Об’єкти та предмети дозвільної системи.

 

Дія Положення про дозвільну систему поширюється на спеціально визначені предмети, матеріали та речови­ни, незаконний обіг яких становить підвищену суспіль­ну небезпеку.

До них належать вогнепальна зброя (нарізна війсь­кових зразків, спортивна, учбова, охолощена, мисливська нарізна, гладкоствольна, несучасна стрілецька), бойові припаси до неї, холодна зброя, пневматична зброя калі­бром понад 4,5 міліметра та швидкістю польоту кулі по­над 100 метрів за секунду, спеціальні засоби самооборо­ни (газові пістолети та револьвери) і патрони до них, за­ряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу пат-

країнах СНД. Наприклад, у Законі Російської Федерації "Про зброю" під зброєю маються на увазі пристрої та предмети, конструктивно призначені для ураження жи­вої чи іншої цілі, подачі сигналів^1[40].

У нашій країні більш вдало визначає зброю М.П. Федоров, який включає до цього поняття пристрої, прилади й предмети, які спеціально виготовлені і конс­труктивно призначені для ураження живої чи іншої ці­лі і не мають іншого виробничого чи побутового при­значення[41]². Саме таке визначення викладено в проектах Законів України "Про зброю", поданих на розгляд та затвердження Верховної Ради України, де під зброєю маються на увазі - пристрої, прилади і предмети, спеці­ально виготовлені та конструктивно призначені і техні­чно придатні для ураження живої чи іншої цілі[42]³. Ці ви­значення викликають заперечення щодо включення до них термінів "прилади" та "технічна придатність". При­стосованість як характеристика стану предмета має на увазі наділення його тими чи іншими ознаками для ви­конання невластивих йому функцій. При цьому не виконання невластивих йому функцій. При цьому не ви­ключається можливість використання приладу за пер­вісним визначенням. Якщо ж така можливість виключе­на, то предмет переходить в іншу категорію, і вже має місце не прилад, а виготовлення нового предмета. У даному випадку, якщо предмет пристосований, напри­клад, для заподіяння тілесних ушкоджень, то він ще не набув усіх необхідних ознак збройності, а отже, не став зброєю. З поняття "зброя" слід виключити й словоспо­лучення "технічна придатність", щоб уникнути його розширеного тлумачення. Технічну придатність можна тлумачити як "справність". "Зіпсованість" зброї достат­ньо легко може бути витлумачена як технічна непридат­ність і, відповідно, використана як підстава до виклю­чення предмета з категорії зброї, що не є виправданим. При цьому, на наш погляд, технічна придатність зброї для ураження живої чи іншої цілі визначається наді­ленням її при виготовленні сукупністю ознак (конструк­ція, розміри, матеріал виготовлення), кількісні та якісні характеристики яких забезпечують знищення, руйну­вання або ураження живої чи іншої цілі. До цього слід додати, що ці пристрої та предмети використовуються з метою заподіяння серйозних тілесних ушкоджень, знищення або виведення з ладу живої сили противни­ка (цебто живої цілі), техніки, споруд, будівель тощо. Вони застосовуються на полюванні та в спорті. З вик­ладеного вище випливає, що зброя це - пристрої та предмети, конструктивно призначені для ураження (заподіяння серйозних тілесних ушкоджень, знищен­ня, виведення з ладу, руйнування) живої або іншої цілі (техніки, споруд тощо) у ході збройної боротьби, на полюванні чи в спорті[43]¹.

Оскільки для дозвільної системи й адміністративних процедур щодо її здійснення має значення відповідна система класифікації зброї, остільки є доцільним систе­матизувати її за такими основними критеріями, як особ­ливості конструкції та уражальної дії на ціль; спосіб ви­готовлення; цільове призначення; суб'єкти використан­ня. Виходячи з цього ми не ставимо за мету дати повний аналіз системи класифікації зброї, а зосередимо увагу лише на основних системах і типах зброї, яка є предме­том дослідження. Для цього слід класифікувати не тіль­ки ту, зброю що підпадає під дозвільну систему, але і взагалі вилучену з цивільного обороту.

Сучасну зброю поділяють за різними критеріями. Залежно від особливостей конструкції та уражальної дії на ціль вона поділяється на ядерну, хімічну, бактеріо­логічну, реактивну, запалювальну, вогнепальну, холод­ну, пневматичну, газову та іншу (лазерну, пучкову) і пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу пат­ронів, споряджених гумовими чи аналогічними за свої­ми властивостями метальними снарядами.

За способом виготовлення зброя буває промислова, кустарна*[44] та саморобна.

Залежно від цільового призначення зброя поділяєть­ся на бойову, мисливську та спортивну. За субъектом ви­користання на військову, службову та цивільну[45]¹.

Дозвільна система, що здійснюється органами внут­рішніх справ, поширюється на бойову нарізну вогне­пальну армійських зразків зброю або виготовлену за спеціальним замовленням, вихолощену, учбову, несуча-сну стрілецьку, спортивну, мисливську нарізну, комбі­новану і гладкоствольну вогнепальну зброю, бойові припаси до цих видів зброї, пневматичну зброю, газову зброю та патрони до неї, споряджені речовинами сльо­зоточивої та дратівної дії, пристрої вітчизняного вироб­ництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами та зазначені патрони, холодну зброю (арба­лети, луки, мисливські ножі, катани, шаблі, шашки, мечі, палаші, ятагани, фінські ножі, кортики, кинджали, шти­ки, штик-ножі, які не перебувають на озброєнні військо­вих формувань), що належать підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням і громадянам.

Значне місце серед різноманітних систем зброї, на яку поширюється дія дозвільної системи, займає вогне­пальна зброя. Вона являє собою найчисленніший вид балістичної зброї.

Уперше у світовій історії згадується про застосування вогнепальних засобів на полі бою русичами у знаменитому "Слові о полку Ігоревім" де описано "смоговниці", що кидають полум'я. Далеко за межами України було відоме містечко Опіпіня на Полтавщині (нині селище міського типу в Зіньковському районі), де з часів гетьма­нів від Петра Конашевича-Сагайдачного до Богдана Хмельницького "варили" селітру у великій кількості[46]¹.

У технічних та юридичних джерелах існує велика кількість визначень вогнепальної зброї^2[47]. У загальному вигляді вогнепальна зброя - це зброя, у якій для метання вражаючих елементів використовується енергія пороху або інших швидкоспалюваних речовин[48]³.

Таке визначення відображає основні конструктивні особливості й ознаки, що характеризують пристрої як власне вогнепальну зброю, а саме загальні й спеціальні ознаки, такі як: конструктивна призначеність і ціль ви­користання; використання сили тиску газу (енергії) ме­тального заряду для надання руху уражальному елемен­ту (снаряду); наявність ствола для надання спрямованого руху уражального елемента (снаряда); достатня ура-жальна дія снаряду на відстані. Але, принагідно зазна­чимо, що, на наш погляд, їх слід доповнити такою ха- рактерною спеціальною ознакою вогнепальної зброї, як "багаторазовість використання". Отже, вогнепальна зброя це - пристрої та предмети багаторазового використання, призначені для захисту і нападу та ураження цілей на відстані снарядами, які викидаються з каналу ствола за рахунок енергії, утворюваної в результаті спаленності метального заряду пороху чи іншої пальної суміші.

Залежно від способу метання снарядів та управління при стрільбі вогнепальна зброя поділяється на артиле­рійську балістичну вогнепальну зброю; стрілецьку вог­непальну зброю та гранатомети. Артилерійська баліс­тична вогнепальна зброя являє собою вид ствольної вог­непальної зброї, основу якої складають артилерійські комплекси, призначені для ураження супротивника на суші, морі та в повітрі[49]¹. Стрілецька вогнепальна зброя -це вид ручної ствольної вогнепальної зброї для стрільби кулями чи іншими уражальними елементами, яка пере­носиться й обслуговується стрільцем (іноді обслугою). Гранатомет як вид ручної вогнепальної зброї використо­вується для відстрілу гранат на значну відстань.

Стрілецька вогнепальна зброя класифікується за особливостями конструкції, способом управління й утримання; довжиною ствола; конструктивними особли­востями каналів ствола та їх калібром і ступенем автома­тизації[50]². За особливостями конструкції, способом управління й утримання вона поділяється на гвинтівки, снайперські гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети-кулемети, ку­лемети, пістолети, револьвери, рушниці, штуцери й експреси*[51].

За довжиною ствола зброя поділяється на коротко-ствольну (з довжиною ствола до 200мм), до неї відносять­ся пістолети і револьвери; середньоствольну (з довжиною ствола 200-500мм), це карабіни, пістолети-кулемети та автомати; довгоствольну (з довжиною ствола більш як 500 мм), до неї належать рушниці, гвинтівки та ручні ку­лемети.

За конструктивними особливостями каналів ствола вогнепальна зброя поділяється на нарізну (зі спіральни­ми нарізами в каналі ствола); гладкоствольну (з гладким каналом ствола) та комбіновану.

Істотні особливості в системі класифікації вогне­пальної зброї має її калібр. Під калібром мається на увазі внутрішній діаметр каналу ствола. Нарізна зброя має умовні стандартні калібри стосовно кожного її виду і умовно розподілена на зброю: малого калібру (5,6 мм і менше); середнього (нормального) калібру (6-8 мм) та великого калібру (9 мм і більше). Залежно від калібру гладкоствольна зброя поділяється на: малокаліберну (28, 32 і 36 калібри); середньокаліберну (нормальну) (16, 20 і 24 калібри) та великокаліберну (4, 8,10 і 12 калібри).

За ступенем автоматизації багатозарядна зброя поді­ляється на неавтоматичну, у якій затвор приводиться в рух стрілкою (гвинтівки та карабіни з постійним магази­ном і револьвери); напівавтоматичну (самозарядну), стрільба з якої ведеться одиночними пострілами, з авто­матизованим процесом перезарядки та можливим пере­ходом на ручний (механічний) спосіб перезарядки; ав­томатичну (самострільну), у якій перезарядка та черго­вий постріл виконується за рахунок енергії порохових газів[52]¹.

Дозвільна система, що здійснюється органами внут­рішніх справ, поширюється на бойову нарізну армій­ських зразків зброю або виготовлену за спеціальним за­мовленням; вихолощену зброю; учбову зброю; несучасну стрілецьку зброю; спортивну зброю; мисливську нарізну, комбіновану і гладкоствольну вогнепальну зброю.

До бойової нарізної вогнепальної зброї належить зброя армійських зразків або виготовлена за спеціальним замовленням (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабі­ни, автомати, кулемети тощо). Несучасна вогнепальна стрілецька зброя - це зброя, яка знята з озброєння сучас­них армій та виробництва, або та, що існує в одиничних екземплярах і малих партіях, а також зброя виготовлена в сучасних умовах спеціально для виставок (експонуван­ня) в одиночних екземплярах та малих партіях. До вихо­лощеної належить зброя армійських зразків, спеціально пристосована для стрільби холостими зарядами, з якої неможливо зробити постріл бойовим зарядом. Під учбовою вогнепальною зброєю розуміється нарізна зброя ар­мійських зразків (пістолети, револьвери, гвинтівки, кара­біни, автомати і кулемети тощо), мисливська вогнепаль­на зброя, приведена на заводах-виготовлювачах чи в майстернях з ремонту зброї до стану, що виключає мож­ливість здійснення пострілу без спеціальних ремонтних робіт¹. До спортивної вогнепальної зброї відносяться спортивні пістолети, револьвери, гвинтівки, які передба­чені виробником для використання в спортивних цілях, а також гладкоствольні рушниці. Мисливська вогнепа­льна зброя - це мисливські карабіни, гладкоствольні ру­шниці, гладкоствольні рушниці зі свердловиною "пара­докс" із нарізами 100-140 мм на початку або в кінці ство­ла, мисливські рушниці зі свердловиною "сюпра", комбі­новані рушниці, що мають поряд з гладкими й нарізні стволи, та мисливські малокаліберні гвинтівки^1[53].

Складовою частиною озброєння є боєприпаси, під якими розуміють пристрої одноразового використання, що конструктивно призначені для ураження живої чи іншої цілі внаслідок пострілу, вибуху, термічної, хімічної чи іншої уражальної дії за допомогою вогнепальної зброї чи без неї. Незважаючи на різноманітність боєприпасів, які існують зараз в Україні, слід зазначити, що дія дозвільної системи поширюється тільки на патрони до нарі­зної вогнепальної зброї різних калібрів, заряджені пат­рони до гладкоствольних мисливських рушниць, патро­ни до газової зброї, патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними сна­рядами несмертельної дії, мисливський порох і капсулі^1[54]. Як спеціальні засоби самооборони значного поши­рення набула газова зброя. Сучасна газова зброя, яка приз­начена для самозахисту від злочинних посягань і може перебувати у власності громадян, поділяється на два ви­ди: упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики) та газові пістолети й револьвери, а та­кож патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії. Упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики) - найбільш поширений засіб індивідуального захисту. Таку популярність вони здобули завдяки малим розмірам і масі, простоті та висо­кій ефективності застосування, порівняно невеликій ціні і, основне, відсутності будь-яких обмежень щодо їх при­дбання. Газові пістолети та револьвери є також досить поширеним видом спеціальних засобів самооборони. Во­ни уражають струменем розпилених хімічних речовин. За будовою газова зброя (пістолети та револьвери) у переважній більшості аналогічна бойовим зразкам, але відріз­няється від них гладким (без нарізів) каналом ствола, у якому розміщується стержень-розсіювач чи поздовжня перегородка. Такі конструктивні особливості не допус­кають стрільби ініпими, крім газових, патронами. Газові пістолети та револьвери виготовляються під спеціальні патрони калібру 6, 8 і 9 мм. Так, наприклад, сигнально-газовий малогабаритний пістолет "СКІФ" має калібр 6 мм, "ФОРТ" 6 ПГ - 001 - 8 мм, сигнально-газові револьвери "АЛЬБІОН" та "ВАРЯГ" - 9мм*[55]. Дальність дії газової зброї 10-15 м, але ефективне розповсюдження газової суміші залежно від конструкції моделі зброї та зовнішніх фак­торів сягає від 1,5 - 2 м, до 3 - 3,5 м²[56].

Бойовими припасами до газової зброї є спеціальні патрони, які мають звичайну металеву гільзу та кап­суль і заряджені порохом та хімічно активною речови­ною, яка не повинна перевищувати 80 мг. і прикрита парафіновим пижем. Хімічно активна речовина виго­товляється на основі природних консоїцинодів мор-фолоїду пералганової кислоти (МПК) та речовини алорген. Науково-виробниче підприємство "ЕКОЛОГ" Українського науково-дослідного інституту аналітич­ного приладобудування (АО "Украналіт") випускає па­трони до газових пістолетів та револьверів "Терен-3". Поряд із цим існують патрони вітчизняного виробництва, споряджені речовинами "С5" ("Сирень") і "СН" ("Черемуха")^1[57].

В окрему групу виділені особливо небезпечні пред­мети та пристрої, які отримали назву "холодна зброя". Визначення поняття і класифікація холодної зброї в тео­рії та практиці є найбільш суперечливими.

Так, у Військовому енциклопедичному словнику під холодною зброєю мається на увазі зброя, бойове застосу­вання якої не пов'язане з використанням вибухових ре­човин і яка призначена для застосування в рукопашному бою[58]². Дане визначення лише у загальних рисах дає по­няття холодної зброї, підкреслюючи лише цільову озна­ку такої зброї - призначеність для використання в руко­пашному бою.

Згідно з вимогами Методики криміналістичного до­слідження холодної зброї та конструктивно схожих з нею предметів холодною зброєю вважаються предмети та пристрої, які конструктивно призначені та за своїми вла­стивостями придатні для неодноразового завдання тяж­ких (небезпечних для життя у момент скоєння) і смер­тельних тілесних ушкоджень, ураження цілі, дія яких заснована на використанні м'язової сили людини. При цьому, на нашу думку, з визначення випадає широке ко­ло механічної холодної зброї, яка уражає ціль за допомогою механічного пристрою (арбалети, луки, пращі то­що). Хоча слід зазначити, що надалі вона включається до Методики як різновид холодної зброї. В Інструкції про порядок виготовлення, придбання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї, пристроїв вітчизня­ного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями ме­тальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів і вибухових матеріалів холодною зброєю вва­жаються пристрої та предмети, конструктивно призна­чені для ураження живої сили чи іншої цілі за допомо­гою м'язів людини чи механічного пристрою (може бути холодною ручною та холодною метальною)^1[59].

Зосереджуючи увагу на цьому питанні, Є.Н. Тихонов пише, що майже кожний автор, який досліджує зазначе­ні проблеми в науковому, методичному або практично­му аспекті, пропонує своє визначення поняття холодної зброї, свою систему ознак, які її характеризують і свою класифікацію^2[60]. До холодної зброї Є.Н. Тихонов відносить тільки таку зброю, з якою в момент ураження кон­тактує людина, яка завдає удар та ціль, яка уражається^1[61], виключаючи з системи холодної зброї велике коло зброї опосередкованої дії - метальної холодної зброї (арбале­ти, луки, пращі) та іншої. У такому разі виникає необ­хідність виключення з кола зазначених предметів і па­лиць, списів, метальних ножів, які використовуються не тільки для безпосереднього нанесення ударів, а й для метання їх на відстань.

Як здається, велике значення для формулювання по­няття холодної зброї має систематизація її характерних ознак, які виокремлюють цей різновид з кола існуючих видів зброї. Характерними ознаками холодної зброї є: спеціальне виготовлення для безпосереднього спричи­нення тілесних ушкоджень і відсутність ознак щодо її прямого виробничого або побутового призначення (ви­користання); заподіяння небезпечних для життя в мо­мент вчинення тілесних ушкоджень забезпечуються конструкцією, розмірами та матеріалами предмета; за способом (принципом) уражальної дії холодна зброя може бути: колючою, рублячою, ріжучою, колючо-ріжучою, ріжучо-рублячою, колючо-ріжучо-рублячою, ударно-роздробляючою або комбінованою[62]²; необхідність використання для тілесних ушкоджень м'язової сили людини або механічного пристрою.

Таким чином, на наш погляд, зброя опосередкованої дії, у якій для заподіяння тілесних ушкоджень викорис­товується механічний пристрій, є лише різновидом більш удосконаленої холодної зброї універсального ви­користання. Залежно від джерела енергії, яке в ній вико­ристовується, вона поділяється на зброю з використан­ням м'язової сили людини (палиці, списи, метальні ножі, пращі тощо); механічну зброю (луки, арбалети та інше), у якій для метання снаряду використовується механіч­ний пристрій.

Отже, холодна зброя - це предмети та пристрої, конструктивно призначені й технічно придатні для багаторазового ураження живої чи іншої цілі за допо­могою м'язової сили людини чи механічного при­строю (поділяється на холодну ручну та холодну мета­льну).

Значне місце у сфері відносин, пов'язаних з обігом зброї, займає мисливська холодна зброя, до якої включа­ються предмети та пристрої конструктивно призначені й технічно придатні для смертельного ураження (у т.ч. добивання) звіра в умовах любительського та промисло­вого, у тому числі, підводного полювання. За конструк­цією пристрою та способом використання мисливська холодна зброя поділяється на зброю безпосередньої дії (клинкову холодну зброю) та зброю опосередкованої дії (метальну холодну зброю).

Зброя безпосередньої дії (клинкова холодна зброя) -предмети та пристрої, уражальним елементом якої є клинок. Вона поділяється на ножі мисливські загального призначення, ножі мисливські спеціального подвійного призначення та мисливські кинджали.

Ножі мисливські загального призначення - вид мис­ливської холодної зброї, розрахований для використання в умовах любительського або промислового полювання, який використовується для добивання звіра, а також для захисту при його нападі. Вони поділяються на три види: ножі мисливські загального призначення нескладні, ножі мисливські загального призначення складані та ножі мис­ливські загального призначення розбірні. Різновидом ножів мисливських загального призначення є також ножі для виживання - вид холодної зброї, призначений для використання як в умовах любительського або промис­лового полювання, так і в тяжких похідних умовах, манд­рівках та під час заняття спортивним туризмом, у тому числі його спеціальними видами - альпінізмом і водним туризмом. За особливістю конструкції ножі для вижи­вання випускаються тільки одного виду - нескладні.

Ножі мисливські спеціальні подвійного призначення - вид мисливської холодної зброї, призначений для ви­користання в умовах любительського або промислового полювання, для добивання звіра та крупної риби й для захисту в разі їх нападу, а також для виконання деяких допоміжних операцій (зняття шкіри з тварин, оброблен­ня їх туш та ін). За особливістю конструкції ножі мис­ливські спеціальні подвійного призначення поділяються на ножі мисливські спеціального подвійного призначен­ня нескладні, ножі мисливські спеціальні подвійного призначення складані та ножі мисливські спеціального подвійного призначення розбірні. Кинджали мисливські - це вид мисливської холодної зброї, шо використовується в умовах любительського або промислового полювання для ураження чи добивання звіра, а також для захисту при його нападі. Вони поді­ляються на кинджали мисливські нескладні та кинджали мисливські розбірні.

Ножі й кинджали мисливські складаються з клинка та руків'я, мають кутик або обмежувач, які забезпечують міцне утримання ножа (кинджала) під час завдання ко­лючих ударів при добиванні звіра або крупної риби і за­хисту в разі їх нападу, а також при обробленні туш і знятті шкіри. З'єднання клинка ножів (кинджалів) мис­ливських нескладних і розбірних з руків'ям повинне бу­ти щільним та міцним, а складні повинні мати фіксатор, який забезпечує жорстке фіксування клинків як у роз­критому, так і у складеному положеннях. Ножі мис­ливські загального призначення та ножі мисливські спе­ціальні подвійного призначення можуть мати додаткові предмети та прилади як побутового (шило, консерво-одкупорювач та ін.), так і спеціального призначення (екстратор, обтискувальне кільце, пилку для кості, яка може бути розташована на обусі клинка або у вигляді окремого предмета, спеціальний клинок для зняття шкі­ри та ін.). До комплекту ножів для виживання, крім того, можуть входити компас, прилади для рибної ловлі, тяти­ва, аптечка, сірники та ін., які розміщуються в порожни­ні руків'я або в чохлі чи піхвах ножа.

Мисливські ножі та кинджали відносяться до мис­ливського спорядження і призначені для використання тільки в умовах любительського або промислового по­лювання.

Зброя опосередкованої дії (метальна холодна зброя) -предмети та пристрої, які призначені для ураження цілі на відстані. Зброя опосередкованої дії (метальна холодна зброя) залежно від джерела енергії, яке використовується, поділяється на зброю, у якій використовується м'язова сила людини (палиці, списи, метальні ножі, пращі тощо), та ме­ханічну зброю, у якій для метання снаряду використо­вується механічний пристрій (луки, арбалети та інше).

Механічна метальна холодна зброя - це зброя, у якій снаряд отримав спрямований рух унаслідок докладання м'язового зусилля людини на механічний пристрій. За конструкцією пристрою механічна холодна зброя поді­ляється на мисливські арбалети та мисливські луки й стріли до них.

Арбачети - вид механічної метальної холодної зброї, конструктивно призначеної і технічно придатної для ураження цілі на значній 20 м і більше) відстані. Арбале­ти складаються з корпусу та лука, спускового гачка ме­ханічної дії, фіксатора стріл (крім арбалетів зі стрілами з хвостовиками за типом стріл для стрільби з лука), тяти­ви, а також можуть мати систему прицільних прис­тосувань. Вони використовуються під час полювань.

Луки - вид механічної метальної холодної зброї, яка може уражати цілі на значній (20 м і більше) відстані. Луки складаються з корпусу, двох дуг з блоком чи без нього, тятиви, можуть мати систему прицільних присто­сувань. Вони також використовуються під час полювань або спортивних змагань.

У теперішній час значного поширення набувають пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу пат­ронів, споряджених гумовими чи аналогічними за свої­ми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. Виробничим об'єднанням МВС України "Альбіон" виготовляються вітчизняні зразки зазначеної зброї і боє­припасів, які також підпадають під дії дозвільної систе­ми. Вони являють собою короткоствольну нарізну вог­непальну зброю: пістолет "Перемога" (аналог пістолета ПМ "Макаров") і револьвер "Галченя" (аналог револьвера "5тійі § У/еззоп" Мосі. 36 Спіеїз Зресіаі (США). Калібр зброї 9 мм. Ємність магазина пістолета "Перемога" - 9 пат­ронів, а барабана револьвера "Галченя" - 5 патронів^1[63].

Поряд із розглянутими зразками зброї існує пневмати­чна зброя, яка являє собою вдосконалений прототип ста­ровинних духових трубок. Пневматична зброя, так само як і індивідуальна вогнепальна, класифікується за певними ознаками. Залежно від призначення пневматична зброя поділяється на бойову, мисливську, спортивно-масову, ці­льову та тренувальну пневматичну. За особливостями конструкції, способом управління й утримання вона поді­ляється на гвинтівки, руїштиці, пістолети й револьвери. За довжиною ствола пневматична зброя буває довгоствольна (гвинтівки та рутяниці) й короткоствольна (пістолети й ре­вольвери). За конструктивними особливостями каналу ствола пневматична зброя поділяється на нарізну та глад-коствольну. Залежно від наявності або відсутності магазина вона поділяється на однозарядну та багатозарядну. Різно­манітність систем і типів пневматичної зброї дозволяє по­ділити її на три групи: повітряно-пружинну зброю з міхом; пружинно-порпі-неву зброю; зброю з насосом (помпою), балонно-повітряну або газову. Предметом дозвільної системи є пневматична зброя (пістолети, револьвери та гвинтівки) калібром понад 4,5 мм та швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за се­кунду, у яких снаряд (куля) приводиться в рух за раху­нок стиснутих газів[64].

У пневматичній зброї використовується три види куль: свинцеві кулі, сталеві кулі (кулі-китички) та кера­мічні кулі. Свинцеві кулі за конструкцією і типами поді­ляються на два види: розширювальні та суцільні.

Найбільш ефективна дальність стрільби з пневмати­чних пістолетів і револьверів - від 10 до 20 метрів, а з пневматичних гвинтівок і рушниць - від 25 до 50 метрів[65].

Дія Положення про дозвільну систему поширюється на вибухові матеріали й речовини. Прикметник "вибу­ховий" походить від іменника "вибух". Вибух у широко­му розумінні слова - це надзвичайно швидка фізична або хімічна зміна речовини, яка супроводжується пере­творенням її потенціальної енергії в механічну роботу руху або руйнування навколишнього середовища[66]. Вибухові речовини являють собою хімічні сполуки або суміші речовин, які здатні вибухати в результаті пев­них зовнішніх впливів. Процес вибуху складається з трьох послідовних стадій: ініціювання, детонації та роз­повсюдження ударної хвилі назовні. Ініціювання - це збудження процесу вибуху, який викликається зовніш­нім впливом. Детонацією називається виникнення реак­ції перетворення речовини всередині заряду[67]. Розповсю­дження ударної хвилі назовні являє собою вплив тепло­вої енергії та газів, які мають значний тиск, на навко­лишнє середовище.

Залежно від способу виготовлення вибухові речови­ни поділяються на саморобні вибухові речовини та ви­бухові речовини, виготовлені промисловим способом. За сферою використання вибухові речовини промислового виготовлення поділяються на вибухові речовини війсь­кового призначення та вибухові речовини народно­господарського призначення.

Промислові вибухові речовини являють собою бага­токомпонентні суміші, які складаються з окислювача, пальних компонентів і технологічних добавок. Основ­ним окислювачем є аміачна селітра, як пальні компонен­ти використовуються тротил, гексоген, динітронафто-лін, парафінові воски та інше. Крім окислювача та пали­вних компонентів, окремі композиції містять хлорид натрію, хлорид калію, бавовну, деревинне борошно, які призначені для надання вибуховим речовинам відповідних технологічних та експлуатаційних якостей[68] За вибуховими властивостями й цільовим призначенням вибухові речовини поділяються на ініціюючі (первин­ні) вибухові речовини, бризантні (вторинні) вибухові речовини та метальні вибухові речовини (порох, ра­кетне паливо та інше). Залежно від умов використання вибухові речовини поділяються на п'ять класів: вибу­хові речовини тільки для відкритих робіт; вибухові ре­човини для відкритих і підземних робіт, окрім шахт, безпечних по газу або пилу; запобіжні вибухові речо­вини обмеженого використання і спеціального при­значення; вибухові речовини для вибухових робіт по вугіллю та вибухові речовини підвищеної запобіжнос-ті[69].

Для метання снарядів у вогнепальній зброї викорис­товуються метальні вибухові речовини (порохи). Вони поділяються на димні, бездимні та малодимні.

Димні порохи являють собою механічну суміш окис­лювача - калієвої селітри та пальної речовини - дере­винного вугілля і сірки. Залежно від сорту та призначен­ня виокремлюють порохи звичайний, фігурний, труб­частий, шнуровий, мисливський та для гірничих робіт, їх використовують для спорядження гільз з капсулем "Центробой" для гладкоствольних мисливських руш­ниць.

Бездимні (нітроцелюлозні) порохи - піроксилінові, виготовлені з використанням летючого розчинника (пластифікатора). До них відносяться мисливські порохи до гладкоствольних рушниць (наприклад "Сокол", "Фа­зан", "Сунар"); до нарізної зброї - "ГВ" (гвинтівочний важкий), "ГЛ" (гвинтівочний легкий) та інші.

Малодимні порохи являють собою механічну суміш димних і бездимних порохів. Зараз вони не використо­вуються[70].

Останніми роками велика увага приділяється поси­ленню контролю за обігом в Україні отруйних речовин та здійсненню превентивних заходів до запобігання заб­рудненню довкілля токсичними хімічними речовинами.

Найбільш небезпечними з них є сильнодіючі отруйні речовини.

Основним критерієм визначення сильнодіючих от­руйних речовин є їх небезпека для життя та здоров'я людини. Під небезпечним фактором мається на увазі будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник, ре­човина, матеріал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно вплинути на здоров'я людини[71].

Залежно від небезпеки для здоров'я сильнодіючі от­руйні речовини поділяються на отруйні, дратівні, шкід­ливі для здоров'я та проникні отруйні речовини. Отруйними є речовини, які при контакті, вдиханні чи по­траплянні в організм можуть викликати гостре чи хроніч­не отруєння або смерть. Дратівні речовини при контакті зі шкірою або слизовими оболонками можуть викликати запалення. Шкідливі для здоровая речовини можуть спричинити ушкодження здоров'я. Проникні речовини можуть проникати в організм безпосередньо крізь шкі­ру[72].

За ступенем впливу сильнодіючі отруйні речовини поділяються на чотири класи небезпеки: речовини над­звичайної небезпеки, високонебезпечні речовини, речо­вини помірно небезпечні та малонебезпечні речовини. Дія дозвільної системи поширюється на сильнодіючі от­руйні речовини 1-2 класу небезпечності[73]. Ступінь небез­пеки речовин визначається за наявності: середньої смер­тельної концентрації сильнодіючих отруйних речовин у повітрі; середньої смертельної дози при нанесенні на шкіру та гранично допустимої концентрації сильнодію­чих отруйних речовин у повітрі робочої зони. Середня смертельна концентрація сильнодіючої отруйної речо­вини в повітрі це - така концентрація речовини, яка ви­кликає загибель 50% людей або тварин при дво-, трича-совому інгаляційному впливі. Середня смертельна кон­центрація сильнодіючих отруйних речовин у повітрі (мг/мм³) дорівнює: для першого класу небезпеки – менш 00 мг/м³, а для другого класу небезпеки - 500-5000 мг/м³. Середня смертельна доза при нанесенні на шкіру - доза речовини, яка викликає загибель 50% людей або тварин при однократному нанесенні на шкіру. Середня смерте­льна доза при нанесенні на шкіру дорівнює: для першо­го класу небезпеки - менш за 100 мг/кг, а для другого класу небезпеки - 100-500 мг/кг. Гранично допустимі концентрації сильнодіючих отруйних речовин у повітрі робочої зони - такі, які при щоденній (крім вихідних днів) праці впродовж восьми годин або за іншої тривало­сті, але не більш ніж сорок одна година за тиждень, впродовж усього робочого стажу не можуть викликати захворювань або відхилень у стані здоровая[74].

Мікроорганізми існують відтоді, як зародилося жит­тя на Землі. Вони супроводжують людство протягом усього його історичного розвитку. Найбільш небезпеч­ними для людства є мікроорганізми - збудники інфек­ційних захворювань. Найважливішою біологічною влас­тивістю збудника, що впливає на перебіг епідемічного процесу, є патогенність (небезпека). Патогенність - це видова генетично детермінована потенційна здатність мікроорганізму спричиняти захворювання певного біо­логічного хазяїна (людини чи тварини) за природних умов зараження[75].

Залежно від впливу, який вони справляють на орга­нізм людини чи тварини (передусім, можливість викли­кати інфекційні захворювання), мікроорганізми поділя­ються на патогенні, умовно патогенні та непатогенні. Патогенний потенціал багатьох мікроорганізмів зале­жить і варіює як від властивостей, притаманних конк­ретному мікроорганізму, так і від захисних властивостей організму біологічного хазяїна. У відповідних біологіч­них умовах мікроорганізм може проявити патогенні влас­тивості. Учені-медики А.А. Васильченко, О.М. Вернер, В.М. Гирін та інші вважають, що критерієм поділу мік­роорганізмів на патогенні та умовно патогенні є обліга-тивність, або факультативність, хвороби біологічного хазяїна, яку вони спричиняють. Для патогенного мікро­організму хвороба хазяїна - необхідна умова існування, оскільки адаптація його до мікроорганізму й пов"язана з нею специфічність інфекційного процесу перебувають на високій незворотній стадії. Для умовно патогенних мікроорганізмів специфічність інфекційного процесу не характерна саме тому, що ступінь адаптації до біологіч­ного хазяїна (до його органів, тканин тощо) невисока і хвороба хазяїна не є необхідною умовою їх існування[76]. Таким чином, хвороба біологічного хазяїна є необхідною умовою існування патогенних мікроорганізмів.

Особливе місце серед збудників інфекційних захво­рювань займають отрути біологічного походження. От­рути біологічного походження виробляються та накопи­чуються в тілі тварин або рослин і здатні викликати отруєння людини або тварини. Отруйні тварини трапля­ються серед найпростіших, кишковополосних, членис­тоногих, молюсків, риб, рептилій та інших. Відомо понад 10 000 видів отруйних рослин, поширених на земній ку­лі. Вони здатні виробляти в період вегетації одну або де­кілька отруйних речовин, які можуть міститися як в усій рослині цілком, так і в окремих частинах (стеблині, ба­диллі, корі, листі тощо). Серед найбільш небезпечних виділяють ботуліновий токсин А, В, Е, а також отрута паука-каракурта.