Оформлення на практику і проходження інструктажів з тб і оп

Вступ

 

Одна з найпотужніших на Україні теплових електростанцій є БТЕС, ви-робляє електричну і теплову енергію, виконує ремонти, налагоджування та обслуговування обладнання, ремонти по капітальному будівництву, реконст-рукції та ремонту об’єктів, будівель і споруд.

Частка підприємства у промисловому виробництві Івано-Франківської області становить 24%.

З 1996 року Бурштинська ТЕС підлягає приватизації в єдиному майново-му комплексі ВАТ „Західенерго”, державна частка майна складає 70,1%.

Завдяки цілеспрямованій, наполегливій роботі колективу бурштинських енергетиків з 2001 року намітилась стійка тенденція до зростання обсягів ви- робництва електроенергії. Так, у 2001 році її вироблено 4,534 млрд. кВтгод, у 2002 році – 5,781, у 2003 – 7,763 млрд. кВтгод. На 1 січня 2004 року з шин електростанції відпущено електроенергії понад 390 млрд. кВтгод.

З 1 липня 2002 р. Бурштинська ТЕС (БТЕС) працює паралельно з об’єднанням Європейських енергосистем UCTE за проектом «Острова БТЕС» роздільно з ОЕС України.

«Острів БТЕС» охоплює територію України площею 27 тис. км² з населенням 3 млн. чоловік і включає в себе повністю Закарпатську область, південну частину Львівської області та західну частину Івано-Франківської області. Генерація потужності в «Острові БТЕС» забезпечується, насамперед, Бурштинською ТЕС (встановлена потужність 2300 МВт), а також Калуською ТЕЦ (встановлена потужність 200 МВт, несе навантаження в межах 40 МВт), Теребля-Рікською ГЕС Закарпатської обл. (встановлена потужність 27 МВт) та Дрогобицька ТЕЦ Львівської обл. Передача електроенергії в «Острові БТЕС» виконується повітряними лініями (ПЛ) 110-400 кВ. Зовнішні зв’язки з Угорщиною, Словаччиною та Румунією забезпечуються ПЛ 220-750 кВ. Генерація забезпечує власне споживання «острова», яке складає до 1050 МВт у зимовий період, та експорт електроенергії 550-600МВт.

Для забезпечення довго тривалої роботи „Бурштинського острова” у складі європейської енергетичної мережі з нарощуванням експортних можливостей завданням є подальша реабілітація потужностей енергоблоків ТЕС, проведення мало – і великомасштабних їх реконструкцій, вирішення питання будівництва нового золовідвалу.

Все це вимагає значних коштів, інвестування яких для Бурштинської ТЕС має важливе значення.

Запорукою окупності таких коштів покликана стати робота електростан-ції з можливостями збільшення експортної потужності від 450 МВт до 700 – 1000 МВт, з урахуванням пропозицій по експорту.

Бурштинська теплова електростанція (БТЕС), до 1996 р. – Бурштинська державна районна електростанція (БДРЕС). Відповідно до Указу Президента України за № 282/95 від 04.04.1995 р. „Про структурну перебудову в електро-енергетичному комплексі України”, з квітня 1995 р. Бурштинська ДРЕС на правах відокремленого структурного підрозділу входить до складу енерго-генеруючої компанії ДАЕК „ Західенерго „ (з квітня 2000 р. – ВАТ „ Захід-енерго „). З 1996 р. Підлягає приватизації в єдиному майновому комплексі акціонерного товариства, державна частка майна складає 70,1%. Орган управління Мінпаливенерго України.

БТЕС розташована поблизу м. Бурштин Івано-Франківської області, на ріці Гнила Липа, на площі у 25 га. Її водоймище, місткістю 50 млн.м займає понад 1260 га.

Електростанцію споруджено у 1962-1969 рр. із збірного залізобетону за методом потокового будівництва.

У машзалі довжиною 0.5 км розміщено 12 енергоблоків.

28 квітня 1965 р. Дав промисловий струм перший турбоагрегат потужністю 200 МВт, а 30 грудня 1969 р. став до ладу дванадцятий енергоблок,

Бурштинська ДРЕС вийшла на проектну потужність – 2400 МВт.

 

№ блоку

Дата введен-ня в експлуатацію

 

З 31 січня 1991 р. перемарковано потужність на 2300 МВт (4х185; 8х195 МВт). Фактична потужність на 01.01.2004р. становить не більше 2000 МВт.

Втрачена потужність - 300 МВт – наслідок тривалої (33-38 років) експлуатації енергоблоків з напрацюванням кожним з них подвійного розрахункового технічного ресурсу (по 210-240 тис.год) і кількістю пусків від 600 до 1000 без достатнього рівня ремонтного обслуговування через відомі фінансово-економічні проблеми.

Вироблена електроенергія розподіляється 10-ма лініями електропередач високої напруги 220, 330, 400 кВ, які з’єднують станцію із споживачами та іншими енергосистемами.

Димові труби (перша – висотою 180 м, друга і третя – по 250 м) вперше у світовій практиці побудовано з протитисненням між залізобетонною оболонкою та цегляним газовідвідним стволом, що уможливило збільшити термін їх експлуатації та зменшити вартість.

„Острів Бурштинської ТЕС” охоплює територію 3-х областей Західної України загальною площею 27 тис.км і населенням до 3-х млн. осіб. Генерація Бурштинської ТЕС для енергозабезпечення цієї території становить від 650 (влітку) до 750 МВт (взимку) потужності нетто.

В паралельній роботі з ОЕС країн Західної і Центральної Європи (UСТЕ) „острів” зв’язаний з 5-ма основними лініями електропередач(ЛЕП).

- ЛЕП-750 кВ від підстанції „Західно-Українська „ до підстанції „Альбертіша” (Угорщина). Зв’язок БТЕС з підстанцією „Західно-Українська” по ЛЕП – 330 кВ;

- ЛЕП-400 кВ від підстанції „Мукачево” до підстанції „Капушани” (Словаччина);

- ЛЕП-400 кВ від підстанції „Мукачево” до підстанції „Шайосегед” (Угорщина);

- ЛЕП-400 кВ від підстанції „Мукачево” до підстанції „Рошіор” (Румунія);

- ЛЕП-220 кВ від підстанції „Мукачево” до підстанції „Кішварда” (Угорщина).

В свою чергу Бурштинська ТЕС зв’язана з базовою підстанцією „Мука-чево” двома ЛЕП:

- ЛЕП-400 кВ „Бурштинська ТЕС” підстанція „Мукачево”;

- ЛЕП-220 кВ „Бурштинська ТЕС” – підстанція „Стрий” - підстанція „Мукачево”.

 

СХЕМА ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ

Відкритий розподільчий пристрій (ВРП-220/330/400кВ) Бурштинської ТЕС, призначений для розподілу і передачі електричної енергії, яка виробляється на електростанції і постачається по дев’яти лініях електропередач. А саме: 4 лінії на напругу 220 кВ (БТЕС – Калуш-А,Б, БТЕС – Стрий-А,Б), 4 лінії на напругу 330 кВ (БТЕС – Західно-Українська-1,2, БТЕС – Івано-Франківськ, БТЕС - Тернопіль) та одна лінія на напругу 400 кВ (БТЕС - Мукачево).

Для забезпечення надійної і динамічної роботи підстанції, схема ВРП побудована наступним чином:

· схема ВРП-220кВ складається із двох робочих систем шин (одна з яких секціонована) і обхідної системи шин;

· схема ВРП-330кВ складається із двох робочих секціонованих систем шин і обхідної;

· схема ВРП-400кВ є схема „чотирикутника”.

Між ВРП-220кВ і ВРП-330кВ є два автотрансформатори зв’язку (1АТ-А, 1АТ-Б), між ВРП-220кВ і ВРП-400кВ є два автотрансформатори зв’язку (2АТ, 3АТ), а між ВРП-330 і ВРП-400кВ є один автотрансформатор зв’язку (6АТ). (схема-1)

Електроенергія вироблена турбогенераторами №1-12ГТ напругою 15,75 кВ по шинопроводах передається на блочні трансформатори 1ГТ – 12ГТ де перетворюється на вищий клас напруги (1ГТ-7ГТ на 220 кВ та 8ГТ-12ГТ на 330 кВ) і далі на відповідні шини ВРП. До генераторної напруги кожного блоку під’єднано по два трансформатори:

- трансформатор власних потреб з розщепленими обмотками 21Т – 212Т;

- трансформатор збудження 1ТЗ – 12ТЗ. (схема-2)

Від розщеплених обмоток трансформаторів власних потреб на напрузі 6 кВ отримують живлення шини власних потреб кожного блоку (21РА – 212РА, 21РБ – 212РБ). Від шин власних потреб блоку живляться електродвигуни приводів основних механізмів власних потреб блоку (живильні електронасоси ЖЕН, циркуляційні насоси ЦН, конденсатні насоси КН, пусковий масло насос ПМН, млинові вентилятори МВ, кульково-барабанні млини КБМ, дуттєві вентилятори ДВ, димососи ДС та ін.). Трансформаторами власних потреб 6/0,4 кВ 41ТА – 412ТА та 41ТБ-412ТБ живляться шини 0,4 кВ власних потреб блоку від яких отримують живлення інше електротехнічне обладнання блоку (електродвигуни 0,4 кВ, освітлення, збірки зварювання, обігрів та ін.). (схема-3).

Таблиця 4.1-Перелік точок обліку електроенергії на Бурштинській ТЕС

 

№ п/п	Найменування	Клас напруги, кВ	Призна-чення лічиль-ника	Клас точності	№ п/п	Найменування	Клас напруги, кВ	Призна-чення лічиль-ника	Клас точності
1	Г1		основний	0.2		ТГ9 виробітка	15, 75	основний	0.2
2	Г2		основний	0.2		ТГ10 виробітка	15, 75	основний	0.2
3	Г3		основний	0.2		ТГ11 виробітка	15, 75	основний	0.2
4	Г4		основний	0.2		ТГ12 виробітка	15, 75	основний	0.2
5	Г5		основний	0.2		НОВ1		основний	0,2
6	Г6		основний	0.2		НОВ2		основний	0.2
7	Г7		основний	0.2		„Земснаряд 1”		основний	0.2
8	Г8		основний	0.2		„Земснаряд 2”		основний	0.2
9	Г9		основний	0.2		1 ТВ	15, 75	основний	1.0
10	Г10		основний	0.2		21 Т	15, 75	основний	1.0
11	Г11		основний	0.2		2 ТВ	15, 75	основний	1.0
12	Г12		основний	0.2		22 Т	15, 75	основний	1.0
13	20Т-1		основний	0.2		3 ТВ	15, 75	основний	1.0
14	20Т-2		основний	0.2		23 Т	15, 75	основний	1.0
15	20Т-3		основний	0.2		4 ТВ	15, 75	основний	1.0
16	ПЛ Мукачево		основний	0.2		24 Т	15, 75	основний	1.0
17	ПЛ Івано-Франківськ		основний	0.2		5 ТВ	15, 75	основний	1.0
18	ПЛ Тернопіль		основний	0.2		25 Т	15, 75	основний	1.0
19	ВЛ Західно-Українська 1		основний	0.2		6 ТВ	15, 75	основний	1.0
20	ПЛ Західно-Українська 2		основний	0.2		26 Т	15, 75	основний	1.0
21	ПЛ 204А		основний	0.2		7 ТВ	15, 75	основний	1.0
22	ПЛ 204Б		основний	0.2		27 Т	15, 75	основний	1.0
23	ПЛ 207А		основний	0.2		8 ТВ	15, 75	основний	1.0
24	ПЛ 207Б		основний	0.2		28 Т	15, 75	основний	1.0
25	1 АТ до		основний	0.2		9 ТВ	15, 75	основний	1.0
26	1 АТ після		основний	0.2		29 Т	15, 75	основний	1.0
27	2 АТ до		основний	0.2		10 ТВ	15, 75	основний	1.0
28	2 АТ після		основний	0.2		210 Т	15, 75	основний	1.0
29	3 АТ до		основний	0.2		11 ТВ	15, 75	основний	1.0
30	3 АТ після		основний	0.2		211 Т	15, 75	основний	1.0
31	5 АТ до		основний	0.2		12 ТВ	15, 75	основний	1.0
32	5 АТ після		основний	0.2		212 Т	15, 75	основний	1.0
33	6 АТ до		основний	0.2		20Т-4		основний	0.2
34	6 АТ після		основний	0.2		20-Т1 РА		основний	1.0
35	ШОВ-1		основний	0.2		20-Т1 РБ		основний	1.0
36	ШОВ-2		основний	0.2		20-Т2 РА		основний	1.0
37	ЩЗВ-Б		основний	0.2		20-Т2 РБ		основний	1.0
38	ОВ – 220		основний	0.2		20-Т3 РА		основний	1.0
39	ТГ1 виробітка	15, 75	основний	0.2		20-Т3 РБ		основний	1.0
40	ТГ2 виробітка	15, 75	основний	0.2		20-Т4 РА		основний	1.0
41	ТГ3 виробітка	15, 75	основний	0.2		20-Т4 РБ		основний	1.0
42	ТГ4 виробітка	15, 75	основний	0.2		РЗ-1		основний	1.0
43	ТГ5 виробітка	15, 75	основний	0.2		РЗ-2		основний	1.0
44	ТГ6 виробітка	15, 75	основний	0.2		РЗ-3		основний	1.0
45	ТГ7 виробітка	15, 75	основний	0.2		РЗ-4		основний	1.0
46	ТГ8 виробітка	15, 75	основний	0.2		РЗ-5		основний	1.0

 

Розрахунки з Енергоринком здійснюється у точках обліку, визначених договором на купівлю електроенергії.

У точках комерційного обліку електроенергії для виконання верифікації в Систему повинні включатися дублюючі лічильники. Дублюючі лічильники мають клас точності 0.2 активної енергії і 0.5 для реактивної енергії.

Для забезпечення повірки та заміни приладів обліку, резерв приладів обліку становить не менше 10% від загальної кількості ПО.

 

Обсяг інформації, яка передається з АСОЕ Бурштинської ТЕС в АСКОЕ Західної ЕС та ПАТ ДТЕК “Західенерго”:

 

№ п/п	Назва параметра	Частота звернень
	Енергія за добу (сумарна та з розбивкою по годинах доби)*	1 раз на добу
	Сумарний виробіток електроенергії Бурштинської ТЕС за добу (з розбивкою по годинах доби)**	1 раз на добу
	Виробіток електроенергії окремо по кожному блоку за добу (з розбивкою по годинах доби)**	1 раз на добу
	Сумарний відпуск електроенергії в ОРЕ за добу (з розбивкою по годинах доби)**	1 раз на добу
	Сумарний відпуск електроенергії в мережі НЕК “Укренерго” за добу (з розбивкою по годинах доби)**	1 раз на добу
	Добовий графік навантаження по кожному генератору (з розбивкою по годинах доби)**	1 раз на добу
	Сумарний відпуск електроенергії Бурштинською ТЕС за місяць **	1 раз на місяць
	Виробіток електроенергії окремо по кожному блоку за місяць **	1 раз на місяць
	Сумарний відпуск електроенергії в ОРЕ за місяць **	1 раз на місяць
	Сумарний відпуск електроенергії в мережі НЕК “Укренерго” за місяць**	1 раз на місяць

 

 

Примітка:

* - окремо активна, реактивна, в двох напрямках (прийом, віддача) по розрахункових основних та при наявності дублюючих лічильниках по кожній точці обліку відповідно до таблиці переліку точок електроенергії на Бурштинській ТЕС;

 

** - сальдована величина активної електроенергії по розрахункових лічильниках.

 

Загальні вимоги до АСОЕ БТЕС:

 

· Система здійснює облік електроенергії з періодом інтеграції рівним 30 і 60 хвилин.

· Система передбачає зчитування інформації з електронних лічильників комерційного обліку по цифровому інтерфейсу.

· Система передбачає зняття інформації з імпульсних виходів електронних лічильників.

 

 

ТРАНСФОРМАТОРНІ ПІДСТАНЦІЇ

Підстанції споруджують для перетворення електроенергії в цілях її подальшої передачі.

Підстанції мають такі складові: трансформатор, автотрансформатор, перетворювачі, КУ, пристрої розподілення електроеонергії що не є складовою підстанцій називають розподільчими пунктами. В залежності від функції що виконує підстанція, підстанції бувають трансформаторні та перетворюючі.

Також до підстанцій відносять деякі електроустановки що не містять трансформаторів наприклад перемикаючий пункт:призначений для секціювання

ЛЕП,включення БК продольної компенсаціії та шунтування реакторів.

Підстанції розділяють на трансформаторні та перетворюючі.

Трансформаторні підстанції призначені для перетворення одного класу напруги змінного струму в інший за допомогою трансформаторів.

Перетворюючі підстанції призначені для зміни типу струму або його частоти.

Також підстанції діляться на три основні категорії:

ПС,що здійснюють роботу по спрощеним схемам (без вимикачів) прохідні ПС(с малою кількістю ліній та вимикачів) вузлові ПС (Потужні комутаційні вузлом системи).

По призначенню ПС діляться на споживчі і системні.

Перші характеризуються установкою двох обмотних трансформаторів

На напругу до 330 кв.В окремих випадках встановлюють ПС с трьохобмотними трансформаторами.

Системні ПС во всіх випадках є вузловими. До системних також відносять всі ПС з автотрансформаторами.

По способу приєднання підстанції діляться на тупикові, розгалужуючі, транзитні, комбініровані.

Перші споживаються за рахунок однієї чи двух тупікових ліній.

Другі підключаються до однієї чи до двух тупікових ліній.

Треті включаються в розріз лінії.

Четверті,окрім живильних,мають також одну чи дві відхідні лінії.

По місцезнаходженюю вузлові та прохідні ПС діляться на ПС, що знаходяться на трассах одиночних, слабих внутрішньосистемних чи міжсистемних зв’язків систем, і на ПС, що являють собою потужні комутаційні вузли системи, через які проходять великі міжсистемні транзитні потоки потужності. По кількості трансформаторів вони можуть бути однотранформаторні, двохтранформаторні, трьохтранформаторні, чотирьохтранформаторні.

По методу захисту вони можуть виконуватись по спрощеним схемам, бувають с запобіжниками, короткозамикачами, відокремлювачами та вимикачами.

Транформаторні підстанції мають дуже важливе значення в електроенергетиці оскільки струм що передається з електростанцій має дуже велику напругу та силу струму. Струм передається по високовольтним ЛЕП і щоб зменшити втрати потужності струму за допомогою підвишуючих трансформаторів (які є складовою трансформаторних підстанцій) збільшують напругу та відповідно зменшують силу струму тому потужність струму залишається незмінною а втрата потужності зменшується. Потім знижуючими трансформаторами зменшують напругу і силу струму відповідно, яка необхідна споживачу.

Щодо перетворюючих підстанцій вони необхідні для перетворення змінного струму в постійний струм (за допомогою випрямлювачів) або навпаки (задопомогою інверторів) оскількі багато електро установок працюють на постійному струмі наприклад: прокатні станки, гальвонічний ванни, міський транспорт тощо. Перетворюючи підстанції просто необхідні для роботи цих електроустановок.

Для ЛЕП постійного трьохфазного струму на початку лінії за допомогою перетворюючої підстанціії змінний струм перетворюють в постійний (за допомогою вирівнювача) а в кінці лінії постійний струм в змінний (за допомогою інвертора).

Зазвичай видобуток і споживання електроенергії відбуваються на змінному струмі а передача на постійному.

Автотрансформатори найчастіше використовують для зв’зку мереж близьких по номінальній напрузі с заземленною нейтраллю.Але роль у нього така сама як і в трансформаторів.

 

 

6 ЕЛЕКТРИЧНІ АПАРАТИ ДО І ВИЩЕ 1000 В

Електричні апарати – це пристрої електротехніки, що використовуються для вмикання, вимикання електрокіл, контролю, захисту, керування, регулювання роботою установок, що призначені для передачі, перерозподілу та споживання енергії.

На електростанціях і в мережах напругою до 1000 В використовуються такі типи апаратів:

- автоматичні вимикачі;

- магнітні пускачі;

- контактори;

- запобіжники;

- рубильники;

- перемикачі.

Автоматичні вимикачі (автомати) призначені для увімкнення і вимкнення електроустановок та ділянок електромережі, а також для їх автоматичного вимкнення при перевантаженнях, коротких замиканнях і змінах напруги. Автоматичне вимкнення забезпечується тепловим і електромагнітним розчеплювачем.

Здатність до відмикання коротких замикань автоматів досягає 200-300 кА.

Контактори - це апарати дистанційного управління, призначені для увімкнення і вимкнення струмів навантаження, мають спеціальні пристрої для гасіння дуги.

Контактори виготовляються на струми 3000-4000 А на постійну напругу 220, 440, 650, 750 В та змінну напругу 380, 500, 660 В і допускають 600-1500 увімкнень за годину. Деякі спеціальні серії контакторів допускають до 1400 увімкнень за годину.

Контактор складається із системи головних контактів, дугопоглинаючої камери, елктромагнітної системи та допоміжних контактів.

Магнітні пускачі - це пристрої, які складаються, як правило, з триполюсного контактора, теплових реле і блок-контактів. Вони призначені для управління електродвигунами трифазного струму потужністю до 75 кВт.

Запобіжники - це апарати, які призначені для захисту від перевантажень та коротких замикань окремих електроустановок та ділянок мережі.

Принцип роботи усіх запобіжників грунтується на розплавленні каліброваного дроту (плавкої вставки) при проходженні по ньому струму, більшого від номінального.

Рубильник - це неавтоматичний вимикач з ручний приводом на два положення (увімкнено-вимкнено).

Рубильник, що призначений для почергового увімкнення двох різних кіл, називають перемикачем.

На електростанціях і в мережах напругою вище 1000 В використовуються такі типи апаратів:

- високовольтні вимикачі;

- роз’єднувачі;

- короткозамикачі;

- запобіжники.

Високовольтні вимикачі - найбільш відповідальні апарати розподільних пристроїв, які призначені для увімкнення і вимкнення під навантаженням електричних кіл у робочих режимах роботи і для автоматичного вимкнення при коротких замиканнях, перевантаженнях і зниженні напруги. Увімкнення і вимкнення струмів КЗ є найбільш важким режимом.

Для успішної роботи вимикачі повинні мати достатню вимикаючу здатність і невеликий час спрацювання. За швидкістю вимикачі поділяються на:

- надшвидкодіючі – з часом вимкнення до 0,06 с;

- швидкодіючі – з часом вимкнення 0,06 – 0,08 с;

- прискореної дії – з часом вимкнення 0,08 – 0,12 с;

- нешвидкодіючі – з часом вимкнення 0,1 – 0,25 с.

В залежності від середовища, в якому розмикаються контакти і гасяться дуги, вимикачі бувають:

- оливні;

- повітряні (пневматичні);

- електромагнітні;

- вакуумні;

- елегазові;

- автогазові (з газом, що генерується твердими речовинами під дією температури дуги).

Роз’єднувачі – це комутаційні апарати, які призначені для увімкнення і вимкнення відключення ділянок електричної мережі або електроустановок, які не мають навантаження. При ремонтних роботах роз’єднувачами створюється видимий розрив між струмоведучими частинами, які залишились під напругою та струмоведучими частинами апарату, виведеного в ремонт. Контактна система роз’єднувачів не має дугогасних пристроїв, тому у випадку помилкового вимкнення струмів навантаження виникне стійка дуга, яка перекидається на сусідні полюси роз’єднувача і виникає трифазне КЗ (аварія в РП) і до нещасних випадків з обслуговуючим персоналом. Перед тим, як оперувати роз’єднувачами, коло із струмом має бути розімкнуте вимикачем.

Роз’єднувачами дозволяється увімкнення і вимкнення:

- нейтралі трансформаторів;

- триполюсними роз’єднувачами 6; 10; 35 кВ – струм замикання на землю 7; 5; 3; 1,5 А в ЗРП.

- у ВРП роз’єднувачами горизонтально-поворотного типу – намагнічувальний струм трансформаторів 2,3 – 17 А і зарядний струм лінії 1 – 5 А при напрузі 20 – 220 кВ.

Роз’єднувачі можна класифікувати так:

- за кількістю полюсів – однополюсні та триполюсні;

- за родом встановлення – для внутрішніх та зовнішніх електроустановок;

- за конструкцією – рубаючого, поворотного, катаючого, пантографічного та підвісного типу;

- за способом встановлення – з вертикальним і горизонтальним розташуванням ножів.

До роз’єднувачів висувають такі вимоги:

- повинні створювати видимий розрив у колі;

- бути електродинамічно і термічно стійкими;

- чітко вмикатися і вимикатися при несприятливих умовах роботи (обледеніння, сніг, вітер);

- повинні мати просту конструкцію, зручну для монтажу та експлуатації.

Короткозамикач – це комутаційний апарат, призначений для створення штучного КЗ. Його увімкнення здійснюється приводом ШПК. Імпульс для роботи приводу подається від релейного захисту, а вимкнення – вручну.

Відділювач зовнішньо не відрізняється від роз'єднувача, але в нього для вимкнення є пружинний привід ШПО. Увімкнення відділювача виконується оперативним персоналом вручну. Основний недолік відділювача - великий час вимкнення: 0,5 – 1 с.

Запобіжники – це апарати, які призначені для захисту від перевантажень та КЗ окремих електроустановок та ділянок електромережі.

Запобіжники серії ПК (кварцеві) з дрібнозернистим наповнювачем виготовляються на напругу 3; 6; 10; 35 кВ і номінальні струми 40; 200; 300; 400 А. Повний час спрацювання при КЗ становить 0,005 – 0,007 с, тобто запобіжник має струмомобмежувальний ефект.

ЕЛЕКТРООСВІТЛЕННЯ

Для нормальної зорової роботи необхідно створювати такі умови, щоб не виникали професійні захворювання або виробничий травматизм.

Освітлення має відповідати встановленим нормативам та характеру зорової виробничої ліяльності:

· забезпечувати достатню рівнозмінність та постійність освітлення відсутність умов переадаптації органів зору;

· не створювати сліпучої дії від джерела світла і предметів, що знаходяться в полі зору;

· не створювати на робочих поверхнях різких та глибоких тіней, бути рівномірним на площині, що освітлюється.

Зір людини надзвичайно чутливий до умов освітлення та має здатність пристосовуватися до різноманітних умов яскравості. Межа яскравості, за якої око може функціонувати, характеризується відношенням одиниці до 10 біліонів.

Здатність ока реагувати на дуже слабку або дуже інтенсивну яскравість пояснюється властивостями сітківки, яка сприймає світлові подразники. Перехід з одного режиму бачення в інший відбувається поступово.

Здатність ока пристосовуватися до зміни яскравості навколишнього фону називається адаптацією. Адаптація буває темнова – при переході від більшої яскравості до меншої, і світлова – при зворотному переході.

Регулятором кількості світла, що надходить в око є зіниця від розширення або звуження якої залежить яскравість зорового бачення.

Порушення зорової функції може бути пов’язане з рядом професій або бути наслідком нераціонального освітлення робочих місць. Функціональні зрушення з боку зорового аналізатора можуть призвести до погіршення:

· гостроти зору;

· контрастної чутливості;

· швидкості зорового сприйняття;

· стійкості ясного бачення;

· здатності ока чітко розпізнавати предмети і т. ін.

Фізіологічний рівень вказаних функцій є суто індивідуальним, але він завжди знижується після напруженої зорової роботи або недостатнього чи нераціонального освітлення.

Нераціональне освітлення приміщень призводить до зорового дискомфорту, знижує розумову й фізичну працездатність, посилює зорову втому, сприяє розвитку ряду захворювань.

Невідповідне освітлення призводить до професійного захворювання – ністагми, ознаками якогї є судорожний рух яблука ока, трясіння головою, і різке падіння видимості при заході сонця. Хворий бачить світло нерухомої лампи стрибаючим. Причиною ністагму є часта зміна світла і тіней при слабкому штучному освітленні. Зниження зорової функції веде до виникнення катаракти, близорукості та ін. Надмірно яскраве освітлення також погано позначається на зоровій функції організму.

Освітлення виробничих приміщень може бути природним, штучним та інтегральним, коли не достатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи в приміщенні для працівників відчуття безпосереднього зв’язку з довкіллям.

Природному освітленню властиві і недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення; при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору.

Природне освітлення поділяється на бокове (одно- або двостороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, що здійснюється через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване – поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення буває: загальним, місцевим і комбінованим.

Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення).

Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.

За функціональним призначенням штучне освітлення буває робочим, аварійним, евакуаційним та охоронним.

Аварійне освітлення використовується для продовження роботи у випадках, коли раптове відключення робочого освітлення, та пов'язане з ним порушення нормального обслуговування обладнання, може викликати вибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного процесу. Мінімальна освітленість робочих поверхонь при аварійному освітленні повинна складати 5% від нормованої освітленості робочого освітлення, але не менше 2 лк.

Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення евакуації людей з приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення. Його необхідно влаштовувати в місцях, небезпечних для проходу людей, в приміщеннях допоміжних будівель, де можуть одночасно знаходитись більше 100 чоловік; в проходах на сходових клітках, у виробничих приміщеннях, в яких працює більше 50 чоловік. Мінімальна освітленість на підлозі основних проходів та на сходах при евакуаційному освітленні повинна бути не менше 0,5 лк, а на відкритих майданчиках - не менше 0,2 лк.

Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Найменша освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі.

Чергове освітлення передбачається у неробочий час, при цьому, як правило, використовують частину світильників інших видів штучного освітлення. Найменша освітленість робочих поверхонь у виробничих приміщеннях регламентується і визначається, в основному, характеристикою зорової роботи. Норми носять міжгалузевий характер. На їх основі, як правило, розробляють норми для окремих галузей промисловості.

Існує вісім розрядів зорової роботи (І – VIII). Розряд зорових робіт визначається мінімальним розміром об'єкта, що розрізняється.

В кожному розряді встановлено до чотирьох підрозрядів (а, б, в, г), які визначаються контрастом об'єкта з фоном та характеристикою фону. Найбільша нормована освітленість складає 5000 лк (розряд Іа), а найменша - 30 лк (розряд VIIIв).

Для штучного освітлення приміщень слід використовувати, як правило, найбільш економічні розрядні лампи. Використання ламп розжарювання для загального освітлення допускається тільки у випадках неможливості або техніко-економічної недоцільності використання розрядних ламп.

Для місцевого освітлення, крім розрядних джерел світла, рекомендується використовувати лампи розжарювання, в тому числі галогенні. Застосування ксенонових ламп у приміщеннях не дозво­ляється.

Лабораторія високовольних випробувань та вимірювань входить в склад електротехнічної лабораторії електричного цеху. Електричний цех є структурним підрозділом Бурштинської теплової електростанції (БТЕС).Лабораторія підпорядковується майстру.

Лабораторія проводить випробування електрообладнання в таких випадках:

-при монтажі, наладці і введенню в експлуатацію

-при капітальному ремонті

-профілактичні випробування і виміри згідно діючих норм і інструкцій

-спеціальні випробування

Завдання і обов’язки

1. Органазація безпечного і якісного виконання робіт по проведенню профілактичних, прийомоздавальних, спеціальних випробувань і вимірів ізоляції:

– силових трансформаторів і автотрансформаторів напругою 6 кВ і вище;

– масляних, вакуумних, елегазових і повітряних вимикачів 6 кВ і вище;

– вимірювальних трансформаторів струму і напруги (маслонаповнених) 6-400 кВ;

– вентильних розрядників 35/400 кВ;

– опорно-штирьової ізоляції розподільчих пристроїв напругою 35 кВ і вище, шинних мостів 6-35 кВ силових трансформаторів;

– конденсаторів зв’язку 35 кВ і вище;

– вводів і прохідних ізоляторів 6 кВ і вище;

– заземляючих пристроїв ТЕС і ВРП-220 КВ і вище.

2. Відшукання місць пошкоджень кабельних ліній напругою 0.4/35 кВ.

3. Проведення атестації лабораторії.

4. Випробування захисних засобів.

5. Забезпечення дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку і діючого законодавства про працю.

Функції:

1. Розробка річних графіків профілактичних випробувань і вимірювань електрообладнання напругою вище 1000 В БТЕС.

2. Проведення високовольтних випробувань і вимірювань електрообладнання і апаратів напругою до і вище 1000 В.

3. Участь у розслідуванні аварій і відмов в роботі ел. обладнання. Визначення місць пошкодження кабельних ліній.

4. Випробування ізолюючих захисних засобів. Перевірка випробувальної апаратури і засобів вимірювань лабораторії.

5. Розробка і виконання заходів по підвищенню протипожежної безпеки виробничого приміщення лабораторії.

6. Ведення, своєчасне коректування і зберігання технічної документації (протоколи, журнали, графіки).