Тема 9. Релігія, церква і політика

План

1. Релігія та церква в історико - політичному процесі.

2. Релігія та церква в українському суспільстві: від минулого до сьогодення.

Тема для рефератів та доповідей

1. Тоталітарні секти та їх місце у релігійному просторі.

2. Релігійні організації Сумщини і їх роль в суспільно – політичному житті.

Завдання для самостійної роботи

Роль церкви в духовному відродженні української нації.

Роль релігії, церкви в формуванні громадянського суспільства.

Література

Конституція України. – Харків: Консум. - 2004. – 46 с.

Антонюк З. Побудова громадянського суспільства в Україні та християнське соціальне вчення // Сучасність №11, 1998. – С.88-97.

Огієнко І. Українська держава: нариси з історії української церкви: у 2 Т. – К., 1993.

Лубський В., Козленко В., Горбаченко Т. Історія світової релігієзнавчої думки: Хрестоматія / За ред. В.Лубського. – К.:Тандем, 1999. – 408 с.

Кондратик Л. Взаємодія політики і релігії: теоретична спадщина В’ячеслава Липинського // Вісник НАН України. – 2002. - №10. – С.52 – 57.

Кирилюк Ф.М. Політологія. Нвчально-методичний комплекс. – К., 2004.

Послання Священного Синоду УПЦ // Спасите наши души. - №1, 2004. – С.2-4.

Русская церковь на рубеже веков. – С – Петербург: Царское дело. - 2001. – 240 с.

Рибачук М. Державно – церковні відносини. – Віче. - № 4, - 2004. – С.40-50.

Ренан Э. Жизнь Иисуса. – М.: Вся Москва. – 1991. – 336 с.

Рязанова Л. Конфліктний потенціал ісламу. Чи існує він? // Віче. - №11, 2001. – С.108-121.

О традиционализме и модернизме // Спасите наши души. - №2, - 2009.

 

 

Тема 10. Економічна і соціальна політика

План

1. Зміст і функції економічної політики. Соціально – орієнтована ринкова економіка.

2. Сутність соціальної політики. Соціальна держава.

3. Проблеми реалізації аграрної політики.

Теми для рефератів та доповідей

1. Соціальна політика як засіб реалізації прав людини.

2. Питання соціального захисту населення у програмах політичних партій України.

3. Проблеми тіньової економіки, шляхи її подолання.

4. Законодавче забезпечення сучасної аграрної реформи.

Завдання для самостійної роботи

Співвідношення і взаємозалежність економіки і політики.

Соціальна політика і соціальна справедливість.

Література

Конституція України. – Харків: Консум. - 2004. – 46 с.

Гош О. Аграрні реформи в Україні науковому обґрунтуванню не піддаються //Віче №2, 2004. С.72-75.

История мировой економики. Под. Ред. Г. Полякова. – М., 2001.

Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура (Пер.с анг.). – М.:ГУВШЕ. – 2000. – 608 с.

Кланхам Р. Ринкова економіка Німеччини. Соціальна орієнтація // Віче №10, 2002. – С. 62-67.

Кирилюк Ф.М. Політологія. Нвчально-методичний комплекс. – К., 2004.

Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. – М.:Инфра, 1999. – 420 с.

Сиденко В. Сучасна економічна політика України // Політична думка. №2. – 2002.

Хорунжий М. Аграрна політика. Навч. посібник. – К.: КНЕУ. – 1998. 240 с.

Юрчишин В. Від антиполітики до кризи аграрної політики // Віче. - №11–12.–2003. – С. 54-59. - С 67-74.

Юрій М.Ф. Політологія: Підручник / М. Ф. Юрій. - К.: Дакор, КНТ, 2006. - 416 с

 

 

Тема 11. Етнонаціональні відносини й національна політика.

План

1. Сутність етнонаціональних відносин в сучасних умовах.

2. Націоналізм:теорія та політика

3. Особливості етнонаціональних відносин в Україні.

Теми для рефератів та доповідей

1. Національний конфлікт.

2. Система засобів вирішення міжнаціональних конфліктів.

Завдання для самостійної роботи

Витоки націоналістичних політичних орієнтацій. Поняття “національна політика”.Етнічний та політетнічний підходи до визначення сутності поняття “національна політика”.

Література

Горбатенко В. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть. Монографія. – К.: Видавничий центр “Академія”, 1999.- 240 с.

Головатий М.Ф. Національна ідея як об»єднуючий чинник української реформації // Проблеми та перспективи української реформації: [Кол. моногр.] // Г.В.Щокін, В.І.Куценко, М.Ф.Головатий та ін.; [За заг. ред. М.Ф.Головатого, Г.В.Щокіна]. - К.: МАУП, 2001. – С. 73-84

Кирилюк Ф.М. Політологія. Нвчально-методичний комплекс. – К., 2004.

Кирилюк Ф.М. Політологія Нової доби. - К.: ВЦ "Академія",2003.

Лисяк-Рудницький І. Формування українського народу й нації /

Історичні есе. В 2-х т. – К.: Основи, 1994. –Т.1. - С. 11-27.

Степаненко В. Перспективи громадянської нації. Етнополітика як стратегія демократичної консолідації в Україні // Віче. – 2002. №5. – С. 62 – 66.

Ситнік П. Гуманістичні засади консолідації українського суспільства. – К., 1998.

Юрій М.Ф. Політологія: Підручник / М. Ф. Юрій. - К.: Дакор, КНТ, 2006. - 416 с

 

 

Тема 12. Глобальні проблеми сучасності

ПЛАН

1. Сучасні світові проблеми.

2. Поняття та протиріччя розвитку глобалізації.

3. Сучасні трансформації природи влади.

Теми для рефератів та доповідей

1. Політичний тероризм.

2. Витоки політичного тероризму.

Завдання для самостійної роботи

Методологічні проблеми політичного прогнозування. Орієнтації сучасного політичного прогнозування.

Література

Гроф С., Ласло Э., Рассел П. Революция сознания: Трансантлантический диалог. - ООО «Издательство АСТ», 2004. – 248с.

Гальчинський А. Глобальна криза чи криза глобалізації // Віче. - №1. – 2002.

Політологічний енциклопедичний словник // Упорядник В.П.Горбатенко; За ред. Ю.М. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.

Хоффман Б. Терроризм – взгляд изнутри - inside terrorism. – М.: Ультра. Культура, 2003. – 264с.

Тоффлер Э. Метаморфозы власти. – ООО «Издательство АСТ», 2004. – 669с.

Кирилюк Ф.М. Політологія. Нвчально-методичний комплекс. – К., 2004.

Фукуяма Ф. Великий разрыв. - М.: ООО “Издательство АСТ”, 2003. – 474 с.

Юрій М.Ф. Політологія: Підручник / М. Ф. Юрій. - К.: Дакор, КНТ, 2006. - 416 с

Холод В.В. Політологія: Підручник / В. В. Холод. - 3-тє вид., перероб. і доп. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2006. - 480 с.

Тема 13. Геополітичне становище та зовнішньополітична діяльність України

План

1. Геополітика і перспективи розвитку людства.

2. Україна в умовах сучасного геополітичного простору.

Теми для рефератів та доповідей

1. Роль і місце України в геополітичних стратегіях

2. Структура геополітичних інтересів України.

3. Тенденції та форми розвитку сучасних міжнародних відносин.

Завдання для самостійної роботи

Нові тенденції у сучасній геополітиці.

Міждержавні та міжнародні організації, їх роль у світовій політиці.

Література

Конституція України. – Харків: Консум. – 2004. – 46 с.

Гохберг Ю. Україна у світових інтеграційних процесах. – Донецьк. – 2007.

Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичні та прикладні аспекти / За ред. Рудича Ф. М. – К.: МАУП 2002. – 488 с.

Україна на міжнародній арені. Зб. док. і м – лів (1991 – 1995) у 2-х кн. (упоряд. В. Будяков та ін.) – К.: Юрінком інтер, 1998.Кн. 1 – 736 с., кн. 2 – 496 с.

Уроки 11 вересня: проблеми глобальної, регіональної та національної безпеки. – К.: НІПБМ, 2002. – 140 с.

Пазенок В. Україна в геополітичному просторі // Віче. №11, 2003. 77 – 84 с.

Хробан І. США – Україна: зиґзаґи партнерства // Віче - №4, 2004. 34 – 42 с.

Холод В.В. Політологія: Підручник / В. В. Холод. - 3-тє вид., перероб. і доп. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2006. - 480 с.

Рудакевич О.М. Політологія. Лекції, семінари, самостійна робота: Навчальний посібник / О. М. Рудакевич; Тернопільський державний економічний університет. - 2-ге вид., перероб., доп. - Тернопiль: Вид-во "Астон", 2007. - 303 с.

 

 

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Альтернатива – можливість вибору з двох взаємовиключаючих можливостей.

Авторитаризм – політичний режим, який характеризується значною концентрацією влади в руках однієї особи або групи, а також обмеженням або звуженням політичних прав і свобод громадян.

Аполітичність – байдуже ставлення до політики; небажання брати участь у політичному житті.

Абсентеїзм – масова відмова виборців від участі у виборах.

Аристократія – найбільш привілейований стан або найвища родова знать у рабовласницькому і феодальному суспільствах, а також форма державного управління, за якої аристократії належить уся повнота влади в країні; на сучасному етапі – узагальнююча назва представників панівних класів і станів, а також духовної еліти суспільства.

Біхевіоризм - підхід у політології, який базується на вивченні політичної поведінки. Виник і активно розвивався у політичній науці в 3О - 50-ті рр. XX ст. як

- реакція на незадоволеність історичним та інституціональним підходами, які характеризувалися безсистемністю. Його основоположниками вважаються американські політологи Ч. Мерріам і Г. Лассуелл. Його суть полягає у вивченні політики шляхом конкретного дослідження різноманітної поведінки окремих осіб і груп, а не інституцій. Конституціональні начала біхевіоризму:

1) політика має особистісний вимір, групові дії людей так чи інакше співвідносяться з поведінкою окремих осіб, що і є об'єктом дослідження;

2) домінантні мотиви людської поведінки - психологічні мотиви, вони можуть мати й індивідуальну природу;

3) політичні явища вимірюються кількісно, це дає можливість політологам застосовувати математику.

Возз’єднання - форма реалізації права на самовизначення, яка передбачає, що один народ (нація) може об’єднатися з іншим народом (нацією).

Громади – культурно – просвітницькі організації української інтелігенції в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Громадянське суспільство – сфера неполітичних відносин у суспільстві (економічних, духовних, релігійних, приватних, сімейних); галузь самовиявлення інтересів і волі вільних індивідумів. У демократичних системах громадянське суспільство зумовлює, визначає сферу діяльності держави та її органів.

Глобалізація – формування єдиної глобальної економічної системи на принципах неолібералізму, посилення поляризації світу за економічною, екологічною ознаками; інтеграція ринків, інформаційних систем, зростання фінансових потоків; встановлення глобальних механізмів прийняття рішень в інтересах ТНК; розмивання (обмеження) політичного суверенітету окремих держав; посилення ролі МВФ, ВБ, МОТ, ВТО, окремих особистостей; розповсюдження нових інформаційних технологій, уніфікація масової культури.

Гуманітарна співпраця – система заходів спрямованих на збереження матеріальних та духовних факторів життя. Сприяння розвитку здібностей людей усіх країн, регіонів та континентів.

Держава – форма політичної організації суспільства, головним елементом якої є управління суспільними структурами.

Демократія – це правління народу, обране народом, для народу.

Диктатура – необмежене політичне панування за допомогою сили, примусу.

Демострація – публічне вираження громадських настроїв (вимог, солідарності або протесту) шляхом організації масових мітингів.

Державний бюджет – основний фінансовий план утворення і використання централізованого грошового фонду держави.

Державне регулювання – форма цілеспрямованого впливу на економіку з метою забезпечення або підтримки її функціонування в необхідному режимі (для одночасного вирішення економічних і соціальних завдань через ціни, податки, банківський процент...)

Диференціація доходів населення – різниця в умовах середньодушових доходів, як наслідок суспільноекономічних, демографічних та інших факторів.

Дипломатія – засіб здійснення зовнішньої політики держави, що являє собою сукупність мирних заходів, пов’язаних із здійсненням міжнародних відносин.

Еліта - центральне поняття елітарних теорій, у якому стверджується, що необхідними складовими частинами будь-якої соціальної структури є вищий, привілейований прошарок, який здійснює функції розвитку науки та культури. Еліта - творча меншість, яка займає керівне положення в політичному, економічному, культурному житті суспільства.

Еліта політична - поняття, що відображає особливу роль верхівки пануючого класу, котра безпосередньо здійснює політичне керівництво суспільством, стоїть біля керма державного управління.

Етнос – вид історично складної спільності людей, яку представляють плем’я, народність, нація, що мають спільні риси, стабільні особливості культури та психічного складу, а також усвідомлення своєї єдності і відмінності від інших.

Європейська інтеграція — процес поступової уніфікації та зрощування національних економік європейських держав з метою подолання суперечностей між інтернаціоналізацією господарського життя та обмеженими можливостями внутрішніх ринків.

Зовнішня політика — загальний курс держав у міжнародних справах, який регулює взаємовідносини з іншими державами та інструкціями згідно з потребами, принципами і цілями її внутрішньої політики

Ідеологія - упорядкована, теоретична система поглядів, які виражають відношення до дійсності.

Інноваційна політика – комплексний процес створення, розповсюдження і використання нових практичних засобів для задоволення людських потреб, які змінюються під впливом суспільства.

Ідея європейського дому — політична концепція, що визначає утвердження на європейському континенті надійної системи безпеки життя народів на основі розуміння спільності їх долі.

Конфедерація – союз самостійних держав які об’єднуються з певною метою, зокрема координації дій в окремих сферах політики (переважно у зовнішньополітичних і військових справах).

Лідер - особа, здатна впливати на інших з метою спільної діяльності, спрямованої на задоволення інтересів даного суспільства.

Лідерство політичне - процес взаємодії між людьми, в ході якого наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітимний вплив на суспільство (чи його певну частину), котра добровільно віддає їм частину своїх політико-владних повноважень і прав.

Маргінальні верстви – соціальні групи, які внаслідок радикальних змін у суспільстві виходять за межі раніше сталих соціальних спільностей; характеризуються статусом належності до двох або більше соціальних груп, звідси виникає маргінальна субкультура.

Міжнародна безпека — стан міжнародних відносин, який включає порушення миру та створення реальної загрози розвитку людства, за якого народи можуть суверенне, без втручання і тиску зовні визначити шлях і форми свого суспільно-політичного розвитку; діяльність держав і міжнародних інститутів щодо підтримання такого стану, універсальна система механізмів, заходів і гарантій якого виключає застосування сили в міжнародних стосунках.

Національна ідея – акумулятор прогресивних національних програм, політичних ідей, основа національно-визвольних рухів. Національна ідея становить платформу національної ідеології, визначає теоретичні засади національної свідомості.

Народництво – ідеологія та рух різночинної інтелігенції другої половини ХІХ ст., спрямовані проти капіталістичного розвитку Росії, за збереження селянської общини як основи майбутнього соціалістичного ладу (“селянського соціалізму”).

Національне відродження – процес формування національної свідомості українців, розгортання національно-визвольного руху, охоплює ХІХ ст.

Нація – політично, державно організований народ. Націоналізм – 1) світогляд і система політичних поглядів, яка пропонує пріоритет національних (етнічних) цінностей перед усіма іншими; 2) один з основних принципів державного устрою, в якому нація розуміється як одержавлений етнос.

Національна політика – система засобів, заходів та концепцій, які використовують різні політичні суб’єкти для вирішення національного питання та врегулювання міжнаціональних відносин.

Національне питання – сукупність політичних, економічних та інших проблем, пов’язаних з розвитком національних відносин.

Національні інтереси — інтегральний вираз інтересів усіх членів суспільства, що реалізуються через політичну систему відповідної держави як компроміс у поєднанні запитів кожної людини і суспільства загалом.

Націоналізм – 1) світогляд і система політичних поглядів, яка пропонує пріоритет національних (етнічних) цінностей перед усіма іншими; 2) один з основних принципів державного устрою, в якому нація розуміється як одержавлений етнос.

Олігархія – політичне та економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.

Політика – сфера людської діяльності, що пов’язана з відносинами між суспільними групами, партіями, державами з приводу завоювання, утримання, використання влади. Охоплює як певні настанови й цілі, якими суб’єкти керуються у своїх справах, так і практичну діяльність щодо їх реалізації.

Поліс – перша в історії людства громадянська община, що виникла у Стародавній Греції в часи архаїки. Це своєрідний громадянський колектив, який згодом безпосередньо перетворюється на державу. Полісна організація суспільства спиралася на економічний і політичний суверенітет общини вільних власників та виробників – громадян полісу

Просвітництво – ідейно-політична течія часів переходу суспільства від феодалізму до капіталізму. Просвітництво відображало інтереси народжуваної буржуазії й народних мас.

Права людини – громадянські, визнані світовим співтовариством норми забезпечення людині права на вільне життя і розвиток, захист її громадянських прав.

Правова держава - тип держави, в якій досягнутий політико-юридичний захист інтересів і прав особи, об'єднань, організацій та інших суб'єктів права забезпечується верховенством закону.

Політичний режим – сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів, що використовуються органами влади сформованих відносин державної влади і суспільства, пануючих форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспільства.

Політична культура - сукупність соціально-психологічних настанов, зразків поведінки соціальних верств, громадян, які стосуються їх взаємодії з політичною владою.

Політична свідомість - домінуючі у даному суспільстві типові уявлення про різні аспекти політичного життя, політичну систему, політичну діяльність, місце і роль людини в політиці.

Політичний конфлікт – зіткнення протилежних сил, поглядів, не співпаданням інтересів, яке зумовлене взаємодією політичних інтересів і цілей

Політична боротьба – стан, суперництво в політичному житті та діяльності протилежних сил, партій, рухів.

Партія - організована група людей, які мають спільні політичні погляди й інтереси, ідеологію, програму і беруть участь у боротьбі за утримання або зміну політичної влади.

Партійна система - складова політичної системи, яка структурує суспільство, організовує соціально-політичні сили (виборців), сприяє реалізації інтересів певних угрупувань.

Плюралізм політичний - різноманітність інтересів, цінностей, концепцій, поглядів. Основою політичного плюралізму є різноманітність форм власності, а також толерантність.

Політизація церкви – втягування церкви, віруючих в активну політичну боротьбу.

Планування – процес формування цілей, визначення пріоритетів, засобів і методів їх досягнення. Планування може бути директивним та індикативним.

Революція — докорінна зміна, стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового, переворот у житті суспільства, який зумовлює ліквідацію віджилого суспільного ладу й утвердження нового

Соборність – об’єднаність, цілісність, неподільність території держави або відповідне прагнення громадян; духовне об’єднання людей на основі спільної віри, взаємної поваги й любові, шанобливе ставлення до спільних духовних цінностей, заснованих на об’єднанні зусиль громадян для досягнення великих спільних цілей.

Суверенітет – незалежність і самостійність держави, що полягає в її праві на власний розсуд розв’язувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання будь-якої іншої держави, або організації. Суверенітет народу – визнання всіх громадян країни джерелом політичної влади.

Субкультура політична - автономне цілісне утворення в політичній культурі суспільства, яке визначає стиль політичного життя і мислення його конкретних носіїв.

Секуляризація – процес вивільнення різних сфер суспільного життя, держави від впливу релігії та церкви.

Соціальні цінності – 1) позитивно значущі риси суспільства; 2) уявлення про бажані якості і риси суспільства, соціальні ідеали, орієнтири, цілі.

Справедливість – поняття, яке виражає сукупність уявлень про співвідношення між працею і нагородою, злочином і покаранням, правами і обов’язками людей та інших принципів, які визначають співвідношення розподілу благ і повинностей.

Тоталітаризм – це політичний режим, який характеризується повним контролем держави над усіма сферами людського життя, фактичною ліквідацією прав і свобод громадян, репресіями щодо опозиції та інакодумців.

Тоталітарні секти – псевдорелігійні структури, які застосовуючи технології психологічного зомбування, руйнують особистість і сім’ю.

Тіньова економіка – нефіксована державностатистична звітність і не обкладені податками виробництво, розподіл, обмін товарів і послуг, прибутків.

Універсали Центральної Ради – акти законодавчого характеру, що визначали зміни державно-правового статусу українських земель колишньої Російської імперії. Українська Центральна Рада видала 4 Універсали.

Унітарна держава – держава, яка не має у своєму складі інших державних утворень, поділяється на адміністративно-державні одиниці, у яких функціонує єдине для усієї державної системи право.

Федерація – держава яка складається з кількох самостійних державних утворень, об’єднаних центральною владою та спільними законами. Федеративна конституція встановлює межі повноважень центральних та місцевих органів влади.

Фракція - організована група членів певної політичної партії, створена з метою проведення власної лінії у парламенті, органах місцевого самоврядування.