Загальні відомості про добування корисних копалин.Земельно-транспортні машини.

Загальні відомості про добування корисних копалин.Земельно-транспортні машини.

Кор́исні копáлини — мінеральні утворення земної кори, хімічний склад і фізичні властивості яких дозволяють ефективно використовувати їх у сфері матеріального виробництва. ЦЕ природні мінеральні речовини, які за сучасного рівня розвитку техніки можуть з достатньою ефективністю використовуватись у господарстві безпосередньо або після попередньої обробки.

Корисні копалини знаходяться в земній корі у вигляді скупчень різного характеру (жил, штоків, пластів, кубел, розсипів і ін.).

Скупчення корисних копалин утворюють родовища, а при великих площах поширення — райони, провінції і басейни. Розрізняють тверді, рідкі і газоподібнікорисні копалини.

Видобутком корисних копалин займається гірнича справа.

Класифікація

За умовами утворення розрізняють корисні копалини ендогенні, екзогенні та метаморфогенні. Крім того, за умовами утворення розрізняють корисні копалини органічного і неорганічного походження.

За фізичним станом є тверді, рідкі й газоподібні корисні копалини.

За умовами залягання – пластові, жильні та ін.

За промисловим використанням виділяють такі групи корисних копалин: металічні (рудні), неметалічні (нерудні), горючі (паливні) й гідромінеральні.

За значенням корисні копалини поділяються на загальнодержавного і місцевого значення. В Україні віднесення корисних копалин до загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Державного комітету України з геології і використання надр.

Ендогенні корисні копалини – речовини, які утворилися в надрах землі внаслідок кристалізації, затвердіння магми та діяльності магматичних розчинів. До них належать:

· магматичні – мінеральні асоціації, що утворилися внаслідок кристалізації та (або) затвердіння магми як на глибині, всередині земної кори, так і наповерхні після виверження; у залежності від цього виділяють два головних класи магматичних корисних копалин – інтрузивні (глибинні) та ефузивні (виливні);

· пегматитові – крупнокристалічні мінеральні комплекси, що утворилися внаслідок кристалізації залишкового магматичного розплаву і залягають у вигляді лінз, жил, штоків та гнізд;

· карбонатитові – карбонатні або силікатно-карбонатні гірські породи; представлені жилами та масами неправильної форми з кальциту, доломіту і інших карбонатів, що містять рудні мінерали, просторово і генетично асоційовані з глибинними (інтрузивними) утвореннями;

· гідротермальні – речовини, які утворюються з гарячих водних (гідротермальних) розчинів, що циркулюють у надрах землі.

Екзогенні або у верхній частині земної кори під впливом процесів вивітрювання – фізичного, хімічного, біогенного руйнування, наприклад, при дії потоків води й живих організмів.

Екзогенні корисні копалини утворюються, зокрема, на дні боліт, озер, рік, морів і океанів. Вони формуються в результаті механічного і біохімічного перетворення та диференціації мінеральних речовин ендогенного походження. Розрізнюють чотири генетичні групи цих копалин: залишкові, інфільтраційні, розсипні і осадові.

Залишкові формуються внаслідок винесення розчинних мінеральних корисні копалини – речовини, які утворилися на поверхні землі

· сполук із зони вивітрювання і накопичення важкорозчинного мінерального залишку, що утворює руди заліза, нікелю, марганцю, алюмінію.

· Інфільтраційні виникають при осадженні з підземних вод поверхневого походження розчинених в них мінеральних речовин з утворенням покладів руд урану, міді, срібла, золота, самородної сірки.

· Розсипні утворюються при накопиченні в пухких відкладах на дні рік і морського узбережжя важких цінних мінералів, до числа яких належать золото, платина, мінерали титану, вольфраму, олова.

· Осадові утворюються в процесі осадонакопичення на дні морів і континентальних водоймищ, що формує поклади вугілля, горючих сланців, нафти, горючого газу, солей, фосфоритів, руд заліза, марганцю, бокситів, урану, міді, а також будівельних матеріалів (гравій, пісок, глина, вапняк, цементна сировина).

Метаморфогенні корисні копалини – екзогенні та (або) ендогенні корисні копалини, структура і текстура яких суттєво змінена під дією температури, тиску, глибинних розчинів та інших факторів у надрах землі. Метаморфізм звичайно відбувається при зміні температури в діапазоні 300–1100 °C і тискові в діапазоні 1–6000 атм. Зміни включають перекристалізацію, мінералогічні і хімічні перетворення гірських порід.

До корисних копалин органічного походження належать речовини всіх трьох агрегатних станів: газоподібні (природний газ), рідкі (нафта) і тверді (кам'яне вугілля, сланці, торф). До неорганічних належать тверді копалини трьох видів: нерудна мінеральна сировина, що містить неметалічні породи (азбест, графіт, граніт, гіпс, вапняк, кам'яна сіль, кварц, мармур, сірка, слюда тощо); агрономічні руди (апатитові, фосфоритові); руди чорних, кольорових, благородних і рідкісних металів.

Руди поділяються на металічні і неметалічні. До металічних належать руди, що є сировиною для одержання чорних, кольорових, рідкісних, дорогоцінних і інших металів (залізні, мідні, уранові та інші). До неметалічних належать руди, що є сировиною для хімічної, харчової та іншої промисловості (азбестові, графітові, фосфоритові тощо).

Нерудні корисні копалини – ті, які не містять металів і є сировиною для виробництва будівельних матеріалів (глина, пісок, гравій, вапняк і ін.).

Горючі корисні копалини представлені вугіллям, торфом, горючими сланцями, нафтою, природним газом, кристалогідратами. Корисні копалини складаються з мінералів – природних хімічних сполук або самородних елементів, приблизно однорідних за хімічним складом і фізичними властивостями. В широкому розумінні до мінералів зараховують газоподібні речовини (природний газ), рідини (нафту, ртуть, мінеральну воду) та тверді мінерали. Кількісно переважають тверді мінерали. У природі мінерали поширені у вигляді кристалів або зерен, з яких складаються моно- або полімінеральні агрегати. Нараховують від 2000 до 3000 основних різновидів мінералів (Фрей К.), всього – до 14000 (за Лазаренком Є.К та Винаром О.М.). У земній корі найпоширеніші мінерали класу силікатів та класу оксидів і гідроксидів.

Україна, яка займає 0,4% земної суші, де проживає тільки 0,8% населення планети, має у своїх надрах 5% мінерального потенціалу світу.

1. Гірничі роботи, гірничі виробки

 

При добуванні корисних копалин виконують роботи по відокремленню порід

Віл масиву, відокремленню корисних копалин і пустих порід та доставці їх

До місця переробки. Ці роботи отримали назву гірничих робіт.

Роботи, пов’язанні з відокремленням корисної копалини, називають

Очисними роботами.

Порожнини, що утворюються в земній корі в результаті гірничих робіт,

Називають гірничими виробками.

За розташуванням у земній корі відносно земної поверхні гірничі виробки

Поділяють на відкриті і підземні. До відкритих відносять канави, траншеї

І кар’єри. Усі вони умовно називаються кар’єрами.

Підземні гірничі виробки поділяють на вертикальні, горизонтальні і

Похилі.

До вертикальних відносяться: стовбур, сліпий стовбур, гезенок, шурф,

колодязь.

Стовбур – вертикальна гірнича виробка, яка має безпосередній вихід на

денну поверхню і служить для видачі на поверхню корисної копалини,

спуску допоміжних матеріалів, спуску-підйому людей, подачі свіжого

повітря.

Сліпий стовбур - вертикальна гірнича виробка, яка не має

безпосеред-нього виходу на денну поверхню і служить для підйому корисної

копалини з нижчого горизонту на вищий.

Гезенок – це сліпий стовбур, який служить для спуску корисної

копа-лини з вищого горизонту на нижчий.

Колодязь і шурф – це вертикальні гірничі виробки, які мають вихід на

поверхню і призначенні для допоміжних робіт: розвідка пласта,

вентиляція.

До горизонтальних гірничих виробок відносяться: горизонт (не має

жод-ного виходу на поверхню, штольня – (має один вихід на денну

поверхню), тунель – (має два виходи), штрек – не має жодного

горизонтального ви-ходу.

Похилі гірничі виробки зустрічаються рідко, оскільки вони незручні в

експлуатації.

 

2 Економічне обґрунтування доцільності способу видобування корисної

копалини

 

Після розвідки родовища корисної копалини постає питання, яким способом

здійснювати його експлуатацію. Економічним критерієм доцільності

застосування відкритих робіт є вартість корисної копалини. Об’єм пустих

порід, який необхідно видалити при відкритій розробці тим більший, чим

глибше залягає корисна копалина. Знаючи повну вартість однієї тони

корисної копалини при підземному добуванні Сп,, вартість добування

корисної копалини при відкритому способі Со, вартість одного кубичного

метра покривлі Св, об’єм покривлі V у метрах кубічних, і промислові

запаси корисної копалини Q у тонах, можна встановити межу економічної

доцільності застосування відкритих і підземних робіт, яка відповідає

рівності вартостей однієї тони корисної копалини при тому чи іншому

способі.

 

Сп = Со + Св - V/Q, (2)

 

Відношення V/Q показує яку кількість пустої породи необхідно

-----> Page:

/Q показує яку кількість пустої породи необхідноперемістити для видобутку однієї тони корисної копалини. Це відношенняназивають коефіцієнтом розкривних робіт, який дорівнює К = (Сп – Со)/Св, (3) Величини Сп, Со, Св, як при відкритому, так і при підземному способізалежать від глибини виробки і застосовуваної техніки. Якщо в рівнянні (2) виявиться більшою ліва частина, доцільновикорис-товувати відкритий спосіб і навпаки. 3 Видобування корисних копалин відкритим способом При відкритому способі видобування корисних копалин в кар’єрах веськомплекс виробничих процесів можна розділити на такі основні етапи: - підготовка земної поверхні (вирубання лісу, відвід води, осушення); - розкривні роботи – видалення гірничих порід для забезпечення доступудо залежі корисної копалини; - добувні роботи – добування корисної копалини; - транспортні роботи – відвантаження і транспортування копалини затериторію кар’єру. Третій і четвертий етапи іноді поєднують в один (при добуванні сипучихкорисних копалин). Розкривні і добувні роботи у вугільних кар’єрах включають виїмку,навантаження, транспортування і розвантаження пустих порід і корисноїкопалини (вугілля). В залізорудних кар’єрах процесу виїмки руди передують буровибуховіроботи. 4 Різновиди кар’єрів В гірничодобувній промисловості застосовуються два типи кар’єрів: - тип І – з внутрішнім відвалом; - тип ІІ – із зовнішнім відвалом. - тип І застосовують переважно для невеликих кар’єрів при добуваннівугілля і будівельних матеріалів (піску, глини, сланців). Перевалкупустої породи тут здійснюють без транспортера з допомогою екскаватора,який з одного боку зачерпує покривельну породу, а з другого боку висипаєїї у відвал, що знаходиться у кар’єрі. Корисна копалина при цьомувивозиться автомобільним транспортом. Цей тип кар’єра економічно більшдоцільний, але галузь його застосування обмежена. Для великих вугільнихі практично для всіх рудних кар’єрів застосовується тип ІІ, якийпотребує транспортних засобів не тільки для корисної копалини а й дляпустої породи, що транспортується у відвал, розташований за межамикар’єра і рудного поля. Найбільші на Україні кар’єри знаходяться на Криворіжжі. РозміриПівнічного гірничого кар’єра (на лінії горизонту землі): довжина 4 км,ширина 700 м, глибина 450м. Якщо дивитись на дно кар’єра з оглядовоїплощадки, то екскаватори здаються схожими на дитячі іграшки, а людивиглядають як мурахи. Це жахлива рана землі. 5 Техніка, що застосовується в кар’єрах В кар’єрах типу І застосовують екскаватори, транспортери і автомобілі. В кар’єрах типу ІІ застосовують бурові агрегати, екскаватори,залізничний і автомобільний транспорт. З поглибленням кар’єру процес вивезення корисної копалини ускладнюється,оскільки на внутрішній периферії кар’єра необхідно споруджуватисерпантинову дорогу, яку при розширенні кар’єру необхідно періодичнореконструйовувати. Тому дуже бажано, щоб первісна виробка проектувалась-----> Page: обка проектуваласьна край рудного поля, тобто, щоб кар’єр у подальшому розростався тількив одному напрямку. У цьому випадку зменшуються витрати на реконструкціюсерпантинової дороги. Залізничний транспорт представляє собою електровоз з декількомавагонетками (6 – 8 шт.). Автомобільний транспорт – це великогрузніавтомобілі вантажністю 100, 200 і навіть 400 т. Основним механічним засобом для виконання робіт у кар’єрі є екскаватор. Екскаватором називають самохідний землерийний снаряд, призначе-ний длязачерпування гірничої маси із цілини або з попередньо розпуше-ногомасиву і переміщення її в ковші до відвалу або до місця завантаженнятранспортного засобу. Існує два типи екскаваторів: одноківшові (перервної дії) і багатоківшеві(безперервної дії). Одноківшові екскаватори поділяють на екскаватори пряма лопата (зачерпуєвід себе) і зворотна лопата (зачерпує під себе). Найбільш поширені одноківшові екскаватори. Місткість ковша - до 100м3.Годинна продуктивність екскаватора Q год в метрах кубичних дорівнює Q год = 60 ЄNKC, (4) де Є – ємкість ковша, м3; N – кількість зачерпувань за хвилину (за паспортом); K – коефіцієнт заповнення ковша, k = 0,8-0,9; C – коефіцієнт, що враховує неполадки в роботі, с = 0,8. Окрім екскаваторів на відкритих розробках використовують також драглайни– канатно-ковшові екскаватори. У драглайні ківш з’єднаний зі стрілоюгнучким зв’язком – тросом. Ківш драглайна на відміну від екскаватораможе працювати на глибині до 15м, від рівня підошви і на висоті до 20м,що дуже зручно при розкривних роботах. Багатоківшеві екскаватори поділяються на ланцюгові і роторні. 6 Буро вибухові роботи Для розпушення міцних гірничих порід в шахтах і кар’єрах виконуютьбуровибухові роботи. Спочатку у гірничому масиві за допомогою перфораторів і інших бурових машин просвердлюють свердловини (шпури)довжиною 2,5 – 3,5 м, діаметром 40 – 85мм. В шпури на 2/3 довжинизакладають вибухівку. Останню1/3 заповнюють пластичною глиною. У якості вибухівки використовують динаміт, який виготовляють на заводаху вигляді вибухових патронів певного діаметру і маси. Для здійснення вибуху використовують детонатори, які приводяться в дію спеціальнимимашинками. Можливе також застосування вогневого вибуху за допомогоюбікфордова шнура. Під час вибуху в кар’єрі та в забої нікого не повиннобути. Звичайно, вибух роблять у певний день і в певні години. Після вибуху подрібнену масу підбирають екскаваторами. Шматки діаметромбільше 1м додатково подрібнюють також за допомогою вибухівки. Буровибухові роботи виконують лише в рудних шахтах і кар’єрах.

Землерийно- транспортними машинами називають такі машини, які одночасно з пошаровим різанням грунту здійснюють його переміщення і розвантаження. Ці машини мають високими транспортуючими можливостями і можуть переміщувати грунт на відстань кількох сот метрів і навіть декількох кілометрів.

Таким чином, в землерийно- транспортних машинах в одному агрегаті поєднані функції землерийного і транспортного устаткування. Рух робочого органу машини проводиться переміщенням всієї машини під дією тягача або власного двигуна.

За типом робочого органу і технологічним призначенням землеройно - трапспортние машини поділяють на ковшові і ножові. До ковшовим машин відносяться скрепери, до ножовим - бульдозери, грейдери, грейдер -елеватори або струги.

Ножові машини, зрізуючи грунт, ' Накопичують його перед відвалом і переміщають утворилася при цьому призму грунту по поверхні забою волоком, а тому з великим опором і втратами. Тому межі економічно доцільного відстані, на яку проводиться переміщення грунту ножовими машинами, зазвичай не перевищують 100-200 м.

Бульдозери до останнього часу використовувалися в гідротехнічному будівництві головним чином на допоміжних роботах, що значною мірою було наслідком недостатньої потужності їх базових машин. Із збільшенням потужності тракторів і тягачів - і застосуванням робочих органів, пристосованих для різноманітних робіт, область використання бульдозерів значно розширилася, і з допоміжного обладнання вони стали універсальними машинами, часто вирішальними весь комплекс земляних робіт, залишаючись у той же час найважливішим обладнанням для спільної роботи зі скреперами і екскаваторами.

Скрепери, з'явившись лише 30-35 років тому у вигляді примітивних совків на колісній тязі, збільшуючись в потужності і продуктивності, є тепер потужними високопродуктивними машинами, які можуть самостійно виконувати великі обсяги земляних робіт < з більшою економічністю в порівнянні з іншими машинами.

Грейдери і грейдер - елеватори є дорожніми машинами і зазвичай розглядаються в курсах «Дорожні машини». Однак деякі моделі з числа цих ножових машин (автогрейдери, діагональні грейдер - елеватори) широко застосовуються в будівництві і зокрема - в гідротехнічному.

Загальним недоліком усіх землерийно -транспортних машин, крім бульдозерів, є залежність робочого органу від ходової частини машини, що обмежує область їх застосування характером розробляється грунту, рельєфу місцевості і кліматичними умовами. За малим винятком вони не придатні для роботи при низьких температурах, для розробки дуже важких грунтів з включенням великих каменів, а також в болотистих і заболочених місцевостях. Ефективність цих машин знижується при розробці вологих і сипучих грунтів в дощову пору через зменшення зчеплення ходових частин з грунтом. Продуктивність різко знижується при роботі на підйомах.

На об'єктах з великими обсягами земляних робіт слід всіляко прагнути до застосування більш потужних і швидкоходи - радіатора машини і є навісним знаряддям до гусеничного або колісного трактора, або до спеціального колісних тягачів.

Дайте характеристику машин не перервної дії. Стрічкові, пластикові конвеєри. Ковшові лекатори, гвинтові конвеєри,роликові і вібраційні конвеєри- область застосування, устрій і робота, переваги і недоліки.

Машини безперервної дії характеризуються безперервним переміщенням насипних або штучних вантажів по заданій трасі без зупинок для завантаження або розвантаження. Переміщуваний насипний вантаж розміщується суцільним шаром на несучому елементі машини - стрічці або полотні або окремими порціями в безперервно рухомих послідовно розташованих на невеликій відстані один від одного ковшах, коробах і інших місткостях. Штучні вантажі переміщаються також безперервним потоком в заданій послідовності один за одним. При цьому робочий (з вантажем) і зворотний (без вантажу) рухи вантажонесучого елемента машини відбуваються одночасно. Завдяки безперервності переміщення вантажу, відсутності зупинок для завантаження і розвантаження і поєднанню робочого і зворотного рухів вантажонесучого елемента машини безперервної дії мають високу продуктивність, що дуже важливо для сучасних підприємств з великими вантажопотоками. Наприклад, сучасний стрічковий конвеєр на відкритих розробках вугілля може транспортувати до 30000 т/год. вскришної породи, забезпечуючи завантаження 10 залізничних вагонів за 1хв. [1, 9 ст].

Основне призначення машин безперервної дії - переміщення вантажів по заданій трасі. Одночасно з транспортуванням вантажів вони можуть розподіляти їх по заданим пунктам, складувати, накопичуючи в обумовлених місцях, переміщати по технологічним операціям і забезпечувати необхідний ритм виробничого процесу.

Особливу групу транспортуючих машин і установок складають працюючі разом з ними допоміжні пристрої: живильники, ваги, завантажувальні машини, бункери, затвори, дозатори, жолоби і т. і. Високопродуктивна робота сучасного підприємства неможлива без правильно організованих і надійно працюючих засобів промислового транспорту. Наприклад, на машинобудівному заводі одержують і розподіляють по цехах сотні тонн метала, палива, напівфабрикатів і готових виробів суміжних виробництв і відправляють з цехів готову продукцію і відходи виробництва. До доменних печей металургійного комбінату щодня подають тисячі тонн агломерату, флюсів, коксу, а від печей відвозять у інші цехи і на склади готовий метал. З вугільної шахти, кар'єрів відкритих розробок щоденне транспортують тисячі тонн здобутого вугілля і вскришної породи. Ці переміщення вантажів на підприємствах виконується засобами промислового транспорту.

Промисловий транспорт по територіальній ознаці розділяють на зовнішній і внутрішній (внутрішньозаводський). Зовнішній транспорт призначений для доставки ззовні на підприємство сировини, палива, напівфабрикатів, готових виробів суміжних виробництв і інших вихідних матеріалів виробництва та вивозу з підприємства готової продукції і відходів. Ці операції виконуються засобами залізничного, водного, автомобільного і повітряного транспорту. При характерному для сучасних умов розташуванні переробних і енергетичних підприємств поблизу джерел сировини (до 10-20км) і великих вантажопотоках (5-25 млн. т в рік, або 1250-6000 т/год.) для зовнішнього транспортування успішно починають використовувати конвеєри. Конвеєрний транспорт в цих умовах більш економічний, ніж залізничний або автомобільний.

Внутрішній (внутрішньозаводський) транспорт включає міжцеховий і внутрішньоцеховий транспорт. Міжцеховий транспорт призначений для розподілу вантажів, Що поступають по підприємству і між цехами (наприклад, між заготівельними і оброблювальними, механічними і складальними) і складами (рис. 1). Вибір засобу міжцехового транспортування визначається головним чином масштабом і родом виробництва. На сучасних підприємствах з масовим і крупносерійним виробництвом міжцехове транспортування здійснюється в основному конвеєрами. Для таких підприємств характерна організація наскрізного транспортування, що об'єднує міжцехові і внутрішньоцехові функції, тобто введення міжцехового конвеєра безпосередньо в цех, виключаючи проміжні перевантаження.

На підприємствах серійного виробництва операції міжцехового транспортування виконуються також самохідними візками і тягачами різного типу, засобами місцевого залізничного (широкої і вузької колії) і автомобільного транспорту. На підприємствах важкого і енергетичного машинобудування з важкими і великогабаритними вантажами міжцехові операції виконуються переважно залізничним транспортом.

Внутрішньоцеховий транспорт призначений для передачі вантажів всередині цехів між відділеннями, окремими агрегатами автоматичних ліній і робочими місцями по технологічному процесу виробництва, для між операційного переміщення вантажів-виробів при поточному методі виробництва.

Рис. 1 Схема вантажопотоків міжцехового транспорту на машинобудівному заводі

Операції внутрішньоцехового транспортування на сучасних підприємствах виконуються переважно конвеєрами різного типа і тільки на окремих підприємствах серійного виробництва з невеликими вантажопотоками використовують візки і вантажопідйомні крани.

На сучасному підприємстві транспортні і технологічні лінії взаємопов'язані представляють собою єдину систему. Правильна організація і безперебійна робота міжцехового і внутрішньоцехового транспорту являються такою ж обов'язкової умовою успішної роботи підприємства, як і раціональна організація виробничих процесів [1, 10-11 ст].

Кількість вантажів, переміщуваних на сучасному підприємстві, велике: наприклад, вантажопотік доменної печі складає до 2000 т/год. різних вантажів при цілодобовій роботі; на районній електростанції середньої потужності повинна цілодобово забезпечуватися подача до топок до 350 т/год. вугілля; вантажопотік ливарного цеху середнього машинобудівного заводу складає до 2000 т/год. різних вантажів. Переміщення такої кількості вантажів може бути забезпечено тільки системою високопродуктивних конвеєрів.

Сучасне масове і крупносерійне виробництво продукції різноманітних галузей промисловості виконується потоковим методом з широким застосуванням автоматичних ліній. Потоковий метод виробництва і робота автоматичної лінії засновані на конвеєрній подачі виробів від однієї технологічної операції до іншої; необхідні операції з виробами(закалка, відпуск, очищення, охолодження, сушка, упаковка і т. п.) послідовно виконуються на рухомому конвеєрі. Отже, конвеєри є складовою і невід'ємною частиною сучасного технологічного процесу - вони встановлюють і регулюють темп виробництва, забезпечують його ритмічність, сприяють підвищенню продуктивності праці і збільшенню випуску продукції. Конвеєри є основними засобами комплексної механізації і автоматизації транспортних і завантажувально-розвантажувальних робіт і поточних технологічних операцій.

Конвеєри на сучасних підприємствах застосовують в якості:

1) високопродуктивних транспортних машин, що передають вантажі з одного пункту в інший на ділянках внутрішньозаводського і ряді випадків - зовнішнього транспорту;

2) транспортних агрегатів потужних перевантажувальних пристроїв (наприклад, мостових перевантажувачів, відвалоутворювачів і т. п.) і завантажувально-розвантажувальних машин;

3) машин для переміщення вантажів-виробів по технологічному процесу поточного виробництва від одного робочого місця до іншого, від однієї технологічної операції до іншої, що встановлюють, організують і регулюють темп виробництва і суміщають, в деяких випадках, функції накопичувачів і розподільників вантажів-виробів по окремим технологічним лініям;

4) машин і передаточних пристроїв в технологічних автоматичних лініях виготовлення і обробки деталей і складальних одиниць виробів.

Тісний зв'язок конвеєрів з загальним технологічним процесом виробництва обумовлює їх високу відповідальність. Порушення роботи хоча б одного конвеєра в загальній транспортно-технологічній системі викликає порушення роботи всього комплексу машин системи і підприємства в цілому. Слід також мати на увазі, що конвеєри по транспортно-технологічному призначенню, як правило, не мають дублерів. Звідси слідує, що транспортуючі машини неперервної дії являються виключно важливими і відповідальними ланками обладнання сучасного підприємства, від дії яких багато в чому залежить успіх його роботи. Ці машини повинні бути надійними, міцними і довговічними, зручними в експлуатації і здатними працювати в автоматичному режимі.

Конвеєр, транспортер -- машина безперервної дії для переміщення сипких, кускових або штучних вантажів. Конвеєри найбільш доцільно класифікувати за принципом дії і конструктивними ознаками, типу тягового і вантажонесучого органу, родом переміщуваного вантажу, призначенням і областями застосування.

Основна класифікаційна ознака конвеєра -- тип тягового і вантажонесучого органів. Розрізняють конвеєри із стрічковим, ланцюговим, канатним і іншими тяговими органами і конвеєри без тягового органу (гвинтові, інерційні, вібраційні, роликові). По типу вантажонесучого органу конвеєри можуть бути: стрічкові, пластинчаті, скребкові, підвісні вантажонесучі, що штовхають, візкові, ковшові і колискові, а також гвинтові, інерційні, вібраційні, роликові.

За принципом дії розрізняють конвеєри, що переміщають грузнув на суцільній стрічці або настилі, що безперервно рухається, в ковшах, підвісках, платформах, візках, що безперервно рухаються; по нерухомому жолобу або трубі безперервно шкрябаннями, що рухаються.

За призначенням розрізняють конвеєри стаціонарні і пересувні для насипних, штучних вантажів і для пасажирів, а по напряму переміщення вантажів -- з вертикально замкнутою, горизонтально замкнутою і просторовою трасами. По областях застосування конвеєри підрозділяють на машини загального призначення і спеціальні (стакери, елеватори, ескалатори, тротуари, що рухаються).

Конвеєри є складовою, невід'ємною частиною сучасного технологічного процесу, вони встановлюють і регулюють темп виробництва, забезпечують його ритмічність, сприяють підвищенню продуктивності праці і збільшенню випуску продукції. Разом з виконанням транспортно-технологічних функцій конвеєри є основними засобами комплексної механізації і автоматизації навантажувально-розвантажувальних і складських операцій.

На сучасних підприємствах конвеєри використовують в якості:

· високопродуктивних транспортних машин, що передають вантажі з одного пункту в іншій на ділянках внутрізаводського і, у ряді випадків, зовнішнього транспорту;

· транспортних агрегатів могутніх перевантажувальних пристроїв (наприклад, мостових перевантажувачів, відвалоутворювачів і т. ін.) і навантажувально-розвантажувальних машин;

· машин для переміщення вантажів-виробів по технологічному процесу потокового виробництва від одного робочого місця до іншого, від однієї технологічної операції до іншої, встановлюючи, організовуючи і регулюючи темп виробництва і суміщаючи, у ряді випадків, функції накопичувачів (рухомих складів) і розподільників вантажів-виробів по окремих технологічних лініях;

· машин і передавальних пристроїв в технологічних автоматичних лініях виготовлення і обробки деталей і вузлів виробів.

Тісний зв'язок транспортуючих машин із загальним технологічним процесом виробництва обумовлює високу відповідальність їх роботи і призначення. Тому конвеєри повинні бути надійними (безвідмовними), стійкими, зручними в експлуатації і здатними працювати в автоматичних режимах.

Сучасний розвиток всіх галузей промисловості обумовлюють наступні основні напрями розвитку конвеєрних машин.

1. Створення машин для безперегрузочного транспорту вантажів від початкового до кінцевого пунктів по прямолінійній і складній просторовій трасі великої протяжності. Цьому напряму підлегле створення багатоприводних конвеєрів різних типів (підвісних, пластинчатих, скребкових, стрічкових), могутніх стрічкових конвеєрів з надміцними стрічками, стрічково-канатних і стрічково-ланцюгових конвеєрів з міцним тяговим елементом у вигляді канатів або ланцюга, скребкових і пластинчатих конвеєрів, що згинаються, складних розгалужених систем підвісних штовхаючих конвеєрів, трубчастих скребкових конвеєрів з просторовою трасою і ін.

2. Підвищення продуктивності конвеєрних установок реалізується шляхом вибору найраціональнішої форми вантажонесучого елемента конвеєра для збільшення кількості вантажу на одиниці його довжини, а також шляхом підвищення швидкості вантажонесучих елементів.

3. Підвищення надійності машин і спрощення їх обслуговування в тяжких умовах експлуатації є основними передумовами для переходу до повної автоматизації управління машинами і комплексами машин.

4. Автоматизація управління машинами і комплексними конвеєрними системами з використанням ЕОМ.

5. Зниження маси і зменшення габаритних розмірів конвеєрів за рахунок принципово нових, полегшених конструкцій машин і їх вузлів, широкого застосування пластмас і легких сплавів, гнутих профілів металу замість прокатних і т.п.

6. Поліпшення умов праці обслуговуючого персоналу і виробничих робітників, виключення можливості втрат вантажу, що транспортується, ізоляція від навколишнього середовища пилоподібних, гарячих, газуючих і хімічно агресивних вантажів.

7. Уніфікація і нормалізація устаткування з одночасним збільшенням кількості його типорозмірів.

8. Підвищення якості і культури виробництва машин за рахунок широкого застосування методів передової технології і технічної естетики.

Переміщувані конвеєрами вантажі підрозділяються на штучні і насипні. Їх фізико-механічні властивості мають вирішальне значення при виборі і розрахунку конвеєрів

Штучні вантажі характеризуються формою і розмірами, масою однієї штуки, коефіцієнтом тертя об поверхню стрічки, настилу або лотка і особливими властивостями. Розміри штучних вантажів коливаються в широких межах: від декількох сантиметрів (поштові відправлення) до декількох метрів (лісоматеріали, прокат), а маса їх -- від часток ньютона до десятків кілоньютонів. Коефіцієнт тертя штучних вантажів об опорні поверхні складає 0,1--0,7. До особливих властивостей штучних вантажів відносяться: крихкість (вироби зі скла), схильність до кочення через округлість форми (кавуни), забрудненість або схильність до опилення (мішки з цементом), вибухонебезпека і пожежонебезпечність (бочки з пальним), наявність гострих виступів, ушкоджувальних елементів конвеєра, і т.п.

Насипні вантажі характеризуються крупною шматків (частинок), насипною густиною, коефіцієнтами внутрішнього і зовнішнього тертя, вогкістю, абразивною, клейкістю, злежуванністю, змерзаємістю, а також особливими властивостями (хімічною активністю, запиленням, вибухонебезпекою, самозаймистістю і т. п.). [2, 4-5ст.]

Класифікація транспортуючих машин неперервної дії. [1, 13 ст.]

По способу передачі вантажу, що переміщується рушійної сили розрізняють транспортуючі машини, що діють за допомогою механічного привода (електричного, гідравлічного, пневматичного), самотічні (гравітаційні) пристрої, в яких вантаж переміщується під дією власної сили тяжіння, пристрої гідравлічного та пневматичного транспорту. Особливу групу являють собою машини для транспортування розплавленого металу під дією електродинамічних сил біжучого електромагнітного поля (індукційні насоси), а також конвеєри для переміщення сипучих феромагнітних вантажів в біжучому магнітному полі. [1, 12 ст.].

По характеру прикладання рушійної сили і конструкції транспортуючі машини розділяють на машини з тяговим елементом (стрічкою, ланцюгом, канатом, штангою) для передачі рушійної сили і без нього.

Тяговий елемент мають стрічкові, пластинчасті, скребкові, ковшові, штангові і крокуючі конвеєри, ескалатори та елеватори. їх характерною особливістю являється рух вантажу разом з тяговим елементом на робочій вітці. До машин без тягового елементу відносять гвинтові, вібраційні і роликові конвеєри та обертові транспортні труби. їх характерною особливістю є поступальний рух вантажу при обертальному або коливальному русі робочих елементів машини.

По роду переміщення вантажів розрізняють машини для насипних і штучних вантажів, однак більшість машин безпосередньо чи при деякій зміні конструкції можуть транспортувати і ті, і інші вантажі.

По напряму і трасі переміщення вантажів транспортуючі машини розподіляють на три групи. Машини першої групи - вертикально замкнуті. Вони розміщуються в одній вертикальній площині і переміщають вантажі по трасі, що складається з одного прямолінійного відрізка (горизонтального, похилого або вертикального) або з поєднання декількох окремих прямолінійних відрізків (рис. 3,а). Машини другої групи - горизонтально замкнуті. Вони розміщуються в одній горизонтальній площині по одному горизонтальному рівню по замкнутій трасі різноманітного контуру (рис. 3,б). Машини третьої групи -- просторові. Вони розміщуються в просторі і переміщують вантажі по складній просторовій трасі з горизонтальними, похилими і вертикальними ділянками (рис. 3,в).

Рис. 3. Схеми трас переміщення вантажів транспортуючими машинами

По характеру руху робочого елемента машини розрізняють конвеєри з неперервним і періодичним (пульсуючим) рухами. В залежності від типу і конструкції конвеєра його робочий елемент може мати поступальний, зворотно-поступальний, обертальний і коливальний рух.