Членство в сільськогосподарських кооперативах.

Членом сільськогосподарського кооперативу може бути фізична або юридична особа, яка:

1) зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу;

2) визнає принципи й цілі кооперативу;

3) визнає статут кооперативу і дотримується його вимог;

4) має право ухвального голосу;

5) користується послугами кооперативу.

Вступ у члени кооперативу ґрунтується на принципі добровільності, який означає відсутність будь-якого примусу під час вступу в члени кооперативу. Членом кооперативу може стати тільки той, хто має таке бажання і висловить його. Волевиявлення громадянином бажання стати членом кооперативу оформляється письмово (подачею заяви). Має місце й волевиявлення кооперативу – на його загальних зборах ухвалюють письмове рішення про прийняття громадянина в члени кооперативу.

Законом встановлено вимоги, яким повинні відповідати особи, що бажають організувати або стати членами вже діючого кооперативу.

об'єктивні:

а) досягнення встановленого законом віку (для фізичних осіб), необхідного для вступу у члени кооперативу – 16 років;

б) здатність брати участь у здійсненні цілей і завдань кооперативу).

суб'єктивні (бажання брати особисту участь у діяльності кооперативу, користування його послугами, формування його фондів).

До статутів окремих сільськогосподарських кооперативів можуть бути внесені обмеження на вступ до кооперативу осіб лише певної професії. Якщо кооператив є фаховим (наприклад, з агрохімічного чи зооветеринарного обслуговування господарств), то цілком логічно, що до нього можуть вступати тільки особи певного фаху (агрономи чи ветеринари). Звичайно, членами фахових кооперативів можуть бути й представники інших професій (наприклад, бухгалтери), проте їх кількість має бути обмежена.

Щоб вступити до кооперативу, фізична чи юридична особа повинна подати заяву чи клопотання в його правління, рішення якого підлягає затвердженню загальними зборами. І лише з моменту позитивного вирішення цього питання загальними зборами кандидат у члени кооперативу вважається прийнятим. Член кооперативу робить вступний і пайовий внески в порядку, визначеному статутом кооперативу.

Обов'язковою умовою членства у виробничому сільськогосподарському кооперативі є участь у його діяльності особистою працею. Членство в кооперативі не переходить до спадкоємців.

Членство в сільськогосподарському кооперативі є підставою для набуття статутних прав та обов'язків.

Права та обов'язки членів сільськогосподарських кооперативів поділяють на:

- особисті права та обов'язки – особистими є ті, які невіддільні від особи конкретного члена кооперативу, їх реалізація не може бути передана іншій особі. До них слід віднести право брати участь у діяльності кооперативу та управлінні його справами, обирати й бути обраним до органів управління кооперативу, ревізійної комісії, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності кооперативу.

- майнові права та обов'язки – право одержувати частку доходу на пай (додатковий пай); одержувати кооперативні виплати; користуватися майном кооперативу, пільгами й перевагами, передбачених для його членів; право на одержання пайового внеску у випадках і порядку, передбаченими законодавством і статутом кооперативу тощо. Усі ці права випливають із кооперативної природи суспільних відносин.

Членство в сільськогосподарському кооперативі може бути припинено внаслідок добровільного виходу з кооперативу або виключення з його членів, а також в разі припинення існування суб'єкта членських відносин.

Членські відносини можуть бути припинені з ініціативи кожного окремого члена кооперативу. Поряд із правом добровільного вступу до кооперативу закон гарантує і право добровільного виходу з кооперативу. Член кооперативу, який вирішив вийти з нього, не зобов'язаний мотивувати свого вчинку.

Своє волевиявлення про вихід з кооперативу член кооперативу повинен засвідчити поданням заяви до правління кооперативу (або його голові).

Правовий режим майна та землі сільськогосподарського кооперативу.

Згідно ст. 93 ГК України кооперативи є суб'єктами права колективної власності, що дає можливість розвиватися різним формам господарювання, основою яких є власність колективу на засоби виробництва, вироблену продукцію, одержані прибутки тощо.

Особливість колективної власності полягає в тому, що вона належить кожному кооперативу як окремому власнику. Суб'єктом права власності є не кожен член кооперативу зокрема, а кооператив в цілому як юридична особа.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, а також майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до своєї компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Джерелами формування власних коштів кооперативу є:

1) пайові внески членів кооперативу (грошові та майнові);

2) доходи, які кооператив отримує від власної діяльності (реалізації продукції, надання послуг та ін.);

3) доходи, які кооператив отримує від розміщення своїх коштів у банках;

4) доходи від продажу акцій, інших цінних паперів.

5) кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, організацій;

6) майно, добровільно передане кооперативу його членами;

7) інші надходження, не заборонені законом.

Важливим джерелом формування майна кооперативу є внески його членів; вони можуть бути як грошовими, так і майновими.

Закон України "Про кооперацію" поділяє всі внески членів кооперативу на:

поворотні –

а) пай – майновий внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки;

б) додатковий пай – внесок члена кооперативу понад обов’язковий пай, який передається ним за власним бажанням до пайового фонду.

неповоротні –

а) вступний внесок – внесок фізичної або юридичної особи в грошовій формі понад пай при вступі в кооператив для організаційного забезпечення його діяльності в розмірах, встановлених статутом.

б) членський внесок – забезпечують поточну діяльність кооперативу, сплачується членами періодично.

Право власності членів кооперативу – фізичних осіб на пай може бути передане у спадщину.

Для здійснення своєї статутної діяльності кооператив формує відповідні майнові фонди:

1) пайовий, який формується із пайових внесків членів кооперативу;

2) неподільний – із вступних внесків і відрахувань доходу кооперативу. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, зазначених у законі;

3) резервний – утворюється із різних джерел і призначений для покриття можливих втрат (збитків);

4) спеціальний – складається з цільових внесків членів кооперативу та інших надходжень.

Чинне законодавство України передбачає кілька можливих способів отримання сільськогосподарським кооперативом землі для ведення виробничо-господарської діяльності, а саме, через:

1) передачу йому земельної ділянки у власність місцевими радами відповідно до їхньої компетенції;

2) придбання кооперативом земельних ділянок у власність;

3) оренду земельних ділянок.

Земельні ділянки передають у власність сільськогосподарським кооперативам відповідні місцеві ради, на території яких вони (ділянки) розташовані. Для цього потрібне рішення загальних зборів кооперативу. У власність названі кооперативи одержують лише ті ділянки, які знаходилися в їхньому користуванні.

Земельна ділянка сільськогосподарського кооперативу може також бути сформована внаслідок об'єднання в один масив приватних земельних ділянок громадян, які створюють кооператив.

Тема 11.

Правове становище фермерських господарств.

План лекції

1. Поняття та загальна характеристика правового статусу фермерських господарств.

2. Умови і порядок створення фермерського господарства та припинення його діяльності.

3. Земельні та майнові правовідносини у фермерському господарстві.

4. Правове регулювання господарської діяльності фермерського господарства

1. Поняття та загальна характеристика правового статусу фермерських господарств.

 

Фермерське господарство – одна з перспективних організаційно-правових форм ведення сільського господарства, яка сприяє самостійності й зацікавленості виробника в кінцевих результатах роботи. Існування фермерства в Україні пов'язане передусім із виникненням інституту приватної власності на землю, а відповідно – зі зміною юридичної природи майнових відносин на селі. Тобто воно стосується найважливіших положень аграрної реформи в Україні й формує нового та перспективного суб'єкта аграрно-правових відносин.

Закон України від 19 червня 2003 р. "Про фермерське господарство" дає визначення поняття "фермерське господарство". Згідно зі ст. 1 цього закону, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства. Фермерське господарство є юридичною особою. Воно може бути створене одним або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про фермерське господарство" членами фермерського господарства можуть бути:

- подружжя,

- їхні батьки,

- їхні діти, які досягли 14-річного віку,

- інші члени сім'ї,

- родичі, які:

· об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства,

· визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства.

Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства репрезентує його у відносинах з органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями, а також укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридичне значимі дії. Він може письмово доручати виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

На основі аналізу правового статусу фермерського господарства можна виокремити такі притаманні йому ознаки:

- фермерське господарство складається з трьох компонентів – майнового комплексу, земельної ділянки та громадян, які об'єдналися для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва;

- воно є юридичною особою з наявністю всіх притаманних юридичній особі ознак;

- воно є суб'єктом підприємницької діяльності у сфері товарного сільськогосподарського виробництва, тобто діє на аграрному ринку з метою отримання прибутку.