахунок того чи іншого факто­ра, зробити обґрунтування будь-якого управлінського рішення, розра­ху­­­вати, як зміниться сума прибутку, беззбитковий обсяг прода­жів, запас фінан­­со­вої стійкості, собівартість одиниці продукції у разі зміни будь-якої вироб­­ни­чої ситуації.

Таким чином, предметом аналізу господарської діяльності є при­чинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів.

Об'єкти економічного аналізу – економічні результати господар­­сь­­­­кої діяльності. Наприклад, на промисловому підприємстві до об'єк­тів аналі­зу відносяться виробництво та реалізація продукції, її собівартість, викорис­­­тан­­ня матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, фінансові результа­ти виробництва, фінансовий стан підприємства тощо. У сіль­сь­ко­му госпо­дар­стві, крім цього, до об'єктів аналізу відноситься сту­пінь викори­с­тан­ня земельних ресурсів підприємства (вихід продукції на 100 га сіль­госп­­­угідь, урожайність культур, якість ґрунту, склад посів­них площ і ін.).

Основна відмінність предмета від об'єкта полягає в тім, що в пред­мет входять лише головні, найбільш істотні з погляду даної науки власти­­вості й ознаки. Такою істотною ознакою аналізу господарської діяль­ності є вивчення взаємодії явищ, причинно-наслідкових зв'язків у господарсь­кій діяльності підприємств (об'єднань).

Науковий інструментарій (апарат) – це способи, прийоми і засо­би, що в різних комбінаціях використовуються для досягнення постав­ле­­них цілей аналізу. Будь-який з інструментів аналізу може назива­тися методом у вузькому значенні цього слова.

Можна виділити дві основ­­ні особливості наукового інструментарію, який застосовується в аналізі. Перша – це відкритість, виражена в аку­му­лю­ванні методів дослід­­жен­ня із суміжних галузей знань (мате­мати­ки, економічної теорії, статистики та ін.). Аналіз не об­межується специфічними, розроб­ле­ними в його рамках прийома­ми, але активно використовує найрізно­манітніші методики, творчо їх переробивши від­по­відно до власних вимог. В останні роки удоскона­лювання на­у­ко­во­­го апарата аналізу йшло шляхом посиленої матема­тизації методик. Це природ­но, оскільки ще Леонардо да Вінчі сказав: "Ніякої вірогід­но­с­ті немає в нау­­ках там, де не можна прикласти ні однієї з мате­ма­тичних наук, і в тому, що не має зв'язку з математикою".

Друга особливість полягає в тому, що на різних етапах аналізу фінан­со­во­-господарської діяльності підприємства застосовуються різні методики і прийоми. При цьому не існує ніякої чіткої регламен­та­ції з приводу їхнього застосування. Багато чого тут залежить від мети аналі­зу, яка знаходиться в розпорядженні аналітика, тимчасових, ін­формаційних і людських ресурсів, інформацій­ного й технічного забез­пе­чення. У реальному аналізі найчастіше ви­користо­­ву­ються комбінації різних прийомів і методик.

Змістом і предметом економічного аналізу визначаються задачі, які стоять перед ним. Найважливіші з них:

1) підвищення науково-економічної обґрунтованості бізнес-пла­нів, бізнесів-процесів і нормативів (у процесі їхньої розробки);

2) об'єктивне та всебічне дослідження виконання бізнес-планів, бізнесів-процесів і дотримання нормативів (за даними обліку і звіт­ності);

3) визначення результативності використання трудових, мате­ріальних і фінансових ресурсів (окремо і в сукупності);

4) контроль за здійсненням вимог комерційного розрахунку;

5) виявлення і вимірювання внутрішніх резервів (на всіх стадіях виробничого процесу);

6) перевірка оптимальності управлінських рішень.

Перша задача – підвищення науково-економічної обґрунтова­ності бізнес-планів, бізнесів-процесів і нормативів, що досягається доклад­­­ним ретроспективним аналізом господарської діяльності. Побу­дова тимчасових рядів за значний період дозволяє встано­вити певні економічні закономірності господарського розвит­ку. Далі виявляються основні фактори, які впливали в минулому і мо­жуть впливати в майбутньому на господарську діяльність підприємств (асо­ці­ацій, товариств, концернів і ін.).

В усіх випадках використовуються методи порівняльного аналізу кінце­вих виробничо-фінансових результатів, показників соціально-еконо­міч­ної ефективності передових підприємств і організацій (вітчиз­ня­них і закордонних). Таким чином, бізнес-плани докладно заповню­ються необхідними економічними розрахунками.

Друга задача – об'єктивне й усебічне вивчення за даними обліку і звіт­­­нос­ті виконання встановлених бізнес-планів, бізнесів-процесів і дотри­­мання нормативів за кількістю, структурою і якістю випущеної продук­­ції, виконаних робіт і послуг. На промислових підприємствах, наприк­­лад, досліджується виконання виробничої програми за кількіс­тю й асор­тиментом найважливіших виробів, сортності, комплектності та якос­ті продукції, ритмічності виробництва, реалізації продукції, викона­н­ню договорів постачання; на транспорті – за вантажообігом; в органі­заціях зв'язку – за кількістю зроблених послуг тощо. У торгівлі основ­на увага звертається на обсяг оптового й роздрібного товаро­обігу, на його асортиментну структуру тощо.

Третя задача – визначення економічної ефективності викорис­тан­ня трудових матеріальних і фінансових ресурсів. На проми­сло­вих підприєм­с­­твах окремо досліджується ефективність викори­стання засо­бів і пред­метів праці (будинків і споруджень, інстру­ментів, сировини та матеріалів), робочої сили (за чисельністю, професійним складом працівників, основним і допоміжним персо­налом, продуктивністю праці), фінансових ресурсів, узятих в сукуп­ності (власних і позикових).

У сільському господарстві аналіз використання матеріальних, трудо­вих і фінансових ресурсів безпосередньо погоджується з аналі­зом використання природних ресурсів, із чітким дотриманням певних екологіч­них вимог.

Четверта задача економічного аналізу – забезпечення заданої ефектив­ності й оцінка кінцевих фінансових результатів.

При оцінюванні фінансових результатів діяльності підприємств використо­ву­ються і кількісні, і якісні показники (в їх необхідному узгодженні). Так, розмір прибутку промислового підприємства визнача­­ється не тільки кількістю й асортиментом виробів, що випускають­ся, але і їхньою собівартістю. Прибуток торгового підприємства залежить як від виконан­ня плану товарообігу (за обсягом і структурою), так і від фактич­но сформованого рівня витрат обігу.

Для правильної оцінки дотримання принципів комерційного роз­раху­н­ку і фінансових результатів необхідно підрозділити фактори, що вплинули на досліджувані показники, на залежні і незалежні від підприємств. Усунення впливу сторонніх факторів (шляхом відповід­них розрахун­ків) дозволяє об'єктивно проаналізувати результати зусиль колек­тиву чи підприємства власника. Підрозділ факторів на залежні і не­залеж­­ні від підприємства особливо необхідно в умовах ринкових відносин.

При аналізі діяльності внутрішніх підрозділів аналітичні розробки тро­хи звужуються. Зокрема, скорочуються позиції, пов'язані з резуль­та­та­ми договорів постачання, з банківськими і бюджетними розрахун­ка­ми, обмежуються можливості аналізу фінансових результа­тів.

П'ята задача економічного аналізу – виявлення і вимір внутрішніх резервів на всіх стадіях виробничого процесу.

Економічний аналіз як прикладна дисципліна виправдує себе пов­ною мірою лише тоді, коли приносить реальну користь. Дійсна корис­ність його полягає у виявленні невикористаних резервів на всіх ста­діях виробничого процесу. Підвищення темпів розвитку економіки без­посередньо залежить від того, чи приведені в дію всі наявні в господар­стві резерви, чи дотриманий непорушний принцип режиму економії – досягнення найбільших результатів з найменшими витра­та­­ми.

У процесі економічного аналізу виявлення резервів відбувається шля­хом порівняльного вивчення, виконання плану внутрішніми підрозді­­ла­ми підприємства, однорідними підприємствами, а також вивчення і най­­­більш повного використання вітчизняного та закордонного передового досвіду. Критична оцінка самих планових розробок також може вказати на можливості їхнього перевиконання.

Шоста задача економічного аналізу полягає в обґрунтуванні і перевірці оптимальності управлінських рішень. Прийняти правильне управлінське рішення, виявити його раціональність і ефективність можна лише на основі попереднього економічного аналізу.

Задачі економічного аналізу, звичайно, не вичерпуються наведеним вище переліком. Багатогранність господарських ситуацій ставить перед ним багато задач автономного характеру. І їх можна вирішити, застосовуючи загальні й часткові аналітичні методи.

Види економічного аналізу

В основі класифікації видів економічного аналізу лежать функції управління економікою, оскільки економічний аналіз є необхідним елементом виконання кожної з цих функцій.

Розвинена ринкова економіка породжує потребу в диференціації аналізу на внутрішній – управлінський – і зовнішній – фінансовий – аналіз.

Внутрішній управлінський аналіз – складова частина управ­лін­ського обліку, тобто інформаційно-аналітичного забезпечення керів­ництва підприємства.

Зовнішній фінансовий аналіз – складова частина фінансового обліку, що обслуговує зовнішніх користувачів інформацією про підприємство, яке виступає самостійним суб'єктом економічного аналізу за даними, як правило, публічної фінансової звітності.

Функції управління поділяються на загальні, або головні, що відображають зміст самого процесу управління, і специфічні, які відображають різні об'єкти управління. Загальні і специфічні функції управління взаємозалежні: загальні не можуть здійснюватися самі по собі, без додатка до якого-небудь об'єкта управління, а будь-яка специфічна функція управління яким-небудь об'єктом може бути здійснена тільки за допомогою загальних функцій.

Головні функції економічного управління (основні функції еконо­мічної діяльності) полягають у:

інформаційному забезпеченні управління (збір, обробка, упоряд­кування інформації про економічні явища і процеси);

аналізі ходу і результатів економічної діяльності, оцінюванні її успішності та можливостей удосконалювання на підставі науково обґрун­тованих критеріїв;

плануванні (прогнозуванні, перспективному й поточному плануванні економічної системи);

організації управління (організації ефективного функціонування тих чи інших елементів господарського механізму з метою оптимізації використання трудових, матеріальних і грошових ресурсів економічної системи);

контролю за ходом виконання бізнес-планів і управлінських рішень.

Перші дві функції відображають технологічні етапи управління і зводяться до інформаційного й аналітичного забезпечення процесу прийняття рішень. Саме прийняття рішень здійснюється у вигляді функцій управління, що відображають тимчасові етапи управління: планування, організації управління і контролю. Отже, економічний аналіз є такою функцією управління, яка є присутньою у всіх інших за­гальних і специфічних функціях управління.

За змістом процесу управління виділяють: перспективний (попе­ред­ній) аналіз; ретроспективний (наступний); оперативний аналіз. Така класифікація економічного аналізу відповідає змісту основних функцій, що відображають тимчасові етапи управління:

- етап попереднього управління (функція планування);

- етап оперативного управління (функція організації управління);

- заключний етап управління (функція контролю).

Усі три види аналі­зу присутні в процесах управління господар­сь­ки­ми об'єктами.

В економічній літературі аналіз господарської діяльності класифі­ку­єть­ся за різними ознаками.

За галузевою ознакою, що ґрунтується на суспільному поділі пра­­ці, аналіз поділяється на галузевий, методика якого враховує специ­­­фі­ку окремих галузей економіки (промисловості, сільського господар­с­т­ва, будівництва, транспорту, торгівлі та ін.), і міжгалузевий, котрий є теоретич­­ною і методологічною основою економічного аналізу в усіх галу­зях національної економіки, чи, іншими словами, теорією аналізу господар­ської діяльності.

Об'єктивна необхідність галузевого економічного аналізу обумов­лена специфікою різних галузей виробництва. Кожна галузь суспіль­но­го виробництва з огляду на різний характер праці має свої особли­вості, свою специфіку і, як наслідок, характерні економічні відносини. Необхідність дослідження специфіки різних галузей обумовлена потре­­­бою розробки методики економічного аналізу з урахуванням особли­востей та умов кожної галузі економіки.

Одночасно слід враховувати, що всі галузі суспільного виробницт­ва тісно пов'язані між собою. Серед них є багато окремих взаємопов'я­за­них галузей, наявність внутрішнього зв'язку між ними викликає необхід­ність розробки міжгалузевого аналізу (теорії економічного аналізу). Теорія економічного аналізу розкриває найбільш загальні методоло­гіч­ні риси й особливості цієї науки, узагальнює передовий досвід економіч­ного аналізу в різних галузях економіки, збагачує його зміст в цілому і в галузях – зокрема. Володіння загальними теоретичними знан­нями з економічного аналізу є необхідною умовою грамотної, кваліфіко­­­­ваної розробки і практичного використання індивідуальних методик галузевого аналізу.

За ознакою часу економічний аналіз підрозділяється на поперед­ній (перспективний) і наступний (ретроспективний, історичний).

Попередній (прогнозний) аналіз проводиться до здійснення гос­по­дар­сь­­ких операцій. Він необхідний для обґрунтування управ­лін­ських рішень плано­вих завдань, а також для прогнозування май­бутнього й оцінки очікува­ного виконання плану, попередження небажаних результатів.

Наступний (ретроспективний) аналіз проводиться після здійснен­ня господарських актів. Він використовується для контролю за виконан­ням плану, виявлення невикористаних резервів, об'єктивної оцінки резуль­та­тів діяльності підприємств.

Перспективний і ретроспективний аналізи тісно пов'язані між собою. Без ретроспективного аналізу неможливо зробити перспектив­ний. Аналіз результатів праці за минулі роки дозволяє вивчити тенденції, закономірності, виявити невикористані можливості, передовий досвід, що має важливе значення при обґрунтуванні рівня економічних показників на перспективу. Уміння бачити перспективу дає саме ретроспективний аналіз. Він є основою перспективного аналізу.

У свою чергу, від глибини і якості попереднього аналізу на перспективу залежать результати ретроспективного аналізу. Якщо планові показники недостатньо обґрунтовані і реальні, то наступний аналіз виконання плану взагалі втрачає зміст і вимагає попередньої оцінки обґрунтованості планових показників.

Ретроспективний аналіз, у свою чергу, поділяється на опера­тивний і підсумковий (результативний). Оперативний (ситуацій­ний) ана­ліз проводиться відразу після здійснення господарських опера­­цій чи зміни ситуації за короткі відрізки часу (зміну, добу, декаду та ін.). Мета його – оперативно виявляти недоліки і впливати на господарські про­це­си. Ринкова економіка характеризується динамічністю ситуації як виробничої, комерційної, фінансової діяльності підприємства, так і його зовнішнього середовища. У цих умовах оперативний (ситуацій­ний) аналіз набуває особливого значення.

Підсумковий (заключний) аналіз проводиться за звітний період часу (місяць, квартал, рік). Його цінність у тому, що діяльність підприєм­ст­­ва за відповідний період вивчається комплексно і всебічно за звітними дани­ми. Цим забезпечується більш повна оцінка діяльності підприємст­ва стосовно використання наявних можливостей.

Підсумковий і оперативний аналізи взаємозалежні і доповнюють один одного. Вони дають можливість керівництву підприємства не тільки оперативно ліквідувати недоліки в процесі виробництва, але і комплексно узагальнювати досягнення, результати діяльності за відповідні періоди часу, розробляти заходи, спрямовані на зростання ефективності виробництва.

За просторовою ознакою можна виділити аналізи внутрішньо­господарський і міжгосподарський. Внутрішньогосподарський аналіз вивчає діяльність тільки досліджуваного підприємства і його структур­них підрозділів. При міжгосподарському аналізі порівнюються результа­­ти діяльності двох або більше підприємств. Це дозволяє виявити передовий досвід, резерви, недоліки і на основі цього дати більш об'єктивну оцінку ефективності діяльності підприємства.

Важливе значення має класифікація економічного аналізу за об'єкта­ми управління. Господарська діяльність (керована система) скла­даєть­ся з окремих підсистем: економіки, техніки, технології, орга­ні­зації виробництва, соціальних умов праці, природоохоронної діяль­ності тощо. Аспект аналізу за бажанням керуючого органу може бути зміщений у бік будь-яких підсистем господарської діяльності. У зв'язку з цим виділяють:

техніко-економічний аналіз, яким займаються технічні служби підприємст­ва (головного інженера, головного технолога тощо). Його змістом є вивчення взаємодії технічних та економічних процесів і встановлення їхнього впливу на економічні результати діяльності підприємства;

фінансово-економічний аналіз (фінансова служба підприємства, фінансові і кредитні органи). Основна увага приділяється фінансовим результатам діяльності підприємства: виконанню фінансового плану, ефективності використання власного й позикового капіталу, виявлен­ню резервів збільшення суми прибутку, росту рентабельності, поліпшен­ня фінансового стану і платоспроможності підприємства;

управлінський аналіз проводять усі служби підприємства з метою надання керівництву інформації, необхідної для планування, контролю і прийнят­тя оптимальних управлінських рішень, розробка стратегії і такти­ки з питань фінансової політики, маркетингової діяльності, удоскона­лен­­ня техніки, технології й організації виробництва. Цей аналіз носить оперативний характер, результати його є комерційною таємницею;

соціально-економічний аналіз (економічні служби управління, соціологічні лабораторії, статистичні органи) вивчає взаємозв'язок соціальних і економічних процесів, їхній вплив один на одного і на економічні результати господарської діяльності;

економіко-статистичний аналіз (статистичні органи) застосову­ється для вивчення масових суспільних явищ на різних рівнях управлін­ня: підприємства, галузі, регіону;

економіко-екологічний аналіз (органи охорони навколишнього сере­до­­­вища, економічні служби підприємства) досліджує взаємодію еко­логіч­них і економічних процесів, пов'язаних зі збереженням та поліп­шен­ням навколишнього середовища і витратами на екологію;

маркетинговий аналіз (служба маркетингу підприємства чи об'єднан­ня) застосовується для вивчення зовнішнього середовища фун­кціонуван­ня підприємства, ринків сировини і збуту готової продук­ції, її конкуренто­спроможності, попиту та пропозиції, комерційного ри­зику, формуван­ня цінової політики, розробки тактики і стратегії марке­­тингової діяльності.

За методикою вивчення об'єктів аналіз господарської діяльності може бути порівняльним, діагностичним, факторним, маржинальним, еко­номіко-математичним, економіко-статистичним, функціонально-вар­­тіс­­ним і т. ін.

При порівняльному аналізі звичайно обмежуються порівнянням звітних показників про результати господарської діяльності з показни­ками плану поточного року, даними минулих років, передових підпри­ємств.

Факторний аналіз спрямований на виявлення інтенсивності впливу факторів на приріст і рівень результативних показників.

Діагностичний аналіз є способом установлення характеру пору­шень нормального ходу економічних процесів на основі типових ознак, характерних тільки для даного порушення. Наприклад, якщо темпи росту валової продукції випереджають темпи росту товарної про­дукції, то це свідчить про зростання залишків незавершеного ви­­роб­ництва. Якщо темпи росту валової продукції вище темпів рос­ту про­дуктивності праці, то це ознака невиконання плану захо­дів щодо меха­нізації й автоматизації виробництва, поліпшення організації праці і на цій основі скорочення чисельності працю­ючих. Знання оз­на­ки дозволяє швидко і досить точно установити ха­рак­тер пору­шень, не здій­снюючи безпосередніх вимірів, тобто без дій, що вима­гають додат­кового часу і засобів.

Маржинальний аналіз – це метод оцінки й обґрунтування ефек­тив­ності управлінських рішень у бізнесі на підставі причинно-на­слідкового взаємозв'язку обсягу продажів, собівартості, прибутку і поділу витрат на постійні та змінні.

За допомогою економіко-математичного аналізу вибирається найбільш оптимальний варіант розв’язання економічної задачі, виявля­ються резерви підвищення ефективності виробництва за рахунок більш повного використання наявних ресурсів.

Детермінований аналіз застосовується для дослідження функціо­нальних взаємозв'язків між факторними і результативними показни­ками.

Стохастичний аналіз (дисперсійний, кореляційний, компонентний та ін.). Використовується для вивчення стохастичних залежностей між досліджуваними явищами і процесами господарської діяльності під­приємств.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) являє собою метод виявлен­ня резервів. Він базується на функціях, що виконує об'єкт, і зорієнто­ва­ний на оптимальні методи їхньої реалізації на всіх стадіях жит­тєвого циклу виробу (науково-дослідні роботи, конструювання, вироб­ництво, експлуатація й утилізація). Його основне призначення полягає в тім, щоб виявити і попередити зайві витрати за рахунок ліквідації непотріб­них вузлів, деталей, спрощення конструкції виробу, заміни матеріалів тощо.

За суб'єктами (користувачами аналізу) розрізняють внутрішній і зовніш­­­­ній аналіз. Внутрішній аналіз проводиться безпосередньо на підпри­ємст­ві у випадку нестатків оперативного, короткострокового і довго­­строко­вого управління виробничою, комерційною та фінансовою діяльністю. Зовнішній аналіз проводиться на підставі фінансової і ста­тистич­ної звітності органа­ми господарського управління, банками, фі­нансовими органами, акціоне­ра­ми, інвесторами.

За охопленням досліджуваних об'єктів аналіз поділяється на суціль­ний і вибірковий. При суцільному аналізі висновки робляться після вивчен­­­­­ня всіх без винятку об'єктів, а при вибірковому – за результатами обстежен­ня тільки частини об'єктів.

За змістом програми аналіз може бути комплексним і тематич­ним. При комплексному аналізі діяльність підприємства вивчається всебічно, а при тематичному – тільки окремі її сторони, що представ­ляють у певний момент найбільший інтерес, наприклад, питання використан­ня матеріальних ресурсів, виробничої потужності підпри­ємст­ва, зниження собівартості продукції тощо.

Кожна з названих форм економічного аналізу своєрідна за змістом, організацією й методикою його проведення.