Поняття, зміст та основні напрямки адміністративної діяльності органів внутрішніх справ.

 

У адміністративно-правовій охороні громадського порядку одне з найважливіших місць займає адміністративна діяльність міліції. Сутність її полягає в повсякденному виконанні, втіленні в життя законів і підзаконних актів, які регулюють громадський порядок. Особливість цієї діяльності полягає в тому, що в ній зосереджується широкий обсяг адміністративно-наглядових функцій. Підтримання встановленого державою порядку потребує постійного нагляду за дотриманням правил поведінки в громадських місцях, дотриманням паспортних правил, правил виробництва, зберігання, перевезення предметів та речовин, на які розповсюджуються дозвільна система і дотримання багатьох інших нормативів. Природно, що апарати і служби міліції не тільки в межах своєї компетенції ведуть боротьбу з правопорушеннями і злочинністю, але і самі практично здійснюють заходи з попередження, виявлення і припинення правопорушень, вживають заходів, які забезпечують притягнення винних до встановленої законом адміністративної відповідальності.

Адміністративна діяльність поліції зарубіжних країн, так само як і для органів внутрішніх справ України, є одним із провідних напрямів.

Під поняттям “адміністративна діяльність” в країнах загального права розуміють в основному діяльність поліції щодо здійснення арештів, видання різних довідок, опитування потерпілих і підозрюваних, свідчення в суді, збирання інших матеріалів і навіть проведення різних нарад. Основне призначення адміністративної діяльності для поліції зарубіжних країн – це підготовка матеріалів до суду та управлінська діяльність щодо організації діяльності поліції.

Юридичний словник Блека дає визначення адміністративної діяльності як практичного управління та керування різними органами та агенціями, які не є частиною державної влади[169]. Інший юридичний словник – Гарнера під адміністративною діяльністю розуміє діяльність, яка визначає разом з адміністративним законодавством відносини між законодавцями, судовою владою та громадянами[170].

Серед основних напрямків діяльності міліції щодо забезпечення правопорядку, варто виділити: адміністративну діяльність; попереджувальну діяльність; участь у розкритті злочинів; проведення профілактичної роботи серед осіб, схильних до вчинення злочинів та інших правопорушень; надання в межах своєї компетенції допомоги громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям і громадським об’єднанням у здійсненні їх законних прав і інтересів.

Адміністративна діяльність є одним із головних напрямків роботи міліції, яка здійснює практичне впровадження в життя законів і нормативних актів у сфері охорони громадського порядку.

В адміністративно-правовій літературі можна зустріти декілька основних визначень “адміністративної діяльності ОВС”.

Зокрема, ще у 1948 р. відомий вчений – адміністративіст І.І. Євтіхєєв писав, що адміністративна діяльність – „ це діяльність виконавчо-розпорядчих органів у формі видання актів управління і застосування заходів примусу”[171].

На думку, І.М. Машарова, адміністративна діяльність державних органів це – „урегульовану нормами адміністративного права підзаконна державно-владна діяльність органів виконавчої влади, інших державних органів, які не є законодавчими або судовими, а також органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб щодо нормативного й індивідуального регулювання, охороні та захисту суспільних відносин з метою забезпечення належного правопорядку і необхідного режиму безпеки в суспільстві і державі”[172].

М.В. Корнієнко під “адміністративною діяльністю” розуміє специфічну, виконавчо-розпорядчу, підзаконну, державно-владну діяльність з організації та здійснення охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, попередження та припинення злочинів й інших правопорушень[173].

Інші автори “адміністративну діяльність ОВС” розглядають як урегульовану нормами адміністративного права їх виконавчо-владну діяльність, яка спрямована на забезпечення особистої безпеки, захист прав і свобод, законних інтересів, громадського порядку, громадської безпеки та боротьбу зі злочинністю[174].

І.П. Голосніченко вважає, що адміністративна діяльність органів внутрішніх справ - це урегульована нормами, адміністративного права гх виконавчо-владна діяльність, яка спрямована на забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, громадського порядку, громадської безпеки та боротьбу з правопорушеннями[175].

На думку М. Тучака, адміністративна діяльність міліції, – це цілеспрямована, організуюча виконавча і розпорядча діяльність, яка полягає у безпосередньому, повсякденному, практичному здійсненні завдань і функцій держави щодо забезпечення громадської безпеки, охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю[176].

Автори науково-практичного коментарю до Закону України “Про міліцію” вважають, що “адміністративна діяльність як функція міліції “ – це виконавчо-розпорядча діяльність її апаратів, служб та підрозділів щодо організації і практичного здійснення охорони громадського порядку і громадської безпеки межах наданих їй повноважень, на основі і для виконання законів та інших нормативно-правових актів[177].

Негодченко О.В. пропонує адміністративну діяльність міліції розуміти як форму реалізації наявних у органів внутрішніх справ державно-владних повноважень щодо застосування делегований їм від імені держави права на застосування специфічних заходів адміністративного впливу для забезпечення прав і свобод людини, охорони інтересів суспільства і держави від протиправних посягань[178].

Характерними рисами адміністративної діяльності міліції є: державно-владний і організаційний характер, підпорядкованість і підконтрольність у процесі її здійснення відповідним державним органам, законність, профілактична спрямованість.

Державно-владний характер адміністративної діяльності полягає у здійсненні покладених на них адміністративно-правових повноважень від імені держави, у межах компетенції, які строго визначені законами і іншими правовими актами (укази Президента, постанови Кабінету Міністрів, накази МВС, відповідні інструкції, тощо). Співробітники органів внутрішніх справ, виконуючи адміністративні функції, виступають як суб’єкти управління (представники влади), яким надано право давати обов’язкові для виконання приписи, вказівки, застосовувати, в необхідних випадках, примусові заходи впливу. Тому стосовно об’єктів управління виконавча діяльність міліції, є разом з тим, і розпорядчою. У розпорядчих повноваженнях і виявляється така властивість адміністративної діяльності, як владність.

Адміністративна діяльність міліції – безпосередньо організуюча діяльність. Організаційна сутність адміністративної діяльності виражається у спільній цілеспрямованій діяльності уповноважених посадових осіб, громадян, іноземців, осіб без громадянства щодо вирішення завдань у сфері внутрішніх справ, охороні громадського порядку. За для цього посадовими особами вирішуються питання, пов’язані з функціонуванням системи управління внутрішніми справами, координуванням діяльності учасників суспільних відносин у сфері внутрішніх справ, організується спільна робота, здійснюються контроль і нагляд за ходом її виконання.

Підпорядкованість і підконтрольність адміністративної діяльності міліції відповідним органам державної влади визначена Конституцією України, ст. 7 Закону України “Про міліцію”[179]. Це має значення для організації боротьби з правопорушеннями, посилює відповідальність за виконання покладених на них завдань, забезпечує ефективний контроль заїхньою роботою, сприяє координації діяльності різних підрозділів і громадських формувань. Представницькі органи і органи виконавчої влади несуть відповідальність за стан правопорядку на своїй території. Вони покликані створювати умови для підвищення ефективності адміністративної діяльності.

Підзаконність адміністративної діяльності логічно випливає з її підзвітності і підконтрольності. Закон України “Про міліцію”, Кодекс України про адміністративні правопорушення, інші нормативні акти визначають напрямки роботи і засоби досягнення цілей. Законність здійснюється постійно в співпраці з громадянами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами. Будь-яке відхилення від закону може завдати істотної шкоди правам і законним інтересам громадян, органам, підприємствам, установам, організаціям. Законність як одна з основних рис адміністративної діяльності означає, що працівники міліції мають здійснювати свої повноваження у межах чинного законодавства, а, з іншого боку, громадяни, іноземці, особи без громадянства, посадові особи, з якими співпрацює працівник міліції мають діяти у межах нормативних актів.

Законність адміністративної діяльності має велике значення тому, що в процесі її здійснення, насамперед, виконуються вимоги, приписи закону. Норми закону застосовуються працівниками міліції у зв’язку з конкретними життєвими ситуаціями й обставинами. За для цього вони можуть давати безпосередні розпорядження (наприклад, вимагати припинення правопорушення, припиняти рух транспорту чи пішоходів у визначених випадках) або вчиняти дії (застосовувати заходи впливу до правопорушників).

Профілактична спрямованість адміністративної діяльності міліції громадської безпеки забезпечується, насамперед, такою організацією роботи їх підрозділів, певних засобів, які б створювали максимальні умови для розвитку цивілізованих відносин у сфері громадського порядку і громадської безпеки, для суворого дотримання законодавства, для попередження його порушень. Успіх у цій роботі досягається тільки за умов глибокого, всебічного вивчення стану громадського порядку, громадської безпеки, причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень, дієвому, обґрунтованому розташуванню наявних сил і засобів, а також високим професіоналізмом працівників міліції.

Правова основа адміністративної діяльності міліціїскладається з адміністративно-правового регулювання й адміністративно-правових відносин, у які вони вступають з громадянами, підприємствами, установами, організаціями і їх посадовими особами.

У процесі адміністративної діяльності працівники міліції вступають в численні відносини з іншими державними органами, підприємствами, установами, організаціями і громадянами, а також з вищестоящими, підлеглими й іншими службовими особами усередині своєї системи. Ці відносини регулюються нормами адміністративного права і є, в цьому зв’язку, адміністративно-правовими. У залежності від того, де складаються відносини, де вони виникають і розвиваються (поза органами внутрішніх справ чи усередині їхньої системи), розрізняються норми, які регулюють як ці відносини, так і зміст, форми, способи реалізації відносин.

Зовнішня адміністративна діяльність характеризується обов’язковістю вказівок (розпоряджень) працівників міліції для іншої сторони правовідносин. Такі, наприклад, як вказівки дільничного інспектора міліції про припинення правопорушення, вимога зупинити транспортний засіб з метою доставки у лікувальний заклад осіб, які потребують термінової медичної допомоги і т. ін.

Сказане ні у якому разу не надає підстав для твердження про те, що усі відносини, учасниками яких є працівник міліції, будуються за принципом “влада – підпорядкування”. Профілактичний характер зовнішньої адміністративної діяльності міліції обумовлює необхідність, з метою досягнення найбільшого результату, вступати у відносини, які характеризуються рівністю сторін, співробітництвом. Зокрема, це відносини з громадськими формування з охорони громадського порядку, адміністрацією підприємств, установ, організацій і представниками громадськості з питань проведення різноманітних заходів профілактичного характеру. Як приклад можна привести відносини між дільничним інспектором міліції і громадською організацією при передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на її розгляд.

Виходячи з викладеного вище під адміністративною діяльністю варто розуміти урегульовану нормами адміністративного права підзаконну державно-владну діяльність органів внутрішніх справ, та їхніх посадових осіб щодо нормативного й індивідуального врегулювання, охороні й захисту суспільних відносин з метою забезпечення належного правопорядку і необхідного режиму безпеки в суспільстві і державі.

Серед основних функцій міліції в сучасних умовах найважливіше місце посідає адміністративна. Реалізуючись насамперед в адміністративній діяльності різних підрозділів міліції, вона виступає як основна гарантія належного забезпечення громадського порядку в Україні.

Зміст адміністративної діяльності міліції полягає в діяльності, яка спрямована на охорону громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, здійснення дозвільної системи, адміністративного нагляду, попередження та припинення правопорушень, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, виховання громадян у дусі додержання законів і т. ін.

Із визначення поняття адміністративної діяльності міліції, можна зробити висновок, що вона спрямована на організацію і здійснення охорони громадського порядку, протидію його порушенням. При цьому вона реалізується у двох основних формах: 1) адміністративно-регулятивній; 2) адміністративно-охоронній.

Адміністративно-регулятивна діяльність має позитивну спрямованість і містить у собі:

а) видання (прийняття) на основі законодавства відповідних нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфреі громадського порядку шляхом установлення прав та обов’язків невизначеного кола суб'єктів, котрі є потенційними учасниками цих відносин;

б) видання (прийняття) на основі законодавства індивідуальних правових актів, що визначають права і обов'язки індивідуально визначених суб'єктів суспільних відносин у цій сфері;

в) здійснення владних-розпорядницьких дій, спрямованих на регулювання позитивної поведінки індивідуально-визначених суб'єктів на основі відповідних нормативних та індивідуальних правових актів.

Адміністративно-охоронна діяльність, спрямована на охорону і захист прав і законних інтересів суб'єктів суспільних відносин та містить у собі наступні напрямки роботи ОВС:

а) здійснення адміністративного нагляду (контролю) за законністю діяльності суб'єктів суспільних відносин у сфері громадського порядку;

б) притягнення суб'єктів суспільних відносин, що вчинюють правопорушення, до адміністративної відповідальності;

в) забезпечення необхідного режиму безпеки держави, суспільства, фізичних і юридичних осіб

У залежності від сфери і меж здійснення можна виділити внутрішню адміністративну діяльність, здійснювану усередині яких-небудь державних органів, установ, організацій, органів місцевого чи самоврядування системи таких органів, установ і організацій, і зовнішню адміністративну діяльність, здійснювану адміністративними органами у відношенні не знаходяться в їхньому організаційному підпорядкуванні суб'єктів.

Таким чином, при з’ясуванні зміст адміністративної діяльності ОВС постає проблема визначення сутності самого поняття охорони громадського порядку.

Охорона громадського порядку М.І. Єропкіним і Л.Л.Поповим визначаються як проведення державними органами в тісному зв’язку з громадськістю різноманітних заходів для забезпечення недоторканності громадян, захисту їхніх прав і законних інтересів народного надбання, по створенню обстановки спокою, нормальних умов для роботи державних, громадських підприємств, установ, організацій [180].

Заслуговує на увагу і концепція охорони громадського порядку, наведена Веремеєнко І.І. Відповідно до неї, громадський порядок є системою суспільних відносин, що виникають і розвиваються в громадських місцях у процесі спілкування людей, правове й інше соціальне регулювання яких, забезпечують особисту і громадську безпеку громадян і, тим самим, обстановку спокою, узгодженості і ритмічності життя. Охороняти громадський порядок взагалі і не охороняти громадську й особисту безпеку неможливо. Суть охорони громадського порядку саме і полягає в забезпеченні особистої і громадської безпеки в процесі спілкування людей[181]. Автор концепції робить уточнення, що забезпечення особистої безпеки і громадської безпеки є метою громадського порядку, у зв’язку з чим таке поняття означає самостійність цих взаємозалежних та взаємопроникаючих, взаємообумовлених понять.

У такий спосіб приведене вище визначення поняття громадського порядку, засноване на тому, що в реальній дійсності охорона громадського порядку є, в той же час, і забезпечення особистої безпеки громадян і громадської безпеки. У свою чергу, вжиття заходів щодо забезпечення особистої безпеки і громадської безпеки, служить неодмінною умовою підтримання надійного громадського порядку[182]. Положення цієї концепції складають основу дослідження проблеми адміністративної діяльності міліції.

Конкретизація поняття громадського порядку має важливе значення, оскільки дозволяє визначити шляхи удосконалення його правового регулювання, більш ефективного використання сил і засобів адміністративно-правової охорони.

Заслуговують на увагу і твердження І.П. Голосніченка, Я.Ю. Кондратьєва, що поняття громадського порядку потрібно завжди чітко розуміти. Не можна звужувати або занадто розширювати відносини, що складають його зміст.

До суспільних відносин, пов‘язаних з громадським порядком, необхідно віднести громадську безпеку, громадський благоустрій, внутрішній розпорядок на підприємствах, в установах та організаціях, охорону передбачених законом форм власності, безпеку держави.

Найбільш близька до громадського порядку сфера громадської безпеки, не випадково один із підрозділів міліції, який здійснює адміністративну діяльність у відповідності зі ст. 7 Закону України “Про міліцію”, має назву міліції громадської безпеки. Це говорить про те, що і громадський порядок, і громадська безпека – це об‘єкти захисту, здійснюваного органами внутрішніх справ за допомогою адміністративної діяльності.

Проблема правової охорони громадської безпеки в адміністративно-правовій літературі розроблена ще недостатньо. Нема єдиного розуміння поняття громадської безпеки, хоча потребу в цьому відчуває не тільки наук але й практика правоохоронних органів, у тому числі органів внутрішніх справ. Таким прикладом може служити порушення громадської безпеки в період катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції. Також співробітники органів внутрішніх справ виявилися незахищеними від радіації, одержали великі, небезпечні для здоров‘я, а в багатьох випадках і смертельні дози опромінення. Тому розробки, які стосуються проблем громадської безпеки, повинні бути активізовані.

Здійснюючи функції щодо забезпечення громадської безпеки, міліція використовує, зокрема, технічні, у тому числі транспортні засоби як у звичайних так і в особливих умовах.

Отже, громадська безпека включає такі відносини, які попереджують або усувають шкідливі для життя та здоров‘я людини, власності наслідки, котрі можуть бути заподіяні в результаті дій людей або штучним, або природним джерелом підвищеної небезпеки.

Не дивлячись на те, що громадський порядок і громадська безпека – самостійні поняття, категорії, явища, між ними є тісний діалектичний взаємозв‘язок. Так, недопущення масових безладь створює умови які перешкоджають можливим порушенням правил дорожнього руху, протипожежних правил, створенню аварійних ситуацій на транспорті. У той же час неухильне виконання правил, які сприяють забезпеченню громадської безпеки, гарантує непорушність громадського порядку.

Кінцевим елементом механізму адміністративно-правової охорони громадського порядку є акти реалізації норм адміністративного права. Міліція використовує всі форми реалізації правових норм. Вона застосовує норми адміністративного права до правопорушників, використовує їх при здійсненні провадження по справах про адміністративні правопорушення, виконує норми – принципи, здійснюючи охорону громадського порядку.

Таким чином, правильне вирішення цього питання має важливе практичне значення. Розширене тлумачення поняття “громадський порядок” може спричинити безпідставне втручання міліції у відносини, які не знаходяться під її охороною.

Забезпечити зразковий громадський порядок – це, означає створення таких умов, за яких би соціальні, а, особливо, правові норми, що регулюють суспільні відносини і містять правила соціальної поведінки людей, не порушувались. Очевидно, що для цього необхідно організувати охорону від посягань на встановлений державою громадський порядок. Звичайно, громадський порядок, що не порушується зовсім, – ідеальний (ідеалізований), а не реальний стан, але це – ціль, до якої прагне держава та її правоохоронні органи [183].

Охорона громадського порядку – це галузь адміністративно-політична, у рамках якої повинні бути створені нормальні умови для життєдіяльності людей у найрізноманітніших сферах суспільних відносин.

Охорона громадського порядку ведеться в декількох напрямках:

– контроль за дотриманням порядку в громадських місцях; попередження і припинення будь-яких правопорушень; боротьба з різноманітними посяганнями на власність;

– протидія пияцтву, алкоголізму, наркоманії, а також проституції;

– попередження правопорушень, які вчиняються неповнолітніми, зокрема, вжиття заходів проти їхньої безпритульності;

– проведення спеціалізованої виховної роботи з громадянами, у трудових колективах і з населенням взагалі.

У цілому ж, напрямок охорони громадського порядку має настільки багато сторін, що виділення їхніх окремих різновидів є дуже умовним. Їх визначення залежить від багатьох чинників: політичних, економічних, соціальних не тільки в масштабі держави, але й на рівні конкретних регіонів. Незмінно одне – міліція, як державний орган, повинна виконати покладені на неї державою і законом обов’язки з охорони громадського порядку.

Охорона громадського порядку здійснюється трьома засобами: кримінально-правовими, цивільно-правовими і адміністративно-правовими. Відповідно, існує кримінально-правова, цивільно-правова й адміністративно-правова охорона громадського порядку. Вони відрізняються характером заходів, що їх складають, та специфікою правового регулювання. У першу чергу, враховуючи тему дослідження, мають бути докладно розглянуті заходи, що відносяться до адміністративно-правової охорони.

Отже, адміністративно-правова охорона громадського порядку – це визначена законом виконавчо-розпорядча діяльність державних органів, що містить встановлення обов’язкових правил в сфері громадського порядку; у створенні умов для реалізації прав громадян і охорони цих прав; у створенні обстановки спокою в громадських місцях; у напрямку додержання громадянами законів і інших чинних нормативних актів; у здійсненні адміністративного нагляду; в застосуванні до порушників заходів адміністративного впливу.

В цьому контексті, адміністративна діяльність органів внутрішніх справ може бути розглянута з точки зору їх впливу на відхилення від вимог додержання громадського порядку. Органам внутрішніх справ при здійсненні адміністративної діяльності доводиться мати справу з трьома основними типами відхилень: злочинами, адміністративними правопорушеннями, порушеннями моральних норм. Як правило, аморальні прояви, якщо вони не переростають у правопорушення, припиняються на місці, і тим самим громадський порядок відновлюється. Що стосується злочинів та адміністративних правопорушень, то органам внутрішніх справ доводиться вирішувати питання про “проходження” осіб через систему кримінальної та адміністративної юрисдикції. У цьому випадку ми розглядаємо систему адміністративної юрисдикції як частину адміністративно-правової Діяльності міліції.

Відновлення порушеного адміністративним проступком громадського порядку проходить дві основні стадії. На першій, основній, стадії вирішуються два головних завдання:

– припинення порушення;

– вилучення порушника з громадського місця.

Поряд з цим під час проведення відповідних перевірок, встановлення особи правопорушника останній може бути направлений в систему кримінальної юрисдикції. Громадський порядок, як правило, в основному відновлюється вже на цій стадії, але адміністративно-правова діяльність на цьому не закінчується.

У подальшому починається друга стадія відновлення громадського порядку, її зміст полягає в тому, щоб, позитивно вплинувши на порушника, добитися від нього правомірної поведінки шляхом проходження через систему адміністративної юрисдикції - основна мета всього процесу відновлення громадського порядку, яка реалізується на другій стадії цього процесу. На цій стадії застосовуються матеріальні норми адміністративного законодавства, виконуються адміністративні стягнення.

Найважливішою частиною адміністративної діяльності, від ефективності якої залежить позитивний кінцевий результат, є нагляд за дотриманням громадського порядку. Цей нагляд здійснюється як силами самої міліції, так і шляхом взаємодії міліції з іншими суб’єктами (наприклад, Міністерством оборони). Цей етап можна назвати етапом нагляду й попередження правопорушень.

Різноманітність завдань, які вирішуються в процесі адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, обумовлює необхідність використання в ній різних форм, характеристика яких буде подана у наступному розділі.

Треба також звернути увагу і на основних суб’єктів, що здійснюють адміністративну діяльність в ОВС – підрозділи міліції громадської безпеки. Так, саме міліція громадської безпеки зі своїми службами здійснює контроль за виконанням всіма громадянами, посадовими особами, правил, що регулюють громадський порядок, подають в межах наданих прав допомогу народним депутатам представникам державних органів і об‘єднань громадян в здійсненні їх законної діяльності. Правовий статус вказаних підрозділів буде розглянутий у подальших лекціях.

При характеристиці змісту адміністративної діяльності міліції доречно зупинитися також і на загальному аналізі її функції.

Так, серед функцій адміністративної діяльності міліції, враховуючи спрямованість та зміст адміністративної діяльності, можна виділити такі: а) загальні; б) спеціальні; в) забезпечуючі.

Загальні функції спрямовані на прогнозування, планування, організацію, регулювання, облік, контроль, інформаційне забезпечення. Функція прогнозування здійснюється за допомогою знання оперативної обстановки на адміністративній дільниці, обліку осіб, від яких слід очікувати вчинення правопорушень або злочинів, інших чинників, які дозволяють прогнозувати певні події, і, таким чином, планувати дієві заходи, правильно організувати свою роботу. Саме такі складові як належне інформаційне забезпечення, облік, наявність нормативної бази, належна організація роботи, планування роботи, прогнозованість певних подій і вчинків надають працівникам міліції можливості належним чином здійснювати адміністративну діяльність.

Спеціальні функції спрямовані на забезпечення реалізації прав і свобод громадян, виконання обов’язків щодо охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки: здійснення охорони громадського порядку і безпеки, забезпечення контролю за дотриманням правил перебування на території України іноземців і осіб без громадянства, попередження правопорушень та злочинів, забезпечення особистої безпеки громадян, забезпечення контролю за дотриманням паспортного режиму та правил дозвільної системи, контроль за безпекою дорожнього руху на адміністративній дільниці.

Сутність забезпечуючих функцій полягає у створені умов і належній організації роботи підрозділів, які здійснюють адміністративну діяльність, їх належному фінансування, матеріально-технічному забезпеченні тощо.

Отже, зміст адміністративної діяльності ОВС складається з впливу відповідних підрозділів міліції на зовнішню сферу суспільних відносин, тобто на відносини у галузі громадського порядку і громадської безпеки. Одночасно такий вплив передбачає застосування комплексу заходів, спрямованих на забезпечення внутрішньо-організаційної взаємодії всіх елементів системи охорони з метою їх ефективного функціонування.