Порушення кримінальної справи

ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

1.Поняття, завдання і значення стадії порушення кримінальної справи.

Порушення кримінальної справи — це перша стадія кримінального процесу, в якій орган дізнання, слідчий, прокурор або суддя приймають, реєструють, перевіряють і вирішують заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини.

Стадію порушення не може оминути жодна кримінальна справа.

Своєчасне й обґрунтоване порушення кримінальної справи є необхідною передумовою для швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних, запобігання злочинам та для виконання інших завдань кримінального судочинства.

Підсумковими рішеннями стадії порушення кримінальної справи є рішення про порушення справи або рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Завдання стадії

1) прийняття заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини;

2) реєстрація прийнятих джерел інформації про злочини;

3) перевірка цих джерел;

4) фіксація слідів злочину;

5) вжиття заходів до припинення злочину, що триває;

6) вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину;

7) прийняття відповідного кінцевого процесуального рішення.

Процесуальне значення стадії порушення кримінальної справи полягає у наступному:

1. Тільки після прийняття рішення про порушення кримінальної справи допускається проведення слідчих дій і застосування заходів кримінально-процесуального примусу. До порушення кримінальної справи у випадках, що не терплять зволікання, допускається проведення огляду місця події. У такому разі, за наявності підстав кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події (ч. 2 ст. 190 КПК).

2. Дана стадія є своєрідним фільтром, через який проходить інформація про різні діяння, які вимагають реагування у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку. При цьому "відсіюється" інформація про діяння, які не містять ознак злочину. У випадку встановлення обставин, що виключають провадження у справі (ч. 1 ст. 6 КПК), приймається рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

3. На стадії порушення кримінальної справи визначається, хоч і попередньо, кваліфікація злочину, а також межі дослідження обставин конкретної справи.

4. На цій стадії визначається місце провадження досудового слідства.

 

Приводи і підстави для порушення кримінальної справи.

Необхідною передумовою для порушення кримінальної справи є наявність законних приводів і підстав.

Приводи — це передбачені законом джерела, з яких органи дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд, уповноважені порушити кримінальну справу, одержують відомості про вчинені або підготовлювані злочини.

КПК передбачає такі приводи для порушення кримінальної справи:

1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;

2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;

3) явка з повинною;

4) повідомлення, опубліковані в пресі;

5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Цей перелік є вичерпним.

Підставою для порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Достатніми вважаються такі дані (докази), які свідчать про факт підготовлюваного або вчиненого діяння, передбаченого кримінальним законом.

У структурі підставидо порушення кримінальної справи виокремлюють:

1) процесуальний елемент — достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину;

2) кримінально-правовий елемент, до складу якого належать:

— ознаки злочину (суспільна небезпечність, протиправність, винність і караність), завдяки яким можна отримати уявлення про його зовнішню характеристику;

— ознаки складу злочину (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт,суб'єктивна сторона), які дають уявлення про його внутрішню характеристику.

 

Органи та посадові особи, які мають право порушити кримінальну справу.

Обов'язок порушення кримінальної справи покладається лише на такі органидержави, як орган дізнання, слідчого, прокурора, суд (суддю), причомуперелік цих органів є вичерпним.

Суд (суддя) порушують кримінальну справу лише у справах про злочини, передбачені ст.125, ч. 1 ст. 126 КК України, а також справи про злочини, передбаченіст. 356 КК України щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересамокремих громадян. Дані справи порушуються не інакше як за скаргоюпотерпілого, якому і належить у такому разі право підтримуватиобвинувачення. У цих справах дізнання і досудове слідство непровадяться.

Прокурор має право порушити кримінальну справу про будь-який злочин. Цеправо прокурора обмежене лише у справах, що порушуються лише за скаргоюпотерпілого. Але і у тих випадках, якщо така справа має особливегромадське значення, а також у виняткових випадках, коли потерпілий утакій справі чи в справі про злочин, зазначений у ч. 2 ст. 27 КПКУкраїни, через свій безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи зінших причин не може захистити свої законні інтереси, прокурор порушуєсправу і за відсутності скарги потерпілого. Він також здійснює нагляд зазаконністю й обґрунтованістю порушення кримінальної справи слідчими таорганами дізнання.

Органи досудового слідства порушують кримінальні справи, які згідно іззаконом належать до їх підслідності. слідчому надійшли первинніматеріали про злочин, розслідування якого належить до компетенціїіншого органу досудового слідства, він мас право, не порушуючи справи,надії вити ці матеріали за підслідністю. У такому разі він зобов'язаний вжити заходів щодо запобігання або припинені злочину. Але якщо необхідно виконати невідкладні слідчі дії, то слідчий повинен порушити

справу і прийняти її до свого провадження.

Право порушити кримінальну справу належить і начальникові слідчого відділу (згідно з ч. 2 ст. 114 і КПК України). У раї порушення кримінальної справи начальником слідчого відділу і він користується при цьому повноваженнями слідчого.

Серед органів дізнання найбільший обсяг роботи щодо розслідування злочинів виконує міліція, яка має право порушити справу про будь-який злочин.

Обставини, що виключають порушення кримінальної справи.

Згідно КПК України, кримінальну справу не можливо порушити за таких обставин:

1) за відсутності події злочину;

2) за відсутності у діянні складу злочину;

3) виключена;

4) внаслідок акта амністії, якщо це усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також у зв'язку з помилуванням окремих осіб;

5) якщо особа, на час вчинення суспільно небезпечного діяння не досягла одинадцятирічного віку;

6) у зв'язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого (умисне легке тілесне ушкодження, побої, а також самоправство щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян);

7) за відсутності скарги потерпілого, якщо справу можна порушити не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справи і в разі відсутності скарги потерпілого;

8) щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження у справі необхідне для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявлених обставин;

9) коли щодо особи с вирок з того ж обвинувачення, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи на тій же підставі;

10) коли щодо особи є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи з того ж обвинувачення;

11) якщо про відмову в порушенні справи з того ж факту нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора;

12) стосовно злочину, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу.

Процесуальні гарантії захисту прав і законних інтересів особи в стадії порушення кримінальної справи.

12 контрольне запитання (зошит)

 

 

СЛІДЧІ ДІЇ

1. Поняття та система слідчих дій. Їх співвідношення з іншими процесуальними діями та оперативно-розшуковими заходами.

Слідчі дії – це ті дії, специфічною ознакою яких є безпосередня спрямованість на виявлення, збирання, дослідження, оцінку й використання доказів, тобто ті дії слідчого, результати яких безпосередньо пов'язані з можливістю отримання доказової інформації

Кримінально-процесуальний закон передбачає слідчі дії, сукупність яких дозволяє говорити про них як про систему. Для отримання доказів слідчий має право проводити такі слідчі дії:

• слідчий огляд (огляд місця події, приміщення, предметів, документів, трупів);
• обшук (у житлі, іншому володінні особи, у приміщенні, на місцевості, особистий);
• виїмку (предметів, документів, кореспонденції, документів, що містять державну таємницю); накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв'язку,
• освідування (слідче і медичне);
• допит (підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, експерта);
• очну ставку;
• призначення експертизи;
• одержання зразків для експертного дослідження;
• відтворення обстановки й обставин події;
• пред'явлення для впізнання (осіб, осіб за фотознімками, предметів).

Послідовність слідчих дій залежить від конкретної слідчої ситуації і встановлюється слідчим самостійно. В кримінально-процесуальному законодавстві вживається поняття невідкладних слідчих дій. До невідкладних слідчих дій відносять обшук, огляд, виїмку, освідування, допит підозрюваного, допит потерпілого, свідка. Невідкладною може бути будь-яка слідча дія в тому разі, коли зволікання з її проведенням ставить під загрозу закріплення слідів злочину.

Від поняття невідкладних слідчих дій необхідно відрізняти поняття первинних і наступних слідчих дій, які пов'язані з особливостями типових слідчих ситуацій і визначенням при цьому кола слідчих дій, які рекомендується провадити на початковому і наступних етапах розслідування.

Слідчі дії можуть бути повторними і додатковими.

Повторним називають допит, який має той самий предмет, що і попередній допит, тобто, коли мова йде про ті ж відомості, які отримані від допитуваної особи, але слідчий не впевнений І достовірності раніше отриманих відомостей, у зв'язку з чим проводить повторний допит.

Метою додаткового допиту є отримання відомостей, які не були отримані від свідка раніше під час первинного допиту.

Всі слідчі дії - процесуальні, але не всі процесуальні дії є слідчими. Якщо закріплена й урегульована в кримінально-процесуальному законі дія не спрямована на збирання доказів, то вона все одно залишиться процесуальною. Д процесуальних дій відносяться примусові заходи, складання протоколу, усної заяви та інше.

Порядок провадження оперативно-розшукових заходів не визначений КПК, на відміну від слідчих дій. Їх процес урегульовано ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» і відомчими нормативними актами міністерств, що мають у свому склады оперативны служби.

 

1. Класифікація слідчих дій.

Слідчі дії поділяють на різновиди за кількома класифікаційними ознаками.

Залежно від обсягу предмета слідчої дії та її повторюваності вони можуть бути основними і додатковими; первинними і повторними.

Основними є слідчі дії, які провадять у повному обсязі для дослідження предмета слідчої дії в цілому (наприклад, допит свідка, огляд, обшук).

Додатковими називають слідчі дії, які спрямовано на дослідження частини їх предмета, тобто окремих обставин, які не було з'ясовано з різних причин під час основної слідчої дії (приміром, додатковий допит свідка, додатковий огляд, додатковий обшук). Слід пам'ятати, що деякі слідчі дії через специфіку їх провадження не можуть бути додатковими. Зокрема, не можна додатково пред'являти для впізнання особу або предмет, які вже пред'являли. Так само не може бути проведено додатково очну ставку з метою усунення суперечок, які під час очної ставки, проведеної раніше, не було усунено.

Первинні слідчі дії за змістом є тотожними основним.

Повторними є слідчі дії, які після первинних провадять у повному обсязі (наприклад, повторний огляд, повторний обшук).

Додаткові та повторні слідчі дії завжди виконують відповідно після основних і первинних.

Залежно від необхідності провадження на тому чи іншому етапі досудового слідства (дізнання чи власне досудового слідства) слідчі дії поділяють на невідкладні та інші.

Невідкладними є слідчі дії, які провадять одразу після порушення кримінальної справи, тобто на першому етапі досудового слідства.

Необхідність і час провадження інших слідчих дій визначає слідчий залежно від ситуації розслідування (доказування). їх може бути проведено на будь-якому етапі досудового слідства.

Залежно від того, чи встановлено кримінально-процесуальним законом обов 'язок слідчого провести ту чи іншу слідчу дію, всіх їх поділяють на обов 'язкові та необов 'язкові.

Обов 'язковість слідчої дії визначається:

• прямою вказівкою закону

• указівками прокурора або начальника слідчого відділу (начальника органу дізнання), що є обов'язковими для виконання (п. 3 ч. 1 ст. 227; ч. 2 ст. 114-1 КПК);

• ухвалою суду про направлення справи на додаткове розслідування (ч. 4 ст. 377 КПК);

• необхідністю встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі.

Необов'язковими є дії, необхідність провадження яких визначає сам слідчий (дізнавач) і не проведення яких не може вплинути на якість доказування у кримінальній справі, а також зумовлює для слідчого настання якихсь негативних наслідків.

Залежно від того, в якій структурній частині кримінального процесу може бути проведено слідчі дії, їх поділяють на ті, що застосовують:

1) у стадії досудового слідства (всі слідчі дії);

2) як під час досудового слідства, так і в стадії порушення кримінальної справи (огляд місця події (ч. 2 ст. 190 КПК) — в порядку винятку; арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку (ч. З ст. 187 КПК) — з метою запобігти злочину);

3) у стадії судового розгляду кримінальної справи в порядку виконання судових доручень із метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства (ч. 1 ст. 315-1 КПК);

4) у стадії перегляду судових рішень у порядку виключного провадження з метою розслідування (за рішенням прокурора) ново-виявлених обставин (ч. 3 ст. 400-8 КПК);

5) у межах кримінально-процесуального провадження з відновлення (реконструкції) втрачених кримінальних справ.

Залежно від мети слідчих дій розрізняють ті, що спрямовані на:

1) збирання доказів (допити, огляд, обшук, виїмка, освідування,експертиза);

2) перевірку доказів (відтворення обстановки та обставин події,очна ставка, пред'явлення для впізнання).

Залежно від того, за чиєю ініціативою провадять слідчі дії, їх поділяють на такі, що вживають за ініціативою:

1) слідчого;

2) посадових осіб, які здійснюють відомчий контроль або прокурорський нагляд за законністю досудового слідства (начальника слідчого відділу, прокурора);

3) інших осіб (заінтересованих у результатах вирішення кримінальної справи).

Залежно від того, хто безпосередньо діє, всі слідчі дії поділяють на ті, що провадять:

1) слідчий, у провадженні якого перебуває кримінальна справа;

2) слідчий, якому провадження слідчої дії доручено іншим слідчим (ст. 118 КПК);

3) слідчий, якому провадження слідчої дії доручено судом(ст. 315-1 КПК);

4) черговий слідчий;

5) начальник слідчого відділу;

6) прокурор;

7) працівник органу дізнання за дорученням слідчого (ч. З ст. 114КПК);

8) особа однієї статі з учасником, щодо якого провадиться слідча дія (освідування — ч. 3 ст. 193 КПК; особистий обшук — ч. 4 ст. 184иКПК).

Залежно від допустимості повторного провадження слідчі дії є:

1) повторювані: допит, огляд, освідування, експертиза, обшук,виїмка;

2) неповторювані: очна ставка (з тих самих обставин, суперечності щодо яких вже досліджувались під час очної ставки),пред'явлення для впізнання (одного й того самого об'єкта тому самому суб'єктові), відтворення обстановки та обставин події(в частині перевірки показань на місці).

Залежно від того, чи визнано їх традиційно теорією і практикою як слідчі:

1) загальновизнані (традиційні): допит, очна ставка, освідування,огляд, пред'явлення для впізнання, експертиза, обшук, виїмка, відтворення обстановки та обставин події;

2) не загальновизнані (проблемні): накладення арешту на майно,призначення ревізії, одержання зразків для експертного дослідження, зняття інформації з каналів зв'язку, ексгумація трупа.

 

ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

1.Поняття, завдання і значення стадії порушення кримінальної справи.

Порушення кримінальної справи — це перша стадія кримінального процесу, в якій орган дізнання, слідчий, прокурор або суддя приймають, реєструють, перевіряють і вирішують заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини.

Стадію порушення не може оминути жодна кримінальна справа.

Своєчасне й обґрунтоване порушення кримінальної справи є необхідною передумовою для швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних, запобігання злочинам та для виконання інших завдань кримінального судочинства.

Підсумковими рішеннями стадії порушення кримінальної справи є рішення про порушення справи або рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Завдання стадії

1) прийняття заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини;

2) реєстрація прийнятих джерел інформації про злочини;

3) перевірка цих джерел;

4) фіксація слідів злочину;

5) вжиття заходів до припинення злочину, що триває;

6) вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину;

7) прийняття відповідного кінцевого процесуального рішення.

Процесуальне значення стадії порушення кримінальної справи полягає у наступному:

1. Тільки після прийняття рішення про порушення кримінальної справи допускається проведення слідчих дій і застосування заходів кримінально-процесуального примусу. До порушення кримінальної справи у випадках, що не терплять зволікання, допускається проведення огляду місця події. У такому разі, за наявності підстав кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події (ч. 2 ст. 190 КПК).

2. Дана стадія є своєрідним фільтром, через який проходить інформація про різні діяння, які вимагають реагування у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку. При цьому "відсіюється" інформація про діяння, які не містять ознак злочину. У випадку встановлення обставин, що виключають провадження у справі (ч. 1 ст. 6 КПК), приймається рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

3. На стадії порушення кримінальної справи визначається, хоч і попередньо, кваліфікація злочину, а також межі дослідження обставин конкретної справи.

4. На цій стадії визначається місце провадження досудового слідства.