Правила роботи в лабораторії технології ліків

Розділ 1

Розділ 2

Техніка безпеки при роботі з небезпечними для

Здоров’я лікарськими засобами

ФОРМАЛІН (40 % водний розчин газу формальдегіду)

Це безбарвна прозора рідна з неприємним різким запахом. Антисептик. Консервант. Входить до складу дезинфікуючих розчинів, дубить шкіру.

Токсичні властивості: ущільнює білки, подразнює шкіру та слизові оболонки аж до їх атрофії (відмирання), викликає загальні захворювання шкіри. При вдиханні випарів можливе загальне отруєння, головний біль, нудота, млявість, задишка. Подразнює верхні дихальні шляхи. Викликає нежить, подразнення слизових глотки, гортані, трахеї, бронхів з тяжким перебігом та з атрофією слизових оболонок. Канцероген.

Заходи безпеки: слід оберігати шкіру, слизові та дихальні шляхи. Робота повинна проводитись у добре вентильованому приміщенні, бажано у витяжній шафі. Слід використовувати гумові рукавички, захисні окуляри, гумовий фартух. При випадковому розливанні формаліну для швидкого його знешкодження калюжу засипають сухим піском з наступним його збором у ємкість, що щільно закривається, і видаленням за межі приміщення. Слід провести інтенсивну вентиляцію приміщення.

Надання долікарської допомоги: при попаданні на шкіру – обмивання 5% розчином нашатирного спирту. При отруєнні випарами формаліну – забезпечити інтенсивну вентиляцію, протяг, доступ свіжого повітря. Показана інгаляція водним розчином з додаванням кількох крапель нашатирного спирту.

 

 

ХЛОРАМІН Б

Порошок з різким неприємним запахом хлору. Засіб для знезараження.

Токсичні властивості: подразнює верхні дихальні шляхи завдяки виділенню активного хлору. При вдиханні випарів протягом тривалого часу настає загальне отруєння з головним болем, запамороченням, нудотою та блюванням, можливі судоми. Порошок і розчини подразнюють шкіру, викликають загибель епідермісу.

Заходи безпеки: хлорамін слід зберігати щільно запакованим, бо він інтенсивно виділяє активний хлор, який і спричиняє токсичну дію. При роботі з хлораміном слід оберігати шкіру та слизові від попадання на них самого хлораміну, а також дихальні шляхи від попадання в них випарів хлору. Перш за все, треба забезпечити надійну вентиляцію приміщення, користуватися гумовими рукавичками, респіратором, захисними окулярами. Працювати слід швидко і акуратно, не розсипати порошок.

Надання долікарської допомоги. Потерпілого слід негайно вивести з приміщення, забезпечити йому доступ свіжого повітря. Якщо хлорамін потрапив на шкіру, слід ретельно промити уражене місце спочатку великою кількістю води, а потім водою з милом.

ХЛОРОФОРМ І ЕФІР

Означені речовини являються рідинами з характерними неприємними запахами, рідини легко звітрюються. Обидві субстанції відносяться до активних, але токсичних органічних розчинників, які рідко застосовуються в аптечній практиці. Ефір легкий, і його випари піднімаються вгору; хлороформ важкий, і його випари накопичуються в нижніх відділах приміщень. Зберігаються обидва препарати за списком «Б».

Токсичні властивості: випари обох препаратів легко проникають крізь слизові дихальних шляхів і діють на організм наркотично. Раніше обидва препарати застосовувались для інгаляційного наркозу, а на сучасному етапі рідко застосовуються як розчинники для зовнішнього застосування у лініментах.

При вдиханні випарів ефіру та хлороформу виникають млявість, сонливість, втрата координації рухів, запаморочення, головний біль, нудота та блювання, які проходять протягом доволі тривалого часу. Хлороформ більш токсичний, ніж ефір, довше і тяжче виводиться з організму.

Заходи безпеки: слід оберігати нервову систему від токсичної дії випарів. Робота повинна проводитись у витяжній шафі, швидко, не допускаючи накопичування випарів. Розфасовка хлороформу здійснюється в приміщенні з механічною вентиляцією або на відкритому повітрі. Для швидкого прибирання випадково розлитого хлороформу використовують сухий пісок з наступним його збиранням у скляну ємкість, яка щільно закривається, і негайним видаленням з приміщення. ЕФІР ВОГНЕНЕБЕЗПЕЧНИЙ, СУМІШ ЕФІРУ З ПОВІТРЯМ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ВИБУХ.

Надання долікарської допомоги: потерпілому слід негайно забезпечити доступ свіжого повітря, створити інтенсивний протяг, потерпілого вивести чи винести з приміщення, енергійно розтерти кисті рук та вушні раковини, дати міцного чаю з лимоном.

 

АМОНІАКУ (АМІАКУ) ВОДНИЙ РОЗЧИН 10% або 25%

(він же – нашатирний спирт)

Безбарвна прозора рідина з неймовірно різким неприємним запахом, лужної реакції. Застосовується у складі дезрозчинів, як фунгіцид (протигрибковий засіб) та для збудження дихального центру шляхом вдихання невеликої кількості випарів.

Токсичні властивості: 25% розчин викликає опіки шкіри середньої тяжкості, слизові оболонки знімаються плівками негайно після ураження. З препарату в обох концентраціях інтенсивно виділяється аміак. При вдиханні випарів аміак подразнює дихальні шляхи, викликає тяжкий спастичний кашель, нежить, набряк голосової щілини з порушенням голосових функцій, занепад сил, сильний головний біль, може викликати рефлекторну зупинку дихання.

Заходи безпеки: оберігати шкіру, слизові та дихальні шляхи. Робота повинна проводитись у витяжній шафі або ж на відкритому свіжому повітрі. У приміщеннях повинна працювати потужна витяжна вентиляція. Слід використовувати гумові рукавички, гумовий фартух, захисні окуляри. Фасування 25% розчину повинно здійснюватись автоматикою у приміщеннях з механічною вентиляцією або на відкритому повітрі, якщо процес проводиться вручну.

ЗАПАМЯТАЙТЕ: з аміаком не можна працювати одній людині, слід працювати хоча б удвох.

Надання долікарської допомоги: негайно забезпечити потерпілому доступ свіжого повітря, створити інтенсивний протяг, потерпілого вивести чи винести з приміщення, енергійно розтерти кисті рук та вушні раковини, дати міцного чаю з лимоном.

 

 

ЙОД КРИСТАЛІЧНИЙ

Галоген, дуже хімічно активна речовина. Антисептик. Застосовується доволі широко у вигляді водних, спиртових і гліцеринових розчинів.

Являє собою кристали темно-бурого кольору з металевим блиском. Має різкий своєрідний запах. Дуже легко звітрюється і швидко осідає, тобто, сублімується на поверхнях предметів устаткування, на слизових. У воді майже не розчиняється, розчиняється у спирті. В концентрованих розчинах йодидів розчиняється дуже легко. Викликає корозію металевих предметів. Зберігається за списком «Б».

Токсичні властивості: кристали йоду при безпосередньому контакті дуже швидко викликають глибокі опіки шкіри та слизових, які довго не гояться. При вдиханні випарів йод сублімується на слизових оболонках дихальних шляхів у вигляді мікроскопічних кристалів, викликає мікроскопічні хімічні опіки і подразнює верхні дихальні шляхи. При цьому виникають: нежить, фарингіти, трахеїти, бронхіти, які мають затяжний перебіг і можуть стати підґрунтям для приєднання бактеріальних і грибкових захворювань дихальних шляхів.

Заходи безпеки: оберігати шкіру, слизові та дихальні шляхи. Працювати слід дуже швидко за умови ввімкнутої вентиляції, не залишати штангласи з йодом відкритими без потреби. Слід остерігатися попадання препарату на шкіру та слизові, на предмети устаткування та на тканини (тканини зафарбовуються у бурий колір, а пізніше просто розлазяться на клоччя). Відважують йод на зтарованих (Однакових) кружечках пергаменту.

Надання долікарської допомоги: уражене місце слід негайно обробити концентрованим розчином йодиду калію або тіосульфату натрію для повного переходу йоду в розчинні сполуки. Потім промити великою кількістю води, накласти стерильну пов’язку. Ознакою отруєння випарами йоду є першіння у горлі. Потерпілого слід вивести з приміщення, забезпечити доступ свіжого повітря, створити інтенсивний протяг.

ХЛОРИДНА (ХЛОРИСТОВОДНЕВА, СОЛЯНА) КИСЛОТА

Рідка субстанція, що являє собою прозору безбарвну рідину без запаху. За складом – це 8,3 % розчин газу хлористого гідроґену (водню), який може повільно звітрюватись. Кислота дуже реакційно спроможна, викликає корозію металів, псує фарби, дерев’яні вироби, тканини. Зберігається за списком «Б», але під замком, бо відноситься до прекурсорів. Застосовується внутрішньо у вигляді 1-3% розчинів при недостатній кислотності шлункового соку, а також зовні у вигляді 6% розчину для лікування корости.

Токсичні властивості: обпікає шкіру, слизові, випари псують зуби, нігті, волосся. При вдиханні випарів подразнюються верхні дихальні шляхи, що викликає нежить, бронхіти, на зубах відчуття оскоми, першіння у горлі, головний біль.

Заходи безпеки: слід оберігати шкіру та слизові від опіків та подразненя. Робота повинна проводитись у витяжній шафі або при ввімкнутій витяжній вентиляції. Слід використовувати гумові рукавички, гумовий фартух, захисні окуляри. Враховуючи високу реакційну здатність 8% кислоти її навіть не заносять в асистентську кімнату аптеки, а приготування лікарських засобів для внутрішнього застосування проводять з 10% розчину субстанції. У порядку виключення розчин для лікування корости виготовляють з нерозведеної (тобто, 8%) субстанції. Працювати слід акуратно, швидко, не залишати штанглас відкритим на тривалий час.

Надання долікарської допомоги: при потраплянні концентрованої кислоти на шкіру для запобігання опіків уражене місце промивають інтенсивним струменем води, потім ділянку слід обробити 5% розчином соди. При довгому вдиханні випарів хлоридної кислоти – свіже повітря, інгаляції киснем, промивання очей, носа, полоскання горла 2% розчином соди.

 

ФЕНОЛ (КАРБОЛОВА КИСЛОТА)

Прозорі крупні злегка рожеві кристали з надзвичайно неприємним і дуже різким запахом, у воді розчиняється, але повільно. Існує водний 90% розчин у вигляді важкої прозорої рожевої рідини, яка у воді розчиняється легко і використовується для приготування водних розчинів. Хороший антисептик для зовнішнього застосування. Зберігається з пересторогою за списком «Б», але вже 5% розчини відпускаються з попереджувальною етикеткою «поводитись обережно».

Тосичні властивості: обидва різновиди фенолу дуже легко викликають опіки шкіри та слизових при одноразовому контакті та запальні захворювання шкіри при постійному контакті. При вдиханні незначної кількості випарів викликає подразнення слизових, кашель, нежить, бронхіти, трахеїти. При тривалому вдиханні випарів наступає загальне отруєння організму, головний біль, млявість, нудота, блювання. Хронічний контакт з випарами фенолу призводить до ураження нирок.

Заходибезпеки: оберігати шкіру, слизові та дихальні шляхи. Робота у витяжній шафі або при ввімкнутій витяжній вентиляції. Використання гумових рукавичок, гумових фартухів, захисних окулярів. При потраплянні фенолу на одяг слід відразу зняти його. Для швидкої евакуації випадково розлитого розчину фенолу, негайно засипати його сухим піском, потім негайно пісок змести, зібрати у скляну ємкість, яка герметично закривається і видалити з приміщення.

Надання долікарської допомоги: уражену шкіру обробляють струменем води, потім 2% розчином питної соди і направляють потерпілого в лікарню. При ознаках загального отруєння потерпілого слід вивести з приміщення, забезпечити доступ свіжого повітря, створити інтенсивний протяг, напоїти мінеральною водою лужної реакції, дати спокій.

 

Щоденник

для практичних занять

з аптечної технології ліків

студентки (студента) групи

прізвище, ім'я, по батькові

200__- 200__ навчальний рік

 

Це буде титульний лист

СРС

· властивостей субстанцій, що вивчались протягом семестру

· заповнення щоденника у позаурочний час

 

Мета: Придбати практичні навички у виготовленні означених порошків

Проконтролювати ступінь готовності студентів до приготування порошків різних типів

 

Наочність:

· ДФУ, Наказ №812 МОЗ України, таблиці доз, книга ПКО, картотека рецептів на порошки з складаними поєднаннями субстанцій;

· Інвентар: ступки, допоміжні матеріали, ваги, гирі, ексикатор, капсули, сигнатури, коробки, сейф;

· Лікарські засоби: порошкові медикаменти згідно рецептури заняття, зразки тритурацій 1:100 та 1: 10, зразки штангласів для зберігання сильнодіючих та отруйних субстанцій

 

 

Знати:

1. Правила зберігання лікарських засобів списку “А” та “Б”, правила приготування порошків з ними

2. Принципи предметно-кількісного обліку лікарських засобів.

3. Правила оформлення рецептів та лікарських форм з отруйними та наркотичними лікарськими засобами.

4. Фізико-хімічні властивості субстанцій, які входили в рецептуру порошків, що вивчались на практичних заняттях №4-5-6

5. Принципи та методику виготовлення тритурацій

6. Властивості субстанцій до заняття

 

 

Вміти:

1. Виготовляти та оформляти до відпуску порошки з лікарськими засобами
списку “А” та “Б”, складати на них ППК

2. Виконувати обрахунки маси тритурацій у разі потреби їх застосування

3. Виконувати всі види обрахунків у порошках.
4. Перевіряти дози у порошках.
5. Вибирати технологію всіх видів порошків згідно алгоритму їх виготовлення.

 

6. Дотримуватись правил техніки безпеки при роботі з отруйними та сильнодіючими ЛЗ. (Див. стор. 12-16 цих методичних вказівок)

Питання самопідготовки:

1. Означення термінів “сильнодіючі”, “отруйні”, “наркотичні” інгредієнти; правила оформлення та терміни дії рецептів на них, правила оформлення ліків з ними; особливості оформлення ППК (наказ № 360 МОЗ України).

2. Необхідність предметно-кількісного обліку отруйних та наркотичних лікарських засобів, правила їх зберігання в аптеці.

3. Перевірка доз, коректування доз, поведінка фармацевта при одержанні рецепта з завищеною дозою без належного оформлення рецепта.

4. Правила приготування порошків з інгредієнтами списку “А” та “Б”. Пояснити необхідність кожного пункту цих правил (відважування під контролем, окрема ступка, ваги, важки, “затирання” ступки, особливе оформлення лікарської форми та ППК).

5. Тритурації. Означення. Приготування, зберігання, використання. Чітко знати методику приготування та зміст напису на штангласі з тритурацією.

6. Алгоритм приготування порошків – дивись додаток до заняття № 4. (Вміти виконувати всі обрахунки.)

7. Перелік, властивості та правила зберігання екстрактів белладонни. Приготування порошків з сухим та густим екстрактом белладонни.

7. Властивості субстанцій, що вивчались протягом семестру

 

Практична частина:

1. Рішення обрахункових задач на застосування тритурацій з контролем вміння виконувати обрахунки на прикладі рецепта:

 

№ 11 Rp: Atropini sulfatis 0,01 описати рецепт у щоденнику
Sacchari 0,25

M.f. pulv.

D.t.d. № 10

S. По 1 порошку 2 рази на день.

Увага! У цьому рецепті декілька неприємностей-сюрпризів:
- слід перевіряти дози (у графі № 1). Дози завищені і Ви маєте їх скоректувати,
- ППК зовсім особливий: спочатку йде вимога (“видав”, “отримав”), а вже потім
ППК. Ви використовуєте не чистий атропін, а його тритурацію (1:100). Відобразіть це в ППК.

- оформлення порошків теж особливе. Яке саме? Див. Наказ № 812

2. Практична контрольна робота на тему «Порошки» за невідомим Вам рецептом або тестова діагностика розділу «Порошки» (вибір за студентами)

 

3. Виготовити порошки з екстрактом белладонни, оформити їх до відпуску і здати викладачеві

 

№ 8 Rp: Extracti Belladonnae 0,015
Bismuthi subnitratis

Natrii hydrogencarbonatis aa 0,25

M. f. pulv.

D. t.d. № 6

№ 9 Rp: Extr. Belladonnae 0,06

Bismuthi subnitratis 0,9

Sacchari 1,2

M. f. pulv.

Divide in partes aequales № 6

S. По 1 порошку 3 рази на день.

NB! Ці порошки прописані на всю порошкову масу, тому маси інгредієнтів не слід множити на 6, це вже зроблено!

№ 10 Rp: Extr. Belladonnae описати рецепт у щоденнику
Papaverini aa 0,015

Camphorae 0,2

Bismuthi subnitratis 0,2

M. f. pulv.

D.t.d. № 20

S. По 1 порошку 2-3 рази на день.

Увага!

Готувати порошки з сухого екстракту, але знати всі способи приготування:

- з густого екстракту;

- з розчину екстракту 1: 2;

- не забудьте перевірити дози!

Якщо консистенція екстракту не означена, то на увазі мається густий екстракт. При заміні густого на сухий сухого беруть удвічі більше, бо його концентрація 1:2

 

3.Тестова діагностика знань властивостей субстанцій, що вивчались у 3-му семестрі.

Література:

1. О. І. Тихонов, Т.Г. Ярних. Аптечна технологія ліків. Вінниця. Нова книга 2004 р.

ст. 181 – 185, 193 – 203.

2. ДФУ ст. 519-522.

3. Посібник «Рекомендації для самостійної роботи студентів з технології ліків», та блок № 2 «Дії з десятковими дробами».

4. Наказ МОЗ України № 812 – маркування ЛЗ.

5. Посібник «Опорні конспекти лекцій з технології ліків».

6. Інструкції з ТБ стор.12-14

 

Додаток до практичного заняття № 6

Дози кодеїну

За ДФ: За рецептом:

в.р.д = 0,05 р.д. = 0,2:13 = 0,015

в.д.д. = 0,2 д.д. = 0,015 * 4 = 0,06

Дози не завищені, ЛФ підлягає приготуванню

 

Інструкції з ТБ

6.. Додаток до заняття:Виготовлення ароматних вод

 

Додаток до практичного заняття № 5/11
Виготовлення ароматних вод

Згідно Наказу № 197 ароматні води кропу та м’яти готуються розчиненням ефірної олії шляхом енергійного збовтування з водою на протязі 1 хв. (див. стор 32-34 Наказу № 197).
Вода кропу має вміст леткої олії 0,005% і ледь пахне кропом.
Але існує стара методика приготування (ще за ДФ-IX), вважаємо за доцільне її навести.

Склад води кропу:

Олії кропу 1,0
Тальку стерильного 9,0
Води очищеної стерильної 1 л.

Приготування асептичне, тобто, весь посуд, вода, тальк і фільтри простерилізовані.

Приготування
1. У колбі гріють до 60°С-70°С 1 л води;
2. Відважують і вміщають у стерильну ступку стерильний тальк;
3. Дозують краплями (з розрахунку 36 крап. в 1 гр.) у ступку олію кропу;
4. Суміш декілька разів розтирають у ступці, при цьому тальк адсорбує

олію і диспергує її до молекул.

5. Суміш переносять у колбу з водою.
5. Зав’язують колбу пергаментом.
6. Збовтують 15 хв. Тальк «віддає» олію у воду.
7. Фільтрують суміш крізь подвійний паперовий фільтр. Тальк

лишається на фільтрі.
Вода прозора, ароматна, прекрасно діє як вітрогінний засіб.

 

 

Методичні вказівки до практичного заняття № 6/12
Тема: Неводні розчини та краплі

СРС:

· питання “Неводні розчинники”,

· властивостей субстанцій та заповнення щоденника

Мета: Набути практичні навички у виготовленні неводних розчинів та крапель.

 

Наочність:

Лікарські засоби згідно запропонованої рецептури,

Неводні розчинники: спирт, гліцерин, олії рослинні, олія вазелінова, димексид,

хлороформ
Інвентар: ваги, гирі, ступки, посуд, етикетки, пакувальні матеріали, спиртомір

алкоголеметричні таблиці,.

Знати:

1. Особливості крапель, як лікарської форми.
2. Техніку безпеки при роботі зі спиртом, ефіром та хлороформом.
3. Причини необхідності суворого контролю над використанням та обліком

етилового спирту. Роль фармацевта у пропаганді здорового способу життя.

4. Властивості субстанцій до заняття
Вміти:

1. Вимірювати міцність спирту, розбавляти та обліковувати його згідно НТД.
2. Зважувати в’язкі рідини.
3. Перевіряти дози в краплях:
- водних (Тихонов стор: 255);
- спиртових (Тихонов стор: 253-254);
4. Готувати неводні розчини та краплі.

 

Питання самопідготовки:
1. Характеристика, класифікація та особливості приготування крапель.
2. Особливості перевірки доз у краплях для внутрішнього вживання (спиртових та
водних).
3. Повторення: дозування краплями, калібрування краплеміра та складання
етикетки.
4. Загальні вимоги до розчинників, їх класифікація. Номенклатура неводних
розчинників та фізико-хімічна характеристика кожного з них: олій рослинних
(персикова, мигдалева, соняшникова), гліцерину, хлороформу, вазелінової олії,
спирту, ефіру, димексиду. (Особливості дозування кожного з цих розчинників,

згідно Наказу № 197 стор: 4.
5. Спирт етиловий, характеристика його як розчинника, фармакологічна дія.
Необхідність суворого контролю над вживанням спирту. Облік спирту в аптечних
закладах (алгоритм прикладається, як додаток до заняття). Роль фармацевта в

пропаганді здорового способу життя.
6. Вимірювання міцності спирту, розведення спирту та виготовлення спиртових

розчинів, поняття “міцності спирту ”, поняття “абсолютний алкоголь”.
7. Технологія неводних розчинів.
8. Техніка безпеки при роботі з неводними розчинниками: ефіром, хлороформом,
спиртом (див. розділ “Техніка безпеки ”методичних вказівок.)

Практична частина:

Виготовити ліки за приписами та оформити їх до відпуску.

 

Увага! Спочатку вивчіть алгоритм приготування, потім заповнюйте щоденник.
№ 32 Rp: Mentholi 0,1
Olei Vaselini 10,0
M.D.S. Змащувати в носі.

№ 33 Rp: Sol. Atropini sulfatis 0,1%-10 ml описати рецепт у щоденнику
D.S. По 2 краплі 3 рази на день.

Увага! Уважно перевірте дози (див. алгоритм коректування нижче).
При написанні ППК Ви повинні:
• виписати на звороті рецепта вимогу;
• для виготовлення використовувати не чистий атропін, а його 1% розчин (Sol.

Atropini sulfatis 1:100) і воду, причому, воду слід давати першою.
При оформленні ЛФ її опечатують і оформляють до відпуску не етикеткою, а сигнатурою та додатковою етикеткою “Поводитись обережно”.

№ 34 Rp: Acidi borici 0,3 описати рецепт у щоденнику
Spiritus aethylici 70%-10 ml
M.D.S. Вушні краплі.
Увага! У цьому рецепті слід облікувати спирт – див. алгоритм обліку, котрий
додається до заняття, а також Наказ № 197 табл. № 1, додаток 7 стор: 26.

У ППК слід вказати складові частини у такому порядку:
Спирт 95% в грамах
Воду до 10 мл
Об’єм 70% спирту дорівнює 10 мл
Борну кислоту 0,3

№ 35 Rp: Sol. Luggoli in Glycerino 100,0

D.S. Змащувати зів.
Увага! Склад розчину Люголю знати напам’ять!

 

№ 36 Rp: Codeini 0,1
Tinct. Belladonnae 5,0
Tinct. Valerianae 10,0
M.D.S. По 10 крапель 3 рази на день.
Перевірка доз кодеїну та настойки белладонни обов’язкова.
Увага! В щоденник писати 2 рецепти: № 33 та 34

 

Література:

1. О.І. Тихонов, Т.Г. Ярних. Аптечна технологія ліків. Вінниця. Нова книга 2004 р.

стор. 246-251; 252-259.
2. ДФУ властивості інгредієнтів, таблиці доз та алкоголеметричні таблиці
3. Посібник «Рекомендації для самостійної роботи студентів з технології ліків»,

блок № 8. «Неводні розчинники». Блоки №17, 18
4. Додатки до заняття (Алгоритми обліку спирту та алгоритм перевірки доз у краплях, вони знаходяться нижче,

5. Інструкції з ТБ.
6. Посібник „Опорні конспекти лекцій з технології ліків”

7.Накз № 197 – таблиці обліку спирту

 

Додаток до практичного заняття № 6/12
Алгоритм обліку спирту в аптеках

Згідно Наказу № 197 спирт етиловий обліковують по масі у перерахунку на 95%, тобто, в об’ємі, зазначеному в рецепті, слід знайти масу 95% спирту у грамах.
Наприклад:
№2030 Rp: Mentholi 1,0
Anaesthesini
Novocaini aa 0,5
Sp. aethylici 70 % - 50 ml
D.S. Розтирати суглоби.

Уясніть, який об’єм Ви обліковуєте і яка його концентрація (50 мл 70% спирту).
1. В Наказі № 197 знайдіть таблиці обліку спирту (стор: 26).
2. Прикладіть лінійку до тієї концентрації спирту етилового, котру Ви маєте
облікувати – тобто, 70% спирт.
3. По вертикалі знайти той об’єм, що Вас цікавить, тобто, 50 мл.
4. На перетині ліній – Вам готовий результат – маса 95% спирту, котра
обліковується – 29,89 гр.
Обліковуємо 50 мл 70% спирту. Це – 29,89 грама 95% спирту

 

 

Фрагмент таблиці обліку спирту з Наказу №197 МОЗ України

% спирту, котрий обліковується	Об’єми (мл) спирту, котрий підлягає обліку
	5 10 15 20 30 40 50 100
95 %	4,06 8,11 12,17 16,23 24,34 32,46 40,57 81,14
70 %	2,99 5,98 8,97 11,95 17,93 23,91 29,89 59,77

Отже, в книгу обліку отрут і спирту ми повинні на сторінці “Спирт етиловий 95%” позначити згідно рецепта № 2030 за відповідне число і місяць поточного року 29,89 грама 95% спирту.

ППК написати на звороті рецепта і зберігати рецепт в архіві аптеки 3 роки.

ППК

Дата № 2030
Spiritus aethylicus 95% - 29,89
Aquae puruficatae ad 50 ml
Spiritus aethylicus 70%-50 ml
Mentholum 1,0
Anaesthesinum 0,5
Novocainum 0,5

Увага!
Спирти: 95%, 90%, 70% та 40% в аптеці є готові, вже розведені дефектаром.
Ассистент спирти не розводить, він лише їх відміряє, а на звороті рецепта проводить облік, як вказано вище.
При описуванні технології слід вказувати, що Ви відміряли 50 мл 70% спирту і по черзі розчинили препарати безпосередньо у склянці для відпуску.

Водні розчини

Rp.:	Sol. Atropini sulfatis 0,1 % - 10,0
	d.s. По 5 крапель 3 рази

1. Слід перетворити об’єм -10 мл - у краплі, пам’ятаючи, що 1 мл водного розчину містить 20 крапель. 10 мл – це: 10 * 20 = 200 крапель.

2. Обрахувати масу порошкової субстанції, котра знаходиться у загальному об’ємі крапель (в 10 мл). Розчин 0,1 %, це значить, що в 100 мл міститься 0,1 атропіну, а в 10 мл міститься 0,01 атропіну. Маса атропіну у лікарській формі дорівнює 0,01.

Записуємо результати

Згідно ДФ: Згідно рецепта:

в.р.д. = 0,001 р.д. = 0,00025

в.д.д. = 0,003 д.д. = 0,001

Спиртові розчини (Благовидова стор.: 65.)

1. Згідно таблиці крапель ДФ усі об’єми спиртових субстанцій переводять у краплі.
2. Визначають загальну кількість крапель в лікарській формі (додають).
3. Визначають кількість прийомів, за котрі краплі будуть випиті (загальна кількість крапель ділиться на кількість випитих за 1 раз крапель).
4. Визначають разову дозу (масу інгредієнта ділять на кількість прийомів), потім добову.
5. Порівнюють дози за рецептом з фармакопейними дозами.

 

Методичні вказівки до практичного заняття № 7/13
Тема: Приготування суспензій та емульсій

СРС:

· Емульсії,

· властивості субстанцій та заповнення щоденника

Мета: Оволодіти методиками виготовлення емульсій.
Контроль самостійного вивчення теоретичного матеріалу до теми

“ Емульсії ”

 

Наочність: Медикаменти, вода, таблиця: “ Стабілізація суспензій ”, посуд, терези,
ваги, ступки, етикетки.

 

Знати:

· Теоретичні основи умов утворення та методів виготовлення суспензій та
емульсій.

· Властивості субстанцій до заняття

Вміти: Виготовляти суспензії та формляти їх до відпуску.

Питання самопідготовки:
1. Загальна характеристика суспензій як лікарської форми. Стійкість суспензій і її
значення для точності дозування. Фактори, котрі впливають на стійкість
суспензій.
2. Умови утворення суспензій.
3. Дисперсійні методи одержання суспензій (конкретні методики):
- механічне диспергування;
- зкаламучування.
4. Конденсаційні методи одержання суспензій (з наведенням прикладів):

- заміна розчинника; додавання в мікстури нашатирно-ганусових крапель та ін.
- хімічні реакції;
5. Особливості виготовлення суспензій сірки.
6. Вимоги наказу № 197 МОЗ України щодо виготовлення суспензій (див. стор 12,
розділ 3.9).
7. Оформлення суспензій до відпуску.
8. Характеристика емульсій, як дисперсних систем та роль емульгаторів в утворенні
емульсійних лікарських форм.
9. Приготування емульсій (див. блок самостійної роботи № 10)
10. Застосування емульсій в медичній практиці.
11. Зберігання емульсій.

12. Додавання в мікстури нашатирно-ганусових крапель та грудного еліксиру

Практична частина:

Виготовити ЛФ за наведеними рецептами, оформити їх до відпуску і здати

№ 37 Rp: Sol. Natrii hydrogencarbonatis 1%-100 ml
Bismuthi subnitratis 2,0
Sirupi simplicis 10,0
M.D.S. По 1 столовій ложці 4 рази на день.
Тут застосовується методика зкаламучування.

№ 38 Rp: Sulfuris praecipitati 2,0 описати рецепт у щоденнику
Glycerini 2,0
Spiritus aethylici 70%-3,0
Aquae purificatae 90,0
M.D.S. Втирати в шкіру голови

№ 39 Rp: Zinci oxydi
Talci
Glycerini aa 5,0
Spiritus aethylici 15,0
Aquae purificatae 100,0
M.D.S. Для умивання
У цьому рецепті концентрація спирту не позначена, тому слід брати спирт 90% концентрації. У ППК вказати 15 мл спирту тієї концентрації,яка приписана у рецепті, облік спирту не виконувати.

№ 40 Rp: Emulsi oleosi 100,0
Olei Menthae gtt I
M.D.S. По 2 столові ложки на ніч.

Кожному студентові принести для приготування емульсії 1 сире куряче яйце та 1 столову ложку олії.

 

Література:

1. О.І. Тихонов, Т.Г. Ярних. Аптечна технологія ліків. Вінниця. Нова книга 2004 р.

стор. 279-290; 290-320.
2. ДФ-У – властивості інгредіентів.
3. Посібник „Рекомендації для самостійної роботи студентів з технології ліків”, блок

№ 10, №21 та № 22

4. Посібник „Опорні конспекти лекцій з технології ліків”

5. Алгоритм виготовлення суспензій.

 

СРС

· «Фітопрепарати»: використання екстрактів-концентратів,

· властивості субстанцій до заняття та заповнення щоденника

 

Мета: Навчитись готувати водні витяжки з вищеозначеної сировини.

Наочність:

· Інвентар:Інфундирні апарати, ваги, важки, посуд, лійки

· Допоміжні матеріали: марля, етикетки, прокладки, обхватки, клей, тампони

· Вода очищена, ЛРС, ЛЗ згідно рецептури

· Наказ №197, ДФХ, гербарії рослин за тематикою заняття

 

Знати:

· теоретичні основи процесу екстрагування;

· техніку безпеки при роботі з інфундирним апаратом;

· латинські назви лікарської сировини: конвалії, наперстянки, собачої кропиви, цмину піскового, крушини, жостеру, сенни, ревіню, горицвіту, термопсису,
шипшини, смородини, малини і т.д.

· дію на організм витяжок з рослин, означених за темою заняття.

· Властивості субстанцій до заняття

 

Вміти:
- Користуватись інфундирним апаратом.
- Виконувати розрахунки ЛРС та води згідно коефіцієнта водопоглинання.
- Готувати водні витяжки з вищеозначеної сировини та лікарські форми на
основі водних витяжок.

 

Питання самопідготовки:
1. Загальна характеристикаводних витяжок як ліків. Переваги, недоліки. НТД про
водні витяжки (стаття в ДФ-Х та наказ № 197 стор: 13-14).
2. Склад ЛРС: діючі, баластні, супутні речовини, їх роль для рослин і для
лікувальних цілей.
3. Апаратура для виготовлення водних витяжок, правила користування нею та
техніка безпеки при користуванні інфундирним апаратом

4. Концентрація водних витяжок.
5.Фактори, котрі впливають на процес вивільнення діючих речовин:
- температура;
- час екстрагування;
- подрібненість сировини;
- кількість екстрагента. Розрахунки води за допомогою коефіцієнта
водопоглинання та їх необхідність.
6. Технологічна схема виготовлення водних витяжок:
- чистих витяжок (per se);
- лікарських форм на їх основі.
7. Особливості технології та дія на організм витяжок з:
- сировини, котра містить серцеві глікозиди;
- алкалоїдовмісної сировини;
- антраглікозидовмісної сировини;
- сапоніновмісної сировини;
- вітаміновмісної сировини;
- ЛРС, що містить флавоноїди (глід, собача кропива, цмин пісковий).

8. Виготовлення мікстур з допомогою екстрактів-концентратів. Номенклатура, класифікація, призначення екстрактів-концентратів. Переваги та недоліки. Зберігання. Ознаки псування. Техніка виготовлення мікстур з допомогою екстрактів-концентратів

Увага! Знати латинські назви ЛРС в називному та родовому відмінках.
9. Повторення: “ Дозування за масою”, керуйтеся методичними вказівками до

заняття № 2.
10. Оформлення настоїв та відварів до відпуску. Зберігання. Ознаки псування.
11. Фітопрепарати промислового виробництва, класифікація. Соки рослин. Настойки,

Основні методи приготування, очищення та стандартизації. Зберігання

фітопрепаратів. Ознаки псування.

12. Повторення: “Дозування за масою”.

Практична частина:

1. Робота з колекцією фітопрепаратів промислового виробництва.

2. Виготовити ЛЗ, оформити до відпуску і пред’явити їх викладачеві (не забудьте

перевірити дози!) за рецептами:

№ 44 Rp: Inf. hb. Adonidis vernalis – 180,0 рецепт описувати в щоденнику
Natrii bromidi 5,0
Adonisidi 2,0
T-rae Valerianae 10,0
M.D.S. По 1 столовій ложці 4 рази на добу.

№ 45 Rp: Inf. hb. Leonuri ex 10,0 – 200 ml
Kalii bromidi 3,0
Coffeini natrii-benzoatis 0,5
T- rae Valerianae 10 ml
M.D.S. По 1 столовій ложці 3 рази на добу.

№ 46 Rp: Dec. cort. Frangulae ex 10,0 – 200,0
Natrii sulfatis 4,0
M.D.S. По 1 столовій ложці 2 рази на день.

№ 47 Rp: Codeini phosphatis 0,15 Рецепт описувати в щоденнику
Inf. hb. Thermopsidis ex 0,5 – 200 ml
Natrii hydrogencarbonatis
Liquoris Ammonii anisati aa 3,0
M.D.S. По 1 столовій ложці 4 рази на день.
NB!

· Кодеїну фосфат та кодеїн чистий давно належать до списку “А”.

· ЛФ за рецептом №47 виготвляти за допомогою екстракту, у щоденнику описуватиприготування не з ЛРС, а за допомогою екстракту

 

Література:
1. О.І. Тихонов, Т.Г. Ярних. Аптечна технологія ліків. Вінниця. Нова книга 2004 р.

стор. 302-323.
2. ДФ-Х стаття “Настої і відвари ”.
3. Наказ № 197 стор. 21 - коефіцієнти водопоглинання, стор. 13-14.

4. ДФУ властивості субстанцій

5. Посібник «Рекомендації для самостійної роботи студентів з технології ліків»,

Блоки с.р. №23 та №29

6. Посібник „Опорні конспекти лекцій з технології ліків”

Інструкції з ТБ

8. Повторення: “Дозування за масою”

 

 

NB! При вивченні та озвученні властивостей субстанцій про ЛРС подавати інформацію наступним чином:

- назва сировини;

- назва рослини;

- назва родини;

- хімічний склад (2-3 основні діючі речовини);

- фармакологічна дія, застосування;

- зберігання.

 

 

Методичні вказівки до практичного заняття № 2/15

Тема: Виготовлення витяжок з ЛРС, котра містить дубильні речовини, леткі
олії та слизи

СРС:

· Слизи;

· властивості субстанцій та заповнення щоденника

Мета: Вдосконалення вмінь та практичних навичок в технології настоїв та відварів.

Наочність:

· Інвентар:Інфундирні апарати, ваги, важки, посуд, лійки

· Допоміжні матеріали: марля, етикетки, прокладки, обхватки, клей, тампони

· Вода очищена, ЛРС, ЛЗ згідно рецептури

· Наказ № 197, ДФ Х, гербарії рослин за тематикою заняття

Знати:

· особливості одержання водних витяжок з вищеозначеної сировини;

· дію витяжок з вищеозначеної сировини на організм;

· авторський припис мікстури Кватера;

· латинські назви ЛРС: м’яти, валеріани, шавлії, дубу, мучниці, льону, алтеї, вільхи, брусниці.

· властивості субстанцій до заняття

Вміти:
- оцінювати якість водних витяжок візуально;
- оформляти звітну документацію на ЛФ, в котрі входять водні витяжки;
- готувати водні витяжки з вищеозначеної ЛРС.

Питання самопідготовки:
1. Правила введення ЛЗ в водні витяжки:
- сухих речовин;
- рідин (настойки, рідкі екстракти, сиропи);
- нашатирно-ганусових крапель та грудного еліксиру;
- густих, сухих та рідких екстрактів.
2. Особливості технології та дія