Розрахунок показника сумарної оцінки соціально-економічного ефекту заходів, як метод економічної оцінки народногосподарських соціальних результатів поліпшення умов та охорони праці

Статистичний, економічний, ергономічний методи аналізу травматизму трудомісткі, їх застосування потребує високої кваліфікації виконавців, аналізу великих об’ємів інформації із застосуванням комп’ютерів.

4. Ергономічний метод аналізу травматизму

Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи "людина - машина - виробниче середовище". Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають визначені фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також її антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини до конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушенню цієї відповідності може бути первинною причиною нещасних випадків.

Статистичний, економічний, ергономічний методи аналізу травматизму трудомісткі, їх застосування потребує високої кваліфікації виконавців, аналізу великих об’ємів інформації із застосуванням комп’ютерів.

5. 1.5. Прогностичний метод аналізу травматизму

Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійних захворювань на виробництві

 

 

Травмою називається пошкодження анатомічної цілісності тканин і органів тіла або порушення нормальних функ-ціональних процесів, що протікають у них, які виникають при раптовій дії на організм людини яких-небудь зовнішніх фак-торів.

Виробнича травма - це травма, одержана працівником на виробництві при недотриманні вимог безпеки праці або неправильній організації праці.

Виробничий травматизм - це явище, що характеризується сукупністю виробничих травм. Обставини, при яких людина отримує травму, називаються нещасним випадком.

Для успішної боротьби з виробничим травматизмом і професійними захворюваннями важливо правильно визначити їх причини. При цьому причин, як правило, буває декілька і найважчим при розслідуванні є завдання визначення головної з них.

Найчастішими травмами на підприємствах споживчої кооперації є порізи, відриви фаланги пальців, забиті місця від удару, опіки, електротравми тощо. При цьому нещасні випадки, никають в основному з технічних і організаційних причин.

Технічні причини обумовлюються недосконалістю технологічних процесів, несправністю обладнання й інструментів, відсутністю охоронних захисних пристроїв, несправністю засо-бів захисту від ушкодження електричним струмом.

Організаційні причини обумовлюються незадовільною організацією виробництва:*

проведенням робіт без індивідуальних засобів захисту або із засобами захисту, що не відповідають характеру роботи, яка виконується;*

допуском робітників, які не пройшли навчання до експлуатації обладнання;*

несвоєчасним і неякісним інструктажем працівників;*

незадовільною організацією та утриманням робочого місця;*

порушенням виробничої дисципліни.

Вивчення й аналіз причин травматизму на підприємствах споживчої кооперації показує, що за рахунок покращання орга-нізації виробництва, посилення інженерно-технічного нагляду за безпечним проведенням робіт, а також посилення контролю з боку профспілок нещасні випадки можуть бути зведені до мінімуму.

Методи аналізу виробничого травматизму

Найпоширенішими методами аналізу виробничого травматизму є: статистичний, топографічний і монографічний.

Статистичний метод аналізу виробничого травма-тизму базується на нещасних випадках і професійних захво-рюваннях, які трапилися, і дає можливість зробити оперативні висновки для їх запобігання. Як і будь-яке інше статистичне дослідження, цей метод вимагає детального вивчення первинних матеріалів (актів за формою Н-1, звітів про травматизм і професійні захворювання). Він дає можливість виявити на підприємстві несприятливі з точки зору техніки безпеки технологічні процеси, ділянки роботи та обладнання.

При проведенні статистичного методу аналізу травматизму на підприємствах споживчої кооперації доцільно нещасні випадки групувати за такими показниками:*

причини нещасних випадків;*

розподілення травм за характером дії на організм потерпілого; *

розподілення травм за часом виникнення; *

розподілення травм за статтею;*

розподілення травм за стажем роботи і професією потерпілого;*

заходи, що вжила адміністрація для усунення причин, які викликали виникнення нещасних випадків тощо.

Даний аналіз може проводитися за короткий (місяць, квартал, рік) та більш тривалий періоди роботи підприємства і дає змогу виявити окремі закономірності причин травматизму, а також виявити недоліки і помилки у профілактичній роботі.

Топографічний метод застосовується при вивченні при-чин нещасних випадків на місці їх виникнення. Він дає мож-ливість виявити місця на виробництві, де найчастіше виникають нещасні випадки. Суть проведення аналізу цим методом полягає в тому, що регулярно на плані цеху, складу, торговельного залу та інших місць, де умовно позначено все обладнання, робочі і місця і проходи, позначаються місця, де трапилися нещасні випадки.

Одержані дані дають змогу адміністрації підприємства разом із профспілковою організацією провести додаткове ціле-направлене обстеження місця, де повторно трапилися нещасні випадки, і розробити ефективні організаційно-технічні заходи щодо запобігання виробничого травматизму.

Монографічний метод базується на детальному дослі-дженні вибраного об'єкта в сукупності з усією виробничою обстановкою. При цьому повинна звертатися увага на особливості технології, небезпечні моменти виробництва, санітари гігієнічні умови праці тощо. Даний метод вимагає детального аналізу причин аварій і нещасних випадків, що трапилися на аналогічних виробництвах. Це дає змогу виявити потенційну небезпечність і шкідливість на діючих виробництвах і таких, що проектуються, щоб повністю виключити на них нещасні випадки і професійні захворювання. Монографічний метод дослідження дає можливість повніше виявити напрями ефективного попередження й усунення травматизму і професійних захворювань.

Показники виробничого травматизму Виробничий травматизм - це важливий показник діяльності підприємства. Зрозуміло, що абсолютна кількість нещасних випадків не дає повного уявлення про рівень і динаміку травматизму на підприємстві, оскільки кількість працівників на них різна.

Через це на практиці при аналізі травматизму корис-туються відносними показниками (коефіцієнтом частоти Кч, коефіцієнтом тяжкості травматизму Кт і показниками непра-цездатності Пн).

Коефіцієнт частоти - це кількість потерпілих при нещасних випадках, віднесених на 1000 працівників:

Кч = х 1000,

де Н - кількість потерпілих при нещасних випадках за звітний період;

Р - середньообліковий склад працівників за той самий період.

Однак коефіцієнт частоти не дає можливості оцінити травматизм на підприємстві, оскільки не враховує тяжкості травм.

Наприклад, на двох підприємствах коефіцієнт частоти однаковий, але на першому із них більшість випадків має легкий наслідок, а на другому - всі випадки тяжкі. Тому при аналізі нещасних випадків розраховують коефіцієнт тяжкості травматизму.

Коефіцієнт тяжкості травматизму - це середня тривалість непрацездатності Д, що припадає на одного потерпілого при нещасних випадках за звітний період:

Коефіцієнти частоти і тяжкості травматизму, а також показник непрацездатності використовують для об'єктивної оцінки стану виробничого травматизму за визначений період і для порівняння його з виробничим травматизмом на інших підприємствах споживчої кооперації.

Звітні дані підприємств про рівень виробничого трав-матизму і професійних захворювань дають змогу вищестоящим господарським і профспілковим організаціям визначити заходи щодо підвищення безпеки і покращання умов праці.

До таких заходів належать:*

виділення підприємством додаткових фондів на заміну технологічного обладнання;*

доручення проектним організаціям з розробки проектів реконструкції цехів або підприємства в цілому;*

вирішення питання про закриття того чи іншого вироб-ництва, цеху, підприємства при незадовільних умовах праці тощо.

Заходи щодо запобігання травматизму на виробництві

В Україні діють нормативи, що регламентують безпеку праці, додержання яких дає можливість створити на підпри-ємствах безпечні умови праці. Здорові, безпечні і нешкідливі умови праці на виробництві повинні забезпечуватися як при проектуванні підприємств, технологічних процесів, машин і обладнання, так і при їх експлуатації. Заходи, що вживаються для запобігання виробничого травматизму, умовно можуть бути поділені на технічні, санітарно-гігієнічні, організаційні, правові й економічні.

До основних технічних заходів щодо запобігання виробничого травматизму належать:*

автоматизація та комплексна механізація важких і тру-домістких робіт;*

модернізація діючого обладнання;*

застосування сучасних засобів захисту (блокіровки, запобіжні пристрої, заземлення, захисне відключення тощо).

Санітарно-гігієнічні заходи включають: створення нор-мального мікроклімату на робочих місцях; забезпечення робо-чих місць необхідним освітленням; обладнання місць для короткочасного відпочинку працівників; обладнання санітарно-побутових кімнат; виявлення джерел виробничого шуму і вібрації та їх усунення або зниження їх рівнів тощо.

Організаційні заходи включають: запровадження триступінчатого оперативного контролю; розробку перспек-тивних планів для зниження травматизму, своєчасного вико-нання заходів щодо охорони праці; аналіз виробничого травматизму; організацію пропаганди охорони праці; моральне і матеріальне заохочення за активну роботу з охорони праці.Правові заходи включають: виконання законодавчих актів, норм і правил з охорони праці (охорона праці жінок, підлітків); регулювання режиму праці і відпочинку; укладання колективного договору; своєчасну розробку інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії; розслідування нещасних випадків на виробництві тощо.

Економічні заходи включають: правильне використання коштів, виділених на охорону праці; широке залучення коштів із фондів підприємства, позик банків та інше для покращання умов праці.

Значне місце в забезпеченні безпечних умов праці відводиться державному і громадському контролю за станом охорони праці на підприємстві.

 

6. Розрахунок річних експлуатаційних витрат та капіталовкладень по роках розрахункового періоду

Визначення експлуатаційних витрат та результатів проектування починається з розрахунку експлуатаційних витрат у споживача при використанні проектованого устаткування...

 

Показники базової і проектованої техніки, що включаються в розрахунок, зводяться до таблиці 9.5.

 

Річна продуктивність визначається по виходу придатної продукції:

 

(9.23)

 

де В. — річна продуктивність (пропускна здатність) установки;

 

kt — коефіцієнт виходу придатної (годної) продукції, %.

 

У подальших розрахунках використовується саме показник продуктивності, визначений по виходу придатних виробів (далі скрізь маються на увазі вироби, що випускаються на базовому чи проектованому устаткуванні). Необхідні додаткові дані приймаються за конструкторською документацією та звітністю ВГТ (відділу головного технолога) та ВГМ (відділу головного механіка). Розрахунок витрат виконується по проекту, по базі приймаються фактичні.

 

Таблиця 9.5Показник

Позначення

Значення

 

База

Проект

 

Річна продуктивність (кількість годної продукції), одиниць

В

 

Норма витрат основних матеріалів на одиницю виміру з урахуванням неминучого браку

q

 

Оптова ціна матеріалу, грн./одииицю

Цм

 

Численність операторів кожного розряду, чол.

Ро

 

Норма обслуговування для оператора, од./чол.

Nобс

 

Годинна тарифна ставка операторів певного розряду, або середня заробітна плата при безтарифній системі, грн./г

Ім

 

Корисний фонд часу робітника, г

Fр

 

Кількість змін роботи обладнання

h

 

Численність допоміжних робітників, чол.

Рвсп

 

Норма обслуговування для допоміжних робітників, од./чол.

Nобс

 

Часові тарифні ставки допоміжних робітників, або їх середня заробітна плата, грн./г

Lm

 

Встановлена потужність по кожному споживачеві, кВт

Nуст

 

Коефіцієнт використання за часом на кожного споживача електроенергії (двигун, реле тощо)

kвр

 

Коефіцієнт використання потужності на кожного споживача електроенергії

kмощ

 

Дійсний річний фонд часу роботи обладнання, г

Fд

 

Ціна 1 кВт. електроенергії, грн.

Ср

 

Норми використання допоміжних матеріалів, одиниць*

q

 

Середні ціни на кожний вид допоміжних матеріалів, грн/од."

ЦСР

 

Площа, яку займає обладнання (по габаритам), м2

з

 

Норматив службово-побутової площі на одного робітника, м2

з побут

 

Норма витрат інструменту на партію деталей, шт.

Up

 

Вартість одиниці інструменту, грн/шт..

 

Вихідні дані до розрахунку експлуатаційних витрат

 

 

Витрати на основні матеріали визначаються, як правило, на партію деталей, що виготовляються за проектованим виробом:

 

 

де qu — норма витрати матеріалів на партію чи на одиницю виробів, на проектованій операції у встановлених одиницях (кг, м2, м:> і т. і.);

 

Цм — оптова ціна за встановлену одиницю виміру матеріалів, звичайно з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, грн.;

 

В — річна програма випуску продукції на операції, що виконується за допомогою проектованого обладнання у відповідних одиницях виміру. Для мілко-серійного виробництва розрахунок ведеться на деталь-представник.

 

Заробітна плата операторів (основна і додаткова) з відрахуваннями на соціальне страхування:

де m — кількість споживачів електроенергії;

 

Nуст— установлена потужність споживача (двигуна тощо), кВт;

 

Квик — коефіцієнт використання за часом;

 

Kпот — коефіцієнт використання за потужністю;

 

Fd — дійсний фонд часу роботи устаткування, ч;

 

Це — ціна 1 кВт/г електроенергії, грн.

 

Витрати на допоміжні матеріали (вода, повітря, газ тощо):

 

де n — кількість видів застосовуваних матеріалів;

 

q — норма витрати допоміжних матеріалів на партію виробів (деталей), м3 чи інші одиниці;

 

Ц — середня ціна за одиницю виміру матеріалу, грн/од.;

 

В — річна продуктивність установки, грн..(чи інші одиниці)/рік.

 

Якщо витрати допоміжних матеріалів враховуються в м3/г, слід привести їх у відповідність з розрахунковою формулою чи виконати розрахунок на дійсний фонд часу роботи обладнання (F,) замість (В) у відповідній формулі.

 

Розрахунок амортизаційних відрахувань'.

 

де n — кількість видів застосовуваних матеріалів;

 

q — норма витрати допоміжних матеріалів на партію виробів (деталей), м3 чи інші одиниці;

 

Ц — середня ціна за одиницю виміру матеріалу, грн/од.;

 

В — річна продуктивність установки, грн..(чи інші одиниці)/рік.

 

Якщо витрати допоміжних матеріалів враховуються в м3/г, слід привести їх у відповідність з розрахунковою формулою чи виконати розрахунок на дійсний фонд часу роботи обладнання (F,) замість (В) у відповідній формулі.

 

Розрахунок амортизаційних відрахувань'.де n — кількість видів застосовуваних матеріалів;

 

q — норма витрати допоміжних матеріалів на партію виробів (деталей), м3 чи інші одиниці;

 

Ц — середня ціна за одиницю виміру матеріалу, грн/од.;

 

В — річна продуктивність установки, грн..(чи інші одиниці)/рік.

 

Якщо витрати допоміжних матеріалів враховуються в м3/г, слід привести їх у відповідність з розрахунковою формулою чи виконати розрахунок на дійсний фонд часу роботи обладнання (F,) замість (В) у відповідній формулі.

 

Розрахунок амортизаційних відрахувань'.де n — кількість видів застосовуваних матеріалів;

 

q — норма витрати допоміжних матеріалів на партію виробів (деталей), м3 чи інші одиниці;

 

Ц — середня ціна за одиницю виміру матеріалу, грн/од.;

 

В — річна продуктивність установки, грн..(чи інші одиниці)/рік.

 

Якщо витрати допоміжних матеріалів враховуються в м3/г, слід привести їх у відповідність з розрахунковою формулою чи виконати розрахунок на дійсний фонд часу роботи обладнання (F,) замість (В) у відповідній формулі.

 

Розрахунок амортизаційних відрахувань' .де S=Цр+kM — балансова вартість устаткування, грн.;

 

N— річна норма амортизації; при використанні інших методів амортизації застосовується відповідна формула;

 

kM— коефіцієнт витрат на доставку, установку і монтаж устаткування.

 

Цр — розрахункова нижня границя ціни для нового виробу, грн., для бази балансова вартість приймається за звітністю.

 

Погрішність, що виникає при використанні розрахункового показника, припустима для даної стадії розрахунку.

 

Витрати на ремонт устаткування:

 

Витрати на ремонт можуть бути прийняті в розмірі 10% балансової вартості устаткування, тобто в межах, визначених податковим законодавством для віднесення витрат на ремонт до собівартості продукції, що випускається.

 

Витрати на утримання приміщень:

 

де Нпл — норматив річних витрат на утримання 1 м2 виробничих площ, грн. (може бути прийнято за фактом по заводу-виробнику);

 

з — займана устаткуванням площа, м2 (по габаритах);

 

г — коефіцієнт додаткової площі для організації робочого місця;

 

зпоб — норматив службово-побутової площі на одного робітника, м2;

 

Рзаг — чисельність основних і допоміжних робітників, що обслуговують устаткування, чол.

 

Знос інструмента і спеціального оснащення:

де Up — норма витрат інструмента на партію деталей, шт.;

 

В — річна продуктивність установки, одиниць/рік;

 

Ut — вартість одиниці інструмента, грн.

 

Розрахунок сумарних експлуатаційних витрат:

 

Розрахунок виконується в табличній формі по базовому і проектованому варіанті, результати зводяться в табл. 9.6.

 

Таблиця 9.6

 

Розрахунок експлуатаційних витрат

 

Якщо установку обслуговує оператор-наладчик, визначається тільки його заробітна плата виходячи з норм обслуговування.

 

У розрахункову формулу ДU = (Uб — Uп)-Т"кв Ьп експлуатаційні витрати по базовому варіанті включаються в с коригованому вигляді:

 

 

де Un — річні експлуатаційні витрати споживача;

 

Т"в — термін корисного використання проектованого устаткування; Вп, Вб — річна продуктивність відповідно проектованої та базової установки; ап — коефіцієнт врахування рівня морального зносу проектованої установки (за відсутністю даних приймається рівним одиниці).

 

Визначення величини супутніх капітальних вкладень споживача: Супутні капітальні вкладення по проектованому варіанті:

 

де S — витрати на перепланування, зміну комунікацій, і т. ін., грн.;

 

Sпер = ззаг + Цпл — витрати на утримання виробничих площ, грн.;

 

ззаг — загальна виробнича площа, м2;

 

Цпл — вартість 1 м2 виробничої площі цеху, грн.

 

Якщо мали місце супутні капітальні вкладення по базовому варіанті, вони коректуються на співвідношення продуктивності по проектованому (Вп) та базовому (В6) варіантам:

 

 

Розглянутий напрямок прикладного використання розрахунків з визначення потенціалу розвитку продукції виробничого призначення може доповнюватись відповідними дослідженнями з визначення оптимальності структури потенціалу будь-якого елементу носія.

7. Розрахунок річних експлуатаційних витрат та капіталовкладень з врахуванням фактору часу

При розміщенні замовлення на поставку технічних засобів завжди виникає запитання: яку модель обрати? Бажано не дуже дорогу, але надійну, щоб добре працювала, не ламалася, не потребувала багато енергії й паливно-мастильних матеріалів, не вимагала додаткових витрат на видаткові матеріали та обслуговування, а запасні частини щоб були доступні й недорогі... Як знайти таку модель? Як серед різних моделей, що потребують різних витрат на експлуатацію, зробити правильний вибір? Для цього є, як мінімум, два способи. Можна вивчити ринок, зважити всі «за» і «проти» технічних характеристик моделей, проаналізувати ціни й витрати на експлуатацію, обрати модель, а опісля оголосити тендер на поставку товарів або за невеликої суми контракту здійснити їх закупівлю способом запиту котирувань. Можна вчинити інакше: провести відкриті торги і обрати із запропонованих постачальниками моделей найвідповіднішу й найвигіднішу для замовника як за ціною, так і за вартістю експлуатації. Обидва способи мають свої плюси. Але який із них все-таки обрати? Спробуємо розібратися.

 

У чому переваги тендеру на поставку конкретної моделі товару?

Замовник самостійно вивчає ринок, обирає моделі, розглядає їхні технічні характеристики, запропоновані ціни, розраховує вартість експлуатації й, нарешті, приймає рішення щодо вибору конкретної моделі з урахуванням потреб і обсягів фінансування на поставку товару та його подальшу експлуатацію. Метою проведення торгів є зниження цін на конкретну, обрану замовником, модель товару. Якщо тендер ефективний і отримані непогані знижки, замовник виграє в ціні товару. Сукупні витрати замовника на товар та його експлуатацію залежать від того, наскільки вдало замовник обрав модель і провів торги на поставку замовлення.

У чому переваги тендеру з оцінкою на основі експлуатаційних видатків?

Замовник вивчає ринок, одночасно визначаючи низку моделей, що відповідають його потребам у технічному й фінансовому відношенні з огляду на вартість їхньої експлуатації. При цьому йому не обов'язково самостійно займатися пошуком інформації щодо обсягу й вартості експлуатаційних видатків для кожної моделі товару, розраховувати їх і обирати найбільш вигідну. Це зроблять замість нього постачальники під час підготовки пропозицій на участь у тендері. Метою проведення торгів є одержання найбільш вигідних для замовника цінових пропозицій, виходячи із цін на пропоновані моделі товару й очікуваних витрат на їх експлуатацію. Якщо тендер ефективний, замовник отримує більш дорогу, але й більш економну в експлуатації модель товару. Сукупні витрати замовника на товар і його експлуатацію залежать від того, наскільки успішно він провів тендер на поставку.

За яких обставин краще проводити тендер на поставку конкретної моделі?

Закупівлю конкретних моделей технічних засобів через тендер найкраще здійснювати в тих випадках, коли обрана модель товару реалізується більшістю непов'язаних між собою постачальників на відкритому функціональному ринку. При цьому замовник може розраховувати на надходження пропозицій від трьох або більше учасників. Однак, якщо немає впевненості в надходженні пропозицій у кількості, достатній для створення конкурентного середовища під час торгів, ризик невдачі при проведенні тендеру зростає. Вже після одержання двох пропозицій тендер може бути неефективним. А якщо в тендері бере участь тільки один постачальник, то і в проведенні торгів немає сенсу. Іншими словами, тендер на поставку конкретної моделі товару може бути більш ефективним, якщо замовник:

- визначив конкретну модель товару, що влаштовує його за всіма параметрами, зокрема й за обсягом експлуатаційних витрат, потрібних для її використання;

- переконався в наявності достатньої кількості постачальників обраної моделі товару, здатних здійснити поставку в потрібному обсязі на умовах замовника, з наданням при необхідності додаткових послуг (монтаж, установлення);

- розраховує на участь в тендері декількох зацікавлених постачальників, готових до зниження цін під час його проведення.

За яких обставин краще проводити тендер з оцінкою на основі експлуатаційних витрат?

Такий тендер може бути більш результативним при розміщенні замовлення на поставку товарів, представлених на ринку декількома моделями, кожна з яких реалізується обмеженою кількістю постачальників. За таких умов замовник навряд чи може сподіватися на ефективне проведення тендеру на поставку обраної ним конкретної моделі. Під час проведення тендеру за участю постачальників різних моделей товару замовник може розраховувати на конкурентну боротьбу між учасниками торгів і пропонування ними нижчих цін. При цьому на найбільші знижки можна сподіватися при укладанні контрактів на поставку великих партій устаткування або комплексну поставку товарів із виконанням монтажних і пусконалагоджувальних робіт або контрактів, що передбачають поставку товарів із довгостроковим технічним обслуговуванням і ремонтом тощо.

Таким чином, тендер з оцінкою на основі експлуатаційних витрат може виявитися найбільш ефективним, якщо замовник:

- підібрав декілька подібних моделей, що відповідають його потребам і різняться цінами на товари і вартістю їхньої експлуатації;

- переконався, що на ринку існує обмежена кількість постачальників кожної моделі;

- не розраховує на участь у торгах кількох постачальників однієї моделі товару.

 

8. Методика оцінки соціально-економічного ефекту впровадження заходів скорочення виробничого травматизму, щодо покращення умов і охорони праці

Згідно з методикою визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці для оцінки соціальної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці використовуються такі показники:
1. Скорочення кількості робочих місць (ΔК), що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництва, розраховується за формулою:

9. Визначення річної економії собівартості продукції, котра зумовлена зниженням виробничого травматизму, як захід покращення умов та охорони праці

Річну економію собівартості при зниженні рівня загального захворювання розраховують за формулою:

Е З З = У ВП р Д З (1 -) М

де: У - коефіцієнт, який враховує витрати підприємств за один день хвороби в залежності від змінної виробітки: У = 0,3 - 0,92;

ВПр - середньорічна виробітка вагової продукції одним працюючим в звітному році, грн.;

Дз - річні витрати робочого часу до впровадження заходів в зв,язку з загальним захворюванням, люд. - днів;

КПТ1 і КПТ2 - коефіцієнт втрат робочого часу від загальних захворювань до та після впровадження заходів (кількість днів непрацездатності на 100працюючих);

М - коефіцієнт, який враховує долю витрат робочого часу від загальних захворювань з тимчасовою витратою працездатності взв ' язку з незадовільними умовами праці: М = 0,25 - 0,46;

5.3.4.4 Річна економія собівартості продукції (скорочення втрат при скороченні професійних захворювань: дерматити,тендовагініти, пильові бронхіти, віброзахворювання тощо) можна розрахувати за формулою:

Епз = (Н 1 - Н 2) КМ

де: Н 1 і Н 2 - кількість випадків професійних захворювань з необоротними процесами до та після впровадження заходів (для порівняння беруться середньорічні дані за п ' ятирічний період);

Км - матеріальні наслідки від одного нещасного випадку професійного захворювання, грн.

5.3.4.5 Річна економія собівартості продукції, що зумовлена зниженням виробничого травматизму, визначається за формулою:

Еп =Д Н1(ЗД с + м ХС)+ ДІН ТїН1 - ТіН2 Т + ДсТСМ1 - ТСМ2

де: Дн1 - річні втрати робочого часу до впровадження заходів у потерпілих від нещасних випадків, тимчасова непрацездатність яких закінчилася в тому ж році з поверненням робітника на виробництво, люд./днів;

Зд - середньоденна заробітна плата, грн.;

с - коефіцієнт, який враховує інші втрати від вказаних нещасних, випадків окрім собівартості продукції, тобто матеріальних наслідків: (1,2 -1,4);

м - коефіцієнт, який враховує втрати підприємства за один день хвороби в залежності від виробітку за зміну: (0,2 + 0,45);

Х С - виробітка за зміну одного робітника у звітному році, грн.;

К П1 і КП2 - коефіцієнти втрат робочого часу до і після впровадження заходів:

(К П =;

Д ІН і ДІС - втрати підприємства від одного нещасного випадку з інвалідним та смертельним наслідком;

Т іН1 і ТіН 2 - кількість нещасних випадків з інвалідним наслідком до і після впровадження заходів;

Т СМ 1 і ТСМ2 - кількість нещасних випадків зі смертельним наслідком до і після впровадження заходів.

10. Визначення економії собівартості продукції (скорочення видатків), що зумовлена зниженням плинності кадрів, як захід покращення умов та охорони праці

Економію собівартості продукції (скорочення втрат) при зниженні плинності кадрів можна розрахувати за формулою:

ЕТ = d ВПр n (1 -)

де: d - коефіцієнт витрат підприємством в залежності від річного виробітку продукції працюючим: С = 0,037;

ВПр - середньорічна виробітка валової продукції одним працюючим в звітному році, грн.;

n - кількість звільнень за власним бажанням до впровадження заходів, чол.;

Кп 1 і Кп 2 - коефіцієнт плинності робочої сили (відношення звільнених працюючих за власним бажанням до загальної кількості · 100) до та після впровадження заходів, %;

- коефіцієнт звільнень за власним бажанням у зв,язку з незадовільними умовами праці (для сільгосппідприємств

= 0,165 - 0,205).

11. Методика розрахунку терміну окупності капітальних вкладень в заходи з покращення умов та охорони праці

Якщо справу маємо тільки з вкладеннями капітальних затрат, тоді загальну (абсолютну) економічну ефективність визначаємо за формулою:

Цей показник коефіцієнт ефективності капітальних вкладень необхідно співставити з нормативними (Е Н = 0,08). Якщо ЕК ЕН, тоді капітальні вкладення необхідно рахувати ефективними.

Величина зворотня показнику (коефіцієнту) ефективності капітальних вкладень є їх термін окупності і розраховується за формулою:

Т =, років

Термін окупності вкладень необхідно співставити з нормативним (Т Н = 12,5 років). Якщо він менше ефективного(Т ТП), то капітальні вкладення рахуються ефективними.

Приклад розрахунку:

Розрахуємо річний ефект отриманий на виробництві сіна природних та сіяних трав від впровадження заходів по охороні праці, для чого використаємо наступну формулу:

Ер = (C 1 - C2) ВГ - ЕН З oq = (15,6 - 15,0) 5000 - 0,1· 4000 = 4400 грн.

де: С1 і С2 - собівартість 1 центнера кормової одиниці сіна природних та сіяних трав до та після впровадження заходів (С1 = 15,96грн.;С2 =15,00грн.);

В Г - річний обсяг виробництва сіна природних та сіяних трав після впровадження заходів (ВГ = 5000 ц. кормових одиниць);

Е Н - нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності вкладень в заходи (ЕН = 0,1);

З Оq - одноразові витрати, пов ' язані з розробкою та впровадженням заходів (ЗОq - 4000 грн.).

Визначимо прирост продуктивності праці в результаті зниження трудомісткості продукції, що визваний поліпшенням умов праці.

П Т = (Т1 / Т2 - 1) 100 = (1,74 / 1,69 - 1) 100 = 2,96 %

де: Т1, Т2 - трудомісткість виробництва 1ц. кормової одиниці сіна природних та сіяних трав до та після впровадження заходів, нормо0-годин (Т1 = 1,74 нормо-годин, Т2 = 1,69 нормо-годин).

Розрахуємо термін окупності одноразових витрат за формулою:

Тод = Зод / (С 1 - С2) ВГ = 4000 / (55,96 - 55,00) 5000 = 0,83 роки

12. Методика визначення госпрозрахункового економічного результату щодо покращення умов та охорони праці

При визначенні річного економічного ефекту економія по собівартості продукції (С1 - С2) ВГП може бути розрахована безпосередньо у річному розрізі по окремим елементам собівартості:

- сировина та матеріали;

- пальне та енергетика на технічні цілі;

- основна і додаткова заробітна плата працюючих;

- відрахування на соціальне страхування;

- витрати на утримання і експлуатацію обладнання;

- цехові та загально виробничі витрати;

- втрати від браку;

- інші виробничі і невиробничі витрати.

Вираз (С1 - С2) ВГП є не що інше, як госпрозрахунковий результат (Р), визначення якого висвітлювалось в параграфах (5.3.1. - 5.3.4.) розділу 5.3., а затрат, якексплуатаційних (С), так і капітальних (К) в розділі 4 методичних вказівок, то це дає можливість визначити загальну (абсолютну) соціально-економічну ефективність затрат в заходи по поліпшенню умов та охорони праці за формулою:

Е З = або ЕЗ =

де: С - експлуатаційні затрати, грн.;

К - капітальні затрати, грн.

13. Методика розрахунку річної економії заробітної платні, як захід покращення умов та охорони праці

14. Монографічний медот аналізу травматизму

Монографічний метод аналізу причин виробничого травматизму передбачає детальне обстеження окремого об’єкта, що експлуатується, проектується або будується, особливості потенційних небезпек і які вони можуть спричинити наслідки, вразі їх реалізації в небажану подію. Цим методом передбачають наскільки ймовірні і серйозні можуть бути нещасні випадки. Результати монографічного аналізу можуть використовуватися при проектуванні нових підприємств або реконструкції існуючих, що дає можливість найбільш повно і точно врахувати запобіжні заходи в проектній документації.
15. Методика визначення річної відносної економії умовно-постійних витрат, як захід покращення умов та охорони праці

Річна відносна економія умовно-постійних витрат, які утворюються в зв'язку зі збільшенням об'єму виробництва при впровадженні багатогалузевих заходів по поліпшенню умов і охорони праці, визначається за формулою:

ЕУП = ВП У

де:ВП - приріст випуску продукції за рахунок проведених заходів, (т, га, Ц, ШТ. ТОЩО);

У - умовно-постійні витрати на одиницю продукції, грн.;

16. Методика розрахунку річної економії заробітної платні від зниження трудомісткості продукції, як захід покращення умов та охорони праці

Річна економія заробітної плати від зниження трудомісткості продукції визначається:

а) при погодинній оплаті праці, грн.

б) при відрядній оплаті праці, грн.

де: ЕП1 і ЕП2 - річний фонд основної заробітної плати робітників, які працюють погодинно до та після впровадження заходів, приведеної до однакового об'єму продукції (робіт), грн.;

ЕС1 і ЕС2 - відрядна розцінка за одиницю продукції (робіт) до та після впровадження заходів, грн.;

Е Д1 і Е Д2 - додаткова заробітна плата у % до основної, грн.;

В 2 - об'єм виробленої продукції після покращення умов праці в натуральних одиницях. (т, шт, га тощо).

17. Методика розрахунку річної економії заробітної платні від зменшення чисельності працівників, як захід покращення умов та охорони праці