Контроль за дотриманням банками нормативів обов'язкового резервування

4.1. Вимоги щодо дотримання банком порядку формування обов'язкових резервів є виконаними, якщо:

– на його кореспондентському рахунку в Національному банку зберігається середньоарифметична сума залишків коштів за звітний період у розмірі, який дорівнює або більший, ніж фактична середньоарифметична сума обов'язкових резервів;

– на його кореспондентському рахунку в Національному банку щоденно на початок операційного дня зберігається обсяг коштів у розмірі, установленому Національним банком, з урахуванням граничної кількості випадків недотримання щоденних залишків обов'язкових резервів на кореспондентському рахунку в окремі дні звітного періоду резервування не більше ніж 30 разів протягом трьох звітних періодів поспіль.

4.2. Територіальне управління здійснює контроль за повнотою та своєчасністю виконання банками вимог щодо дотримання нормативів обов'язкового резервування як за звітний період резервування на підставі зведеного балансу банку за звітний період, так і щоденно, виходячи з установленого Національним банком розміру, порівнюючи:

– середньоарифметичну суму коштів, яка визначена на підставі встановлених нормативів обов'язкового резервування, з фактичною середньоарифметичною сумою залишків коштів на кореспондентському рахунку банку в Національному банку за відповідний звітний період резервування згідно з наданою банком довідкою про залучені кошти та їх залишки на кореспондентському рахунку (додаток 1);

– залишки коштів на кореспондентському рахунку банку в Національному банку із щоденним на початок операційного дня обсягом коштів, що встановлюється Національним банком для відповідного звітного періоду резервування;

– залишки коштів на окремому рахунку в Національному банку із сумою коштів обов'язкових резервів, яка визначена на підставі встановлених нормативів обов'язкового резервування, своєчасність та обсяг їх перерахування згідно з наданою банком довідкою про залучені кошти і стан перерахування коштів обов'язкових резервів на окремий рахунок у Національному банку України (додаток 2).

4.3. Територіальне управління в перший робочий день після закінчення звітного періоду резервування засобами електронного зв'язку надає відповідному структурному підрозділу Національного банку, який здійснює управління грошово-кредитним ринком, оперативну інформацію щодо банків, які не дотримуються нормативів обов'язкового резервування, із зазначенням суми недорезервованих коштів.

4.4. Банк протягом двох робочих днів після закінчення звітного періоду резервування засобами електронного зв'язку подає територіальному управлінню довідку про залучені кошти та їх залишки на кореспондентському рахунку (додаток 1), а в разі прийняття відповідного рішення щодо формування і зберігання банками коштів обов'язкових резервів на окремому рахунку в Національному банку - довідку про залучені кошти і стан перерахування коштів обов'язкових резервів на окремий рахунок у Національному банку України (додаток 2). Протягом трьох робочих днів після закінчення звітного періоду резервування банк надає цю інформацію на паперовому носії за підписом керівника і головного бухгалтера.

4.5. Територіальне управління звіряє одержану інформацію з даними щоденного балансу банку і визначає правильність дотримання ним вимог щодо формування обов'язкових резервів.

4.6. Територіальне управління на третій робочий день після звітного періоду подає відповідним структурним підрозділам Національного банку, які здійснюють контроль за діяльністю банків та управління грошово-кредитним ринком,звіт про залучені банками кошти і розрахунок обов'язкових резервів відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку про подання статистичної звітності та цього Положення і в разі виявлення причин недотримання банками нормативів обов'язкового резервування повідомляє про них протягом п'яти робочих днів після закінчення звітного періоду.

4.7. Якщо банк порушує вимоги щодо дотримання порядку формування обов'язкових резервів за звітний період та/або більше ніж 30 разів (уключаючи вихідні і святкові дні) не дотримується визначеного Національним банком щоденного на початок операційного дня обсягу коштів протягом трьох звітних періодів резервування поспіль незалежно від дотримання ним вимог обов'язкового резервування за ці звітні періоди резервування в цілому,то територіальне управління протягом п'яти робочих днів після закінчення звітного періоду надає пропозиції тому структурному підрозділу Національного банку, який здійснює контроль за діяльністю банків, для прийняття відповідних рішень.

Про деякі питання регулювання грошово-кредитного ринку (Постанова Правління НБУ від 30.01.2009 р № 33)

 

Установити такі нормативи обов’язкового резервування для формування банками обов’язкових резервів:

– строкові кошти і вклади (депозити) юридичних і фізичних осіб у національній валюті – 0;

– строкові кошти і вклади (депозити) юридичних і фізичних осіб в іноземній валюті – 4;

– кошти вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб у національній валюті на вимогу і кошти на поточних рахунках – 0;

– кошти вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб в іноземній валюті на вимогу і кошти на поточних рахунках – 7;

– кошти, які залучені банками від банків-нерезидентів та фінансових організацій-нерезидентів – 2.

 

Ключові терміни і поняття

– Базельський комітет і сучасна система показників.

– Нормативи як граничні значення показників.

– Програма New_Stat як модуль розрахунку.

– Показник ліквідності коррахунку як обов’язковий норматив.

Бібліографічний список до теми

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9

 

Тема 6. Ризики в банківській діяльності та методи їх аналізу

Мета: закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять; самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом щодоопануванню студентами сучасних методів здійснення аналізу ризиків та методів їхнього зниження.

 

План

1. Основні завдання аналізу ризиків.

2. Групи збитків, супроводжуючих ризиковані операції.

3. Сутність та показники, які характеризують кредитний ризик.

4. Аналіз валютного ризику.

5. Аналіз процентного ризику.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Вивчаючи дану тему, неофіти обов'язково стикаються з методологічними і філософськими питаннями природознавства та економіки, зокрема.

Щоб грамотно підійти до поняття економічного ризику як якісного явища і його кількісному вимірюванню, потрібно почати з загального поняття економічного події (зокрема, несприятливої).

Економічна подія – це явище діяльності, пов'язаної з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням товарів, робіт і послуг (зокрема, за Самуельсеним - діяльності, пов'язаної з обміном і грошовими угодами між людьми).

Тепер можна визначити ризик як економічну категорію, тобто абстракцію, яка властива економічним подіям.

Розглянемо ряд визначень ризику, що даються вітчизняними та зарубіжними авторами:

1. Ризик – потенційна, чисельно вимірна можливість втрати.

Поняттям ризику характеризується невизначеність, пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків.

2. Ризик – імовірність виникнення втрат, збитків, недонадходжень планованих доходів, прибутку.

3. Ризик – це невизначеність наших фінансових результатів у майбутньому.

4. J.P.Morgan визначає ризик як ступінь невизначеності отримання майбутніх чистих доходів.

5. Ризик – це вартісне вираження імовірності події, що веде до втрат.

6. Ризик – шанс несприятливого результату, небезпека, загроза втрат і пошкоджень.

7. Ризик – ймовірність втрати цінностей (фінансових, матеріальних, товарних ресурсів) в результаті діяльності, якщо обстановка і умови проведення діяльності будуть змінюватися у напрямку, відмінному від передбаченого планами і розрахунками.

Таким чином, категорія ризику застосовується, як правило, до несприятливих економічних подій (прямим збиткам, втрати доходів, зменшення вартості або навіть втрати активів, зростання ціни зобов'язань, втрати капіталу, зменшення вартості фірми, банку тощо).

З чим Я зараз не згоден і буду наполягати на Вашому розумінні – це пов'язувати категорію ризику з ймовірністю (вероятностью – русс.) події. Ймовірність несприятливої події = це одна з кількісних характеристик ризику як економічної якості.

Ймовірність події – числова характеристика можливості (возможности – русс) появи деякої певної події в ланцюзі подій, що можуть повторюватися необмежену кількість разів. У деяких випадках чисельне значення ймовірності виходить як відношення числа можливих випадків, котрий сприяє даної події, до числа всіх рівноможливих випадків взагалі. Не можна змішувати ймовірність з частотою (точність якої залежить від числа спостережень), які мало відрізняються один від одного. Точніше, ймовірність події не можна розрахувати, її тільки можна дізнатися з практики. Як ринкову ціну: її не можна розрахувати, її можна лише дізнатися на ринку.

Для розуміння категорії ризику такою подією є несприятлива подія.

Для розуміння причини появи ризику як економічної категорії потрібно звернуться до методологічних основ природознавства, зокрема лапласовскому детермінізмові. Він оперує можливістю повного взаємозв'язку всіх явищ природи, у тому числі й економіці. Основне припущення: знаючи кінцеве (нехай навіть досить велику кількість) причин можна розрахувати кількісну характеристику будь-якої події. Навіть оцінити вплив кількості бузини в городі на Полтавщині на кількість дядьків у місті Києві. Однак вартість обсягу інформації для отримання кількісної характеристики економічного явища може бути не порівняти з економічною вигодою результату. Відсутність необхідного об'єму інформації людина замінила поняттям ризик. Тобто економічна подія може з'явитися, а може бути і НІ.

Виходячи з принципу лапласовського детермінізму ризик – якісна невизначеність в появі несприятливої економічного події, яка повинна мати кількісний опис.

В даний час теорія ймовірностей в економічних дослідженнях використовується з науковою метою для отримання нових якісних і кількісних результатів. У банківському менеджменті ризиками - ризик-менеджменті (як визначенні, оцінці, моніторингу, контролю) використовується метод VAR (Value at Range – величина на кордоні), який полягає у встановленні граничної величини ризику, який визнаний звичайним (безпечним) для роботи банку.

Управління ризиками – це процес, за допомогою якого банк виявляє (ідентифікує) ризики, проводить оцінку їх величини, здійснює їхній моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також в враховує взаємозв’язки між різними категоріями (видами) ризиків. Комплекс дій з ризик-менеджменту має на меті забезпечити досягнення наступних цілей:

– Ризики мають бути зрозумілими та усвідомленими банком та його керівництвом;

– Ризики мають знаходитись у межах рівнів толерантності, встановлених спостережною радою;

– Рішення з прийняття ризику мають відповідати стратегічним завданням діяльності банку;

– Рішення з прийняття ризику мають бути конкретними і чіткими;

– Очікувана дохідність має компенсувати прийнятий ризик;

– Розподіл капіталу має відповідати розмірам ризиків, на які наражається банк;

– Стимули до досягнення високих результатів діяльності мають узгоджуватися з рівнем толерантності до ризику.

З точки зору ризик-менеджменту, банківська діяльність зводиться до прийняття ризику і отримання за це відповідної компенсації (економічної вигоди).

Мета управління ризиками – сприяти підвищенню вартості власного капіталу банку, одночасно забезпечуючи досягнення цілей багатьох зацікавлених сторін, а саме:

– клієнтів та контрагентів;

– керівництва;

– працівників;

– спостережної ради і акціонерів (власників);

– органів нагляду;

– рейтингових агентств, інвесторів та кредиторів;

– інших сторін.

Серед купи ризиків, на які наражається банк(Рис.2.3):

– Кредитний ризик,

– Ринковий ризик,

– Ризик ліквідності,

– Ризик зміни процентної ставки,

– Ринковий ризик,

– Валютний ризик,

– Операційно-технологічний ризик,

– Ризик репутації,

– Юридичний ризик,

– Стратегічний ризик.

Детально розглянемо 4 (ліквідності, кредитний, процентний, валютний), останні очікую в курсовій роботі, або в індивідуальному завданні.

Ризик ліквідності

Ризик ліквідності визначається як наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність банку виконати свої зобов’язання у належні строки, не зазнавши при цьому неприйнятних втрат. Ризик ліквідності виникає через нездатність управляти незапланованими відтоками коштів, змінами джерел фінансування та/або виконувати позабалансові зобов’язання.