Кількість змінних обслуговувань розраховується за рівнянням

.

Річна програма змінних обслуговувань розраховується за рівнянням

.

У загальному вигляді кількість робочих постів у зоні ЩО визначається за рівнянням

,

де К_н – коефіцієнт нерівномірності завантаження постів (обирається з додатку №3);

К_вик – коефіцієнт використання робочого часу поста (обирається з додатку №4).

Норматив трудомісткості змінного обслуговування необхідно відкорегувати так:

,

де – нормативна трудомісткість змінного обслуговування (обирається з додатку 11 (стор 118. [1]);

К₂ – коефіцієнт корегування нормативів трудомісткості технічного обслуговування в залежності від кількості автомобілів (обирається з таблиці №5 (стор.28) [1]).

Річний обсяг робіт по ЩО визначається добутком кількості обслуговувань N_ЗмО на його скориговану трудомісткість t_ЗмО

.

Ритм виробництва визначається за рівнянням

,

де Т_з – тривалість зміни (Т_з = 8 год);

С – кількість змін роботи зони ЩО (С=1 ¸ 2);

N_доб – добова виробнича програма (N_ЩО):

.

Такт поста визначається за формулою

,

де Р_п – кількість робітників, які можуть одночасно працювати на посту (обирається з додатку №5), чол;

t_n – час, необхідний на постановку автомобіля на пост і з’їзд з поста (t_n = 1¸3 хв);

t – фактична трудомісткість ЗмО, чол-год;

,

де – фактична річна трудомісткість ЩО, чол-год;

– річна кількість змінних обслуговувань.

 

Розрахунок кількості першого технічного обслуговування

 

Кількість ТО-1 розраховується за рівнянням

,

,

де – річний пробіг автомобіля, км;

L₁, L₂ – відповідно періодичності проведення ТО-1 і ТО-2 (обираються з таблиці №2 [1, стор.23]).

Річна програма по ТО-1 визначається за рівнянням

,

де А_сп – списочна кількість автомобілів (обирається згідно завдання).

Норматив трудомісткості першого технічного обслуговування необхідно корегувати таким чином.

,

де t_1н – нормативна трудомісткість першого технічного обслуговування (обирається з додатку 10 [1]);

К₂ – коефіцієнт корегування трудомісткості технічного обслуговування залежно від кількості ДТЗ (обирається з таблиці №5 [1, стор 28]).

Річний обсяг робіт по ТО-1 визначається добутком кількості обслуговувань N_ТО-1 на його скориговану трудомісткість t₁

.

Ритм виробництва визначається за рівнянням

,

де Т_зм – тривалість зміни (Т_ЗМ = 8 год);

С – кількість змін роботи зони ТО-1 (С= 1 ¸ 2);

N_{доб 1} – добова виробнича програма (N_TO-2).

.

Такт поста визначається за формулою

,

де Р_п – кількість робітників, які можуть одночасно працювати на посту (обирається з додатку №5), чол;

t_n – час, необхідний на постановку автомобіля на пост і з’їзд з поста (t_n = 1¸3 хв);

t – фактична трудомісткість ТО-1, чол-год:

,

де – фактична річна трудомісткість ТО-1, чол-год;

– річна кількість ТО-1.

Кількість робочих постів у зоні ТО-1 визначається за рівнянням

,

де К_н – коефіцієнт нерівномірності завантаження постів (обирається з додатку №3);

К_вик – коефіцієнт використання робочого часу поста (обирається з додатку №4).

Розрахунок кількості другого технічного обслуговування

 

Кількість ТО-2 розраховується за рівнянням

.

Річна програма по ТО-2 визначається за рівнянням

.

Норматив трудомісткості другого технічного обслуговування необхідно корегувати слідуючим чином.

,

де t_2н – нормативна трудомісткість першого технічного обслуговування (обирається з додатку 10 [1]);

К₂ – коефіцієнт корегування трудомісткості технічного обслуговування залежно від кількості ДТЗ (обирається з таблиці №5 [1, стор 28]).

Річний обсяг робіт по ТО-2 визначається добутком кількості обслуговувань N_ТО-2 на його скориговану трудомісткість t₂

.

Ритм виробництва визначається за рівнянням

,

де N_{доб 2} – добова виробнича програма (N_TO-2):

.

Такт поста визначається за формулою

,

де Р_п – кількість робітників, які можуть одночасно працювати на робочому посту ТО-2 (обирається з додатку №5), чол;

t_n – час, необхідний на постановку автомобіля на пост і з’їзд з поста (t_n = 1¸3 хв);

t – фактична трудомісткість ТО-2, чол-год:

.

Кількість робочих постів у зоні ТО-2 визначається за рівнянням

.