Які призначення і завдання має вартова служба

Які призначення і завдання має вартова служба

Військові частини, організації, установи, заклади ЗСУ, розташовані постійно чи тимчасово в населеному пункті або поза ним, становлять гарнізон. У кожному гарнізоні організується гарнізонна і вартова служби.
Вартова служба призначена для надійної охорони та оборони важливих військових об'єктів, Бойових Прапорів та осіб, яких тримають на гауптвахті або в дисциплінарному батальйоні.
Несення вартової служби є виконанням бойового завдання і вимагає від особового складу точного дотримання всіх положень, визначених цим Статутом, високої пильності, непохитної рішучості та розумної ініціативи.

Що таке пост і яке його обладнання

Постом називається все доручене для охорони та оборони чатовому, а також місце або ділянка місцевості, на якій він виконує свої обов'язки. До постів також належать об'єкти та ділянки місцевості, ЩО їх охороняє варта, на яких встановлено технічні засоби охорони або є вартові собаки.
На території поста має бути якомога більший огляд та обстріл (> 50 м), для чого територію поста очищають від кущів і т. д.). Межа, за яку заборонено наближатися до поста стороннім особам, має бути позначена помітними чатовому вдень і вночі покажчиками. Для оборони найважливіших постів і вартових приміщень копаються та обладнуються окопи. У нічний час підступи до поста і об'єкта, що охороняється, освітлюють. Пост обладнують засобами зв'язку, які забезпечують чатовому (не менш як із двох точок, а при патрулюванні - через кожні 250 м) негайний виклик начальника варти, його помічника або розвідного. На кожному зовнішньому (а в необхідних випадках і на внутрішньому) посту, безпосередньо біля складу, що його охороняють, сховища тощо мають бути засоби пожежогасіння (вогнегасники, ящики з піском, бочки з водою, відра та інвентар (лопати, сокири, ломи, гаки). На зовнішньому посту має бути грибок для зберігання постового одягу, який фарбується під колір об'єкта, що охороняється, або навколишньої місцевості.
Територія, на якій розташовані важливі об'єкти, обгороджується зовнішньою і внутрішньою огорожею. Відстань між ними не менше 10 м, висота не менше 2-х метрів, а відстань між дротинами н більше 15 см. Для зручності спостереження за підступами до об'єкта, що охороняється, між огорожами встановлюють спостережні вишки, обладнані куленепробивними щитами, з дверцями, що зачиняються зсередини, засобами зв'язку, сигналізації та прожекторами. На підходах до територій з об'єктами, що охороняються, де немає огорожі, встановлюють добре видимі покажчики з написом, н-д: "Прохід (проїзд) заборонено (закрито)". Навколо об'єктів поза межею військової частини може бути відведено заборонену для сторонніх осіб зону, межі якої позначаються покажчиками "Заборонена зона, прохід (проїзд) заборонено (закрито)", про що оповіщається населення.

Які обов’язки чатового

Чатовий зобов'язаний:
пильно охороняти та стійко обороняти свій пост, нічим не відволікатися, не випускати з рук зброї й
нікому не віддавати її, включаючи осіб, яким він підпорядкований;
під час виконання завдання на посту тримати зброю зарядженою, завжди готовою до застосування
(при цьому патрон у патронник не досилати);
рухаючись визначеним маршрутом, уважно оглядати підступи до поста й огорожу та доповідати
через засоби зв'язку про хід несення служби у визначені табелем постів строки;
не залишати поста, доки його не буде змінено або знято;
не допускати до поста ближче, ніж на відстань, визначену в табелі постів, та позначки на місцевості
нікого, крім начальника варти, помічника начальника варти й свого розвідного та осіб, яких вони
супроводжують, а також чергового варт (військової частини) у випадку, визначеному в статті 231
цього Статуту;
знати маршрут руху транспортних засобів варти, а також їх розпізнавальні знаки й сигнали;
уміти застосовувати засоби пожежогасіння, які є на посту;
викликати начальника варти у разі виявлення будь-яких неполадок в огорожі об'єкта (на посту) та за
будь-якого порушення поблизу свого чи сусіднього поста;
почувши сигнали ТЗО або гавкання вартового собаки, негайно доповісти до вартового приміщення;
віддавати військове вітання начальникам, яким він підпорядкований, а також іншим начальникам,
які прибули на пост в їх супроводі, згідно з правилами, визначеними Стройовим статутом ЗСУ.

Назвіть елементи строю

Щоб уміти швидко і правильно діяти в строю, рядо­вий повинен знати, що таке строї та які їх елементи.

 

Стрій — визначене Стройовим статутом розміщення військовослужбовців, підрозділів і частин для спільних дій у пішому порядку та на машинах.

 

Шеренга — стрій, у якому військовослужбовці роз­міщені один біля одного на одній лінії згідно з визначе­ними інтервалами.

 

Фронт строю — бік строю, в який військовослужбовці розміщені обличчям, а машини — лобовою частиною.

 

Фланг строю — край строю, правий або лівий. Під час поворотів строю назви флангів не змінюються.

 

Тил строю — сторона, протилежна фронту.

 

І нтервал — відстань по фронту між військовослуж­бовцями, машинами, підрозділами, частинами.

 

Дистанція — відстань у глибину між військово­службовцями, машинами, підрозділами, частинами.

Ширина строю — відстань між флангами.

Глибина строю — відстань від першої шеренги (від військовослужбовця, який стоїть попереду) до останньої шеренги (до військовослужбовця, який стоїть позаду), а під час дій на машинах — відстань від першої лінії машин (від машини, що стоїть попереду) до останньої лінії машин (до машини, що стоїть позаду).

Лінія машин — стрій, у якому машини перебувають на одній лінії одна біля одної.

Ряд — два військовослужбовці, які стоять у двоше- ренговому строю один за одним. Якщо за військовослуж­бовцем першої шеренги не стоїть військовослужбовець другої шеренги, то такий ряд називається неповним; останній ряд завжди має бути повним.

Двошеренговий стрій — розміщення військовослуж­бовців однієї шеренги за військовослужбовцями іншої шеренги на відстані одного кроку (випростаної руки, покладеної долонею на плече військовослужбовця, який стоїть попереду). Шеренги називаються першою та другою. Під час повороту строю назви шеренг не зміню­ються. Одношеренговий (шеренга) і двошеренговий строї можуть бути зімкнутими або розімкнутими.

Колона — стрій, у якому військовослужбовці розта­шовані один за одним, а підрозділи (машини) один (одна) за одним (за одною) — на відстанях, визначених Стройо­вим статутом або командиром. Колони застосовують для шикування підрозділів і частин у похідний або розгорну­тий стрій.

Розгорнутий стрій — шикування підрозділів в одну лінію по фронту в одношеренговому чи двошеренговому строю (або в лінію машин, або в лінію колон) з інтервала­ми, визначеними Стройовим статутом або командиром.

Похідний стрій — шикування підрозділів у колонах один за одним на дистанціях, визначених Стройовим статутом або командиром.

Напрямний — військовослужбовець (підрозділ, маши­на), що рухається на чолі строю у визначеному напрямі.

Замикаючий — військовослужбовець (підрозділ, ма­шина), що рухається останнім (останньою) у колоні.

Як відділення шикується в розгорнутий і похідний строї

Розгорнутий стрій відділення може бути одноше- ренговим або двошеренговим. Шикування відділення в одношеренговий стрій здійснюється за командою: «Від­ділення, в одну шеренгу — СТАВАЙ». Шикування відді­лення в двошеренговий стрій здійснюється за командою: «Відділення, в дві шеренги — СТАВАЙ».

Відділення з чотирьох осіб і менше завжди шикується в одну шеренгу.

 

Похідний стрій відділення шикується за командою: «Відділення, в колону по одному —^СТАВАЙ» або «Від­ділення, в колону по два — СТАВАЙ».

Назвіть види вогню та маневри бою

Види вогню і маневрів у бою

У сучасному бою солдатові необхідно вміти вести вогонь з особистої зброї як самостійно, так і в складі підрозділу по окремих, групових і повітряних цілях, вдень і вночі, з різних положень.

Вогонь розрізняють:

а) за тактичними завданнями, що вирішуються (на знищення, подавлення, виснаження та ін.);

б) за видами зброї (зі стрілецької зброї, гранатометів, зброї бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, артилерії, мінометів, протитанкових керованих ракетних комплексів, зенітних засобів та ін.);

в) за способами ведення (прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій та ін.);

г) за напруженістю стрільби (одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, кинджальний, залповий та ін.);

д) за напрямами стрільби (фронтальний, фланговий та перехресний вогонь);

е) за способами стрільби (з місця, із зупинки, з ходу, з борту, з розсіюванням по фронту, з розсіюванням у глибину, по площі та ін.);

є) за видами вогню (по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний, багатоярусний, багатошаровий вогонь та ін.).

Вогонь буде ефективним, якщо його поєднувати з маневром. О. Суворов казав, що кожний солдат повинен знати свій маневр. Ця вимога тим більш актуальна для сучасного бою.

Маневр силами і засобами проводиться з метою зайняття вигідного положення для ведення вогню по найуразливішому місцю в бойовому порядку противника, особливо у фланг і в тил, а також для виведення підрозділів з-під удару противника.

Видами маневру силами і засобами є:

охоплення,

обхід,

відхід.

Охоплення - маневр, який здійснюється з метою виходу для удару у фланг противника.

Обхід - більш глибокий маневр, який здійснюється з метою виходу для удару по противнику з тилу.

Відхід - маневр, який застосовується з метою виводу своїх підрозділів з-під удару противника і зайняття вигіднішого становища. Проводиться тільки з дозволу старшого командира.

Маневр вогнем застосовується для ефективного ураження противника. Він полягає у зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, в одночасному перенесенні вогню взводом по кількох цілях.

Які ви знаєте СДОР?

1. Речовини з домінуючою задушливою дією:

а) з вираженою припікаючою дією (хлор, оксихлорид фосфору, 3-х хлористий фосфор);

б) з слабкою припікаючою дією (хлорид фосфору, хлорид сірки, метилізоцианат).

2. Речовини з домінуючою загальноотруйною дією (динітрофенол, етиленхлоридгідрин, етиленфторидгідрин).

3. Речовини, які володіють задушливою та загальноотруйною дією:

а) із вираженою припікаючою дією (акрилонітрил, азотна кислота);

б) із слабкою припікаючою дією (сірчистий ангідрид, сірководень, оксиди азоту, фтористий водень).

4. Речовини, що порушують генерацію, проведення та передачу нервового імпульсу (сірковуглець, фосфорорганічні сполуки (ФОС).

НС природного характеру.

Стихійні лиха – це небезпечні природні явища, процеси атмосферного, гідрологічного, геологічного, біосферного або іншого походження таких масштабів, які призводять до катастрофічних ситуацій з раптовим порушенням систем життєдіяльності населення, руйнуванням об’єктів народного господарства, що у свою чергу може спричинити аварії і катастрофи.

Справжнім лихом є землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові заноси, пожежі лісів, торфу, полів і населених пунктів. Кожне с. л. має свої причини виникнення, притаманні тільки йому особливості впливу на навколишнє середовище, фізичну суть і рушійні сили. Проте їм характерні й загальні властивості – це великий просторовий захват, сильна психологічна дія на населення і значний вплив на навколишнє середовище.

В україні є такі НС природного походження:

- небезпечні геологічні явища: зсуви, обвали, осипки, просадки земної поверхні;

- небезпечні метеорологічні явища: зливи, урагани, сильні снігопади і гради, ожеледь;

- небезпечні гідрологічні явища: повені, паводки, підвищення рівня грунтових вод;

- природні пожежі лісових та торф’яних масивів;

- масові інфекції та хвороби людей, тварин, рослин.

Землетруси – це сейсмічні явища, які виникають у результаті раптових зміщень і розривів у корі й більш глибоких шарах землі або внаслідок вулканічних і обвальних явищ, коли на великі відстані передаються пружні хвилі. Залежно від причин і місця виникнення землетрусів є тектонічні, вулканічні, обвальні й моретруси.

Землетруси характеризуються:

- руйнуванням споруд, під уламки яких потрапляють люди;

- виникненням масових пожеж і виробничих аварій;

- затопленням населених пунктів і цілих районів;

- отруєнням газами при вулканічних виверженнях;

- ураженням пюдей і загорянням населених пунктів від вогнево-рідкої лави;

- провалом населених пунктів при обвальних землетрусах;

- руйнуванням і змиваннням населених пунктів хвилями цунамі;

 

2.2 НС техногенного характеру ( аварії і катастрофи)

Виробнича аварія – це раптова зупинка роботи або порушення установленого процесу виробництва, яка приводить до пошкодження або знищення матеріальних цінностей, травмування або загибелі людей.

Основні причини в. а.:

- безвідповідальне ставлення проектувальників до вимог техніки безпеки, керівників підприємств до дотримання цих вимог, низький контроль за станом виробничтва;

- порушення будівельних норм при будівництві об’єктів і монтажі технічних систем;

- погана обізнаність про окремі явища і реакції хімічних речовин;

- стихійні лиха, що руйнують лінії ел. передач, газопроводів;

- порушення технології виробництва, правил експлуатації оьладнання, машин;

- недотримання правил зберігання небезпечних речовин;

- фізичне старіння і корозія металів.

Найбільш типовий вражаючий фактор – вибухи, інтенсивні пожежі, отруєння людей рідинами і газами, завали виробничих будівель, ураження людей ел. струмом, затоплення виробництва разом з людьми, негативною психологічною дією на людей

Транспортні аварії (катастрофи) мають такі причини:

- несправності засобів сигналізації, централізації та блокування;

- несправності колій та рухомого складу;

- помилки диспетчерів, неуважність машиністів;

- сходження рухомого складу з колії, наїзди на перегонах, пожежі у вагонах;

- авіаційні неполадки.

- Причини ДТП: порушення правил дор.руху, перевищення швидкості, недостатня підготовка водіїв їх слабка реакція, технічні несправності автомобілів, нетверезий стан,незадовільний стан доріг, неосвітлені ділянки рем.робіт, відсутність знаків про попередження небезпеки, несправність сигналізації на залізничних переїздах;

- порушення дорожнього руху пішоходами.

Радіаційно небезпечні об’єкти – на яких використовуються, виготовляються, зберігаються або транспортуються радіоактивні, хімічні й біологічні речовини, пожежовибухові, гідротехнічні й транспортні споруди, а також інші об’єкти,що створюють загрозу виникнення НС є потенційно небезпечними об’єктами. Особливо небезпечні РНО: АЕС, підприємства з виготовлення і переробки ядерного палива, підприємства поховання ядерних відходів, ядерні енергетичні установки. Серед аварій найбільш небезпечні радіаційні аварії- це аварії з викидом радіоактивних речовин або іонізуючих випромінювань за пректні межі.

Хімічно неьезпечні об’єкти:

- заводи і комбінати хімічної прмисловості;

- нафтопереробні заводи;

- інші заводи,що використовують СДЯР (сильнодіючі ядучі речовини);

- підприємства з холодільними установками;

- залізничні станції, де концентрується продукція хімічних виробництв, склади з їх запасами.

Пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти – це металургійні, машинобудівні підприємства та інші, нафто-, газо-, аміакопроводи, нафтогазопроводи і вугільні шахти. Причини вибухів – пари легкозаймистих рідин або газів і джерела запалювання (іскра, сигарети).

Пожежі.

Пожежа – це стихійне поширення горіння, яке виявляється в нищівній дії вогню, що вийшов з-під контролю людини. Пожежі виникають від світлового випрмінювання ядерного вибуху,

від звичайних засобів ураження, спеціальних (терміт, білий фосфор), від розряду блискавки, самозапалювання сіна й торфу, іскри, недопалка, механічного нагрівання. Горіння включає три необхідні інградієнти: паливо, тепло і кисень. Достатньо видалити один із них – і пожежа погасне. Це досягається двома способами: охолодженням вогню (видалення тепла), як правило за допомогою води і позбавленням вогню палива (припинення доступу кисню).

Є два види горіння: гомогенне і гетерогенне. Зовнішні ознаки гомогенного – полум’я, гнтерогенного – розжарення. При гомогенному горюча речовина перебуває в газоподібному стані, а гетерогенне виникає тоді, коли реакція проходить між рідиною і твердою горючою речовиною і газоподібним окислювачем.

Особливо небезпечним є горючий пил, який утворюється у технологічному процесі і знаходиться у повітрі і є вибухонебезпечним. Полум’я швидко поширюється через хмару пилу, гарячі гази розширюються і утворюють хвилі підвищеного тиску, які рухаються перед полум’ям, стискають пил в замкнутому об’ємі і виникає вибух великої сили.

Горючі рідини також виділяють пари, які спалахують (бензин виділяє пари при 40 градусах Цельсія, які загораються від невеликої іскри).

У районі пожежі відбуваються суттєві зміни атмосфери:

- підвищується вміст токсичних газів, особливо окису вуглецю і зменшується кількість кисню, що веде до отруєння і задухи. Саме тому токсичні гази є причиною ураження близько 50% людей. Від газів і диму люди легко втрачають свідоиість і настає смерть від вдихання токсичних газів ще до того, як вогонь їх досягне. Дим обмежує видимість, затемнює рятувальні заходи, негативно діє на слизові оболонки очей, носа, горла.

Більшість горючих матеріалів містять вуглець, який при горінні з’єднується з киснем, утворюючи окис вуглецю при нестачі кисню, а при повноиу згоранні – вуглекислий газ, лвоокис вуглецю. Окис вуглецю – це безколірний газ, без запаху, густина його- як і густина повітря, тому може швидко поширюватись по всій будівлі. При вдиханні цей газ з’єднується з молекулами гемоглобіну крові, внаслідок чого гемоглобін втрачає властивість переносити кисень до тканин організму і настає задуха (асфіксія), навіть при вдиханні чмстого кисню. Через те, що газ не відчувається органами чуттів, його присутність не помічається до появи слабкості. Перші прояви отруєння людини окислом вуглецю подібні до симптомів інтоксикації алкоголем: погіршується пам’ять, втрачається свідоиість. Вміст у повітрі 1,3 % окису вуглецю призводить до втрати свідомості після 2-3 вдихів, а при концентрації 0,32% настає смерть через 30 хв. Віглекислий газ (со-2) також не має запаху і кольору, слаботоксичний, при пожежі швидко розповсюджується по будівлі Зі збільшенням його кількості у повітрі зменшується вміст кисню, що веде до кисневого голодання і асфіксії. Вміст у повітрі СО-2 >3 % призводить до частого глибокого дихання, що збільшує надходження в організм інших токсичних газів; якщо СО-2 - 5 %-- утруднення дихання, при 9 % - можлива втрата свідомості протягом кількох хвилин, а при концентрації 20 % -смерть настає через 20-30 хв.

Отже, основні уражаючі фактори пожеж: висока температура, задимлення великих районів, обмеження видимості, негативний вплив на психіку людей.

Назвіть НС воєнного часу

Звісно першим і самим небезпечним джерелом є зброя. На даний час ми можемо виділити такі види зброї:

зброя масового ураження, яка в свою чергу розділяється на ядерну, хімічну, біологічну. Вся ця зброя веде до масового ураження населення на великих територіях, а при ядерному ударі і до значних руйнацій.

· звичайна зброя, яка застосовується при локальних і широкомасштабних бойових діях. Розрізняють багато видів звичайної зброї, але вся вона застосовується для знищення людей та матеріальних об'єктів. Наприклад, при застосуванні системи залпового вогню на площі близько 13 га будуть знищені всі споруди і майже 82% живої сили ворога.

· засоби радіоелектронної боротьби, які не ведуть до знищення споруд, але надзвичайно шкідливі для людини.

Іншим джерелом небезпеки є надзвичайна антисанітарна обстановка під час ведення бойових дій. Перш за все це велика кількість трупів, які не завжди можна поховати (наприклад у містах ведення інтенсивних бойових дій), по-друге порушується нормальна робота комунальних служб міст, що призводить до погіршення якості води, перебоїв каналізаційної системи і т. п. Також завжди спостерігається зріст популяції гризунів і інших тварин, які завжди є переносниками хвороб.

Також відчувається недостатнє медичне обслуговування, нестача медичних препаратів (більшість іде на фронт). Отже створюється сприятлива ситуація для виникнення епідемій, особливо в теплі місяці. Також багато людей можуть потерпати від звичайних хвороб які не зможуть ефективно лікуватися в умовах воєнного часу.

Третьою складовою є складна екологічна та техногенна обстановка. Треба враховувати, що сучасна війна не обходиться без значних руйнувань, які самі по собі являють загрозу життю людини і зазвичай супроводжуються пожежами.

Але ще більшу небезпеку несуть в собі підприємства, які й за мирних умов були джерелом небезпеки і шкідливих викидів. Хімічні підприємства, АЕС, нафтопереробні заводи у разі їх часткового або повного руйнування викличуть техногенну катастрофу і будуть становити значну небезпеку для життєдіяльності людей у районі розташування.

В сучасних умовах при виникненні широкомасштабної війни не викликає сумнівів використання зброї масового ураження і перш за все ядерної зброї.

Ядерна зброя має декілька факторів ураження:

· світловий удар,

· тепловий удар,

· ударна хвиля,

· променеве ураження.

Кожен з них становить велику небезпеку для життя і здоров'я людини. Світловий удар приводить до сліпоти, загорання одежі і предметів навколишньої обстановки, тепловий доповнює цей ефект. Ударна хвиля руйнує будівлі і споруди, а наступне радіоактивне ураження робить перебування на зараженій території небезпечним для здоров'я та життя. Ядерний удар характеризується великим радіусом дії (120 км для бомби середньої потужності), великими втратами серед людей (90% в радіусі 100 км) і ще більшою кількістю опромінених.

Після нього територія непридатна для проживання, а виникаючі пожежі розносять за вітром радіоактивні елементи. Звісно, при ураженні проводяться евакуаційні заходи. Проводяться роботи по розбору завалів і локалізації та тушіння ядерних пожеж. Район ураження локалізується і очеплюється для запобігання розповсюдження радіоактивного забруднення.

Також можливе широке використання хімічної зброї, в основному газів і отруйних речовин для зараження водних ресурсів. Хімічні бойові речовини уражають слизові оболонки людей, очі та відкриті ділянки шкіри і маючи в основному нервово-паралітичну дію приводять до їх смерті. При невиконанні заходів індивідуального захисту можливий великий процент втрат людей. Також слід зауважити, що строк дії цих речовин досить довгий і вони уражають тварин та рослини.

Так при застосуванні бойового газу SD-12 залишається тільки випалена земля і пусті споруди. Окремо стоять отруйні речовини, якими забруднюють джерела води, як важливі стратегічні об'єкти. При такому диверсійному акті великі міста можуть залишитися без достатньої кількості водних ресурсів.

Потрібно швидко ліквідувати загрозу для життя людей, локалізувати і очистити зони забруднення води, не допустити розповсюдження отруєння на великій території.

Що таке евакозаходи

Евакозаходами називаються розосередження та евакуація населення з категорійних міст у заміську зону. Вони організовуються і проводяться відповідно до плану ЦО району (об'єкта) та розпоряджень старшого начальника ЦО.

Б) Черепашача пов’язка.

Черепашача пов’язканакладається на великі суглоби (коліно, лікоть, п’ятку). Вона є дуже зручною, не обмежує рухів у цих суглобах і при цьому не зсувається.Перев’язку ліктьового суглоба починають двома-трьома ходами бинта через ліктьову ямку. Далі бинт спіралеподібними турами укладають по черзі на передпліччі та плечі з перехрещенням на ліктьовій ямці.На коліні її розпочинають накладати круговими турами бинта через надколінну чашечку, наступні тури здійснюють вище і нижче колінного суглоба, перехрещуючи їх у ділянці підколінної ямки. Потім витки бинта зводять до центру, поступово повністю вкриваючи колінний суглоб.

В) Вісімкоподібна пов’язка.

Вісімкоподібна пов’язка найчастіше застосовується на суглобах, наприклад при ушкодженнях зв’язок. Перші тури бинта починають накладати нижче пошкодженого суглоба, потім вище суглоба, після чого знову спускаються вниз. В результаті такого бинтування утворюється фігура, що нагадує вісімку. Під час пошкодження долоні і кисті бинтування починають із зап’ястка, роблять 2—3 ходи і косо ведуть до початків пальців Там роблять кілька обертів і знову хрестоподібно повертають на зап’ясток. Перехрещування ходів бинта відбувається на внутрішній, зовнішній чи обох поверхнях долоні залежно від розміщення рани.

 

Г) Хрестоподібна пов’язка накладається на груди. Хрестоподібну пов’язку починають накладати знизу, спірально піднімаючись угору. Далі роблять фіксуючий хід знизу через праве надпліччя і повертають­ся знову на грудну клітку. Зробив­ши кілька кругових спіральних турів, піднімають бинт на ліве надпліччя. Кінець бинта закріплю­ють шпилькою. У випадку проникних поранень грудної клітки потрібна герметична пов’язка, яка може бути зроблена за допомогою липкого пластиру. Під пластир підкладається стерильна серветка чи відрізок бинта. Стрічки лейкопластиру починають накладати на 1—2 см вище рани че­репицеподібно.

 

Д) Колосоподібна пов’язка застосовується для “незручних місць”: плечового суглоба, верхньої частини плеча та стегна, області паху та сідниць. При її накладені роблять кілька закріплювальних турів довкола нижньої частини живота, потім ведуть косо вниз до найнижчої точки пов’язки, роблять півоберт довкола кінцівки та продовжують бинтування через протилежне стегно.

 

Класифікація вивихів

 

Електричний струм

1. Звільнити потерпілого від одягу – розв’язати галстук, розстебнути комір сорочки тощо.

2. Покласти потерпілого на спину на горизонтальну поверхню – стіл або підлогу.

3. Відвести голову потерпілого максимально назад, доки його підборіддя не стане на одній лінії з шиєю. При цьому положенні язик не затуляє вхід до гортані, вільно пропускає повітря до легенів. Разом з тим при такому положенні голови рот розкривається. Для збереження такого положення голови під лопатки кладуть валик із згорнутого одягу (рис. 7.18).

4. Пальцями обслідувати порожнину рота і якщо там є кров, слиз тощо, їх необхідно видалити, вийнявши також зубні протези; за допомогою носовичка або краю сорочки вичистити порожнину рота (рис. 7.19). Обов’язково провести штучне дихання.

Опіки

Перша медична допомога. Опік 1-го ступеня: обробити опікову поверхню спиртом або горілкою, накрити стерильною серветкою і прикласти холод, дати болезаспокійливі ліки. Застосування холоду особливо ефективно в перші хвилини після опіку і в більшості випадків дозволяє уникнути опікового шоку. Опіки 2-4-го ступенів: міхури не розкривати, а розкрилися - не обрізати, а акуратно прикласти до рани. Можна обробити опікову поверхню пенообразующими аерозолями, накрити стерильною серветкою і прикласти холод, дати болезаспокійливий засіб і рясне пиття до приїзду «швидкої допомоги».

Які призначення і завдання має вартова служба

Військові частини, організації, установи, заклади ЗСУ, розташовані постійно чи тимчасово в населеному пункті або поза ним, становлять гарнізон. У кожному гарнізоні організується гарнізонна і вартова служби.
Вартова служба призначена для надійної охорони та оборони важливих військових об'єктів, Бойових Прапорів та осіб, яких тримають на гауптвахті або в дисциплінарному батальйоні.
Несення вартової служби є виконанням бойового завдання і вимагає від особового складу точного дотримання всіх положень, визначених цим Статутом, високої пильності, непохитної рішучості та розумної ініціативи.