Поняття, загальні та особливі ознаки аграрних правовідносин в Україні.

Немає єдиного визначення. Вчені по своєму трактують, дають різні характеристики його елементам. Аграрні правовідносини — це вид суспільних відносин, що врегульовані нормами аграрного права і суміжних з ним галузей права в комплексі, які складаються між суб'єктами в аграрному секторі, об'єднаними одним інтересом щодо виробництва, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції та сировини.

Аграрними правовідносинами є суспільні відносини, врегульовані нормами аг­рарного права, що складаються в процесі виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції. Аграрні правовід­носини становлять комплекс взаємопов'язаних організаційно-уп­равлінських, майнових, земельних, трудових та інших відносин.

Аграрні правовідносини є різновидом суспільних відносин. Тому під час визначення поняття аграрні правовідносини простежуються ознаки суспільних відносин. (суспільні відносини виникають у сфері життєдіяльності людини, тому охоплюють усе, що з нею пов’язане.)

Аграрні правовідносини являють собою врегульовані нормами агарного та інших галузей права комплексні суспільні відносини, що виникають в аграрному секторі між самостійним і рівноправними суб’єктами, які наділені відповідним правовим статусом.

Регулюються аграрні правовідносини за допомогою норм аграрного права, норм інших галузей права, а також положень договорів.

Особливості аграрних правовідносин:

1) правовідносини не є цілісними, а являють собою комплекс земельних, майнових, трудових і організаційно-управлінських відносин. Тому, взяті кожні окремо належать до сфери регулювання традиційних галузей права (земельного, трудового, адміністративного тощо);

2) мають специфічний суб’єктивний склад (виробників с/г продукції) та специфічні об’єкти (природні ресурси, с/г тварини тощо);

3) засновуються і діють на засадах різної форми власності;

4) недержавні аграрні підприємства розвиваються і діють поряд із приватними;

5) відбувається поступовий перехід до приватної форми господарювання.

 

В умовах переходу до ринкової економіки принципово відмінними особливостями аграрних правовідносин є:

а) існування й функціонування цих відносин на засадах приватної власності, її вияву — колективної та державної форми власності на землю та інше нерухоме майно, зокрема засоби виробництва

б) розвиток різноманітних легальних приватних форм аграрного підприємництва (від селянських господарств до різних легальних юридичних осіб) поряд із державними юридич­ними особами;

в) поступовий перевід від державної форми аграрного господарювання до приватних форм;

г) розширення кола об'єктів правовідносин, які включають в себе всю повноту змісту й суті аграрного підприємництва, продукти харчування рослинного і тваринного (в тому числі водного й мисливського) походження

ґ) збільшення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних правовідносин;

д) відновлення значущості економічних функцій аграрного підприємництва, тобто зміна ролі і питомої ваги інших, особливо соціальних

 

Склад аграрних правовідносин.

Об’єкти аграрних відносин

Об'єктами аграрних правовідносин є:

1. нерухоме майно (земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, тощо);

2. товарні продукти харчування рослинного і тваринного (в тому числі водного та мисливського) походження;

3. грошові кошти, в тому числі й іноземна валюта,

4. цінні папери тощо;

5. природні ресурси — ліс, водойма, загальнопоширені корисні копалини тощо;

6. земельні й майнові паї;

7. інші майнові та немайнові права, юридичні дії, що підлягають грошовій оцінці і мають вартість.

Земля, як найважливіший об'єкт аграрних правовідносин, відіграє винятково важливу роль у сільськогосподарському виробництві. Вона — головний засіб виробництва сільськогосподарської продукції і базис будь-якої діяльності, в тому числі і селян, чиє життя пов'язане з землею як у виробництві, так і в побуті.

Сільськогосподарські підприємства та об'єднання незалежно від форми і видів, а також незалежно від форми власності, на яких базується їх діяльність, у тому числі і особисті селянські господарства громадян, а також інші суб'єкти і учасники аграрних правовідносин, володіють такими нерухомими об'єктами, як споруди господарсько-виробничого призначення (приміщення для управлінського апарату, будівлі для утримання робочої і продуктивної худоби, ферми, виробничі комплекси, споруди для переробки сільськогосподарської продукції і торгівлі, кормоцехи тощо).

Об'єктами аграрних правовідносин, окрім землі, можуть бути і такі природні ресурси, як ліси, води, загальнопоширені корисні копалини тощо, характер і межі використання яких визначається спеціальним законодавством.

Важливу роль серед об'єктів аграрних правовідносин відіграють і живі організми — тварини. Тваринництво — одна із основних галузей сільськогосподарського виробництва, а тому відносини в цій сфері є важливою складовою частиною аграрних правовідносин.

Субєкти аграрних правовідносин

Суб'єктами або учасниками аграрних правовідносин є юридичні особи, підприємства й організації, фізичні особи, громадяни-підприємці і громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, тобто виробники сільськогосподарської продукції, які володіють відповідною правоздатністю і є суб'єктами аграрних правовідносин. Це — сільськогосподарські підприємства всіх видів і їх об'єднання, господарські товариства, сільськогосподарські кооперативи, державні підприємства, селянські (фермерські) господарства та їх об'єднання, приватні (приватно-орендні) підприємства, підприємства переробки сільськогосподарської продукції, інші суб'єкти господарювання, засновані на приватній власності, а також фізичні особи — підприємці, просто фізичні особи, які на правах членства чи засновництва вступають, як правило, у внутрішні правовідносини як між собою, так і з юридичними особами

До суб’єктів відносять і органи державної влади, а саму КМУ, Мін. Агро політики і продовольства, органи – засновники державних – с/г підприємств.

Зміст аграрних правовідносин

Зміст аграрних правовідносин - це конкретні суб’єктивні права та юридичні обов’язки кожного з учасників виробничої та обслуговуючої сільськогосподарської діяльності, особливостями яких є: існування й функціонування цих відносин на засадах приватної, колективної та державної форми власності на землю та інше нерухоме майно, зокрема на засоби виробництва, розвиток різноманітних легальних приватних форм аграрного підприємництва поряд з державними юридичними особами, збільшення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних відносин, та відновлення значущості економічних функцій аграрного підприємництва.

Наприклад, ФГ та його члени мають право: (ст.. 14)

продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку;

самостійно господарювати на землі;власності на посіви і насадження с/г культур, на вироблену продукцію;на відшкодування збитків;споруджувати житлові будинки, господарські споруди;реалізувати вироблену с/г продукцію;

Обов’язки ФГ та його членів: (ст..15)

забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;сплачувати податки та збори;не порушувати прав власників суміжних ділянок та землекористувачів;

не допускати зниження родючості грунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

надавати відповідним органам дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів;

дотримуватись санітарних, екологічних та інших вимог щодо якості продукції;

дотримуватись правил добросусідства та встановлених обмежень у використанні земель і земельних сервітутів;

зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

- інші обов’язки.