Технологія та організація виконання робіт

Відомо, що на покрівлі термін служби водоізоляційного килима в окремих вузлах різний.

Раніше всього виходить із ладу покрівельний килим у водоприймальних во­ронок, у єндовах, у примикань до вертикальних стін (парапетам, шахтам ліфтів, виходам на покрівлю) і різних інженерних конструкцій, що виступають над по­крівлею.

Рядовий покрівельний килим, якій сприймає менші деформаційні наванта­ження, довше зберігає свою працездатність.

Тому під час поточного ремонту, якщо огляд покрівлі підтверджує можли­вість вибіркового ремонту окремих місць рядового покрівельного килима, то його в основному зберігають.

А в названих вище вузлах, що мають численні дефекти водоізоляційного килима, проводиться повне його видалення й улаштування нового килима.

У цих вузлах, як показує практика, довше служать бітумно-полімерні моди­фіковані матеріали.

Роботи з ремонту покрівлі при збереженні існуючого водоізоляційного ки­лима здійснюються з укладанням 1-го або 2-х шарів матеріалу в основному шарі килима плюс додаткові шари у зазначених вище вузлах по захватках у на-ступній послідовності:

Підготовка основи:

· очищення покрівлі від сміття;

· виявлення дефектів існуючого рулонного килима (здуттів, пробоїн, розри­вів, осідань, місць розшарувань килима й зношування матеріалу);

· установлення місць ушкоджень основи, контрухилів, вирівнювання ос­нови.

Усунення дефектів існуючого покрівельного килима:

· знімання покрівельного килима, що має відшарування і ушкодження біля водоприймальних воронок, у місцях примикань до вертикальних поверхонь і виступаючих над покрівлею конструкціях;

· обезпилювання поверхні основи під новий покрівельний килим.

Улаштування покрівельного килима з наплавлюваних матеріалів:

· укладання рулонного покрівельного матеріалу біля воронок внутрішнього водостоку й у розжолобках;

· улаштування рядового покрівельного килима з 1-го шару наплавлюваного рулонного матеріалу;

· улаштування примикань рулонної покрівлі до вертикальних поверхонь.

Сміття з покриття змітають мітлами в купи, завантажують лопатами на візок і відвозять у місце накопичення, звідки його видаляють із покрівлі за допомо­гою засобів механізації (кран, лебідка, підйомник).

Потім здійснюється виявлення дефектів існуючого рулонного килима та ро­биться установлення місць ушкодження основи, контрухилів; вирівнювання ос­нови.

Усунення дефектів існуючого покрівельного килима проводиться в такий спосіб:

· місця здуттів між нижнім шаром покрівельного килима й основою під по­крівлю розрізати конвертом, кути відвернути й просушити; основу змазати мас­тикою; кути приклеїти й притерти гребком; зверху наклеїти латку, перекрива­ючи місця надрізів на 100 мм;

· там, де виявлені розрізи килима й пробоїни, розкрити рулонний килим, очи­стити ушкоджене місце, якщо необхідно, замонолітити шви між покрівель­ними плитами згідно із проектом; тріщини обробити зубилом, очистити від осколків бетону й закрити до рівня основи холодною асфальтовою сумішшю; відновити рулонний килим, а потім накласти 2 латки з наплавлюваного біту­мно-полімерного матеріалу так, що друга латка повинна бути більше першої (нижньої) на 100 мм в усі сторони; усі обклеєні місця ретельно пропрасувати;

· на ділянках розшарування швів між полотнищами рулонного матеріалу або відшарування полотнищ від основи – відсталий від основи рулонний килим або полотнища, що відшарувалися, очистити від бруду й старої мастики й про­сушити; поґрунтувати основу; відвернути килим, окремі полотнища приклеїти до основи й один до іншого, використовуючи мастику або методом наплав­лення; килим або полотнище притерти до основи й один до іншого; крайки прошпаклювати мастикою, що виступила;

· при розтріскуванні верхнього покривного шару рулонного матеріалу (ки­лима) поверхню покрівельного килима очистити від бруду й пилу, просушити, промастити мастикою й у не застиглому стані посипати сухим крупним піском або наклеїти латку на ушкоджене місце й ретельно приклеїти крайки; при знач­ній площі розтріскування старий покрівельний килим вилучити, зачистити ос­нову, просушити, укласти новий килим (число шарів по проекту), перекрива­ючи їм старий покрівельний килим на 100 мм на кожну сторону;

· осідання килима глибиною до 15 мм зашпаровують наклейкою в кілька ша­рів рулонного матеріалу з послідовним збільшенням розмірів латок;

· осідання килима глибиною до 25 мм слід вирівнювати асфальтовою сумі­шшю з наклейкою зверху 2-х шарів рулонного матеріалу, забезпечуючи при цьому один рівень і ухил поверхні із суміжними ділянками й погоджуючи на­прямок полотнищ із ремонтованим килимом;

· знімання покрівельного килима у водоприймальних воронок проводиться в радіусі 500 мм;

· у місцях примикань до вертикальних поверхонь і виступаючих над покрів­лею конструкціях знімають старе оброблення примикань із покрівельної сталі;

· видалення старого килима роблять повністю, крім того, рядовий покрівель­ний килим знімається й на відстані 500 мм від місця примикання;

· зачищену основу протирають ганчірками, змоченими розчинником і ґрун­тують на відстань 500 мм.

Улаштування покрівельного килима з наплавлюваних матеріалів починають із укладання рулонного покрівельного килима біля воронок внутрішнього водо­стоку й у єндов (рис. 3.1, 3.2, 3.3).

 

1 - збірна з/б плита перекриття; 2 - пароізоляція; 3 - теплоізоляція;

4 - стяжка; 5 - основний шар водоізоляційного килима; 6 - додаткові шари водоізоляційного килима; 7 - захисний ковпак; 8 - опора з легкого бетону;

9 - утеплювач; 10 - водоприймальна воронка; 11 - ущільнювач

Рисунок 3.1 – Гідроізоляція водоприймальної воронки

 

Рисунок 3.2 – Розкрій двох шарів рулонного матеріалу

для наклеювання їх навколо воронки внутрішнього водостоку

 

 

1 - залізобетонна плита; 2 - цементно-піщана стяжка; 3 - пароізоляція;

4 - теплоізоляція; 5 - додатковий шар водоізоляційного ки­лима; 6 - основний шар водоізоляційного килима;

7 - водоприймальна воронка внутрішнього водостоку

 

Рисунок 3.3 – Улаштування єндови

 

Потім роблять знепилювання поверхні основи під новий покрівельний ки­лим.

Основою в цьому випадку буде служити частково відремонтований старий покрівельний килим. Його знепилювання роблять за допомогою мітли, щітки, стисненим повітрям.

Існуючий покрівельний килим з бітумінозних матеріалів нагрівають до роз­плавлення верхнього покривного (бітумного) шару. Отримана гаряча основа з бітумінозної мастики забезпечує гарне склеювання нового покрівельного ки­лима з існуючим килимом.

При укладанні нового матеріалу за допомогою газового пальника підплав­ляють нижню сторону нового матеріалу й знову створену поверхню основи (рис. 3.4, 3.5).

Технологічні операції наклеювання наплавлюваного рулонного матеріалу виконують у наступній послідовності:

· на підготовлену основу розгортають рулон, вимірюяють стосовно сусід­ніх, забезпечуючи необхідний нахлест полотнищ;

· скачують до середини (намотування краще робити на трубу або картонну шпулю);

· розігрівають нижній шар рулону з одночасним нагріванням основи або по­верхні раніше наклеєного шару; рулон поступово розгортають, додат­ково накочуючи котком; особливо ретельно накочують місця нахлестів;

· аналогічно наклеюють другу половину рулону.

 

Рисунок 3.4 – Положення робітника при укладанні покрівлі методом «на себе»

 

 

Рисунок 3.5 – Наклеювання рулонного матеріалу за допомогою газового

пальника

 

У процесі наплавлення покрівельного матеріалу покрівельник розгортає ру­лон «на себе» (рис. 3.4).

Рулон необхідно розгортати на розігрітий нижній шар матеріалу. Нагрівання роблять плавними рухами пальника так, щоб забезпечувалося рівномірне нагрі­вання матеріалу й поверхні основи. Гарною практикою є рух пальника буквою «Г» з додатковим нагріванням тієї області матеріалу, яка йде внахлест.

Небажано ходити по тільки що покладеному матеріалу, це приводить до по­гіршення зовнішнього вигляду покрівлі: посипання утоплюється в шар бітум­ного в'яжучого, і на поверхні матеріалу залишаються темні сліди.

Для якісного наплавлення матеріалу на основу або на раніше покладений шар необхідно домагатися невеликого валика.

Ознакою гарного, правильного прогріву матеріалу є витікання бітумного в'яжучого з-під бічної крайки матеріалу, приблизно на 3÷15 мм (рис. 3.6). Валик бітуму, що витік з бічного напустку, шириною більш 5 мм рекомендується зве­рху присипати мінеральною крихтою. Цей валик також є гарантією герметич­ності напустку.

 

Рисунок 3.6 – Бітумне в'яжуче, що витекло з-під крайки матеріалу

(для порівняння монета 10 коп.)

 

Полотнища, що наклеюються, не повинні мати складок, зморшок, хвилясто­сті.

Для якісного приклеювання матеріалу по всій поверхні й недопу­щення вищевказаних дефектів полотнища накочують м'якими щітками й вали­ками, рух яких повинен бути від осі рулону по діагоналі до його країв. Особ­ливо ретельно пригладжують крайки матеріалу.

Одночасно з укладанням першого шару основного покрівельного килима обклеюють першим шаром виступаючі покрівельні конструкції й парапетні стіни. Таке укладання перешкоджає потраплянню води під покрівельний килим у місцях примикань.

Якщо поверхня покрівельного килима має невеликі механічні ушкодження, вона може бути легко відремонтована.

Ушкодження покрівельного килима такі, як проколи, порізи зашпаровуються установкою латки на поверхню покрівельного килима (рис. 3.7).

 

 

Рисунок 3.7 – Улаштування латки на невелики механічні ушкодження

 

Латка повинна мати закруглені краї й перекривати ушкоджену поверхню не менш ніж на 100 мм у всіх напрямках.

Порядок установки латки:

· очистити місце ушкодження від сміття й пилу;

· вирізати латку, що перекриває місце ушкодження покрівельного килима на 100 мм й скругліти кути на неї;

· розігріти місце установки латки полум'ям пропанового пальника й уто­пити посипання шпателем у верхній шар бітумного в'яжучого;

· наплавити латку на місце ушкодження.

 

 

Засоби механізації робіт

До початку робіт на об'єкт завозяться й розташовуються в тимчасових складських приміщеннях матеріали, інструменти, інвентар, установлюються машини й механізми. Здійснюються заходи щодо техніки безпеки й пожежної безпеки.

У якості основного вантажопідйомного механізму для проведення робіт на даху приймається даховий кран (рис. Д.1), або підйомник. Обираються також інші засоби механізації робіт, з яких формується нормокомплект для ремонту покрівлі у вигляді відомості (Додаток Д).

Калькуляція витрат праці

 

Для калькулювання витрат праці робітників, часу експлуатації машин і механізованого інструменту використовуються показники Галузевих норм (ГН), ЄНіР (до моменту їх повної заміни Галузевими нормами) з приведенням їх згідно з "Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників", а також із сучасними технологіями виконання робіт.

Виробничі калькуляції – це набір витрат праці на прості й комплексні робочі процеси. Калькуляції є невід'ємною частиною технологічних карт.

Загальнодержавна форма калькуляції витрат праці наведено у Додатку Е.

Калькуляція складається за технологічною послідовністю виконання робіт:

· розбирання ділянок існуючої покрівлі з рулонних матеріалів;

· очищення покрівлі стиснутим повітрям;

· ґрунтування основи бітумною мастикою;

· ремонт примикань до парапетів;

· ремонт окремих місць покриття;

· улаштування латок з прокатуванням котком;

· улаштування захисного шару з покрівельного наплавлюваного руберойду;

· розвантаження інвентарю та пристосувань;

· завантаження інвентарю та пристосувань.

У калькуляції витрат праці визначаються такі показники:

· витрати труда для ланки робітників, люд.-год.;

· час експлуатації машин і механізованого інструменту, маш.-год.

У графі 2 "Обґрунтування норм" наводиться шифр норм ГН або ЄНіР, та поправочні коефіцієнти, які до них застосовуються, із зазначенням номерів збірників, таблиць і позицій.

У графах 3 "Найменування технологічних операцій" та 4 "Одиниця виміру" наводяться найменування та одиниця виміру основних, супутніх і допоміжних видів робіт, які входять до складу процесу.

В описі складу робіт наводиться повний перелік основних операцій. До складу робіт не включаються види робіт, виконання яких обумовлюється технічною частиною, наприклад, розвантаження, подача і штабелювання матеріалів, розігрівання мастик, очищення основи, очищення руберойду від посипки тощо.

Одиниці виміру беруться з таблиць норм часу ГН або ЄНіР.

У графі 5 "Обсяг робіт" наводиться обсяг робіт, підрахунок якого виконується за видами робочих операцій, що входять до складу калькуляції, на підставі технологічної карти та зведення витрат будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.

У разі невідповідності одиниць виміру вони приводяться до єдиного показника. Наприклад, при подаванні рулонних матеріалів консольно-балковим краном нормами витрат труда передбачено вимірник 1 т, а обсяг робіт складає 345 м². При масі 1 м² склоруберойду 0,0023 т обсяг робіт дорівнюватиме:

0,0023 т · 345 м² = 0,794 т.

У графах 6 та 7 "Кількісний та кваліфікаційний склад ланки робітників" наводяться розряди і кількість робітників, що приймаються для калькулювання. Найменування професій та розряди робітників приводяться згідно з "Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників".

У графах 8 "Витрати праці робітників на одиницю виміру" та 9 "Час експлуатації машин на одиницю виміру" наводяться витрати праці робітників та часу експлуатації машин і механізованого інструменту на виконання одиниці виміру обсягу процесу, що калькулюється. Значення беруться з ГН та ЄНіР, де знаходяться в таблицях норм часу відповідних параграфів.

Загальні витрати праці робітників при виконанні будівельного процесу складають трудомісткість процесу:

= · , (1)

де – трудомісткість процесу, люд.-год.;

– норма часу робітників, люд.-год.;

– обсяг робіт процесу, що виконується, фізичних одиниць виміру.

Загальні витрати часу роботи машин при виконанні механізованого будівельного процесу (наприклад, земляні роботи) складають машиномісткість процесу:

 

, (2)

де – машиномісткість процесу, маш.-год.;

– норма часу машин, маш.-год.;

– обсяг робіт механізованого процесу, що виконується, фізичних одиниць виміру.

У графах 10 "Витрати праці робітників на обсяг" та 11 "Час експлуатації машин на обсяг" наводяться витрати праці робітників та час експлуатації машин на виконання прийнятого обсягу процесу, що калькулюється. Підраховуються множенням значень графи 8 на значення графи 5, а також значень графи 9 на значення графи 5 відповідно.

Матеріали калькулювання повинні бути оформлені з дотриманням чинних правил викладу та оформлення нормативних документів [1,2].